12 грудня 2017 року м.Чернігів Справа № 825/1561/17
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2В.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (далі - Приватний нотаріус ОСОБА_3А.), треті особи - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_5, ОСОБА_4, в якому просить суд: «зобов'язати Приватного нотаріуса ОСОБА_3, як державного реєстратора, внести зміни до запису про нерухоме майно та державну реєстрацію прав власності на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1, зареєструвавши право власності за ОСОБА_2».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.02.2014 на прилюдних торгах було реалізовано квартиру, розташовану за адресою: вул. Одинцова, 11/84, м. Чернігів, яка належала на праві власності ОСОБА_2 У подальшому, рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 08.09.2014 визнано недійсними: прилюдні торги з реалізації арештованого майна - квартири, розташованої за адресою: вул. Одинцова, 11/84, м. Чернігів, які відбулись 08.02.2014; протокол прилюдних торгів; акт державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки; свідоцтво про право власності на квартиру, видане Приватним нотаріусом ОСОБА_3 10.02.2014 № 329. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 (справа № 825/805/15-а) скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 10.02.2014 № 10774612 про державну реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: вул. Одинцова, 11/84, місто Чернігів, за суб'єктом - ОСОБА_4. 12.08.2016 позивач звернувся до Приватного нотаріуса ОСОБА_3 із заявою про проведення державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: вул. Одинцова, 11/84, місто Чернігів. У зв'язку із неприйняттям відповідачем будь-якого рішення за заявою ОСОБА_2 від 12.08.2016, позивач 13.10.2016 звернувся до Приватного нотаріуса ОСОБА_3 із заявою про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та видачу свідоцтва про право власності ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 1/3 частини квартири, розташованої за адресою: вул. Одинцова, 11/84, м. Чернігів. Разом з тим, відповідач листом від 31.10.2016 № 1112/01-16 повідомив ОСОБА_2 про той факт, що у нього відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: вул. Одинцова, 11/84, м. Чернігів, оскільки Чернігівським окружним адміністративним судом у постанові від 15.04.2015 (справа № 825/805/15-а) не було зазначено про зобов'язання останнього провести такі реєстраційні дії.
У судовому засіданні 05.12.2017 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до журналу судового засідання, виключено з участі в адміністративній справі третю особу - Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_5.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач та третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, третя особа причини неявки суду не повідомила.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 08.02.2014 на прилюдних торгах реалізовано квартиру, розташовану за адресою: вул. Одинцова, 11/84, м. Чернігів, яка належала ОСОБА_2 на праві власності.
У подальшому, рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 08.09.2014 визнано недійними: прилюдні торги з реалізації арештованого майна - квартири, розташованої за адресою: вул. Одинцова, 11/84, м. Чернігів, які відбулись 08.02.2014; протокол прилюдних торгів; акт державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки; свідоцтво про право власності на квартиру, видане Приватним нотаріусом ОСОБА_3 10.02.2014 № 329.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 (справа №825/805/15-а) скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 10.02.2014 № 10774612 про державну реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: вул. Одинцова,11/84, місто Чернігів, за суб'єктом - ОСОБА_4 (а.с.108-111).
12.08.2016 позивач звернувся до Приватного нотаріуса ОСОБА_3 із заявою № 2321/01-16 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: вул. Одинцова, 11/84, місто Чернігів.
Листом від 23.08.2016 № 743/01-16 відповідач повідомив ОСОБА_2 про наступне: «12 листопада 2015 року до мене, як приватного нотаріуса, звернулась ОСОБА_2 з заявою про внесення запису до Державного реєстру прав власності та видачею свідоцтв про право власності ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у розмірі по 1/3 частині квартири № 84 по вулиці Одинцова в будинку №11 в місті Чернігові, мотивуючи це тим, що 25 травня 1995 року ця квартира була куплена за спільні кошти від продажу квартири у місті Носівка Чернігівської області. ОСОБА_2 було роз'яснено, що я, як приватний нотаріус, не маю права видати свідоцтво про право власності, оскільки відсутні законні підстави, а можу лише скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_4 (згідно постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, справа №825/805/15-а). Після чого, ОСОБА_2 забажала подарувати вищевказану квартиру одному з своїх синів. При перевірці заборон та арештів, з'ясувалось, що на все майно ОСОБА_2 накладено Деснянським відділом ДВС Чернігівського міського управління юстиції 4 арешти: на підставі постанов від 21.08.2010, 04.11.2011, 16.02.2012 та 28.08.2012. ОСОБА_2 було роз'яснено, шо у разі скасування рішення про Державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_4 і реєстрацією права власності за нею, мною, як державним реєстратором, будуть перенесені всі запису про арешти до розділу, який відкритий на вищевказану квартиру. В подальшому при даруванні квартири ОСОБА_2 необхідно буде зняти всі арешти, на що вона чітко дала відповідь про небажання вчиняти будь-які дії щодо вищевказаної квартири аби не переносити арешти на неї» (а.с.19).
У зв'язку із неприйняттям відповідачем будь-якого рішення за заявою ОСОБА_2 від 12.08.2016, позивач 13.10.2016 звернувся до Приватного нотаріуса ОСОБА_3 із заявою № 3613/01-16 про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та видачу свідоцтва про право власності ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 1/3 частини квартири, розташованої за адресою: вул. Одинцова,11/84, м. Чернігів.
Листом від 31.10.2016 № 1112/01-16 відповідач повідомив ОСОБА_2 про той факт, що у нього відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: вул. Одинцова, 11/84, м. Чернігів, оскільки Чернігівським окружним адміністративним судом у постанові від 15.04.2015 (справа № 825/805/15-а) не було зазначено про зобов'язання його провести такі реєстраційні дії (а.с. 20).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Так, відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України від 01.07.2014 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) (у редакції, чинний на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності.
До повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить, зокрема, забезпечення проведення державної реєстрації прав (частина 1 статті 9 Закону № 1952-IV).
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина 1 статті 11 Закону № 1952-IV).
Водночас, порядок і строки проведення державної реєстрації, підстави для проведення державної реєстрації прав або відмови у державній реєстрації прав визначені статтями 18,19, 24,27 Закону № 1952-IV.
У свою чергу, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (частина 1 статті 26 Закону № 1952-IV).
Частиною 2 цієї статті Закону № 1952-IV встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Водночас, процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури визначав, чинний на час виникнення спірних правовідносин, Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3502/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 за № 1429/20167 (далі - Порядок № 3502/5).
Так, у відповідності до пункту 2.1. Порядку № 3502/5 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.
Орган державної реєстрації прав або нотаріус приймає заяви у день їх надходження в порядку черговості і реєструє у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації. Моментом прийняття заяви вважаються дата та час її реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів. Орган державної реєстрації прав або нотаріус видає заявникові картку прийому заяви (пункт 2.2. Порядку № 3502/5).
Згідно з пунктом 2.6. Порядку № 3502/5 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
Відповідно до пунктів 2.8., 2.10. Порядку № 3502/5 Державний реєстратор розглядає заяви на те саме майно в порядку черговості прийняття заяв, у тому числі заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. За результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.
Отже, з системного аналізу положень Порядку № 3502/5 вбачається, що державний реєстратор, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, зобов'язаний прийняти одне з таких рішень, зокрема, про внесення записів про скасування державної реєстрації прав або про відмову у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав.
У свою чергу, суд зазначає, що під доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, слід розуміти будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних рішень відповідача, як державного реєстратора, прийнятих за результатами розгляду заяв ОСОБА_2 від 12.08.2016 (вх. № 2321/01-16) та від 13.10.2016 (вх. № 3613/01-16).
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з загальними засадами права бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем у оскаржуваних правовідносинах була допущена саме протиправна бездіяльність у частині порушення Приватним нотаріусом ОСОБА_3 положень Порядку № 3502/5 та Закону № 1952-IV - неприйняття рішення, за результатами розгляду заяв ОСОБА_2 від 12.08.2016 (вх. № 2321/01-16) та від 13.10.2016 (вх. № 3613/01-16).
Разом з тим, позивачем у адміністративному позові не заявлено позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Приватного нотаріуса ОСОБА_3 щодо неприйняття рішення, за результатами розгляду заяв ОСОБА_2 від 12.08.2016 (вх. № 2321/01-16) та від 13.10.2016 (вх. № 3613/01-16).
Водночас, єдиною позовною вимогою, визначеною ОСОБА_2 у адміністративному позові, є вимога: «зобов'язати Приватного нотаріуса ОСОБА_3, як державного реєстратора, внести зміни до запису про нерухоме майно та державну реєстрацію прав власності на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1, зареєструвавши право власності за ОСОБА_2».
Однак, вищевказана позовна вимога ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, згідно з Рекомендаціями Комітету ОСОБА_8 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_8 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями треба розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У постанові від 21.10.2010 № П-278/10 Вищий адміністративний суд України зауважив, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Отже, адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачем, як державним реєстратором, не було надано оцінки заявам ОСОБА_2 від 12.08.2016 (вх. № 2321/01-16) та від 13.10.2016 (вх. № 3613/01-16) і доданим до них документам, у тому числі щодо їх повноти, згідно з вимогами Порядку № 3502/5, а вищевказані повноваження є виключно дискреційними повноваженнями Приватного нотаріуса ОСОБА_3, то заявлена ОСОБА_2 у адміністративному позові вимога: «зобов'язати Приватного нотаріуса ОСОБА_3, як державного реєстратора, внести зміни до запису про нерухоме майно та державну реєстрацію прав власності на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1, зареєструвавши право власності за ОСОБА_2», розцінюється Чернігівським окружним адміністративним судом саме як втручання у дискреційні повноваження відповідача.
Водночас, у відповідності до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно з частиною 1 статті 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
А тому, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною бездіяльність Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо неприйняття рішення, за результатами розгляду заяв ОСОБА_2 від 12.08.2016 (вх. № 2321/01-16) та від 13.10.2016 (вх. № 3613/01-16), у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та зобов'язати Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 прийняти рішення по заявах ОСОБА_2 від 12.08.2016 (вх. № 2321/01-16) та від 13.10.2016 (вх. № 3613/01-16), у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, то суд вважає за необхідне присудити ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 320,00 грн.
Керуючись статтями 11, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо неприйняття рішення, за результатами розгляду заяв ОСОБА_2 від 12.08.2016 (вх. № 2321/01-16) та від 13.10.2016 (вх. № 3613/01-16), у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зобов'язати Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 прийняти рішення по заявах ОСОБА_2 від 12.08.2016 (вх. № 2321/01-16) та від 13.10.2016 (вх. № 3613/01-16), у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 5529) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя В.В. Падій