Головуючий у 1 інстанції - Чопик О. П.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
13 грудня 2017 року справа №219/10158/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Артемівського міськрайнного суду Донецької області від 06 листопада 2017 року у справі № 219/10158/17 за позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
15 вересня 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, управління, пенсійний орган) про визнання протиправними дій щодо припинення їй пенсії з 1 серпня 2017 року та зобов'язання поновити виплату належної пенсії та сплатити заборгованість у повному обсязі (а.с.1-9).
Постановою Артемівського міськрайнного суду Донецької області від 06 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_2 пенсії з 1 серпня 2017 року. Зобов'язано Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_2 призначену їй пенсію з 1 серпня 2017 року (а.с. 55-58).
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що дії управління не суперечать чинному законодавству, а позовні вимоги є безпідставними, оскільки рішенням комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО ОСОБА_2 відмовлено у проведенні відновлення виплат зв'язку із не підтвердженням фактичного місця проживання, що позбавляє управління можливості та законних підстав для поновлення виплати пенсії (а.с. 62-65).
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За нормами статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, 13 березня 2017 року відділом реєстрації Бахмутської міської ради зареєстровано місце постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та знято з реєстрації місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджено даними паспорта громадянина України серії ВМ 1664261 (а.с. 4).
Позивач звернувся до управління із заявою про поновлення пенсії за віком (а.с.14, 47).
Управлінням було направлено позивачу повідомлення про необхідність надання довідки про взяття на облік ВПО або рішення про відмову у видачі довідки ВПО з обов'язковим зазначенням підстав для відмови (а.с.14).
У зв'язку з проведенням в липні 2017 року чергового інформаційного обміну з органами соціального захисту населення Бахмутської міської ради по пенсійній справі ОСОБА_2 з 01 серпня 2017 року виплата пенсії призупинена. Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 не зверталась (а.с.47)
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком на підставі електронної пенсійної справи.
Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати пенсії позивачу за її заявою у зв'язку зі зміною місця проживання/реєстрації з посиланням на необхідність надання позивачем до управління пенсійного фонду довідки внутрішньо переміщеної особи.
З приводу викладеного колегія суддів звертає увагу, що право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058-VI).
Частиною 1 статті 47 вказаного Закону встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема в інших випадках, передбачених частиною 1 статті 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 4.12 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Постанова №22-1) передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Враховуючи зазначені відповідачем підстави невиплати позивачу належної йому пенсії, колегія суддів звертається до положень статті 33 Конституції України, статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-IV, які визначають, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Зазначені норми є диспозитивними та надають особі певну самостійність у виборі місця проживання на території України. З обставин даної справи вбачається, що позивач реалізувала своє право щодо вибору постійного місця проживання, перемістившись до с. Маяки, де зареєструвався за новою адресою у встановленому Законом порядку.
Колегія суддів не приймає доводи заявника апеляційної скарги щодо розповсюдження на позивача положень Закону № 1706, оскільки позивач з 13 березня 2017 року фактично проживає на підконтрольній українській владі території за зареєстрованим місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2.
Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» та Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 є безпідставними, оскільки дані нормативно-правові акти регулюють правовідносини щодо здійснення соціальних виплат та порядок взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи, та жодним чином не застосовується до пенсійного забезпечення громадян, яке гарантується Конституцією України.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виплата належної позивачу пенсії має бути здійснена управлінням за її заявою на загальних підставах у порядку, встановленому Законом № 1058-VI.
Крім того, колегія суддів застосовує положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії позивачу відповідно до його заяви.
Решта позовних вимог щодо зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком також підлягають задоволенню, оскільки є похідними від задоволених позовних вимог.
На підставі встановлених обставин справи та наведених нормативно-правових норм, які регулюють спірні відносини, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 11, ст. 24, ст. 184, ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Артемівського міськрайнного суду Донецької області від 06 листопада 2017 року у справі № 219/10158/17- залишити без задоволення.
Постанову Артемівського міськрайнного суду Донецької області від 06 листопада 2017 року у справі № 219/10158/17 за позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя І.В. Геращенко
Судді Т.Г. Арабей
ОСОБА_3