Справа № 815/5649/17
14 грудня 2017 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Потоцької Н.В.
судді Кравченко М.М.
судді Стеценко О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА” до Державної фіскальної служби України, третя особа на стороні позивача, без самостійних вимог: комунальне підприємство “Теплопостачання міста Одеси” про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду із позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “ СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА” до Державної фіскальної служби України, третя особа на стороні позивача, без самостійних вимог: комунальне підприємство “Теплопостачання міста Одеси” в якому позивач просить:
- скасувати рішення комісії ДФСУ, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 18.09.2017р. № 166057/39111320;
- зареєструвати податкову накладну №10 від 21.08.2017р.
- зобов'язати ДФСУ подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
1. ДФС невірно обрано спосіб реалізації покладених на неї нормами діючого законодавства завдань та функцій (зокрема, функції податкового контролю) при відпрацюванні «схемного» податкового кредиту;
2. Функціонування механізму зупинення реєстрації ПН/РК знаходиться за межами правового поля (перш за все суперечить Конституції України);
3. ДФС не дотримано передбаченого алгоритму «блокування» та «розблокування» ПН (якщо умовно і допустити його правомірність);
4. Усі рішення відповідача є необгрунтованими: а саме, квитанція №1 про зупинення реєстрації ПН №9183667998 від 11.09.2017р. та рішення комісії ДФС №166057/39111320 від 18.09.2017р. про відмову у реєстрації ПН №10 від 21.08.2017р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. До суду надійшло клопотання від 13.12.2017 р. за вхід. № 34473/17 про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представником відповідача в обґрунтування заявленої правової позиції надані письмові заперечення, в яких, зокрема, зазначено.
Позивачем після отримання квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних від 28.09.2017 року № 19, було відправлено засобами електронного зв'язку повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК.
Серед переліку документів підприємством було надано до ДФС України:
- повідомлення від 12.09.2017 № 2,
- Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року.
З огляду на відсутність надання платником податків договорів, у тому числі зовнішньоекономічних контрактів, з додатками, листування з контрагентами: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг. зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи): розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків: документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством, платником не додержано вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567.
Таким чином, рішення комісії ДФС України № 166057/39111320 від 18.09.2017 про відмову в реєстрації податкових накладних ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА» із посиланням на підставу - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування - є повністю обгрунтованим.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
З урахуванням приписів ст. 128 КАС України, зважаючи на те, що у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.
На підставі приписів п. 201.10. ст.201 ПКУ, ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» складено податкову накладну № 10 від 21.08.2017р. та направлено 11.09.2017р. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно отриманої квитанції №1 від 11.09.2017р. № НОМЕР_1 податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено у зв'язку з виявленими помилками: «Відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567.
За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:43.22.» та було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.
На виконання п.п. 201.16.2. п.201.16. ст.201 ПКУ 12 вересня 2017р. (час:17:21:57) ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» на адресу ДФС України направлено Повідомлення №2 від 12.09.2017р.(Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/НК, реєстрація якої зупинено) та документ довільного формату №2 с вкладенням: (JI360102) «Акт виконаних робіт» та Пояснення ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» наступного змісту: «ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» як виконавець по Договору №ТМО-233/17 від 18 липня 2017 р., зобов'язалося на власний ризик, власними засобами, матеріалами, комплектуючими виробами, обладнанням виконати та здати роботи відповідно до ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 з реконструкції ділянки теплової мережі по вул. Пастера в м. Одесі (за кодом СРV за ДК 021:2015-45454000-4 Реконструкція).
Підприємство виконало умови договору на даному етапі, що підтверджено актом виконаних робіт від 15 серпня 2017 р., 21 серпня КП «Теплопостачання м. Одеси» оплатило роботи згідно акту, на підставі чого була виписана податкова накладна № 10 від 21 серпня 2017р.» в якості документу про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК.
ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» отримано квитанцію №1 від 12.09.2017 (час:17:21:57) про доставлення документу до Відповідача та збереження документу на центральному рівні.
18.09.2017 (час 22:45:48), ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» отримано Квитанцію від 18 вересня 2017р. про прийняття комісією Рішення №166057/39111320 від 18.09.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 21.08.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних та Рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 18.09.2017 №166057/39111320 про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН з підстав «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК».
06.10.2017р. в порядку п.56.23. ст.56 ПКУ ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» направлено скаргу за вих. №176 від 06 жовтня 2017р. на рішення комісії ДФСУ, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 18.09.2017р. № 166057/39111320 23, але рішення щодо результатів розгляду у встановленому постановою КМУ від 4 липня 2017р. №485 Порядку розгляду скарг на рішення комісії ДФС не прийнято, податкова накладна №10 від 21.08.2017р. не разблокована.
Законодавство, що регулює спірні правовідносини.
Приписами ст. 62 Конституції України встановлено: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду».
Приписами ст. 67 Конституції України встановлено: „Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом”.
Дане положення Конституції є основоположним для а) будь-якого закону, що регулює державні витрати в Україні; б) принцип справедливого оподаткування означає єдині правові умови стягнення податку та єдині вимоги до податкових законів. Оподаткування повинне бути однаковим для кожного виду податків по всій території держави. На основі цього принципу формується єдина податкова система держави; в) податок може встановлюватися, змінюватися чи скасовуватися лише шляхом прийняття Закону.
Цей принцип прямо зв'язаний з принципом недоторканості приватної власності і принципом свободи особи, оскільки оподаткування - це відчуження приватної власності особи, яке в демократичному суспільстві може здійснюватися лише зі згоди особи, вираженої у даному випадку через представництво її інтересів у парламенті.
Щодо цього, ще у XVIII ст. під час дебатів у Палаті лордів (1766 р.) лорд Камден (Lord Camden) сказав наступне: „Оподаткування і представництво нероздільні… яким би не було добро (майно) людини, це абсолютно її добро; ніхто не має права забрати його у людини без її згоди… хто б не був, хто це робить, вчиняє грабіж; він зневажає і руйнує різницю між свободою і рабством”.
Конституція України прямо вказує на законодавчу форму встановлення податку, зокрема ст. 92 ч. 2 п. 1 зазначає, що тільки законами України встановлюються система оподаткування, податків і зборів.
Відповідно до ст. 6 Конвеції “Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення”.
Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” ст. 2 передбачає “Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції”.
При цьому варто визначити предмет розгляду справ Європейського суду. ЄСПЛ відзначає, що податкові спори виходять за межі цивільних прав і обов'язків, незважаючи на матеріальні наслідки. Таким чином, тривалий час гарантії, передбачені ст. 6 “Право на справедливий суд” Конвенції, не поширювались на спори у сфері оподаткування, проте згодом позиція змінилась, і ЄСПЛ було підтримано, уточнено та розвинуто практику застосування ст. 6 Конвенції до податкових спорів.
За відсутності у самому тексті Конвенції згадки про податки остання з'явилась у ст. 1 “Захист власності” протоколу № 1 до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У національному законодавстві відносини, що виникають у сфері справлення податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. ПКУ визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податкове законодавство України складається, зокрема, з Конституції України, Податкового кодексу України та нормативно правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього кодексу (ст. 3 ПКУ).
Вимоги щодо оформлення податкових накладних, їх видачі та внесення до ЄРПН встановлені ст. 201 Податкового Кодексу України
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Так, згідно п. 201.10. ст. 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Згідно з п.201.16. ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 201.16.1. п.201.16. ст. 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;
в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з п.п. 201.16.2 п.201.16. ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобовязання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з п.п.201.16.3 п.201.16. ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Зазначена комісія приймає рішення про:
- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом пяти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.
Форма таких рішень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.п. 201.16.4 п.201.16. ст. 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:
а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341), у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Пунктом 74.2. ст. 74 ПКУ передбачено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Мінфіну України від 13.06.2017 року №567, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 р. за № 753/30621, затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Критерії).
Пунктом 2 Критеріїв передбачено, що моніторинг здійснюється ДФС на підставі аналізу даних звітних показників платника податку, наявної податкової інформації, а також інформації, поданої платником податку за формою згідно з додатком до цих Критеріїв, яка відображає специфіку господарської діяльності платника податку окремо за кожним видом економічної діяльності, якщо така інформація врахована комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ДФС).
Згідно з Пунктом 6 Критеріїв моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями, зокрема, як:
1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75 % загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.
Відповідно до п.1 Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567:
1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв:
договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Постановою КМУ №190 від 29.03.2017 визначені підстави для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації та встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;
ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;
надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Як вбачається зі змісту Квитанції № 1 від 11.09.2017 р., контролюючим органом було сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом № 567.
У Квитанції відповідачем в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).
Водночас, у вищевказаній Квитанції фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» підпункту 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.
Таким чином, вказуючи щодо необхідності надання платником податків переліку документів, фіскальному органу необхідно було чітко зазначити, яких саме документів не вистачає для прийняття Рішення про реєстрацію податкової накладної.
Разом з тим, фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 ПК України, не вказано у Квитанції конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом № 567.
Крім того, формулювання фіскальним органом у Квитанції вимоги надання «та/або копій документів..» , також, на думку суду, є нечітким та незрозумілим, зокрема, для платника податків.
У той же час, відповідно до Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений наказом МФУ 13 червня 2017 року № 567, товариством подано до відповідача за місцем реєстрації пояснення і документи, які у тому числі вказані матеріали надані до суду, а саме: до матеріалів справи надано: Договір ТМО № 233/17 із додатками: Графік виконання робіт до Договору, план фінансування, Додаткова угода № 1, протокол розгляду тендерних пропозицій; довідка про наявність необхідного обладнання та матеріально- технічної бази ТОВ; довідка про наявність працівників відповідної кваліфікації; ліцензія; Виписки з банківського рахунку; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2017 року; Акт № 1 приймання виконання будівельних робіт за серпень 2017 року ( а/с. 27- 59).
Із сукупності досліджених документів вбачається, що позивач виконує за дорученням Замовника роботи визначені у Договорі ТМО № 233/17 : «роботи відповідно до ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 з реконструкції ділянки теплової мережі по вул. Пастера в м.Одесі (за кодом СРУ за ДК 021:2015-45454000-4 Реконструкція».
Сукупність наданих первинних документів, а також наявні відомості щодо видів, обсягів та вартості виконаних робіт не дають підстав для сумніву щодо факту виконання цих робіт. Факт надходження коштів від КП «Теплопостачання м. Одеси» на рахунок ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА» зумовлював обов'язок позивача в силу вимог п. 187.1., п. 201.1., п. 201.7., п. 201.10. ПК України сформувати та направити для реєстрації спірну податкову накладну, тобто за правилом «першої події», що в даному випадку і було виконано позивачем шляхом подання п/н для реєстрації в ЄРПН.
В порядку виконання обов'язку, встановлено ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не спростовано факт виконання робіт та не доведено зворотне.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про юридичну дефектність поданих до ДФСУ документів чи їх неповноту.
Таким чином, беручи до уваги те, що: податкова накладна видана в межах операції, яка є об'єктом оподаткування; фактичне виконання даної операції підтверджується матеріалами справи та в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем наведене не спростовано та не доведено зворотне; покупець/продавець є платниками ПДВ; податкова накладна подана для реєстрації у встановлений п. 201.10 ПК України строк, а також враховуючи те, що відповідачем не доведено наявності інших підстав для зупинення реєстрації і відмови у реєстрації податкової накладної та судом не встановлено обставин, які б перешкоджали видачі податкової накладної та прийняттю рішенню про її реєстрацію, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття оскаржуваного рішення, яке прийнято без врахування всіх обставин, що мали суттєве значення для оцінки реальності господарських операцій та для цілей прийнятті оспорюваного рішення, а також без врахування наведених вище норм податкового законодавства.
Судом також враховується, що у квитанції по суті не зазначено конкретних причин зупинення реєстрації п/н, критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, а міститься загальне посилання на невідповідність обсягів постачання обсягам придбання. Спірне рішення, у свою чергу, не містить чіткої підстави для відмови у реєстрації - чи то подані документи складені з порушенням законодавства, чи то не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової (зазначено «та/або»).
У той же час, головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачем ДФС України правомірності прийнятого рішення про відмову в реєстрації податкових накладних від 18.09.2017 № 166057/39111320, через що позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача та вважає за необхідне також зазначити, що 07.12.2017 року Верховною радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу відносно забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році (№ 6776-д), яким, зокрема, визначено, що податкова накладна може бути зупинена в порядку і на підставі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Щодо позовної вимоги про зобовязання зареєструвати податкові накладні № 10 від 21.08.2017 р.
При цьому колегія суддів вважає, що дискреційність повноважень ДФС України щодо реєстрації або відмови у реєстрації податкових накладних у ЄРПН є такими, що суперечать чинному законодавству, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається з пункту 2 частини 4 статті 105 та пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства.
При цьому, аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.
У спірних правовідносинах праву позивача зареєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних кореспондує обов'язок відповідача прийняти відповідне рішення та вчинити такі дії.
У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення. Це цілком узгоджується з положеннями пункту 2 частини 4 статті 105, пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства.
Разом з тим, дійсно існують випадки, у яких суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень діяти певним чином і це вбачається з аналізу зазначених вище норм Кодексу адміністративного судочинства.
Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Пунктом б.) п.п. 201.16.4 п.201.16. ст. 201 ПК України передбачено обов'язок відповідача, ДФС України, зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, реєстрацію якої було зупинено, у день настання однієї із таких подій зокрема, набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Враховуючи наведене та вимоги ч. 2 ст. 11 КАС України, судова колегія задля повного захисту прав позивача виходить за межі позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії та зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин буде задоволення позовних вимог шляхом постановлення рішення про зобов'язання ДФС України зареєструвати податкову накладну № 10 від 21.08.2017 р., днем її надходження 11.09.2017 року.
Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” та ст.8 КАС України, застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням може бути здійснене також шляхом використання практики Європейського суду з прав людини.
Гарантії статті 6 § 1 включають зобов'язання судів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (H. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їх справа була ретельно розглянута.
Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов'язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суоминен проти Фінляндії), § 36).
Крім того, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Процесуальні гарантії статті 6 § 1 застосовуються до усіх сторон процесу, а не лише до тих осіб, які не виграли справи у національних судах (Philis v. Greece (Філіпс проти Греції) (No. 2), § 45).
Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, колегія суддів, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення комісії ДФСУ, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 18.09.2017р. № 166057/39111320.
Зобов'язати ДФС України зареєструвати податкову накладну № 10 від 21.08.2017 р., днем її надходження 11.09.2017 року.
Стягнути з Державної фіскальної служби України (040053, м. Київ, Львовська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Стройспецтехніка ” (код ЄДРПОУ 39111320, вул. Заводська, 26, м. Біляївка, Одеська область, 67600) суму судового збору за подання адміністративного позову за:
- платіжним дорученням № 99 від 02.11.2017 р. у сумі 1 600, 00 грн. (одна тисячі шістсот гривень 00 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.
Суддя Кравченко М.М.
Суддя Стеценко О.О.