Єдиний унікальний номер № 285/4416/17
Провадження № 1-кп/0285/686/17
18 грудня 2017 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Новограді-Волинському кримінальне провадження № 285/4416/17 (42017060360000271 від 30.10.2017 року) по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стирти, Черняхівського району, Житомирської області, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, з середньою освітою, працюючого оператором-бетоником ТОВ "КосмоПакБуд" (м. Київ), раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, -
20 березня 2014 року, на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року №303/2014, затвердженого Законом України №1225-УІІ від 17.03.2014 року Черняхівським РВК Житомирської області ОСОБА_5 був призваний на військову службу за мобілізацією.
Цього ж дня, наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) № 75 старший солдат ОСОБА_5 був зарахований до списків особового складу зазначеної військової частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду водій роти матеріального забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення зазначеної військової частини.
22 березня 2014 року наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 №1 старшого солдата ОСОБА_5 призначено на посаду командир автомобільного відділення взводу забезпечення реактивного артилерійського дивізіону вказаної військової частини.
Так, відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та кожен повинен додержуватися вимог Конституції України та законів України; ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Відповідно до вимог ст.ст. 1 - 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Разом з тим, відповідно до ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_5 зобов'язаний свято і непорушно додержуватися вимог Військової присяги, Конституції України, законів України та статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Згідно ст. 262 згаданого Статуту, у день виписки військовослужбовцеві лікувальним закладом видаються відповідні документи, і він самостійно (якщо не прибув супровідник з частини)направляється у військову частину, з якої прибув, після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту частини, де здають медичні документи, інші документи здаються старшині роти.
У період з 17 серпня 2014 року по 13 вересня 2014 року старший солдат ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні в ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: Житомирська область, смт. Черняхів, вул. Калініна, 42.
Однак, старший солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, вирішив стати на злочинний шлях та тимчасово ухилитися від військової служби за наступних обставин.
Реалізуючи задумане, військовослужбовець військової частини - польова пошта НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_5 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ст. ст. 11, 16, 30, 35, 37, 127, 128, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без поважних причин, знаючи про те, що він повинен проходити військову службу та маючи реальну можливість для цього, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності та о 08 годині 00 хвилин 14 вересня 2014 року не з'явився вчасно з лікувального закладу на військову службу до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з військовою службою за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
За час відсутності у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_5 обов'язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним нез'явлення на службу до військової частини та його причини, не повідомив та проводив час на власний розсуд.
15 лютого 2017 року ОСОБА_5 прибув до військової частин - польова пошта НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов'язків.
15 лютого 2017 року наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 № 42 старшого солдата ОСОБА_5 було звільнено з військової служби у запас на підставі п. «е» ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського складу у разі не виконання службових обов'язків).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, щиро розкаявся у скоєному. У вчиненому злочині щиро кається, просить суворо не карати. Також, просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році».
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті обвинуваченому ОСОБА_5 , роз'яснено.
Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом.
Проаналізувавши всі досліджені докази в їх сукупності, суд знаходить доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_5 та його умисні дії, які виразилися у нез'явленні військовослужбовцем (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, кваліфікує за ч. 3 ст. 407 КК України.
При обранні виду і міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , не встановлено.
При обранні виду і міри покарання обвинуваченому, суд також враховує, що обвинувачений раніше несудимий, вперше вчинив злочин середньої тяжкості, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, збитків кримінальним правопорушенням не завдано, на утриманні має одну неповнолітню дитину, працює.
Враховуючи вищевикладене, наявність у обвинуваченого обставини, що пом'якшує покарання, визнання ним своєї вини, ураховуючи його особу, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції ч. 3 ст. 407 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Разом з тим, у судовому засіданні від обвинуваченого надійшло клопотання про звільнення його від відбування покарання відповідно до Закону України «Про амністію у 2016 році».
Прокурор не заперечував щодо заявленого клопотання та вважає, що воно підлягає задоволенню.
Суд враховує, що відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Статтею 86 КК України передбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Відповідно до п. "В" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року звільняются від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
Судом встановлено, що на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, ОСОБА_5 має неповнолітню дитину, якій не виповнилося 18 років: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно якої не позбавлений батьківських прав. Злочин, вчинений ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості.
Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого амністії, передбачених ч. 4 ст. 86 КК України, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.
За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_5 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.
Наслідки застосування амністії обвинуваченому роз'яснені і зрозумілі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази та судові витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, п. "В" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, суд, -
Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного за цим вироком покарання на підставі п. "В" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий :