(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)
"06" грудня 2017 р. справа № 199/5372/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі
на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2017 року у справі №199/5372/17
за позовом ОСОБА_3
до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У серпні 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в переведенні на пенсію по втраті годувальника після смерті чоловіка, ОСОБА_1, померлого 01 вересня 2015 року;
- визнати за позивачем право на отримання пенсії по втраті годувальника та зобов'язати відповідача перевести позивача на пенсію по втраті годувальника після смерті чоловіка, ОСОБА_1, померлого 01 вересня 2015 року, відповідно до вимог чинного законодавства з розрахунку 50% розміру пенсії, яку отримував на день смерті ОСОБА_1, померлий 01 вересня 2015 року, починаючи з 23 червня 2017 року, тобто з дня звернення позивача до відповідача з відповідною заявою.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2017 року позов задоволено, а саме:
- визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в переведенні на пенсію по втраті годувальника після померлого 01 вересня 2015 року чоловіка, ОСОБА_1;
- визнано за позивачем право на отримання пенсії по втраті годувальника та зобов'язано відповідача перевести позивача на пенсію по втраті годувальника після померлого 01 вересня 2015 року чоловіка, ОСОБА_1, відповідно до вимог чинного законодавства з розрахунку 50% розміру пенсії, яку отримував на день смерті ОСОБА_1, починаючи з дня звернення до відповідача - з 23 червня 2017 року.
Постанова мотивована неправомісністю відмови позивача у переведенні на пенсію по втраті годувальника.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначає, що з 19.06.2002 року позивач перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
26.02.2016 року позивачем було надано заяву на призначення надбавки як вдові інваліда внаслідок Чорнобильської катастрофи та перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Відповідно до наданої заяви позивачу було призначено надбавку як вдові інваліда внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пенсія розрахована від заробітної плати за період з 01.01.1992 по 31.12.1996 та з 01.07.2000 по 31.12.2005 (відповідно до сплати страхових внесків) при загальному страховому стажі 36 років 07 місяців 24 дні, зарахованому по 31.12.2015.
Чоловік позивача ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності від профзахворювання пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В документах пенсійної справи ОСОБА_1 є довідка про заробітну плату, одержана за роботу в зоні відчуження №302 від 28.11.1994 року за 26.04.1986 (1 нічна зміна), яка не відповідає нормам наказу Міністерства соціальної політики України 12.10.2012 року №644 та не підтверджена первинними документами.
Проводився розрахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника в мінімальному розмірі відповідно до норм Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". За результатами якого встановлено, що розмір цієї пенсії є нижчим, ніж розмір пенсії, яку отримує позивач.
З метою вирішення зазначеного питання, відповідачем направлено запити від 27.09.2016, 26.10.2016, 25.11.2016 до Державного тресту по монтажу обмурівних, теплоізоляційних і хімзахисних покриттів на теплових і автономних електростанціях "Укренергозахист" для витребування довідки, підтверджуючої факт виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 за 26.04.1986 та надання завірених копій первинних документів. Станом на теперішній час управлінням не отримано відповідей на надіслані запити.
Відповідно до зазначеного, позивачу відмовлено в переході з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника у зв'язку зі зменшенням її розміру.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.
Позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 01 вересня 2015 року ОСОБА_1 помер. Згідно експертного висновку МСЕК його смерть була пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС.
ОСОБА_1 з 01 січня 2012 року отримував пенсію як учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалід другої групи, захворювання якого пов'язані з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у розмірі фактичних збитків відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розрахованої відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 в розмірі 5592,14 грн.
23 червня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв'язку з годувальника.
Листом № 2647/02/90 від 06 липня 2017 року відповідачем було відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Відмова мотивована тим, що відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України 12.10.2012 року №644 затверджено форму довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках. Чоловік позивача, ОСОБА_1, отримував пенсію по інвалідності від профзахворювання пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. В документах його пенсійної справи є довідка про виплачену заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження №302 від 28.11.1994 року за 26.04.1986 (1 нічна зміна), яка не відповідає нормам наказу Міністерства соціальної політики України 12.10.2012 року №644 та не підтверджена первинними документами.
Проводився розрахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника в мінімальному розмірі відповідно до норм Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". За результатами якого встановлено, що розмір цієї пенсії є нижчим, ніж розмір пенсії, яку позивач отримує.
Позивачу повідомлено, що з метою вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків, управлінням неодноразово було направлено запити від 27.09.2016, 26.10.2016, 25.11.2016 до Державного тресту по монтажу обмурівник, теплоізоляційних і хімзахисних покриттів на теплових і автономних електростанціях "Укренергозахист" за адресою: 71118, м. Бердянськ, вул.Дюмина, буд.53, ас-176, з проханням надати необхідну довідку, що підтверджує факт виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС чоловіком позивача за 26.04.1986 та надання завірених копій первинних документів. Також, з метою витребування зазначених документів, управлінням направлено запит 20.12.2016 до Бердянського об'єднаного управління в Запорізькій області. Жодної відповіді відповідачем не отримано.
Тому, за висновком відповідача, перевести позивача на вказаний вид пенсії немає законних підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки:
- позивач є пенсіонером та на день смерті ОСОБА_1 отримувала пенсію, проте, розмір пенсії є значно нижчим, ніж розмір пенсії чоловіка позивача;
- в судовому засіданні доведено, що ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- відповідно до ч.4 ст.57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України;
- п.11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 рок №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що мінімальний розмір пенсії для непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох і більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача на підставі наступного.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 1 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_4), - незалежно від тривалості страхового стажу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.36 вказаного Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідач у справі не заперечує, що позивач відповідає вимогам ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 ст.37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Частиною 1 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Відповідно до ч.4 ст.57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України..
Пунктом 11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 рок №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що мінімальний розмір пенсії для непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох і більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.
Відповідно до п.2.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за бажанням пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі, та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.
Підпунктом 2.3 зазначеного порядку передбачено, що до заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті, зокрема експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач у справі в обґрунтування своєї відмови не посилається на порушення позивачем вимог зазначеного порядку під час звернення із заявою про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, позивач має право на отримання 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника. При цьому, перевірки правомірності призначення та розрахунку пенсії, що отримував померлий годувальник, чинним законодавством не передбачено, заробіток визначається лише за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника.
Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахування викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та у не спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та не довів суду правомірність своєї відмови.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2017 року у справі №199/5372/17 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: В.Є. Чередниченко