14 грудня 2017 рокум. ПолтаваСправа №816/2307/17
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправними та скасування висновку та рішення,
14 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Громадської ради доброчесності, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, у якому просив:
визнати неправомірним та скасувати висновок Громадської ради доброчесності, затверджений рішенням від 03.05.2017 №13, про невідповідність ОСОБА_1, як кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям професійної етики та доброчесності;
визнати неправомірним та скасувати рішення Громадської ради доброчесності, оформлене у вигляді Протоколу зборів від 03.05.2017 №13, в частині затвердження висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність ОСОБА_1, як кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям професійної етики та доброчесності.
Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Так, згідно з частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
В силу положень пункту 1 частини другої вищевказаної статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Крім того, як визначено пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
При цьому, за змістом пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Даний спір стосується правомірності висновку та протокольного рішення Громадської ради доброчесності, правовий статус якої визначений статтею 87 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
За змістом даної норми Закону, Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
Громадська рада доброчесності складається з двадцяти членів.
Громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.
Водночас, варто зауважити, що згідно з частиною першою статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Частиною другою статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, рішенням суб'єкта владних повноважень у спірних відносинах, що може бути оскаржене до адміністративного суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Натомість, в силу наведених вище вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Громадська рада доброчесності не є суб'єктом владних повноважень у спірних відносинах, а її процедурні (проміжні) рішення, з огляду на наведені вище приписи Кодексу адміністративного судочинства України, не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.
Суд зауважує, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, що породжує певні правові наслідки та спрямований на врегулювання суспільних відносин, а також носить обов'язковий характер для суб'єктів правовідносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні та індивідуальні.
Відповідно до пункту 1.4 Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів", нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
У свою чергу, суд звертає увагу на те, що оскаржений висновок носить інформаційний характер, у той час, коли предмет оскарження в адміністративному суді становлять юридичні наслідки, що безпосередньо впливають на права особи, в даному випадку - це рішення про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, що ухвалене Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
А відтак, у відкритті провадження у справі за даним позовом належить відмовити.
Водночас, суд зауважує, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Керуючись статтею 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправними та скасування висновку та рішення.
Роз'яснити позивачу право на звернення з відповідним позовом до місцевого загального суду у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Копію ухвали надіслати ініціатору звернення разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) О.О. Кукоба