Головуючий у 1 інстанції - Хоменко Д.Є.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
13 грудня 2017 року справа №227/2145/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Геращенко І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2017 року по адміністративній справі № 227/2145/17 за позовом ОСОБА_2 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - управління, відповідач) про визнання протиправними дій щодо припинення з 01 червня 2017 року виплати пенсії та зобов'язання поновити виплату пенсії з моменту припинення, тобто, з 01 червня 2017 року (а.с.1-5).
Постановою суду першої інстанції від 04 жовтня 2017 року адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправними дії Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення з 01 червня 2017 року виплати пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язано Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з моменту припинення, тобто, з 01 червня 2017 року (а.с.49-50).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.35-38).
Заявник апеляційної скарги, посилаючись на положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706 (далі - Закон № 1706), стверджує, що в розумінні цього закону позивач є внутрішньо переміщеною особою не зважаючи на зміну місця реєстрації, а тому на нього розповсюджуються всі нормативно правові акти, які регулюють правовідносини щодо взяття на облік тимчасово переміщених осіб, щодо виплати пенсійних та соціальних виплат цій категорії осіб, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 (далі - Постанова № 509) та інші.
Звертає увагу суду на те, що 09 червня 2016 року управлінням була отримана заява про зміну адреси проживання, згідно реєстрації відповідно до паспорту, за адресою: м-н «Молодіжний», 18/7, м. Добропілля, проте, довідка внутрішньо переміщеної особи зі зміною місця проживання управлінню позивачем не надавалась. Також, позивач не звертався до управління щодо продовження виплати пенсії за новим місцем проживання після її зупинення.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 33-38 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, 09 червня 2016 року відділом реєстрації Добропільської міської ради Донецької області зареєстровано місце постійного проживання за адресою: м. Добропілля, м- Молодіжний, 18/7, що підтверджено даними паспорта громадянина України серії ВА 262487 (а.с. 6-7).
На звернення позивача управління листом № 81/Я-02-01-05 від 23 червня 2017 року, повідомило що з 01 грудня 2014 року останній перебуває на обліку у відповідача як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини зазначені в статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
За результатами інформаційного обміну 26 травня 2017 року з УСЗН Добропільської міської ради щодо отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб, виплата пенсії була призупинена з 01 червня 2017 року. Станом на 23 червня 2017 року позивач із заявою про поновлення виплати пенсії до управління не звертався (а.с.19,20).
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що з 01 грудня 2014 року позивач перебуває на обліку в Добропільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області
Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати пенсії позивачу за його заявою у зв'язку зі зміною місця проживання/реєстрації з посиланням на необхідність надання позивачем до управління пенсійного фонду довідки внутрішньо переміщеної особи.
З приводу викладеного колегія суддів звертає увагу, що право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058-VI).
Частиною 1 статті 47 вказаного Закону встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема в інших випадках, передбачених частиною 1 статті 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 4.12 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Постанова №22-1) передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Враховуючи зазначені відповідачем підстави невиплати позивачу належної йому пенсії, колегія суддів звертається до положень статті 33 Конституції України, статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-IV, які визначають, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Зазначені норми є диспозитивними та надають особі певну самостійність у виборі місця проживання на території України. З обставин даної справи вбачається, що позивач реалізувала своє право щодо вибору постійного місця проживання, перемістившись до с. Маяки, де зареєструвався за новою адресою у встановленому Законом порядку.
Колегія суддів не приймає доводи заявника апеляційної скарги щодо розповсюдження на позивача положень Закону № 1706, оскільки позивач з 09 червня 2016 року фактично проживає на підконтрольній українській владі території за зареєстрованим місцем проживання у м. Добропілля, м- Молодіжний, 18/7.
Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» та Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 є безпідставними, оскільки дані нормативно-правові акти регулюють правовідносини щодо здійснення соціальних виплат та порядок взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи, та жодним чином не застосовується до пенсійного забезпечення громадян, яке гарантується Конституцією України.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виплата належної позивачу пенсії має бути здійснена управлінням за її заявою на загальних підставах у порядку, встановленому Законом № 1058-VI.
Крім того, колегія суддів застосовує положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій щодо припинення з 01 червня 2017 року виплати пенсії
Решта позовних вимог щодо зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії з моменту припинення також підлягають задоволенню, оскільки є похідними від задоволених позовних вимог.
На підставі встановлених обставин справи та наведених нормативно-правових норм, які регулюють спірні відносини, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 11, ст. 24, ст. 184, ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2017 року по адміністративній справі № 227/2145/17 - залишити без задоволення.
Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2017 року по адміністративній справі № 227/2145/17 за позовом ОСОБА_2 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя І.В. Геращенко
Судді Т.Г. Арабей
ОСОБА_3