Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
12 грудня 2017 р. 10:37 год. справа № 820/5259/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Ю.О.,
при секретарі судового засідання - Хмелівській Н.М.,
за участю:
представника відповідача - Волик А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, у якому просить суд визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, щодо протиправної відмови у наданні інформації за запитами від 12.09.2017 року та 25.10.2017 року про розмір заборгованості компенсації вартості продуктів за постановою Барвінсківського районного суду Харківської області від 17.06.2017 року у справі № 2002/2-а-464/11 по 10 видах продуктів та зобов'язати Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області повторно розглянути запити від 12.09.2017 року та 25.10.2017 року на інформацію розмір заборгованості компенсації вартості продуктів за постановою Барвінсківського районного суду Харківської області від 17.06.2017 року у справі № 2002/2-а-464/11 по 10 відсутніх видах продуктів в листах Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 15.09.2017 року № 01/1843 та від 31.10.2017 року № 2228.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, Управлінням соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області було допущено протиправну бездіяльність, яка полягала у відмові наданні інформації за запитами ОСОБА_2 від 12 вересня 2017 року та 25 жовтня 2017 року про розмір заборгованості компенсації вартості продуктів відповідно до Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року по справі № 2002/2-а-464/11 по видах продуктів. Позивач, вважаючи таку бездіяльність незаконним, у зв'язку з чим звернувся за захистом своїх прав у судовому порядку.
В обґрунтування заперечень на позов відповідач вказав, що управлінням соціального захисту населення здійснює виплату грошової компенсації згідно бюджетного кодексу України та Державного бюджету на відповідний рік, постанов Кабінету Міністрів України та наказів Міністерства соціальної політики України. У зв'язку з вищевикладеним позивач, ОСОБА_2, щомісячно отримує грошову компенсацію вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорій 1, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики України від 25.01.2017 року № 111 у сумі 393 грн. Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області було неоднарозово за поточний рік зроблено запити до Державної служби статистики України та до Головного Управління статистики у Харківській області щодо надання інформації про середні споживчі ціни на продукти харчування у 2016-2017 роках. Держстандартом на запит Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 02.11.2017 року № 11.4-03/194-17 була надана інформація щодо середніх цін на окремі продукти харчування у 2016-2017 роках по Україні та відповідь позивачу, ОСОБА_2, була надіслана додатково. Відповідач зазначив, що діяв в межах своїх повноважень, визначених законами України та іншими нормативно-правовими актами. З цих підстав просив суд відмовити у задоволені адміністративного позову.
У судове засідання позивач не прибув, свого уповноваженого представника не направив, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, просив суд розглядати дану справу у його відсутність.
Представник відповідача проти адміністративного позову у судовому засіданні заперечував з огляду на доводи, наданих до суду письмових заперечень, та просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року №2002/2а-464/11 зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерство соціальної політики виконати вимоги відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року № 258 "Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України, починаючи із 01.12.2010 року, за виключення раніше виплачених із цього питання коштів, що не заперечувалось у судовому засіданні відповідачем.
Остаточним рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Штефан та інші проти України" від 31.07.2014 року прийнято, зокрема заяву ОСОБА_2, № 4862 від 03.01.2013 року, на постанову Барвінківського районного суду Харківської області, від 17.06.2011 року у справі №2002/2-а-464/11, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерство соціальної політики виконати вимоги відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року № 258 "Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України, починаючи із 01.12.2010 року, за виключення раніше виплачених із цього питання коштів.
Судом встановлено, що 12.09.2017 року ОСОБА_2, звернувся до начальника Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області Макаровській Л.В., із запитом на отримання публічної інформації, відповідно до якого просив надати:
- інформацію станом на вересень 2017 року з питань чи в повному об'ємі нарахований розмір заборгованості за Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі № 2002/2-а-464/11, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерство соціальної політики виконати вимоги відповідно до п.14 ч.1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року № 258 "Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України, починаючи із 01.12.2010 року, за виключення раніше виплачених із цього питання коштів;
- надати відповідь, з яких підстав управлінням не виконана Постанова Барінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі № 2002/2-а-464/11.
Листом від 15.09.2017 року за № 01/1843 (а.с. 6) Управлінням соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області на виконання вимог ч. 4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" вищезазначеного запиту, надано ОСОБА_2, відповідь де відповідачем було вказано, що Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області зроблено нарахування, але не в повному обсязі (список продуктів на які відсутні ціни: крохмаль, какао, кава ячмінна, дріжджі, ванільний цукор, молоко згущене, ікра лососева, консерви "Печінка тріски", краби (консерви), м'ясні консерви, какао), сума якого станом на 01.11.2016 року складає 57896,40 грн., з цих підстав відповідачем повторно направлено запит на середньостатистичні ціни до Державної служби статистики вихідний (01-30/1816 від 12.09.2017 року), але відповідь на час складання зазначеної відповіді не надходило. При надходженні відповіді буде зроблено нарахування на подальший період, про що буде додатково повідомлено позивача. Відповідач у відповіді зазначив, що прикріпити до відповідного магазину на даний час неможливо оскільки відсутній механізм самої процедури.
Також, позивачем в подальшому було подано на ім'я начальника Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області Макаровській Л.В., запит від 25.10.2017 року, в якому ОСОБА_2, в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», просив надати:
- інформацію про розмір заборгованості у розрізі помісячно за постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011року у справі № 2002/2-а-464/11, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерство соціальної політики виконати вимоги відповідно до п.14 ч.1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року № 258 "Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України, починаючи із 01.12.2010 року, за виключення раніше виплачених із цього питання коштів.
Листом від 31.10.2017 року за № 2228 (а.с. 8-9) Управлінням соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області на виконання вимог ч. 4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" вищезазначеного запиту, надано ОСОБА_2, відповідь, де відповідач вказав, що зроблено нарахування, але не в повному обсязі (список продуктів на які відсутні ціни: крохмаль, какао, кава ячмінна, дріжджі, ванільний цукор, молоко згущене, ікра лососева, консерви "Печінка тріски", краби (консерви, какао), сума якого станом на 01.10.2017 року складає 59477,06 грн., за виключенням раніше виплачених коштів та прикріпити до відповідного магазину на даний час неможливо, оскільки відсутній механізм самої процедури.
Суд зауважує, що відповідачем не було надано належну відповідь, не в повному обсязі запитуваної інформації, позивачу.
Отже, наявністю вказаних обставин ОСОБА_2, обумовлювало звернення до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.
Суд зазначає, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" та Законом України "Про інформацію" .
Так, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про інформацію", інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація визначається як відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з викладеного вище, публічна інформація розглядається у двох аспектах: відомості - отримані або створені у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; відомості, які знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Приписами ч. 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Згідно до ч. 1, 2 ст. 29 Закону України "Про інформацію", інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Отже, з вищевказаної норми випливає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації або вмотивовану відмову у наданні запитуваної інформації.
Також, суд зазначає, що відмова в задоволенні запиту на інформацію врегульована ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Так, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
При цьому, відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі (ч.5 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
З аналізу вищевказаних положень ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", судом вбачається, що законодавець зобов'язує розпорядника інформації, в разі не володіння запитуваною інформацією, в разі якщо запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом, в разі не дотримання вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону, відмовити запитувачу в наданні інформації в письмовій формі у задоволенні його запиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Однак, відповідачем, всупереч вищезазначеним нормам права, на запити ОСОБА_2, від 12.09.2017 року та від 25.10.2017 року було відмовлено у доступі до публічної інформації без аргументації такого рішення окремо за кожним запитаним пунктом, на підставі чого суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо належного розгляду запитів ОСОБА_2.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює право кожного на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 р., Справа "Жовнер проти України", від 29.06.2004 р., Справа "Півень проти України") свідчить про те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка дотримується принципу верховенства права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України N 5-рп/2013 року від 26.06.2013 року у справі № 1-7/2013, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Суд зазначає, що розглядом справи доведено, що відповідачем не надано в повному обсязі відповіді на запити позивача.
З матеріалів справи вбачається, що зазначене відповідачем у запереченнях на адміністративний позов із контексту "Управлінням соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області було неодноразово за поточний рік зроблено запити до Державної служби статистики України та до Головного управління статистики у Харківській області щодо надання інформації про середні споживчі ціни на продукти харчування у 2016-2017 року", що спростовується матеріалами адміністративної справи, а саме отримані відповіді не містили повної та належної інформації в контексті позивача.
Щодо заяви позивача про зобов'язання відповідача подати до суду у встановлений судом термін звіти, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Проте, прийняття рішення щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є саме правом суду, а не обов'язком, позивачем не наведено достатнього законодавчого підґрунтя для застосування ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з цим, заява позивача щодо зобов'язання відповідача подати до суду у встановлений судом термін звіт задоволенню не підлягає.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Та відповідачами не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались їх заперечення на адміністративний позов.
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно частин 2-3 статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно п.п. 9, 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, щодо протиправної відмови у наданні інформації за запитами від 12.09.2017 року та 25.10.2017 року про розмір заборгованості компенсації вартості продуктів за постановою Барвінсківського районного суду Харківської області від 17.06.2017 року у справі № 2002/2-а-464/11 по 10 видах продуктів.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області повторно розглянути запити від 12.09.2017 року та 25.10.2017 року на інформацію про розмір заборгованості компенсації вартості продуктів за постановою Барвінсківського районного суду Харківської області від 17.06.2017 року у справі № 2002/2-а-464/11 по 10 відсутніх видах продуктів в листах Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 15.09.2017 року № 01/1843 та від 31.10.2017 року № 2228.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 14.12.2017 року.
Суддя Супрун Ю.О.