ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 грудня 2017 року м. Київ № 826/8121/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Козацька стріла»
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2016 №0006531404,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Козацька стріла» (далі - ТОВ «Козацька стріла»/позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС м. Києві/відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2016 №0006531404.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що контролюючим органом застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції після встановленого законодавством на це строку.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог законодавства з боку позивача.
Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведене документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Козацька стріла» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.
Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Козацька стріла» :
-п.п.14.1.54 п.14.1 статті 14, п.44.2 статті 44 Податкового кодексу України та пунктів 5,7,10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (Дохід» 15, затвердженого Міністерством фінансів України (із змінами) та пунктів 4,6,7, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати» 16, затвердженого Міністерством фінансів України (із змінами) від 31.12.1999 №318, пункту 6 «Запаси» 9, затвердженого Міністерством фінансів України (із змінами) від 20.10.1999№246, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 95868 грн., в тому числі за 2015 рік 95868 грн.;
- п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 1887, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 80938 грн.;
- п. 2.8 розділу 2, п. 3.5 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 (зі змінами та доповненнями).
За наслідками вказаної перевірки, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 05.05.2016 №198/26-15-14-02-02/37177044 (далі - акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2016 №0006531404, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 72500,00 грн.
Згідно вказаного податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції застосовані у зв'язку з виявленими контролюючим органом порушення пункту 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим -, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення №637).
Пунктом 2.7 Положення №637 передбачено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.
У розумінні пункту 1.2 вказаного Положення, ліміт залишку готівки в касі (далі також - ліміт каси) - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.
Пунктом 2.8 Положення №637 передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.
Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.
Відповідно до пункту 3.7 Положення №637, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.
Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.
Отже, суб'єкти господарювання зобов'язані здавати до банків готівку, що перевищує затверджений ліміт каси. При цьому документом, що підтверджує здавання готівки до банку є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.2. Положення №637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.
Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи. (пункт 5.3 Положення №637).
Так, відповідно до акту перевірки ліміт залишку готівки в касі товариства з обмеженою відповідальністю «Козацька стріла» не встановлювався та дорівнює « 0», що було підтверджено і позивачем.
Як вбачається з акту перевірки (аркуш 42), перевіркою встановлено, що 08.01.2015 згідно видаткового касового ордеру №3 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 36250,00 грн., як дивіденди ОСОБА_1.
Разом з тим, видачу готівки з каси не підтверджено підписом отримувача коштів, відсутній підпис ОСОБА_1, серед наданих документів відсутні довіреності, оформлені у встановленому законодавством порядку, отже, видача готівки з каси в сумі 36250,00 грн. не прийнята контролюючим органом як виведений залишок на кінець дня 08.01.2015.
Пунктом 3.1 Положення №637 передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Згідно з п. 3.4 Положення №637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.
Відповідно до п. 3.5 Положення №637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.
Якщо підприємство (підприємець) надає держателям спеціальних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.
Пунктом 3.6 Положення передбачено, що видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.
Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, у тому числі й особи, що не має змоги у зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис «За довіреністю». Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.
До матеріалів справи додана копія видаткового касового ордеру від 08.01.2015 на суму 36250,00 грн. Відповідно до зауважень до акту перевірки вбачається, що видатковий касовий ордер від 08.01.2015 на суму 36250 грн. підписано довіреною особою отримувача.
Суд акцентує увагу, що у видатковому ордері міститься лише підпис та паспортні дані, однак, відсутні саме відомості, які ідентифікують підписанта касового ордеру, відсутнє ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку.
При цьому, ні до перевірки (як вбачається з акту перевірки), ні до матеріалів справи, позивачем не надано довіреності, оформленої у встановленому порядку згідно із законодавством України.
Враховуючи вищевикладене, перевищення ліміту залишку готівкових коштів у касі підприємства 08.01.2015 становить 36250,00 грн., що є порушенням вимоги пункту 2.8, пункту 3.5 Положення НБУ № 637, а отже, податкове повідомлення-рішення від 18.05.2016 №0006531404 прийнято контролюючим органом у відповідності до законодавства.
Щодо посилань позивача на порушення ГУ ДФС у м. Києві строків притягнення до відповідальності за вказане порушення суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Приписами статті 250 Господарського кодексу України встановлені строки застосування адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до частини першої вказаної статті адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Поряд з цим, суд акцентує увагу, що відповідно до частини другої статті 250 Господарського кодексу України Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.
Згідно пункту 111.2. статті 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Відповідно до пункту 113.1. статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про необґрунтованість позовних вимог та відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Козацька стріла» відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.К. Каракашьян