11 грудня 2017 рокуР і в н е817/1544/17
15 год. 30 хв.
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Володимирецької районної державної адміністрації
про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1В.) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Володимирецької районної державної адміністрації (далі - Володимирецька РДА), в якому просила суд поновити її на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Володимирецької РДА та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2017 року до дня поновлення на роботі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що розпорядженням голови Володимирецької РДА про звільнення позивача прийняте в супереч вимогам норм трудового законодавства та Закону України "Про державну службу". Крім того, позивач зазначила, що в переліку пропонованих посад, була відсутня посада начальника відділу освіти, яка відповідає її кваліфікації. Натомість їй були запропоновані посади, які не відповідають освітньому рівню. А тому, в першу чергу їй повинні були запропонувати посаду начальника відділу освіти. В судове засідання позивач не прибув, однак подав клопотання про розгляд даної справи без її участі.
Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти райдержадміністрації зарекомендувала себе з негативної сторони. Неналежним чином виконувала свої посадові обов'язки та рішення Володимирецької РДА, розпорядження голови Володимирецької РДА. Більше того, ОСОБА_1 було запропоновано посаду начальника відділу молоді та спорту райдержадміністрації та посаду начальника управління будівництва та інфраструктури, надзвичайних ситуацій та житлово-комунального господарства райдержадміністрації. Однак, від вказаних посад вона відмовилася. А тому, враховуючи відмову від проходження державної служби внаслідок зміни істотних умов праці (відмову від переведення на запропоновані посади), головою райдержадміністрації обґрунтовано прийнято розпорядження про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст.43, п.6 ч.1 ст.83 Закону України "Про державну службу".
Відповідно до ч. 6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, враховуючи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи розгляд справи в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.08.2015 року працювала у Володимирецькій РДА на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту, що підтверджується копією трудової книжки БТ-II №4647541 (а.с.5-6).
18.05.2017 року головою Володимирецької РДА прийнято розпорядження № 39-к "Про впорядкування структури Володимирецької районної державної адміністрації", з метою оптимізації структури районної державної адміністрації (далі - розпорядження голови Володимирецької РДА від 18.05.2017 року за №39-к), а саме:
- реорганізовано управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації шляхом поділу на відділ освіти та відділ молоді та спорту Володимирецької РДА;
- припинено юридичну особу управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації;
- попереджено працівників управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації про наступне вивільнення у зв'язку із реорганізацією юридичної особи та змінами істотних умов праці;
- затверджено перелік структурних підрозділів районної державної адміністрації та граничну чисельність їх працівників (а.с.25).
Так, розпорядженням голови Володимирецької РДА від 18.05.2017 року за №39-к затверджено перелік структурних підрозділів Володимирецької райдержадміністрації та граничну чисельність їх працівників. А саме до райдержадміністрації входять: відділ освіти, відділ молоді та спорту, управління будівництва та інфраструктури, надзвичайних ситуацій та житлово-комунального господарства, відділ культури і туризму, архівний відділ, сектор "Центр надання адміністративних послуг", сектор "З державної реєстрації".(а.с.26).
Разом з тим, утворено комісію з припинення юридичної особи управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації, та попереджено працівників райдержадміністрації про наступне вивільнення у зв'язку із реорганізацією, зміною істотних умов праці та скороченням чисельності працівників, в тому числі ОСОБА_1, про що остання поставила підпис 18.05.2017 року (а.с.28).
У зв'язку із реорганізацією управління освіти, молоді та спорту Володимирецької РДА відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 18.05.2017 року №39-к, листом від 18.07.20117 року №3252/01-26/17 запропоновано позивачу переведення на посаду начальника відділу молоді та спорту райдержадміністрації або на посаду начальника управління будівництва та інфраструктури, надзвичайних ситуацій та житлово-комунального господарства райдержадміністрації, про що позивач була ознайомлена під підпис(а.с.19).
Однак, заявою від 19.09.2017 року ОСОБА_1 повідомила голові Володимирецької РДА ОСОБА_2І , що відмовляється на переведення на запропоновані посади(а.с.20).
А тому, як встановлено судом, головою Володимирецької РДА прийнято розпорядження від 19.09.2017 року №106-к "Про звільнення ОСОБА_1В.", а саме відповідно до ст.43, п.6 ч.1 ст.83 Закону України "Про державну службу":
1.Звільнити 20.09.2017 року ОСОБА_1 з посади начальника управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації, у зв'язку із відмовою від проходження державної служби внаслідок зміни істотних умов праці.
2.Відділу фінансово-господарського забезпечення апарату райдержадміністрації провести розрахунок з ОСОБА_1 згідно з діючим законодавством (далі - розпорядження голови Володимирецької РДА від 19.09.2017 року №106-к).
Підстава для звільнення - заява про відмову ОСОБА_1В.(а.с.29).
Згодом, 25.10.2017 року за №119-к головою Володимирецької РДА прийнято розпорядження "Про впорядкування структури та штатного розпису структурних підрозділів Володимирецької районної державної адміністрації" (далі - розпорядження голови Володимирецької РДА від 25.10.2017 року за №119-к).
Так, вказаним розпорядженням затверджено штатний розпис структурних підрозділів районної державної адміністрації та перелік структурних підрозділів Володимирецької райдержадміністрації та граничну чисельність їх працівників. Визнано таким, що втратив чинність п.8 розпорядження голови Володимирецької РДА від 18.05.2017 року за №39-к (а.с.22, 23, 24).
Таким чином, відповідно до розпорядження голови Володимирецької РДА від 25.10.2017 року за №119-к, до районної державної адміністрації входять наступні структурні підрозділи: відділ освіти, відділ молоді та спорту, управління будівництва та інфраструктури, надзвичайних ситуацій та житлово-комунального господарства, відділ культури і туризму, архівний відділ, сектор "Центр надання адміністративних послуг", сектор "З державної реєстрації".
31.10.2017 року за №123-к головою Володимирецької РДА прийнято розпорядження "Про введення в дію структури та штатних розписів Володимирецької районної державної адміністрації", яким введено в дію з 01.11.2017 року штатний розпис структурних підрозділів Володимирецької РДА(а.с.21).
Не погоджуючись із прийнятим розпорядженням про звільнення, позивач зазначила, що в переліку пропонованих посад, була відсутня посада начальника відділу освіти, яка відповідає її кваліфікації. Натомість їй були запропоновані посади, які не відповідають освітньому рівню. А тому, в першу чергу їй повинні були запропонувати посаду начальника відділу освіти. Більше того, на підтвердження свого кваліфікаційного рівня надала копії дипломів спеціаліста РВ №10606657 та магістра КВ №37602745. Також зазначила, що вона являється одинокою матір'ю (а.с.37).
Таким чином, вважаючи протиправним розпорядження голови Володимирецької РДА від 19.09.2017 року №106-к про її звільнення, вважаючи його протиправним та таким, що прийнятий з порушенням процедури, ОСОБА_1 звернулася із захистом до суду.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889(далі - Закон України від 10.12.2015 року № 889).
Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України від 10.12.2015 року № 889, підставами для зміни істотних умов державної служби є:
1) ліквідація або реорганізація державного органу;
2) зменшення фонду оплати праці державного органу;
3) скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.
Статтею 83 цього Закону передбачені підстави для припинення державної служби, а саме державна служба припиняється:
1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження;
2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби;
3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін;
4) за ініціативою суб'єкта призначення;
5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін;
6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов;
7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;
8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
Так, згідно із розпорядження голови Володимирецької РДА від 19.09.2017 року №106-к, ОСОБА_1 звільнено відповідно до ст.43, п.6 ч.1 ст.83 Закону України від 10.12.2015 року № 889, у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов.
Судом встановлено, що розпорядженням голови Володимирецької РДА від 18.05.2017 року за №39-к, реорганізовано управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації шляхом поділу на відділ освіти та відділ молоді та спорту Володимирецької РДА, припинено юридичну особу, управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації.
Також, попереджено працівників райдержадміністрації про наступне вивільнення у зв'язку із реорганізацією, зміною істотних умов праці та скороченням чисельності працівників, в тому числі ОСОБА_1, про що остання поставила підпис 18.05.2017 року.
З даного розпорядження вбачається, що відповідачем було примінено дві процедури, які є наслідком реорганізації управління, а саме змінами істотних умов праці та вивільнення ОСОБА_1
Судом встановлено, що відповідачем правомірно було попереджено позивача про зміну істотних умов праці, оскільки за наслідком реорганізації Управління освіти, молоді і спорту Володимирецької РДА у ОСОБА_1 відповідно до умов ст. 43 Закону України від 10.12.2015 року № 889 відбувається зміна істних умов праці.
Разом з тим, враховуючи реорганізацію Управління освіти, молоді і спорту Володимирецької РДА позивача було вивільнено із посади начальника Управління освіти, молоді і спорту Володимирецької РДА.
Правове регулювання правовідносин пов'язаних із звільненням державних службовців при вивільненні урегульовано п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 року № 889, де зазначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Водночас ч. 3 цієї статті зазначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
В свою чергу, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами 1 та 3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Таким чином, з системного аналізу зазначених норм права, судом встановлено, що однією з найважливіших гарантій для працівників при вивільнені у зв'язку із реорганізацією - є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника на посади, що відповідають кваліфікації державного службовця.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконано передбачені статтею 49-2 КЗпП та ст. 87 Закону України від 10.12.2015 року № 889 вимоги та не запропоновано позивачу всі вакантні посади для працевлаштування на день звільнення.
Водночас, у відповідача у зв'язку із реорганізацією управління освіти, молоді та спорту Володимирецької РДА відповідно до довідки № 5083/01-34/17 від 27.11.2017 були наявні вакантні посади начальника відділу освіти райдержадміністрації, начальника відділу молоді та спорту райдержадміністрації та начальника управління будівництва та інфраструктури, надзвичайних ситуацій та житлово-комунального господарства райдержадміністрації, однак в супереч вказаним вимогам законодавства, ОСОБА_1 було запропоновано лише посаду начальника відділу молоді та спорту райдержадміністрації або посаду начальника управління будівництва та інфраструктури, надзвичайних ситуацій та житлово-комунального господарства райдержадміністрації, що підтверджується пропозицією голови Володимирецької РДА № 3252/01-26/17 від 18.07.2017.
Разом з тим, посада начальника відділу освіти райдержадміністрації найбільш відповідає здобутій кваліфікації позивача, що підтверджується копіями дипломів спеціаліста РВ №10606657 та магістра КВ №37602745.
Судом відхиляються, як безпідставні твердження відповідача про те, що не запропонування ОСОБА_1 посади начальника відділу освіти райдержадміністрації обгрунтовано неналежним виконанням своїх посадових обов'язків позивачем на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту, з огляду на наступне.
Надані представником відповідача документи на підтвердження неналежного виконання своїх посадових обов'язків позивачем: а саме невиконання рішення Володимирецької РДА, розпоряджень голови Володимирецької РДА, невжиття заходів щодо покращення результатів зовнішнього незалежного оцінювання є предметом для можливої дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, однак не можуть слугувати причиною для порушення законодавства, що регулює відносини вивільнення працівників (а.с.49-58).
З аналізу наведених норм законодавства судом встановлено, що відповідачем порушено порядок вивільнення позивача у зв'язку із реорганізацією юридичної особи та порушено вимоги ст.49-2 КЗпП та ст. ст. 87 Закону України від 10.12.2015 року № 889, в частині не запропонування позивачу всіх вакантних посад за відповідною кваліфікацією, професією чи спеціальністю.
Аналізуючи зазначене законодавство, яким врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та визнання протиправним і скасування прийнятого розпорядження голови Володимирецької РДА від 19.09.2017 року №106-к "Про звільнення ОСОБА_1В."
Водночас, статтею 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поняття «поновлювати» означає повертати втрачений стан, продовжувати перерваний процес, стосунки і т. ін. Отже, поновлення на роботі це - надання працівнику обумовленої трудовим договором роботи, саме з тієї, з якої він був звільнений. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду України від 11.07.2012 №6-65цс12.
Оскільки судом встановлено звільнення позивача без законної підстави, то суду слід поновити ОСОБА_1 на попередній посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Володимирецької РДА, з якої вона була звільнена оскаржуваним розпорядженням.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України).
Таким чином, позовна вимога про стягнення з Володимирецького районної державної адміністрації на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21.09.2017 року до дня поновлення на роботі - підлягає до задоволення.
Згідно із до ч. 3 п. 32 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11. 1992 року № 9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02. 1995 року “Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати” (далі - Порядок № 100 від 08.02.1995 року).
Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку № 100 від 08.02.1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно із довідки Володимирецького районного центру зайнятості від 23.11.2017 року №5054/01-35/17, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням становить 331,47грн. (а.с.63).
Кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_1, з 21.09.2017 року по 11.12.2017 року, складає 57 робочих днів.
Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає 18 893,79 грн.( 331,47 грн.*57 робочих днів).
Поміж тим, необхідно звернути увагу на п. 32 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9, де зазначено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Як вбачається, із наданої довідки Володимирецьким районним центром зайнятості №1131 від 07.12.2017 року, допомога по безробіттю, яку отримала ОСОБА_1 за період з 03.10. 2017 року по 30.11. 2017 рік, склала 9126,19 грн.
А тому, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, повинна визначатися із зарахуванням отриманої нею допомоги по безробіттю у вказаний період, що складає 9767,60 грн.(18 893,79 грн.- 9126,19 грн.).
Водночас, суд звертає увагу на те, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення, не відображають суми відрахувань згідно вимог чинного законодавства. Про що робиться відповідна відмітка в рішенні суду.
Вказані положення відповідають п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, відповідно до якого, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Подібні приписи зазначені в п.3 Порядку № 100 від 08.02.1995 року, а саме усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Таким чином, суду необхідно наголосити, що роботодавець зобов'язаний при виконанні судового рішення утримати податки та інші обов'язкові платежі з нарахованих фізичній особі сум. Натомість, суд у випадку задоволення позовних вимог, у резолютивній частині рішення зазначає суми до стягнення без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Згідно із пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплат заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді.
Враховуючи наведене, постанова суду в частини поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Володимирецької РДА та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць - виконується негайно.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним розпорядження від 19.09. 2017 року №106-к "Про звільнення ОСОБА_1В.", а саме відповідно до ст.43, п.6 ч.1 ст.83 Закону України "Про державну службу".
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Підстав для застосування ст. 94 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Володимирецької районної державної адміністрації від 19.09.2017 року №106-к "Про звільнення ОСОБА_1В.".
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Володимирецької районної державної адміністрації з 21.09.2017.
Стягнути з Володимирецької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.09.2017 по 11.12.2017 на суму 9767 (дев'ять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 60 коп. (без урахування податків та обов'язкових платежів).
Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Володимирецької районної державної адміністрації з 21.09.2017 та у межах суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 4883 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 80 коп. - виконується негайно.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зозуля Д.П.