ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
14 грудня 2017 року м. Київ № 826/16195/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
доСлужби у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації
про визнання протиправними дій, скасування постанови та повідомлення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, в якому просив:
- визнати нечинним рішення СВП - Висновок органу та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав (протокол засідання Комісії № 10 від 16.08.2017 року).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.107 КАС України Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на наступне.
Як вбачається з тексту позовної заяви, що підставою для звернення з даним адміністративним позовом стало складення органом опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації висновку № 7332/41/3/103 від 22.08.2017 року про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (протокол засідання Комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації № 10 від 16.08.2017 року).
Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.
Згідно із визначенням, наведеним у п.9 ч.1 ст.3 КАС України відповідач у справі адміністративної юрисдикції - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відтак, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. При цьому, до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 2 ст.4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ст.15 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства. Правовий статус органів опіки та піклування в чинному законодавстві знаходить своє відображення через завдання та функції, покладені на цей інститут, які визначено, зокрема, главою 6 Цивільного кодексу України, главою 19 Сімейного кодексу України і Правилами опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 року № 34/166/131/88.
Статтею 56 Цивільного кодексу України встановлено, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (ч. 1 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Оскаржуване позивачем рішення прийнято на підставі ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом
Порядок вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї визначається у ст.161 Сімейного кодексу України.
Отже, спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем не містять ознак публічності, оскільки рішенням відповідача зачіпаються права позивача в сфері приватних (сімейних) правовідносин, захист яких, в силу приписів ч. 1 ст. 15 ЦПК України, віднесений до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суд України від 31.08.2010 року № К-6398/10 і від 22.11.2011 року № К-29599/09.
В сили норм п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на зазначене та враховуючи характер спірних правовідносин, який є цивільно-правовим і не має ознак публічно-правового спору в розумінні КАС України, даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а відтак, є підстави для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що позовна заява містить недоліки, зокрема всупереч ч. 3, 5 ст. 106 КАС України відсутній документ про сплату судового збору за звернення до суду із цим позовом (у даному випадку ОСОБА_1 в силу положень ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» не може скористатися правом використання копії первісної квитанції № 14013 від 18.08.2017 року, оригінал якої був поданий до адміністративного суду при зверненні з іншим позовом від 01.09.2017 року вх. № 826/10999/17) та документальні докази підписання та подання вказаного позову уповноваженим представником (нотаріально засвідченої довіреності ОСОБА_2), проте суд не вбачає підстав для залишення без руху позовної заяви, якщо остання підлягає поверненню з підстав непідсудності цьому суду.
Керуючись вимогами п.1 ч.1 ст.109, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Служби у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, скасування постанови та повідомлення.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, разом із позовними матеріалами, повернути позивачу супровідним листом негайно шляхом їх направлення рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання.
3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому в ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Н.А. Добрівська