Справа № 815/5804/17
14 грудня 2017 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №С-21151/0-10475/6-17 від 27.10.2017р. щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтованою площею 0,063 гектара, яка розташована на території Єреміївської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області (за межами населених пунктів) в садовому товаристві “Автомобіліст”, СМ “Бурдівський”, діл. №13 для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, зобов'язання прийняти рішення в порядку встановленому ч.7 ст.118 ЗКУ щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 0,063 гектара, яка розташована на території Єреміївської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області (за межами населених пунктів) в садовому товаристві “Автомобіліст”, СМ “Бурдівський”, діл. №13 для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначала, що ОСОБА_1. є членом садового товариства «Автомобіліст» та має у користуванні земельну ділянку, площею 0,063 га., що розташована на території зазначеного товариства та 02.06.2017р. позивач звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,063 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Єреміївської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області (за межами населених пунктів) в садовому товаристві «Автомобіліст», СМ «Бурдівський», ділянка №13 у порядку ст.118 Земельного кодексу України, однак відповідач листом №010780/0-6039/6-17 від 05.07.2017р. відмовив позивачу у наданні вказаного дозволу, посилаючись на те що бажана до відведення земельна ділянка відсутня в переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органах Держгеокадастру. 28.09.2017р. представник позивача повторно звернувся до відповідача з клопотанням №21151 від 28.09. 2017 р. про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, однак відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у своїй відповіді від 27.10.2017р. №С-21151/0-10475/6-17 з тих самих підстав. Представник позивача зазначила, що ч.7 ст. 118 ЗКУ визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва і розширеному тлумаченню не підлягає, однак відповідач у своєму рішенні щодо відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність бажаної земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, вказав підставу для відмови, яка не передбачена ч.7 ст.118 ЗКУ. Представник позивача, посилаючись на те, що ОСОБА_1 надано усі необхідні документи та відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вважає, що рішення відповідача №С-21151/0-10475/6-17 від 27.10.2017р. щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність є протиправним та підлягає скасуванню. Разом з тим, представник посилаюсь на практику Європейського Суду з прав людини, вважає, що необхідний засіб, який призведе до відновлення порушеного права позивача, є саме зобов'язання відповідача прийняти рішення в порядку встановленому ч.7 ст.118 ЗКУ щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 0,063 гектара, яка розташована на території Єреміївської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області (за межами населених пунктів) в садовому товаристві “Автомобіліст”, СМ “Бурдівський”, діл. №13 для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши що на адресу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області надійшло клопотання ОСОБА_1 від 28.09.2017 р. № С-21151/0/5-17, за результатами розгляду якого Головне управління листом від 27.10.2017р. №С-21151/0-10475/6-17 відмовило у наданні відповідного дозволу, у зв'язку з відсутністю бажаної земельної ділянки в Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 29.05.2017р. є членом садівничого товариства «Автомобіліст» Садового масиву «Бурдівський», про що свідчить членська книжка садовода №5 від 29.05.2017р.(а.с.15)
02.06.2017р. ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтованою площею 0,063 гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Єреміївської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області(за межами населених пунктів) в садовому товаристві “Автомобіліст”, СМ “Бурдівський”, діл.№13.(а.с.11)
ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.07.2017р. №С-10780/0-6039/6-17 «Про надання відповіді» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. (а.с.24-25)
ОСОБА_1, не погоджуючись із відмовою ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області області, викладеною у листі від 05.07.2017р. №С-10780/0-6039/6-17, звернулась через свого представника ОСОБА_3 до Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру зі скаргою від 28.08.2017р. на вказане рішення. (а.с.37-30)
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, розглянувши звернення представника ОСОБА_1 від 28.08.2017р. надала відповідь №Ф-6759/0-0.13-3852/6-17 від 19.09.2017р. згідно якої роз'яснено право заявника повторно звернутись до ОСОБА_2 управління у порядку встановленому законодавством та стосовно недотримання працівниками ОСОБА_2 управління вимог статті 118 Земельного кодексу України при розгляді клопотання гр. ОСОБА_1 зазначено, що Держгеокадастром доручено ОСОБА_2 управлінню вжити відповідних заходів реагування до відповідальних осіб (а.с.31).
27.09.2017р. представник ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтованою площею 0,063 гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Єреміївської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області(за межами населених пунктів) в садовому товаристві “Автомобіліст”, СМ “Бурдівський”, діл. №13.(а.с.32)
ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області від 27.10.2017р. №С-21151/0-10475/6-17 «Про надання відповіді» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. (а.с.33)
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. “б” ч. 1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Виходячи з аналізу зазначених законодавчих положень у системному їх зв'язку, для отримання земельної ділянки безоплатно у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається одне з відповідних рішень, а саме про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про надання мотивованої відмови у його наданні. При цьому, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з клопотання представника ОСОБА_1 від 27.09.2017р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтованою площею 0,063 гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення заявником разом із клопотанням було надано такі документи: копія паспорту громадянина України (а.с.12-13), копія ідентифікаційного номеру (а.с.14), графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.16-17), копія членської книжки садового товариства (а.с.15), копія рішення Роздільнянського районного суду Одеської області у справі №511/1392/16-ц (а.с.18-23), копія листа №Ф-6759/0-0.13-3852/6-17 від 19.09.2017р. (а.с.31), копія довіреності НМО №482725 від 24.05.2017р. та паспорту представника (а.с.26, 39).
Судом встановлено, що у клопотанні позивача від 27.09.2017р. зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Як вбачається з рішення ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області від 27.10.2017р. №С-21151/0-10475/6-17 підставою для відмови ОСОБА_1. у задоволенні клопотання про надання дозволу визначено те, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області забезпечує підбір земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації та перелік таких земельних ділянок висвітлено на сайті ОСОБА_2 управління у розділі перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність, який постійно оновлюється. Враховуючи викладене та те, що бажана ділянка відсутня в наведеному переліку, Головне управління відмовило у передачі земельної ділянки у власність для ведення садівництва.
Таким чином, відповідач, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу від 27.10.2017р. №С-21151/0-10475/6-17, з підстав, що не передбачені Земельним кодексом України.
У зв'язку з викладеним, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення №С-21151/0-10475/6-17 від 27.10.2017р. щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтованою площею 0,063 гектара, яка розташована на території Єреміївської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області (за межами населених пунктів) в садовому товаристві “Автомобіліст”, СМ “Бурдівський”, діл. №13 для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання прийняти рішення в порядку встановленому ч.7 ст.118 ЗКУ щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 0,063 гектара, яка розташована на території Єреміївської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області (за межами населених пунктів) в садовому товаристві “Автомобіліст”, СМ “Бурдівський”, діл. №13 для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, судом встановлено наступне.
Відповідності до ч.2 ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права.
Відповідно до абз.5 п.5 рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2010 у справі №1-9/2009, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже дискреційні повноваження, це повноваження суб'єкта владних повноважень, закріплені у законодавстві, обирати у конкретній ситуації між альтернативами управлінськими рішеннями, кожне з яких є правомірним.
Проаналізувавши зазначені приписи суд дійшов висновку, що відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов: відповідності клопотання та доданих до неї документів вимогам законодавства, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути клопотання позивача у порядку та строки визначені законом та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення із клопотанням про видачу дозволу, з урахуванням фактичних обставин, існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Підстави для відмови у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначені в ст. 118 ЗК України.
Відповідачем ні у відповіді ОСОБА_1 від 27.10.2017 року №С-21151/0-10475/6-17 , ані у запереченнях на адміністративний позов не зазначено жодної з підстав для відмови у видачі дозволу з визначених в ст. 118 ЗК України.
Статтею 244-2 КАС України зазначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 ОСОБА_4 Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.
Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 05.04.2005р.).
Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").
Також суд зауважує, що ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Враховуючи викладене та те, що відповідачем не доведено правомірність його рішення, зазначеного у листі №С-21151/0-10475/6-17 від 27.10.2017р. та відповідачем неодноразово було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про зобов'язання прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 0,063 гектара, яка розташована на території Єреміївської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області(за межами населених пунктів) в садовому товаристві “Автомобіліст”, СМ “Бурдівський”, діл. №13 для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення- підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області №С-21151/0-10475/6-17 від 27.10.2017р. щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтованою площею 0,063 гектара, яка розташована на території Єреміївської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області(за межами населених пунктів) в садовому товаристві “Автомобіліст”, СМ “Бурдівський”, діл. №13 для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 0,063 гектара, яка розташована на території Єреміївської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області (за межами населених пунктів) в садовому товаристві “Автомобіліст”, СМ “Бурдівський”, діл. №13 для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.О. Танцюра