08 грудня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/1432/17
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василяки Д.К.,
при секретарі: Собчук Є.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Бех Н.В., представника відповідача Трофименко М.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Луганській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач заступник начальника третього відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Луганській області полковник податкової міліції ОСОБА_1 був залучений та брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань з 15.02.2016 року по 15.06.2017 року, є учасником бойових дій.
07 березня 2017 року під час проходження навчання по бойовій та фізичній підготовці спеціального підрозділу ГУ ДФС у Луганській області "Фантом" о 07 год. 00 хв., яка проходила під керівництвом начальника управління оперативного забезпечення на окремих територіях зони АТО Головного управління ДФС у Луганській області Димокурова О.Б. отримав травму.
10.03.2017 року позивач особисто доповів по телефону безпосередньому начальнику - заступнику начальника управління, начальнику третього відділу підполковнику податкової міліції ОСОБА_2 про встановлений діагноз та про направлення його на лікування до Військово- медичного клінічного центру Північного регіону в м. Харкові.
Позивач вказав, що у вечорі ОСОБА_2 привіз його до місця розташування підрозділу в м. Сєвєродонецьк, де ОСОБА_1 особисто доповів начальнику управління оперативного забезпечення на окремих територіях зони АТО Головного управління ДФС у Луганській області полковнику податкової міліції ОСОБА_3 про встановлений діагноз та про направлення для проведення подальшого обстеження та лікування до Військово- медичного клінічного центру Північного регіону в м. Харкові.
11.03.2017 о 10 год. 00 хв. позивачу видано виписний епікриз № 726 в двох примірниках. Один примірник епікризу разом з рапортом складеним 11.03.2017 р. на ім'я ОСОБА_3 , позивач особисто віддав своєму безпосередньому керівнику - ОСОБА_2 , який вказані епікриз та рапорт віддав ОСОБА_3 .
Для проходження медико-соціальної експертної комісії позивачу необхідно отримати акт розслідування нещасного випадку. ОСОБА_1 звернувся до посадових осіб відповідача ОСОБА_3 - начальника управління оперативного забезпечення на окремих територіях зони АТО ГУ ДФС у Луганській області полковника податкової міліції, ОСОБА_4 - начальника Головного управління ДФС у Луганській області, щоб отримати акт розслідування нещасного випадку, але акт надано не було. Відмову мотивовано тим, що він відсутній, оскільки комісія з розслідування нещасного випадку не призначалась, розслідування нещасного випадку не проводилось.
Крім того, позивач повторно звернувся 30 травня 2017 року до відповідача з рапортом, до якого додано пояснення, про отримання акту про нещасний випадок. Проте, наказ або розпорядження про створення комісії по розслідуванню нещасного випадку не створено.
На думку позивача вказане порушує норми Конституції України, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах МВС України. Також позивач вказав, що вказаними діями йому спричинено моральні страждання.
На підставі вказаного просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (в т.ч. бездіяльність посадових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а саме не проведення розслідування нещасного випадку (травми), який стався зі позивачем - заступником начальника третього відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Луганській області полковником податкової міліції ОСОБА_1 07.03.2017 року під час проходження навчання по бойовій та фізичній підготовці спеціального підрозділу ГУ ДФС у Луганській області "Фантом" відповідно до плану тренувань, тобто в період проходження служби при виконанні мною службових обов'язків, протиправною.
- зобов'язати ГУ Державної фіскальної служби у Луганській області видати наказ (розпорядження) щодо призначення комісії з розслідування нещасного випадку (травми ОСОБА_1 ); комісії з розслідування нещасного випадку визнати, що нещасний випадок (травма) трапився в період проходження служби при виконанні ОСОБА_1 службових обов'язків; комісії з розслідування нещасного випадку протягом трьох діб після утворення комісії скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5, а також акт за формою Н-1; затверджений акт разом з актом розслідування нещасного випадку Н-5 видати ОСОБА_1 не пізніше трьох днів з моменту розслідування.
- стягнути з відповідача на користь позивача 384000 грн. за завдану моральну шкоду;
- стягнути з відповідача компенсацію витрат на правову допомогу в розмірі 6500 грн.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Відповідач надав до суду заперечення, які обґрунтовано тим, що відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах МВС України, про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів для надання необхідної допомоги. При цьому вказав, що ОСОБА_1 не було складено відповідного рапорту та не повідомлено керівника про отримання ним травм.
Вказав, що інформація про звернення ОСОБА_1 до лікувально - профілактичного закладу системи МВС з приводу отриманої травми не надходила.
06 червня 2017 року до відповідача надійшов рапорт ОСОБА_1 від 30.05.2017 р. та рапорт від 11.03.2017 р. про отримання ним травм, копія пояснень від 30.05.2017 р. з медичними документами.
Щодо отриманої травми вказав, що згідно пояснень ОСОБА_1 , він отримав травму приблизно о 08:00 год. ранку. При цьому, режим роботи управління забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Луганській області з 09:00 год. до 18:00 год. Відповідно до плану тренувань по бойовій та фізичній підготовці спеціального підрозділу ГУ ДФС у Луганській області "ФАНТОМ", початок проведення вищевказаних занять - щоденно о 09:00 год. На думку відповідача, вказане свідчить про отримання травми поза робочим часом. Крім того вказав, що зазначений позивачем вид тренувань не відповідає плану тренувань управління.
Вказав, що у епікризі КЗ "Херсонський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни" Херсонської обласної ради № 00837 вказано, що травма носить побутовий характер.
Стосовно акту КЗ "Херсонська обласна психіатрична лікарня" Херсонської міської ради вказав, що акт носить оплатний характер, тому не може бути визнаний судом належним заходом.
На підставі вказаного відповідно до рапорту начальника управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Луганській області Димокурова О.Б. №Г-694/14/12-32-41-02 від 12.06.2017 р. проведення службового розслідування визнано недоцільним.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача створити комісію з проведення службового розслідування та комісії скласти акт не може бути задоволеною, оскільки вказане є втручання в дискреційні повноваження ГУ ДФС у Луганській області.
При цьому, стягнення витрат на правову допомогу та моральну шкоду вважає необґрунтованим.
На підставі вказаного в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, суд приходить до наступного: відповідно до довідки Головного управління ДФС у Херсонській області № 36/21-22-04-45 від 01 вересня 2017 року, ОСОБА_1 , полковник податкової міліції, з 03 грудня 2003 року по теперішній час проходить службу в підрозділах податкової міліції. З червня 2017 року призначений на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу викриття кримінальних порушень у митній сфері оперуповноваженого управління Головного управління ДФС у Херсонській області.
Відповідно до витягу з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області) (по стройовій частині) № 358 дск від 22.06.2016 р. (а.с.13) полковник податкової поліції ОСОБА_1 , старший оперуповноважений з особливо важливих справ третього відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС України, був залучений та брав безпосередньо участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганській областей з метою виконання службових (бойових) завдань з 15 жовтня по 12 листопада 2016 року.
На час виникнення спірних правовідносин працював на посаді заступника начальника третього відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Луганській області.
Позивачем, в ході розгляду справи, надано пояснення, що 07 березня 2017 року під час проходження навчання по бойовій та фізичній підготовці спеціального підрозділу ГУ ДФС у Луганській області "Фантом" ним отримано травму - закритий внутрішньосуглобний перелом лівої променевої кістки.
При цьому, зі слів ОСОБА_1 , отримання травми під час фізичної зарядки бачив безпосередній начальник позивача - заступник начальника управління, начальник третього відділу підполковник податкової міліції ОСОБА_2 та інші оперативні співробітники. Близько 11:00 год. позивач разом з ОСОБА_2 приїхав до військового шпиталю м. Сєвєродонецька. 10.03.2017 р. позивач особисто доповів про поставлений діагноз та про направлення до Військово - медичного клінічного центру Північного регіону в м. Харкові. Ввечері на службовому автомобілі ОСОБА_2 привіз позивача до місця розташування підрозділу в м. Сєвєродонецьк, де позивач особисто доповів начальнику управління оперативного забезпечення на окремих територіях зони АТО Головного управління ДФС у Луганській області полковнику податкової міліції ОСОБА_3 11.03.2017 р. позивач особисто надав примірник епікризу разом з рапортом від 11.03.2017 р. складеним на ім'я ОСОБА_3 своєму безпосередньому керівнику - ОСОБА_2 , який вказаний епікриз та рапорт віддав ОСОБА_3 .
З перевідного епікризу медичної картки стаціонарного хворого № 726 військової частини ПП НОМЕР_1 Міністерства оборони України (а.с. 22) встановлено, що ОСОБА_1 з 07 березня 2017 року по 11 березня 2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні (обстеженні) у хірургічному відділенні військової частини ПП НОМЕР_1 .
Анамнез зі слів військовослужбовця: 8:00 07.03.2017 р. під час ранкової зарядки в розташуванні частини в м. Сєвєродонецьк впав на витягнуту руку. ПМД надана на місці, звернувся в 59 ВМГ. Діагноз: закритий внутрішньосуглобовий перелом лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням уламків (07.03.2017 р.). Рекомендації: продовжити обстеження та лікування в умовах ОСОБА_5 .
Крім того, відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 2771 Військово - медичного клінічного центру Північного регіону Міністерства оборони України (а.с. 21) позивач перебував на лікуванні з 11.03.2017 р. по 15.03.2017 р.
Відповідно до епікризу № 00837 Комунального закладу "Херсонський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни" Херсонської обласної ради (а.с. 23) ОСОБА_1 госпіталізовано 17.03.2017 р., виписано 22.03.2017 р. Діагноз при виписці: закритий відламковий перелом голівки лівої променевої кістки в типовому місці зміщення відламків.
Таким чином, судом встановлено, що позивач перебував на лікуванні Комунального закладу "Херсонський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни" Херсонської обласної ради з 17.03.2017 р. по 22.03.2017 р.
Відповідно до довідки Комунального закладу "Херсонська міська клінічна лікарня імені О.С. Лучанського" № 1303/16 від 09.06.2017 р., ОСОБА_1 з 22.03.2017 р. по 09.06.2017 р. знаходився на лікуванні у травматолога поліклініки КЗ "ХМКЛ ім. Лучанського" з діагнозом: закритий відламковий перелом лівої променевої кістки в типовому місці зміщення контрактура лівого променево - запястикового суглобу.
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 07 березня 2017 року отримав травму закритий відламковий перелом голівки лівої променевої кістки в типовому місці зміщення відламків, на лікуванні перебував з 07.03.2017 р. по 15.11.2017 р., з 17.03.2017 р. по 09.06.2017 р.
Судом встановлено, що позивачем 11.03.2017 р. складено рапорт на ім'я начальника управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Луганській області полковника податкової поліції Димокурова О.Б. щодо отриманої травми під час проведення фізичної зарядки приблизно о 08:00 год. 07.03.2017 р., перебуванні на стаціонарному лікуванні у шпиталі та направленні на лікування до Харківського військового шпиталю. До рапорту додано епікриз.
30 травня 2017 року позивачем складено рапорт на ім'я в.о. начальника Головного управління ДФС у Луганській області Височиної О.А. про надання висновків за результатами службового розслідування щодо отриманої ОСОБА_1 07.03.2017 р. травми. Рапорт зареєстровано 06.06.2017 р. № Г/675. До рапорту надано пояснення щодо отриманої травми, вхідний номер Г/676 від 06.06.2017 р.
Відповідно до листа Головного управління ДФС у Луганській області від 13.06.2017 р. № 504/10/12/-32-41, ОСОБА_1 повідомлено, що службове розслідування по факту хвороби управлінням оперативного забезпечення на окремих територіях зони АТО ГУ ДФС у Луганській області не проводилось так як були відсутні будь - які дані, щодо характеру захворювання та обставин його виникнення. На момент настання події, ОСОБА_1 не було зафіксовано нещасного випадку, якщо такий мав місце, в установленому законодавством порядку. Надіслані ОСОБА_1 рапорт та пояснення щодо події і обставин виникнення хвороби, управлінням оперативного забезпечення на окремих територіях зони АТО ГУ ДФС у Луганській області отримано 08.06.2017 р., та не дають підстав для проведення службового розслідування (а.с. 114).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне: Закон України "Про охорону праці" від 14.10.1992 № 2694-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Статтею 1 Закон України "Про охорону праці" визначено поняття охорони праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Згідно ст. 22 Закону України № 2694-XII, роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
З метою врегулювання питань, пов'язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 року №1346 (далі - Порядок №1346).
Пунктом 2.1 Порядку № 1346 встановлено, що Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних акторів, шкідливих речовин.
Пунктами 2.2, 2.4 Порядку № 1346 визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).
Відповідно до п. 3.1 Порядку № 1346, про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов'язаний:
- терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу;
- повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України;
- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків (п. 3.2 Порядку № 1346).
Пунктом 3.4 Порядку №1346 лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою.
Відповідно п. 3.5 Порядку №1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення)
Згідно пункту 3.8 Порядку №1346, комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії:
- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;
- з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків);
- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він трапився в період проходження служби під час проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах (п. 3.9 Порядку № 1346).
Пунктом 3.11 Порядку, передбачено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
Відповідно до пункту 3.12. Порядку до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (далі - акт розслідування нещасного випадку) долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров'я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.
Згідно п. 3.19 вищевказаного Порядку, нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Таким чином, аналізуючи наведені положення Порядку №1346 встановлено, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є:
- раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше;
- повідомлення про нещасний випадок.
Крім того, за результатами розслідування комісія приймає один з таких висновків:
1) нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків (акт за формою Н-5*);
2) нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю (акт за формою Н-1*);
3) нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків (акт за формою НТ*).
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з рапортами від 11.03.2017 р. та від 30.05.2017 р. про проведення службового розслідування, що стався 07 березня 2017 року. При цьому, відповідач вказав, що 06.06.2017 р. ним отримано рапорт від 07.03.2017 р. та від 30.05.2017 р. разом з поясненнями.
Отже, відповідно до п. 3.5 Порядку № 1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи. При цьому суд зауважує, що вказаним порядком не встановлено строків звернення з таким повідомленням. Також суд зазначає, що вказаними нормами Порядку №1346 передбачено обов'язок роботодавця розслідувати нещасний випадок навіть у разі, якщо втрата працездатності настала не одразу.
Крім того суд зазначає, що вищевказаним порядком не передбачено надання відмови керівником у проведенні службового розслідування.
Таким чином, вищезазначені обставини є підставою для проведення розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 07.03.2017 р., тому суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не проведення розслідування нещасного випадку (травми), який стався із позивачем.
Щодо посилання відповідача, що відповідно до плану навчань по бойовій підготовці спеціального підрозділу ГУ ДФС у Луганській області "ФАНТОМ", затвердженого начальником управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Луганській області Димокуровим О.Б., початок проведення вищевказаних занять - щоденно о 09 год. 00 хв. суд зазначає, що в судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_6 , який з 15.10.2016 р. по 15.06.2017 р. був залучений та брав безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції на території Луганської області в складі управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Луганській області.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні надав покази, що робочий день особового складу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Луганській області спецпідрозділу "Фантом" розпочинався о 07 год. з ранкового шикування. Розпорядження про розпорядок дня наданий особовому складу спецпідрозділу "ФАНТОМ" надано в усній формі, розпорядження про порядок дня з 07 год., який затверджено керівництвом був розміщений на стіні підрозділу.
ОСОБА_6 вказав, що вказаним розпорядком було передбачено проведення ранкової зарядки.
Також надав покази, що 07 березня 2017 року виконання службових та бойових завдань підрозділу "ФАНТОМ" розпочалося о 07 год. з ранкового шикування.
Крім того, свідок вказав, що на ранковій зарядці 07 березня 2017 року був присутній начальник відділу ОСОБА_2 та командир підрозділу ОСОБА_3 .
Також суд зазначає, що в матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_7 , який був залучений та брав безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції на території Луганської області в складі управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО (спецпідрозділ "ФАНТОМ") Головного управління ДФС у Луганській області, відповідно до яких починаючи з березня 2017 року початок розпорядку робочого дня особового складу УОЗ ОТЗ АТО після шикування та проведення перевірки наявності особового складу (о 07:00 год. чи/або 07:30 год., час заздалегідь повідомлявся добовим нарядом), за усною вказівкою керівництва УОЗ ОТЗ АТО було введено проведення ранкової фізичної зарядки. Ранкова фізична зарядка складала наступні вправи: біг по пересічній місцевості, силові вправи.
Крім того, в матеріалах справи також наявні пояснення ОСОБА_8 від 06.12.2017 р., які надано на запит адвоката. Відповідно до вказаних пояснень ОСОБА_8 брав безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції на території Луганської області в складі управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Луганській області (спецпідрозділ "ФАНТОМ"). ОСОБА_8 пояснив, що ранкова фізична зарядка тривала близько одного часу та складалася із бігу (кросу) по пересічній місцевості на відстань близько п'яти кілометрів та фізичних вправ. Після закінчення фізичної зарядки особовий склад здійснював ранковий туалет, снідав та близько 09 год. розпочинались заняття згідно плану навчань та бойової підготовки.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що 07 березня 2017 року навчання по бойовій та фізичній підготовці розпочато фактично близько о 07:00 год.
Щодо зазначення відповідача, що відповідно до епікризу КЗ "Херсонський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни" Херсонської обласної ради № 00837 травма ОСОБА_1 носить побутовий характер суд зазначає, що у вказаному епікризі зазначена історія хвороби, в якій зазначено, що зі слів хворого травма побутова 07.03.2017 р. при попаданні на ліву верхню кінцівку - закритий перелом голівки лівої променевої кістки в типовому місці.
Суд зазначає, що відповідно до п. 30. Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о "Медична карта стаціонарного хворого № __", затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 662/20975, при виписці хворого лікуючий лікар складає виписний епікриз, у якому коротко резюмує дані про стан хворого при госпіталізації та виписці.
Отже, виписний епікриз складається лише на підставі медичної документації та містить основні дані про стан хворого на час госпіталізації.
Суд не погоджується з відповідачем, що історія хвороби вказана у епікризі № 00837 є належним підтвердженням отримання ОСОБА_1 саме побутової травми та підставою для відмови у проведенні перевірки.
Щодо посилання відповідача, що у ОСОБА_1 наявний чинний договір страхування суд зазначає, що вказане не є підставою для відмови відповідача у проведенні розслідування нещасного випадку (травми), який стався з позивачем 07 березня 2017 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача видати наказ (розпорядження) щодо призначення комісії з розслідування нещасного випадку (травми) ОСОБА_1 суд зазначає, вказана позовна вимога є похідною від позовної вимоги про визнання бездіяльності відповідача щодо не проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , тому підлягає задоволенню.
Також суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем. Суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання комісії з розслідування нещасного випадку визнати, що нещасний випадок (травма) трапився в період проходження служби при виконанні ОСОБА_1 службових обов'язків; протягом трьох діб після утворення комісії скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5, а також акт за формою Н-1; затверджений акт разом з актом розслідування нещасного випадку Н-5 видати ОСОБА_1 не пізніше трьох днів з моменту розслідування, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо складання висновків службового розслідування, актів про нещасний випадок за формами "Н-1" та "Н-5" є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині, з огляду на загрозу втручання в дискреційні повноваження відповідача, є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.
При цьому, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати комісію з розслідування нещасного випадку за наслідками проведеного службового розслідування скласти відповідний акт розслідування.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 384000 тис. грн., суд зазначає, що відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із ст.23 ЦК України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов'язковими для держав-учасниць Конвенції, якою є й Україна. Отже, суд в своїй діяльності має враховувати прецедентну практику Європейського суду з прав людини.
Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Так, рішенням від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції повинна містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами чи свідоцтвами, "без наявності яких [Суд] може відхилити вимогу повністю або частково".
Суд не розглядав питання щодо матеріальної шкоди, оскільки заявник не обґрунтовував таку шкоду. Проте суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення. Проте розмір заявленої суми надмірний. Об'єктивно оцінюючи ситуацію, як цього вимагає стаття 41 Конвенції, суд на відшкодування моральної шкоди присудив заявнику компенсацію меншу за ту, що була ним заявлена, проте об'єктивно визначив суму до стягнення з урахуванням розумності, виваженості та справедливості.
Суд зазначає, що позивач на підтвердження розміру моральної шкоди надав до суду акт амбулаторного психолого - психіатричного дослідження № 1, проведеного 15.08. 2017 р. в комунальному закладі "Херсонська обласна психіатрична лікарня" Херсонської обласної ради.
При цьому, суд зважаючи на встановлені обставини, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості приходить до висновку, що визначений позивачем розмір моральної шкоди є непропорційним порівняно із характером спричинених моральних страждань.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині частково.
Щодо заявлених вимог на правову допомогу суд зазначає, що позивач надав до суду розрахунок витрат на правову допомогу, відповідно до якого розмір витрат становить 6500 грн. та звіт про надання правової допомоги адвокатом.
Вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягнення на користь позивача, суд зазначає наступне: представником позивача надано до суду договір на правову допомогу від 22.06.2017, витяг із договору про надання правової допомоги, додаток № 2 до договору про надання правової допомоги від 22.06.2017 р., відповідно до якого позивачем сплачено 2500 грн. - 22.06.2017 р., 3000 грн. - 09.08.2017 р., 1000 грн. - 21.09.2017 р.; квитанції про оплату бензину від 25.09.2017 р. та від 21.09.2017 р. на суму 199,92 грн.; квитанцію про послуги поштового відділення щодо відправлення адвокатських запитів на суму 45 грн. 60 коп.
Виходячи з положень статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу.
Частина 2 статті 30 Закону № 5076 відносить порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) до умов, що визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Але при цьому стаття 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" не дає такого вибору: лише погодинна оплата, при цьому, компенсації підлягає сума за годину роботи, що не перевищує 40% мінімальних заробітних плат.
Отже, не зважаючи на порядок обчислення гонорару у договорі, для визначення суми компенсації необхідно зазначати і вартість однієї години роботи адвоката, при цьому вартість години роботи встановлюється за згодою сторін договору, але компенсації буде підлягати лише сума, що не перевищує 40% мінімальних заробітних плат на момент надання правової допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Суд зазначає, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зважаючи на матеріали справи суд зазначає, що позивачем не надано доказів, що його представником затрачено одну годину робочого часу на подання позову до адміністративного суду, а також докази сплати представницьких витрат, до яких входить картонна папка для формування адвокатського досьє, папір для складання позовної заяви, адвокатських запитів, заяви про проведення комплексного психолого- психіатричного експертного дослідження, для виготовлення копій документів, також файли, скрепки.
Також суд зазначає, що виходячи з міркувань розумності, суд приходить до висновку, що складання адміністративного позову затрачено менше 8 годин робочого часу адвоката.
Щодо перебування представника у судовому засіданні суд зазначає, що представник позивача перебував у засіданні 12.10.2017 р. з 16:05 год. до 16:30 год., 20.11.2017 р. з 13:40 год. до 14:16 год., 04.12.17 р. з 14:53 год. до 17:04 год., 08.12.17 р. з 13:56 год. до 16:30 год.
Отже, представник позивача перебував с судовому засіданні 12.10.2017 р. та 20.11.2017 р. 56 хвилин., 04.12.2017 р. та 08.12.2017 р. позивач перебував в судовому засіданні 4 год. 45 хв.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у 2017 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні.
Таким чином, заявлена позивачем сума за участь представника у судових засіданнях у розмірі 2000 грн. не перевищує встановлену Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" граничний розмір компенсації.
Щодо витрат на пальне суд зазначає, що не приймає до уваги надані квитанції про сплату за бензин від 21.09.2017 р. та 25.09.2017 р., оскільки адміністративний позов подано до суду 26 вересня 2017 року, тому суд приходить до висновку, що дані витрати не підлягають стягненню.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині у розмірі 5047, 16 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2,8,9,12,17,19, 121-1 158,159, 160-163,167 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області щодо не проведення розслідування нещасного випадку (травми), який стався із заступником начальника третього відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Луганській області полковником податкової міліції ОСОБА_1 07.03.2017 року.
Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області видати наказ (розпорядження) щодо призначення комісії з розслідування нещасного випадку (травми ОСОБА_1 ).
Зобов'язати комісію з розслідування нещасного випадку за наслідками проведеного службового розслідування скласти відповідний акт розслідування.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на користь позивача моральну шкоду у розміру 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5047 (п'ять тисяч сорок сім) грн. 16 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 грудня 2017 р.
Суддя Василяка Д.К.
кат. 10