Справа № 296/9563/17
2-а/296/593/17
11 грудня 2017 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Сингаївського О.П.,
за участі секретаря ГаліцькоїА.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира справу за адміністративним позовом Управління державної міграційної служби України в Житомирській області до громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про примусове видворення,
Управління державної міграційної служби України в Житомирській областізвернулося до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить примусово видворити за межі території України громадянку Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина Республіки Узбекистан НОМЕР_1 виданий 09.04.2009.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що працівниками Корольовського РВ у місті Житомирі УДМС України в Житомирській області виявлена громадянка Республіки Узбекистан Курбанбоєва Гулшода, яка перебувала на території України нелегально з 13.05.2013, так як термін перебування на території України закінчився 12.05.2013.
Особа громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_2 встановлена і підтверджується паспортом громадянина Республіки Узбекистан НОМЕР_2, виданого 09.04.2009. Перевіркою правомірності перебування на території України гр. Республіки Узбекистан ОСОБА_2 встановлено, що остання прибула до України 12.02.2013 з приватною метою. Після прибуття на територію України не зверталася до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання з заявою про продовження строку перебування на території України.
За період перебування в Україні притягувалася до адміністративної відповідальності: 26.11.2016 за ч.1 ст. 203 КУпАП. 26.11.2016 затверджено рішення Корольовського РВ в м. Житомирі УДМС України в Житомирській області про примусове повернення за межі України ОСОБА_2, яким останню зобов'язано залишити територію України не пізніше 25.12.2016. Однак, відповідач у визначений термін добровільно не виїхала за межі території України.
ОСОБА_2 законних джерел доходу, власного житла на території України не має, дозвіл на працевлаштування, приймаюча сторона в Україні - відсутні, ніхто з її близьких родичів не є громадянином України, з громадянином України в офіційному шлюбі не перебуває, проживає на території України без засобів на належне існування, достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов'язаних з подальшим перебуванням в Україні не має, тому підстав для тимчасового проживання ОСОБА_2 не встановлено.
У залі суду представник позивача позов підтримала повністю.
Відповідач у судовому засіданні позовну заяву визнала та не заперечила проти її задоволення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Положення ст.9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Узбекистан про умови взаємних поїздок громадян від 12.10.2000, затвердженої Постановою KM від 10.01.2002 № 11, між Україною та Республікою Узбекистан встановлюється безвізовий порядок в'їзду з дотриманням правил перебування і прописки (реєстрації), що діють в цій державі, по документах, зазначених у Додатку до цієї Угоди.
У Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою KM України і від 15 лютого 2012 року № 150 (далі - Порядок) зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.
Відповідно до п.п.6, 8 Порядку строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули з держав з безвізовим порядком в'їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в'їзду в Україну. Заяви про продовження строку перебування на території України подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання.
Судом встановлено, що згідно матеріалів справи та відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 (далі - Закону), остання ОСОБА_2 прибула до України 12.02.2013 з приватною метою.
ОСОБА_2 після прибуття на територію України, а саме з 12 лютого 2013 року, не зверталася до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання з заявою про продовження строку перебування на території України.
26.11.2016 працівником Корольовського РВ в м. Житомирі УДМС України в Житомирській області складено протокол про адміністративне правопорушення серія ПР МЖТ № 033166 відносно громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка в'їхала в Україну 12.02.2013, термін перебування в Україні якої закінчився 13.05.2013 (а. с. 7).
Постановою начальника Корольовського РВ в м. Житомирі УДМС України в Житомирській області Клочка С.І. від 26.11.2016 серії ПН МЖТ № 033166 на громадянку Республіки Узбекистан Курбанбоєву Гулшоду накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (а. с. 8).
Рішенням начальника Корольовського РВ в м. Житомирі УДМС України в Житомирській області Клочка С.І. від 26.11.2016 зобов'язано громадянку Республіки Узбекистан Курбанбоєву Гулшоду покинути територію України у термін до 25.12.2016, з яким остання ознайомлена та отримала (а. с. 10-11).
Однак, відповідач у визначений термін добровільно не виїхала за межі території України. Дане рішення про примусове повернення останньою отримане і про прийняті дії райвідділом особу повідомлено та нею не оскаржувалося.
09 грудня 2016 року до прокуратури м. Житомира та УДМС України в Житомирській області направлені відповідні повідомлення про зобов'язання громадянки ОСОБА_2 в строк до 25.12.2016 залишити територію України (а. с. 13).
Однак, в порушення вимог чинного законодавства України та всупереч вимог рішень вищезазначених органів ОСОБА_2 територію України не залишила та продовжила перебувати без належного на те дозволу.
При цьому, ОСОБА_2 законних джерел доходу, власного житла на території України не має, дозвіл на працевлаштування, приймаюча сторона в Україні - відсутні, ніхто з її близьких родичів не є громадянином України, з громадянином України в офіційному шлюбі не перебуває, проживає на території України без засобів на належне існування, достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов'язаних з подальшим перебуванням в Україні немає, тому підстав для тимчасового проживання ОСОБА_2, встановлених ч.ч.4-12 ст.4 Закону, не було встановлено.
Враховуючи викладенні факти, відповідач порушує встановлені правила перебування іноземців на території України та проживає без документів на право проживання в Україні, своїми діями порушує вимоги ст.ст.9,16,23 Закону, що дає обґрунтовані підстави вважати, що громадянка Республіки Узбекистан ОСОБА_2 ухиляється від виїзду з України.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, тобто Державна міграційна служба України, може лише на підставі винесеної за її позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
З урахуванням вимог ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд приходить до висновку, що громадянка Республіки Узбекистан ОСОБА_2 підлягає примусовому видворенню за межі України, підстав заборони щодо примусового повернення чи примусового видворення або видачі чи передачі іноземця та особи без громадянства, передбачених ст.31 вказаного Закону судом не встановлено.
Керуючись статтями 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст.9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 183-7 КАС України, суд
Адміністративний позов Управління державної міграційної служби України в Житомирській області до громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про примусове видворення - задовольнити.
Примусово видворити громадянку Республіки Узбекистан ОСОБА_1 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина Республіки Узбекистан НОМЕР_1 виданий 09.04.2009, за межі території України до країни громадянської належності та походження.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом трьох днів з дня проголошення постанови.
Суддя О. П. Сингаївський