05 грудня 2017 рокусправа № 331/4450/17(2-а/331/174/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Божко Л.А.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району, третя особа: Кабінет Міністрів України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району, третя особа: Кабінет Міністрів України, в якому просив:
- визнати дії Відповідача про відмову у проведенні нарахування та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2017 рік, як інваліду Чорнобиля 2-ї групи в повному обсязі та достроково незаконними та такими, що порушують соціальні права, гарантії і свободи та ст.ст.1, 3, 6, 8, 9, 21, 22, 46, 55, 56, 64 Конституції України, норми вимоги ст. ст. 13, 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
- зобов'язати Відповідача здійснити нарахування щорічної допомоги на оздоровлення, як інваліду Чорнобиля 2-ї групи за 2017 рік, з послідуючою сплатою незаконно не виплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення, як інваліду Чорнобиля 2-ї групи за 2017 рік, в загальній сумі не менше 14880.00 грн.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2017 року в задоволені адміністративного позову було відмовлено.
ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії А № 065315 від 30.10.1998 року та вкладкою до посвідчення № 638526 від 19.03.2008 р.
02.06.2017 року позивач звернувся до управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району із заявою про виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2017 рік.
Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району надано відповідь від 08.06.2017 за №01-09/В-363 разом з довідкою від 07.06.2017 за № 06-08/2165, в яких зазначено, що розмір допомоги складає 120 грн., і що управління з виплати допомоги на оздоровлення у 2017 році Позивачу діяло згідно діючого законодавства та повноважень.
Не погодившись з вказаними висновками Відповідача, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач при виплаті Позивачу допомоги діяв у відповідності з приписами чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для визнання його дій протиправними.
Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 63 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до паспорту бюджетної програми на 2017 рік, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства фінансів України від 15.02.2017 № 233/205 за програмою “Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що головним розпорядником коштів є Міністерство соціальної політики України. Підставами для виконання бюджетної програми є: Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що є чинною, якою передбачено, що установити громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам I і II групи - 120 гривень.
Зі змісту зазначених норм вбачає, що у 2017 році виплата щорічна допомога на оздоровлення здійснюється у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України та становить 120.00 грн.
Як свідчать встановлені обставини справи, щорічна допомога на оздоровлення у 2017 році була виплачена Позивачу у розмірі 120.00 грн.
Отже, з зазначеного вбачається, що у 2017 році Позивачу було здійснено належне нарахуванню щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої приписами постанови Кабінету Міністрів України.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Поряд з вказаним, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2017 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, ст. 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2017 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Л.А. Божко