11 грудня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/768/17
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василяки Д.К.,
при секретарі: Собчук Є.В., за участю представників позивача Реви С.Л., Кравченка В.В., представників відповідача Степанець Ю.В., Мєзєнцевой Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Спектр" до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Спектр" (далі по тексту - ТОВ "ВКФ "Спектр" або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області (далі по тексту - ГУ Держпраці або відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі направлення на проведення перевірки від 31.03.2017 року № 451 відповідачем здійснено позапланову перевірку ТОВ "ВКФ "Спектр" на дотримання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивач вважає, що вказане направлення не відповідає вимогам законодавства, оскільки в ньому не зазначено період перевірки.
За результатами перевірки складено відповідний акт та надано припис №21-21- 288/166-75 від 07.04.2017 р., яким встановлено строк усунення виявлених порушень до 07 травня 2017 року.
З актом перевірки та приписом, виданим на його підставі, ТОВ "ВКФ "Спектр" не погодилось та надало відповідачу письмові заперечення.
Вказав, що з приписом №21-21-288/166-75 від 07.04.2017 року не погодились частково, вважає зауваження, викладені в п.1, 2, 3, 7 такими, що не відповідають чинному законодавству, в зв'язку з чим дії працівника управління Держпраці, який здійснював перевірку, є незаконними.
Щодо виявлених порушень, зокрема п. 1 припису зазначив, що повідомлення про прийняття працівника на роботу - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано до Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 01.08.2016 р. - до початку допуску до роботи о 10 годині. Документи на підтвердження вказаного було надано позивачем під час перевірки.
Щодо п. 2 припису зазначив, що запис №30 до трудової книжки ОСОБА_3 про увільнення від праці із посиланням на ст.36 п.3 КЗпПУ, яка передбачає підставу припинення трудового договору, зроблений правомірно, в зв'язку з ненаданням ОСОБА_4 військового контракту керівнику товариства.
Щодо п. 3 припису вказав, що у зв'язку з відсутністю працівника на робочому місці, в особовій картці ОСОБА_3 відсутній підпис про ознайомлення з наказом про призначення і переведення на іншу посаду.
Крім того, щодо п. 7 припису вказав, що перевіркою встановлено, що працівнику ОСОБА_3 прийнятому на військову службу за контрактом, не нараховується та не виплачується середній заробіток за період з лютого 2017 р. по день позапланової перевірки.
Так, ОСОБА_3 з 01.02.2017 р. був увільнений з посади завідуючого аптеки № 3 наказом № 05 від 01.02.2017 р. згідно з п.3 ст.36 КЗпП України, яка передбачає підставу припинення трудового договору.
Однак, ОСОБА_3 обліковується у табелях робочого часу за період з лютого по березень 2017 р., зокрема, у лютому 2017 р. як такий, що виконує державний обов'язок. Згідно відомостей на виплату заробітної плати за лютий, березень 2017 р. ОСОБА_3 не нараховується та не виплачується середній заробіток.
Копію контракту надано не було, тому, на думку позивача, відсутні підстави для застосування ст. 119 КЗпП України.
На підставі вказаного вважає припис неправомірним.
Прийняті за наслідками перевірки постанови про накладення штрафу позивач вважає також неправомірними та такими, що підлягають скасуванню у зв'язку з відсутність порушень.
На підставі вказаного просив:
- визнати дії Головного управління Держпраці у Херсонській області щодо винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.05.2017 року № 21-21-188/166-132с про накладення на ТОВ ВКФ "Спектр" штрафу у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн., постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.05.2017 року № 21-21-188/166-133с про накладення на ТОВ ВКФ "Спектр" штрафу у розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) грн. протиправними;
- визнати протиправним та скасувати припис № 21-21-288/166-75 від 07.04.2017 р. головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Херсонській області Масловської М.К.
- визнати неправомірними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.05.2017 року № 21-21-188/166-132с про накладення на ТОВ ВКФ "Спектр" штрафу у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гри., від 10.05.2017 року № 21-21- 188/166-133с про накладення на ТОВ ВКФ "Спектр" штрафу у розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) гри.
Представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали.
Відповідач надав до суду заперечення, відповідно до яких, Головне управління Держпраці у Херсонській області є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Херсонської області та АРК Крим.
Відповідно до наказу Управління від 30.03.2017року № 289, направлення на проведення перевірки від 31.03.2017 року № 451, головним державним інспектором Масловською М.К. було проведено позапланову перевірку ТОВ ВКФ "Спектр" у період з 03 по 07 квітня 2017 року. За результатами позапланової перевірки складено акт перевірки № 21-21- 288/166 від 07.04.2017 року та припис від 07.04.2017 року № 21-21-288/166-75.
Зазначив, що Управління не погоджується з безпідставним висновком позивача про незаконність дій посадової особи оскільки Управління під час проведення перевірки та винесенні оскаржуваних документів діяло на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Головним державним інспектором зафіксовано під час перевірки виявлені 7 порушень. На підставі акту перевірки складено припис про усунення виявлених порушень.
10 травня 2017 року відповідачем прийнято постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 21-21-188/166-132 с та № 21-21-188/166-133 с.
Вважає, що припис та постанови прийнято правомірно, оскільки їх прийнято за наслідками перевірки в ході якої посадовою особою Головного управління Держпраці у Херсонській області встановлені порушення.
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували.
Заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне: на підставі звернення гр. ОСОБА_3 № Г-215/11-06 від 16.03.2017 р., відповідно до наказу Управління від 30.03.2017 року № 289, направлення на проведення перевірки від 31.03.2017 року № 451, головним державним інспектором ОСОБА_5 у період з 03 по 07 квітня 2017 року проведено позапланову перевірку ТОВ ВКФ "Спектр" на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з питань додержання законодавства про працю.
За результатами позапланової перевірки складено акт перевірки № 21-21- 288/166 від 07.04.2017 року та припис від 07.04.2017 року № 21-21-288/166-75.
Перевіркою встановлені порушення, зокрема:
- відповідно до постанови КМУ від 17.06.2015р. № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби на початку роботи за укладеним трудовим договором.
Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відповідно до наказу №25 від 01.08.2016 р., були допущені до роботи з 01.08.2016 р. Проте, згідно квитанції № 2 про отримання повідомлення про прийняття працівника на роботу доставлено до Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області також 01.08.2016 р., чим порушені вимоги ч. 3 ст.24 КЗпПУ;
- записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу не проводяться у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням па відповідний пункт закону.
Так, запис № 30 до трудової книжки ОСОБА_3 зроблений про увільнення від праці і посиланням на ст. 36 п. 3 КЗпПУ, яка передбачає підставу припинення трудового договору, чим порушені вимоги п. 2.3 гл. 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58;
- не з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, працівники ознайомлені під розписку в особовій картці.
Так, в особовій картці ОСОБА_3 відсутній підпис про ознайомлення з наказом про призначення і переведення на іншу посаду, чим порушені вимога п. 2.5 гл. 2 Інструкції пре порядок ведення трудових книжок № 58;
- Працівнику ОСОБА_3 прийнятому на військову службу за контрактом, не нараховується та не виплачується середній заробіток та період з лютого 2017р. по день позапланової перевірки.
Так, ОСОБА_3 з 01.02.2017 р., був увільнений з посади завідуючого аптеки № 3 наказом № 05 від 01.02.2017 р. згідно п.3 ст.36 КЗпПУ, яка передбачає підставу припинення трудового договору.
Однак, ОСОБА_3 обліковується у табелях робочого часу за період з лютого по березень 2017 р., зокрема, у лютому 2017 р. як такий, що виконує державний обов'язок.
Згідно відомостей на виплату заробітної плати за лютий, березень 2017 р. ОСОБА_3 не нараховується та не виплачується середній заробіток, чим порушені вимоги ч.3 ст. 119 КЗпПУ та 4,2 ст.39 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу".
За наслідками перевірки відповідачем винесено припис № 21-21-288/166-75 від 07.04.2017 р. пунктами 1, 2, 3, 7, яким зобов'язано позивача:
- привести у відповідність до ч. 3 ст.24 КЗпПУ та Постанови КМУ 17.06.2015 № 413 повідомлення про прийняття працівників на роботу, а саме повідомлення доставляти до Державної фіскальної служби до початку роботи працівників;
- привести у відповідність ло п.2.3 гл. 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 записи в трудових книжках;
- привести у відповідність до п.2.5 гл.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 особові картки працівників;
- привести у відповідність до ч.3 ст.119 КЗпПУ та ч.2 ст.39 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" гарантії для працівників на час військової служби.
В строк до 07 травня 2017 року позивача зобов'язано проінформувати про прийнятті заходи щодо усунення порушень.
За результатами перевірки складено протоколи про адміністративне правопорушення № 21-21-288/079 від 07.04.2017 р. та № 21-21-288/080 від 07.04.2017 р.
На вказаний акт перевірки, протоколи правопорушень позивачем подано заперечення.
Крім того, ТОВ "ВКФ "Спектр" подано відповідачу скаргу на дії головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів - ОСОБА_5 при здійсненні перевірки ТОВ "ВКФ "Спектр".
Листом № 01-08/2270, 01-08/2269, 01-08/2306 від 25.04.2017 р. Головного управління Держпраці у Херсонській області повідомлено позивача про відсутність підстав для часткового скасування припису № 21-21-288/166-75 від 07.04.2017 р. та інших документів, складених за результатами перевірки.
На підставі висновків перевірки відповідачем 10 травня 2017 року прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № 21-21-188/166-132 с. Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено штраф в розмірі 3200 грн. за наступні порушення:
- порушення норм Постанови КМУ від 17.06.2015 р. № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", а саме: неповідомлення своєчасно органи ДФС про прийняття працівників на роботу;
- порушення п. 2.3 гл. 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58, а саме: запис в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу не проводяться у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства;
- порушення п. 2.5 гл. 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 в особовій картці ОСОБА_3 відсутній підпис про ознайомлення з наказом про призначення і переведення на іншу посаду;
- порушення абз. 5 п. 7.1 гл. 7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58, а саме: журнал обліку трудових книжок не прошнурований та не скріплений підписом керівника підприємства;
- порушення ч. 4 ст. 79 КЗпП України, а саме: графік відпусток на 2017 рік не доведений до відома всіх працівників;
- ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 Закону України "Про відпустки", а саме: заробітна плата працівниками за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до її початку.
Крім того, на підставі висновків перевірки відповідачем 10 травня 2017 року прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № 21-21-188/166-133 с. щодо порушення ч. 3 ст. 119 КЗпП України, ч. 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне: відповідно до п. 1, 2 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі за текстом - Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно з п. 7 Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Підпунктом 1 п. 3 Положення визначено, що основними завданнями Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Підпунктом 6, 9 п. 4 Положення передбачено, що Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Згідно з абзацами першим п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Херсонській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 р. № 8 Головне управління Держпраці у Херсонській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Підпунктом 5 п. 3 Положення про Головне управління Держпраці у Херсонській області передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності регулюються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 877-V від 05.04.2007 (далі - Закон № 877-V). Відповідно до ч. 2 статті 6 Закону № 877-V проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених ч. 4 статті 2 цього Закону.
Згідно частини 4 стаття 2 Закон № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержання законодавства про працю та зайнятість населення у встановлено цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" № 1985-IV від 08.09.2004 (далі Конвенція) ратифіковано Конвенцію Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі.
Відповідно до статті 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:
- наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;
- зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;
- вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
Згідно зі статтею 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Отже, Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
Також, статтею 19 Закону України Про міжнародні договори України від 29.06.2004 № 1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до внесених до статті 259 Кодексу законів про працю України змін, Державна служба України з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 „Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)”, Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386 визначено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України 02.07.2012 № 390 (далі по тексту Порядок № 390).
Відповідно до п. 2, 3 Порядку № 390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).
Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.
Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (абз. 3 п. 3 Порядку № 390).
Згідно п. 7 Порядку № 390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
Таким чином суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання дій посадових осіб щодо прийняття постанов про накладення штрафу.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування припису № 21-21-228/166-75 від 07.04.2017 р. та постанов про накладення штрафу посадовими особами від 10.05.2017 р. № 21-21-188/166-132 с про накладення штрафу у розмірі 3200 грн. та № 21-21-188/166-132 с суд зазначає, що в ході проведення перевірки посадовою особою відповідача встановлено прийняття працівників на роботу без своєчасного повідомлення органів Державної фіскальної служби України.
Відповідно до Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413, установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Згідно п. 3 ст. 24 Закону України про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнято на роботу відповідно до наказу № 25 від 01.08.2016 р.
Відповідно до повідомлення про прийняття до роботи працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнято до роботи 01 серпня 2017 року.
Згідно квитанції № 2 про отримання повідомлення про прийняття працівника на роботу повідомлення надано до Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 01.08.2016 р. о 10:51 год.
Допитана в якості свідка ОСОБА_1 показала, 01 серпня 2016 року її прийнято на роботу ТОВ "ВКФ "Спектр" на посаду фармацевта. До роботи приступила 01.08.2016 близько обіду.
Крім того, допитаний в якості свідка ОСОБА_2 показав, що його прийнято на роботу позивачем на посаду менеджера із корпоративної відповідальності. До роботи приступив 01 серпня 2016 року близько 11:30 год.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем надано повідомлення до Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 01.08.2016 р. до початку роботи працівників.
Отже, посадовою особою відповідача помилково зроблено висновок про порушення ТОВ "ВКФ "Спектр" Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу. Таким чином, суд приходить до висновку, що п. 1 припису № 21-21-288/166-75 від 07.04.2017 р. в частині щодо порушення при прийнятті на роботу ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та зобов'язання проведення у відповідність до ч. 3 ст. 24 КЗпПУ та Постанови КМУ 17.06.2015 р. № 413 повідомлення про прийняття працівників на роботу є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, постанова Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 21-21-188/166-132 с від 10.05.2017 р. також є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки вказаною постановою зокрема накладено штраф на позивача за порушення Постанови КМУ 17.06.2015 р. № 413, яке не знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи.
Щодо п. 2 припису, відповідно до якого позивачем порушено пункт 2.3. глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок №58, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.
Наказом позивача від 01.02.2017 року увільнено ОСОБА_3 з посади завідуючого аптеки № 3 з 01 лютого 2017 року за п. 3 ст. 36 згідно КЗпП України (вступ працівника на військову службу за контрактом (три роки) на підставі наказу КВОК "Південь" № 208 від 25.11.2016 р., запис в військовому білеті від 03 січня 2017 року) із збереженням місця роботи та посади після закінчення терміну військової служби за контрактом. Крім того, у трудовій книжці ОСОБА_3 НОМЕР_1 зроблено запис №30 від 01.02.2017 р. увільнений від праці згідно ст. 36 п. 3 КЗпП України (вступ на військову службу за контрактом).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність висновку перевіряючої особи щодо порушення п. 2.3. г. 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок №58.
Щодо п. 3 припису суд зазначає, що відповідно до розділу 4 "Призначення і переведення" особової картки ОСОБА_3 , який призначений 01.10.2013 року завідувачем аптеки №1 згідно наказу № 45, наказом № 49 від 25.10.2013 року переведений на посаду провізора аптеки №1, а наказом № 2 від 03.01.2014 року призначений завідувачем аптеки № 3.
При цьому, підпис працівника в особовій картці про ознайомлення з вказаним наказами відсутні.
Згідно п. 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок №58, з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Щодо п. 7 припису суд зазначає, що згідно з наказом № 05 від 01.02.2017 року ОСОБА_3 увільнено з посади завідуючого аптеки № 3 на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України, якою передбачено припинення трудового договору.
В ході розгляду справи встановлено, що у табелі обліку робочого часу ОСОБА_3 обліковується за період з лютого по березень 2017 року, як працівник, що виконує свої трудові обов'язки. Згідно відомостей на виплату заробітної плати з лютого 2017 року заробітна плата ОСОБА_3 не нараховується та не виплачується.
Судом встановлено, що під час перевірки в особовій справі ОСОБА_3 містилися документи: копія воєнного квитка з відміткою від 03 січня 2017 року "прийнятий на військову службу за контрактом на підставі наказу КВОК "Південь" № 208 від 25.11.2016 р.; копія довідки військової польової частини-польова пошта від 26.01.2017 р. № 341/1, копія повістки Херсонського об'єднаного міського військового комісаріату, копія витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.01.2017року № 2 "Про вручення припису" прийнятому на військову службу за контрактом старшому лейтенанту запасу ОСОБА_3 , відповідно до якого відряджено 03.01.2017 року до військової частини польова пошта НОМЕР_2 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України; копія витягу наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 25.11.2016 року № 208 про укладення контракту про проходження військової служби у Збройних силах України, призначення старшого лейтенанта запасу ОСОБА_3 начальником відділення медичного постачання медичної роти 57 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » сухопутних військ Збройних сил України.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 Міністерства оборони України № 3 від 03.01.2017р. відповідно до якого, старшого лейтенанта ОСОБА_3 зараховано з 03.01.2017 року до списку особового складу ті вважати таким, що з 03 січня 2017 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 970 гривень на місяць, шпк "старший лейтенант медичної служби", ВОС - 9013013.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого указом Президента України від 12.12.2008 року № 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Строк контракту про проходження військової служби обчислюється з дня набрання ним чинності. Контракт про проходження військової служби набирає чинності із громадянами, прийнятими на військову службу за контрактом із числа осіб офіцерського складу запасу, - з дня зарахування до списків особового складу військової частини (п. 23 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України).
Відповідно до ч. 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_7 надав покази, що він є представником ОСОБА_3 за довіреністю, який з 03 січня 2017 року направився для несення служби. Показав, що всі наявні документи, які перебували у ОСОБА_3 , які підтверджують проходження служби, направлялися ТОВ "ВКФ "Спектр" засобами електронного зв'язку та повідомлялося по телефону.
Крім того свідок ОСОБА_7 показав, що документи про проходження військової служби направлялися позивачу, що підтверджується конвертом, фіскальними чеками Укрпошти від 03.02.2017 р., описом вкладення до конверту, відповідно до якого позивачу направлено заяву, довідку ф 5, витяг з наказу №3, витяг з наказу № 4, повістка. Вказаний конверт направлено на ім'я ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 та у березня 2017 року повернуто "за закінченням терміну зберігання".
При цьому суд зазначає, що представник позивача підтвердив, що адреса, на яку направлялися документи, вірна.
Копію конверту, фіскального чеку Укрпошти про його відправлення та опис вкладення долучено до матеріалів справи.
Вказав, що оригінал контракту ОСОБА_3 нещодавно отримав та направив позивачу.
Суд зазначає, що свідком ОСОБА_7 додано до матеріалів справи належним чином завірену копію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, укладений ОСОБА_9 з Міністерством оборони України в особі командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 направлялися ТОВ "ВКФ "Спектр" документи, які підтверджують проходження ним військової служби.
Зважаючи на вказане, суд зазначає, що не погоджується з посиланням позивача, що відсутні підстави для застосування ст. 119 КЗпПУ, у зв'язку з не наданням ОСОБА_3 копію контракту про проходження служби, оскільки у позивача були наявні документи, які підтверджують факт укладання контракту.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем протиправно звільнено ОСОБА_3 на підставі п. 3 ст. 116 Кодексу законів про працю України та з лютого 2017 року та не нараховувався та не виплачувався середній заробіток.
На підставі вказаного суд приходить до висновку, що встановлені під час проведення перевірки порушення ч. 3 ст. 119 КЗпП України та ч. 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку про правомірність п. 7 припису № 21-21-288/166-75 від 07.04.2017 р. та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10 травня 2017 року № 21-21-188/166-133 с.
Щодо посилання позивача, що копія контракту не належним чином завірена, суд зазначає, що в судовому засіданні судом встановлено, що копія належним чином завірена.
Щодо посилання позивача, що з 23.08.2015 р. особливий період в Україні не діє суд зазначає, що Законом України "Про оборону України" 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі по тексту - Закон України № 3543-XII ), особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктом 8 статті 4 Закону України № 3543-XII встановлено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Указами Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", від 06.05.2014 № 454/2014 "Про часткову мобілізацію", від 21.07.2014 № 607/2014 "Про часткову мобілізацію", № 14.01.2015 р. № 15/2015 "Про часткову мобілізацію" в країні оголошено мобілізацію.
При цьому, Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 15 "Про часткову мобілізацію" Кабінету Міністрів України було доручено перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь повна готовність; установити з метою мінімізації негативних наслідків для економіки держави обмеження під час виконання мобілізаційних завдань та довести їх до визначених суб'єктів національної економіки, які переводяться на функціонування в умовах особливого періоду, з введенням ступеня повна готовність.
Кабінетом Міністрів України 1 липня 2015 року прийнято відповідне розпорядження № 674р.
Отже, суд приходить до висновку, що особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону", ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період не завершується процесом мобілізація, а й охоплює воєнний час та частково післявоєнний час.
Так, обставинами, які стали причиною оголошення часткових мобілізацій та запровадження особливого стану, стали: 1) збройна агресія Російської Федерації (ст.2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"); 2) проведення антитерористичної операції (Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.14 №405/2014).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Судом встановлено, що до цього часу Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видався, а антитерористична операція не завершена.
Враховуючи, що в теперішній час не припинились обставини, які стали причинами введення особливого періоду, тимчасово окуповані території не звільнені, антитерористична операції не завершена, суд приходить до висновку, що в теперішній час особливий період не завершений.
Крім того, закінчення заходів мобілізації не припиняє особливий період.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 16.02.2015 р. у справі № 800/582/14.
Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що встановлені п. 7 припису порушення встановлені під час перевірки позивача мали місце.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вказаного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 12,17,18, 19,ч. 1 ст. 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п. 1 припису № 21-21-288/166-75 від 07.04.2017 р. в частині щодо порушення при прийнятті на роботу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зобов'язання проведення у відповідність до ч. 3 ст. 24 КЗпПУ та Постанови КМУ 17.06.2015 р. № 413 повідомлення про прийняття працівників на роботу.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 21-21-188/166-132 с від 10.05.2017 р.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 грудня 2017 р.
Суддя Василяка Д.К.
кат. 10.4.1