07 грудня 2017 рокусправа № 804/5039/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1.
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна,-
Позивач звернувся з адміністративним позовом , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 03.08.2016 року № 19781-13 винесене ДПІ в АНД районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 24.11.2016 року № 6675-17 винесену ДПІ в АНД районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області;
- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 28.11.2016 року № 74/04-61-17-34 винесене ДПІ в АНД районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач ,не погодившись з рішенням суду першої інстанції , посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити вимоги.
В апеляційній скарзі позивач наполягав на тому, що що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля LEXUS LX 570 2011 року випуску з об'ємом двигуна 5663 куб. см.
03 серпня 2016 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було прийняте податкове повідомлення-рішення, яким було визначено податкове зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн. за 2016 рік.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того , що податковий орган правомірно прийняв оскаржуване податкове повідомлення рішення.
З такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції, і вважає необґрунтованими доводи позивача в апеляційній скарзі, виходячи з наступного.
01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктом оподаткування.
Згідно із п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.
Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон №909, який набрав чинності з 01.01.2016 року, та яким внесено зміни, серед іншого, до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.
Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону України №909) визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Таким чином, при визначенні об'єкта оподаткування транспортного податку з фізичних осіб необхідне дотримання двох умов, а саме: з року випуску автомобіля минуло не більше п'яти років (включно); середньоринкова вартість автомобіля повинна становити понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно із ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік”, станом на 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 378 грн. 00 коп.
Таким чином, у 2016 році об'єктом оподаткування транспортним податок були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. 00 коп.
Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, вказане Міністерство є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.
На офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розміщена інформація про середньоринкову вартість легкових автомобілів.
Згідно інформації, розміщеної на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, вартість легкового автомобіля, що перебуває у власності позивача, становить понад 1 033 500 грн. 00 коп.
Тобто, вказаний автомобіль у 2016 році був об'єктом оподаткування транспортним податком.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав у контролюючого органу для визначення позивачу, як платнику податку, податкових зобов'язань за платежем “Транспортний податок з фізичних осіб”.
Доводи позивача в апеляційні скарзі, про те що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги виходячи з наступного.
Встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 року № 7/11 було внесено зміни до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 Про місцеві податки і збори на території міста, також в частині визначення об'єкта оподаткування транспортного податку згідно статті 267 Податкового кодексу України.
Отже, Дніпропетровська міська рада рішенням від 13.07.2016 року № 7/11 фактично внесла зміни до механізму справляння та порядку сплати транспортного податку на відповідній території.
Згідно з п. 4.1.9 ст.4 Податкового кодексу України, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Принцип стабільності застосовується лише у разі внесення змін до елементів податків та зборів, а не при прийнятті нових податків.
Законом України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" не вносились зміни до елементів податків та зборів, ним запроваджено новий вид податку "транспортний податок".
Оскільки вказаний Закон набув чинності з 01.01.2015 року та ним не передбачено особливих умов сплати транспортного податку у 2016 році, то у спірному випадку базовим податковим періодом для сплати транспортного податку є 2016 рік.
Відповідно до п.12.3.4 ст.12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Пп. 12.3.5 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.
Згідно з п. 7.3. ст. 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до нього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Отже, питання справляння транспортного податку визначаються Податковим кодексом України і не можуть ставитися у залежність від дії підзаконного нормативно - правового акту.
Є вірними висновки суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 24.11.2016 року № 6675-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 28.11.2016 року № 74/04-61-17-34, суд зазначає наступне. Оскільки вони є похідними від позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.п. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі, несплати податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з приписами підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року- залишити без змін
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: О.М. Лукманова