Справа № 815/4308/17
13 грудня 2017 року м.Одеса
У залі судових засідань №29
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Рудченко О.І.
Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства “Південна генеруюча компанія” до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2017р. №0024331403, №0024351403, №0024361403, №0024491402,-
Приватне акціонерне товариство “Південна генеруюча компанія” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2017р. №0024331403, №0024351403, №0024361403, №0024491402, посилаючись на відсутність встановлених фахівцями контролюючого органу в Акті «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ “Південна генеруюча компанія” щодо дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р.» від 21.07.2017р. №887/15-32-14-03/34801918, порушень податкового законодавства. Зокрема, позивач зазначає, що ПрАТ “Південна генеруюча компанія” є фактичним землекористувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Болградське шосе,22-б, у зв'язку з чим нараховує та сплачує земельний податок за означену земельну ділянка. Витрати пов'язані з благоустроєм відведеної земельної ділянки під будівництво Парогазової електростанції у м.Ізмаїл, охороною тимчасових споруд розташованих на будівельному майданчику ПрАТ “Південна генеруюча компанія” в бухгалтерському обліку віднесено на рахунок 151 «Капітальне будівництво», оскільки означені витрати безпосередньо пов'язані з приведенням земельної ділянки, на якій розташована нерухомість, у стан, придатний для подальшого її використання, та безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Також, позивач зазначає, що у податковій декларації з податку на додану вартість за 2015р. товариством позивача відображено податковий кредит з ПП «Роднік» щодо виконання умов однієї й тієї ж цивільно-правової угоди, що і за 2014р. Водночас, за 2014р. фахівцями контролюючого органу встановлено порушення вимог податкового законодавства, а за 2015р. - ні. Також, на думку позивача, ПрАТ “Південна генеруюча компанія”, на підставі нотаріально посвідченої копії Довідки про податкове резидентство компанії «ШЕЛТЕРОК ІНВЕСТСТМЕНТС ЛІМІТЕД», у повному обсязі виконано вимоги Податкового кодексу України в частині звільнення доходу нерезидента від оподаткування податком на прибуток. При цьому, положеннями Податкового кодексу України не передбачено надання платником податку податковому агенту, інших документів ніж ті, що передбачені статтею 103 Податкового кодексу України.
Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 08.09.2017р. вхід.№24784/14), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2017р. №0024331403, №0024351403, №0024361403, №0024491402, оскільки ПрАТ “Південна генеруюча компанія” занижено податок на прибуток, та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що призвело до порушення вимог п.138.2 ст.138, п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015р.), п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, ст.1, п.2 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у зв'язку з чим порушено приписи п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України; занижено податок на прибуток нерезидента, внаслідок чого порушено положення п.п.134.1.3 п.134.1 ст.134, п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України. Зокрема, податковий орган зазначає, що під час проведення перевірки ПрАТ “Південна генеруюча компанія” не надано договору (договорів) оренди земельної ділянки, який підлягає державній реєстрації, відповідно до вимог діючого законодавства України, актів приймання-передачі об'єкта оренди; та інших первинних документів, які б підтверджували використання земельної ділянки у власній господарській діяльності товариства, та відповідно надавали позивачу право на формування витрат, пов'язаних з визначенням об'єкта оподаткування (собівартості реалізованої продукції (товарі, робіт, послуг), адміністративних витрат) по віднесенню земельного податку. Також, відповідач наголошує, що ПрАТ “Південна генеруюча компанія” до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість по операціям з придбання у ПП «Роднік» послуг (по благоустрою території, прибирання фасадної території від снігу, послуги охорони), які неможливо визначити як витрати, пов'язані з придбанням робіт, послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, оскільки суб'єктом господарювання до перевірки не надано підтверджуючих первинних документів щодо використання будівельного майданчика відведеної території будівництва Парогазової електростанції у м.Ізмаїлі в межах господарської діяльності підприємства, а також перевіряючими не встановлено отримання доходів від реалізації робіт, послуг, використання зазначеного об'єкту, тощо. Крім того, для визнання компанії «Шелтерок Інвестментс Лімітед» фактичним отримувачем доходу (бенефіціарним власником) у вигляді дивідендів, нарахованих за 2009рік, та сплачених у 2015році, необхідним є не лише наявність правових підстав для безпосереднього отримання доходу, але й того, що компанія «Шелтерок Інвестментс Лімітед» повинна бути безпосереднім вигодоотримувачем, тобто особою, яка отримує вигоду від доходу, визначає його подальшу економічну долю, спроможна виконувати функції акціонера, та нести пов'язані з цим ризики. Водночас, надані до перевірки документи свідчать про те, що власником акцій та доходів компанії «Шелтерок Інвестментс Лімітед» є фізична особа - громадянка ОСОБА_1 Харіс Марангу (на момент виплати дивідендів), тобто кінцевий бенефіціарний власник доходів компанії «Шелтерок Інвестментс Лімітед»; відсутня інформація щодо фактичної сплати компанією «Шелтерок Інвестментс Лімітед» податку на прибуток за 2015рік (відсоткова ставка податку, сума сплаченого податку); передбачена п.2 Конвенції можливість сплати податку на доходи нерезидента в Україні, але податок не повинен перевищувати 5 відсотків якщо власник володіє не менш ніж 20% капіталу компанії (частка «Шелтерок Інвестментс Лімітед» становить - 2,7961%), або 15% від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках, у зв'язку з чим, у даному випадку, положення ст.103 Податкового кодексу України не застосовуються, а дивіденди, виплачені ПрАТ “Південна генеруюча компанія” на користь нерезидента «Шелтерок Інвестментс Лімітед» оподатковуються в порядку, та за ставками, визначеними п.п.141.4.2 п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, з урахуванням того, що від повноважного представника позивача - Приватного акціонерного товариства “Південна генеруюча компанія” до суду надійшла заява (вхід.№34187/17 від 11.12.2017р.) про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, а також зважаючи на відсутність потреби у витребуванні додаткових доказів, виклику у судове засідання свідка, експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, у період з 23.06.2017р. по 14.07.2017р. фахівцями податкового органу на підставі Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.06.2017р. №1970, направлень на перевірку, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за ІІ квартал 2017р., проведено планову виїзну документальну перевірку ПрАТ “Південна генеруюча компанія” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р.
За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області складено Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ “Південна генеруюча компанія” щодо дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р.» від 21.07.2017р. №887/15-32-14-03/34801918, у висновках якого, серед іншого, наголошено на заниженні ПрАТ “Південна генеруюча компанія” податку на прибуток, та завищенні від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що призвело до порушення вимог п.138.2 ст.138, п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015р.), п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, ст.1, п.2 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; завищенні ПрАТ “Південна генеруюча компанія” суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у зв'язку з чим порушено приписи п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України; заниженні ПрАТ “Південна генеруюча компанія” податку на прибуток нерезидента, внаслідок чого порушено положення п.п.134.1.3 п.134.1 ст.134, п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України.
На підставі складеного Акта перевірки, з урахуванням розгляду письмових заперечень ПрАТ “Південна генеруюча компанія” на акт перевірки від 27.07.2017р. №55-07, викладених у висновку ГУ ДФС в Одеській області «Про результати розгляду заперечень» від 04.08.2017р. №144/15-32-14-03/34801918, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення від 09.08.2017р. №0024331403, №0024351403, №0024361403, №0024491402.
Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 09.08.2017р. №0024331403, №0024351403, №0024361403, №0024491402, позивач - ПрАТ “Південна генеруюча компанія” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про їх скасування.
Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 09.08.2017р. №0024331403, №0024351403, №0024361403, №0024491402, винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, Приватне акціонерне товариство “Південна генеруюча компанія” є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства “Південна генеруюча компанія”, яке створене в результаті перетворення Товариства з обмеженою відповідальністю “Південна генеруюча компанія”. Предметом діяльності Товариства, серед іншого, є будівництво та експлуатація електростанцій, про що свідчить наявний у матеріалах справи Статут Приватного акціонерного товариства “Південна генеруюча компанія”, затверджений Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства “Південна генеруюча компанія” (Протокол від 12.04.2017р.).
Судом з'ясовано, що за результатами розгляду наданих депутатською комісією з питань містобудування та землекористування матеріалів, з урахуванням ст.12, п.«в» ст.99, 123, 124, 141, 142 ст.ст.12, 93, 123, 124 Земельного кодексу України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Ізмаїльською міською радою прийнято Рішення «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Південна генеруюча компанія» земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва та експлуатації парогазової електростанції - 240 по Белградському шосе,22 б» від 21.02.2008р. №1199-V, згідно з яким затверджено проект землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Південна генеруюча компанія» земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва та експлуатації парогазової електростанції - 240 по Белградському шосе,22 б; надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Південна генеруюча компанія» в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 8.2059 га за рахунок земель запасу Ізмаїльської міської ради для будівництва та експлуатації парогазової електростанції - 240 по Белградському шосе,22 б.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ст.ст.26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.12, 83, 93, 122, 123, 134 Земельного кодексу України, п.п.3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», Ізмаїльською міською радою прийнято Рішення «Про надання Публічному акціонерному товариству «ПІВДЕННА ГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва та експлуатації парогазової електростанції за адресою: Белградське шосе, 22-6 у м.Ізмаїл Одеської області» від 26.02.2016р. №427-VІІ за умовами якого Публічному акціонерному товариству «ПІВДЕННА ГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 8,2059 га в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва та експлуатації парогазової електростанції за адресою: Болградське шосе, 22-6 у м.Ізмаїл Одеської області.
Відповідно до наявних у матеріалах справи податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), наданих Публічним акціонерного товариства “Південна генеруюча компанія” до Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, зокрема, від 29.01.2014р. за 2014рік, сума земельного податку за земельну ділянку, надану Товариству згідно з Рішенням Ізмаїльської міської ради від 21.02.2008р. №1199-V, що підлягає сплаті до бюджету, ПАТ “Південна генеруюча компанія” самостійно визначено у загальному розмірі 106857,23грн.; від 02.02.2015р. за 2015рік, сума земельного податку за земельну ділянку, надану Товариству згідно з Рішенням Ізмаїльської міської ради від 21.02.2008р. №1199-V, що підлягає сплаті до бюджету, ПАТ “Південна генеруюча компанія” самостійно визначено у загальному розмірі 133460,76грн.; від 04.03.2016р. за 2016рік, сума земельного податку за земельну ділянку, надану Товариству згідно з Рішенням Ізмаїльської міської ради від 21.02.2008р. №1199-V, що підлягає сплаті до бюджету, ПАТ “Південна генеруюча компанія” самостійно визначено у загальному розмірі 1147480,23грн.; від 07.02.2017р. за 2017рік, сума земельного податку за земельну ділянку, надану Товариству згідно з Рішенням Ізмаїльської міської ради від 26.02.2016р. №427-VІІ, що підлягає сплаті до бюджету, ПАТ “Південна генеруюча компанія” самостійно визначено у загальному розмірі 1216311,32грн.
Судом встановлено, що у 2014р. Публічне акціонерне товариство “Південна генеруюча компанія” згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) сплачено земельний податок за користування земельною ділянкою, наданою Товариству згідно Рішення Ізмаїльської міської ради від 21.02.2008р. №1199-V, про що свідчать наявні у матеріалах справи відповідні платіжні доручення.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 03.07.2008р. між ТОВ «Південна генеруюча компанія» (Замовник) та ПП «Роднік» (Виконавець) укладено Договір про надання охоронних послуг №13-0303/08, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язки охорони будівельного майданчика відведеної території будівництва Парогазової електростанції у м.Ізмаїл, Болградське шосе,22б.
29.01.2014р. між ПАТ “Південна генеруюча компанія” (Замовник) та ПП «Роднік» (Підрядник) укладено Договір №1, за умовами якого Підрядник зобов'язується своїми силами та засобами у встановлений строк та відповідно до проектно-кошторисної документації виконати роботи по прибиранню фасадної території від снігу будівельного майданчика відведеної території будівництва Парогазової електростанції у м.Ізмаїлі, а Замовник - прийняти, належним чином виконані роботи, та оплатити їх.
Крім того, між ПАТ “Південна генеруюча компанія” (Замовник) та ПП «Роднік» (Підрядник) укладено Договір від 30.07.2014р. №30/07, згідно з п.1.1 якого Підрядник зобов'язується своїми силами та засобами у встановлений строк та відповідно до проектно-кошторисної документації виконати роботи по благоустрою будівельного майданчика відведеної території будівництва Парогазової електростанції у м.Ізмаїлі, а Замовник - прийняти, належним чином виконані роботи, та оплатити їх.
Судом з'ясовано, що на підтвердження виконання умов вищеозначених правочинів позивачем - Приватним акціонерним товариством “Південна генеруюча компанія” до матеріалів справи надано Договірні ціни на прибирання фасадної території від снігу будівельного майданчика відведеної території будівництва Парогазової електростанції у м.Ізмаїлі, Договірні ціни на благоустрій будівельного майданчика відведеної території будівництва Парогазової електростанції, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт, Акти приймання виконаних будівельних робіт, Підсумкові відомості ресурсів прибирання фасадної території, Розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1, Підсумкові кошторисні розрахунки вартості, Акти здачі-приймання робіт (надання послу), та Податкові накладні.
Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що фактичним користувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: Белградське шосе, 22-6 у м.Ізмаїл Одеської області є Приватне акціонерне товариство “Південна генеруюча компанія”.
Відповідно до п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі «Податок на прибуток підприємств» об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що єдиною підставу для позбавлення платника податку права на включення спірних сум до валових витрат є лише випадок відсутності у суб'єкта господарювання будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання відповідача - Головного управління ДФС в Одеській області на те, що ПрАТ “Південна генеруюча компанія” до перевірки не надано договору (договорів) оренди земельної ділянки, який підлягає державній реєстрації, відповідно до вимог діючого законодавства України, актів приймання-передачі об'єкта оренди, та інших первинних документів, які б підтверджували використання земельної ділянки у власній господарській діяльності товариства, та відповідно надавали позивачу право на формування витрат, пов'язаних з визначенням об'єкта оподаткування (собівартості реалізованої продукції (товарі, робіт, послуг), адміністративних витрат) по віднесенню земельного податку, оскільки, у даному випадку, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право платника податку на податкову вигоду від наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Також, судом з'ясовано, що відповідні суми ПДВ за складеними контрагентом позивача - ПП «Роднік», та наданими позивачем до суду податковими накладними, були включені Приватним акціонерним товариством “Південна генеруюча компанія” до складу податкового кредиту за відповідні періоди.
Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Так, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання позивачем виписаних ПП «Роднік», податкових накладних.
Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Натомість, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість повністю підтверджена, серед іншого, наявними у матеріалах справи податковими накладними, складеними ПП «Роднік», з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Зокрема, як встановлено судом, та зазначено вище, Приватним акціонерним товариством “Південна генеруюча компанія” у податковому обліку відображено господарські операції з ПП «Роднік» на підставі первинних документів.
До того ж, суд вважає за необхідне зазначати, що податковим органом не заперечується факт надання ПП «Роднік» на користь ПрАТ “Південна генеруюча компанія” послуг з охорони, прибирання фасадної території від снігу, благоустрою будівельного майданчика відведеної території будівництва Парогазової електростанції у м.Ізмаїл, Болградське шосе,22б.
Відтак, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що включення ПрАТ “Південна генеруюча компанія” спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіряємого періоду, повністю підтверджено позивачем наданими до суду, та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідно свідчить про безпідставність та неправомірність донарахування Головним управлінням ДФС в Одеській області Товариству позивача податку на прибуток, та податку на додану вартість.
Також, як встановлено судом, та зазначено в Акті перевірки від 21.07.2017р. №887/15-32-14-03/34801918, статутний капітал ПАТ “Південна генеруюча компанія” становить 1200000000грн., який розподілений на акції іменні прості у кількості - НОМЕР_1 штук, номінальною вартістю 0,25грн. Згідно Протоколу засідання Наглядової ради ПАТ «ПГК» від 24.06.2010р. №2, та Протоколу Загальних зборів акціонерів ПАТ «ПГК» №2 від 15.09.2010року, проведених за порядком денним щодо виплати дивідендів за 2009рік, та інших питань, прийнято рішення щодо необхідності здійснення виплат дивідендів з чистого прибутку у звітному році в розмірі не менше 30%, що становить 289,14тис.грн.; та встановлено, що право на отримання дивідендів пропорційно кількості акцій, котрі належать кожному акціонеру, мають особи, які є акціонерами Компанії на початок строку виплати дивідендів - на 29 червня 2010року.
Згідно Зведеного облікового реєстру власників цінних паперів станом на 29.06.2010р., наданого ВАТ «Національний депозитарій України вих.№1426/06-10 від 30.06.2010року, власником акцій іменних простих у кількості 134213135 штук загальною номінальною вартістю 33553283,75грн., що становить 2,7961% статутного капіталу ПАТ «ПГК» була компанія-нерезидент «Shelterock Investments Limited» (місцезнаходження - 1066, ОСОБА_1, м.Нікосія, вул.Темістоклі Дерві, буд.48, оф.303).
Судом встановлено, що компанія-нерезидент «Shelterock Investments Limited» звернулась до генерального директора ПАТ “Південна генеруюча компанія” ОСОБА_2 із Листом від 09.10.2015р. щодо перерахування належних компанії «Shelterock Investments Limited» дивідендів за 2009р. на реквізити: компанія «Shelterock Investments Limited», країна - Республіка ОСОБА_1, реєстраційний номер НЕ 191417, податковий №12191417W, Банк ПАТ «ПІБ», МФО 300506, Стратігу Макрійіанні, Макрійіанніс Ментіонс «В», 3-й поверх, оф.301, індекс 3022, м.Лімасол.
У зв'язку з чим, на підставі платіжного доручення від 13.10.2015р. №270 ПАТ “Південна генеруюча компанія” на користь компанії-нерезидента «Shelterock Investments Limited» здійснено виплату дивідендів у сумі 8084,66грн.
Згідно з п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Відповідно до п.п.134.1.2 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Згідно з п.160.1 ст.160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, серед іншого, слід розуміти проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резиденту.
Положеннями п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Як передбачено п.п.103.2, 103.3 ст.103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
Приписами п.п.103.4, 103.5 ст.103 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Укладені і ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Відповідно до п.3.2 ст.3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Так, судом встановлено, що між Урядом України і Урядом Республіки ОСОБА_1 підписано Конвенцію «Про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи» від 08.11.2012р. (07.08.2013р. набрала чинності для України), котра поширюється на осіб, які є резидентами однієї чи обох Договірних Держав. Дія цієї Конвенції поширюється на податки на доходи, що стягуються від імені Договірної Держави або її адміністративно-територіальних одиниць, або місцевих органів влади, незалежно від способу їхнього стягнення. Податками на доходи вважаються всі податки, що справляються із загальної суми доходу, або з елементів доходу, у тому числі податки на доходи від відчуження рухомого чи нерухомого майна та податки на загальну суму заробітної плати або платні, сплачуваної підприємствами.
Згідно з п.3 ст.2 Конвенції «Про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи» від 08.11.2012р. податками, на які поширюється дія цієї Конвенції в Україні: i) податок на прибуток підприємств; ii) податок на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п.1 ст.3 Конвенції «Про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи» від 08.11.2012р. терміни "Договірна Держава" й "інша Договірна Держава" означають, залежно від контексту, Україну або ОСОБА_1.
Пунктом 1 статті 4 Конвенції «Про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи» від 08.11.2012р. передбачено, що термін "резидент Договірної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Цей термін, проте, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі.
Згідно зі статтею 10 Конвенції «Про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи» від 08.11.2012р. дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати: a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичний власник володіє не менш ніж 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, або інвестував в придбання акцій чи інших прав компанії еквіваленті не менше 100000 євро; b) 15 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.
Так, як встановлено судом, та зазначено в Акті перевірки від 21.07.2017р. №887/15-32-14-03/34801918 ПрАТ “Південна генеруюча компанія” до перевірки надано Довідку про податкове резидентство від 21.01.2015р., з якої вбачається, що компанія «Shelterock Investments Limited» є резидентом ОСОБА_1 з дати її реєстрації (05.02.2007року); згідно з Конвенцією «Про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи» сукупний прибуток вищезазначеного резидента за 2015р. підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства Республіки ОСОБА_1.
Таким чином, беручи до уваги наведене, а також те, що компанія «Shelterock Investments Limited», є резидентом Республіка ОСОБА_1, що підтверджується наданою Товариством позивача до перевірки Довідкою про податкове резидентство від 21.01.2015р., суд дійшов висновку, що виплачені ПрАТ “Південна генеруюча компанія” на користь компанії «Shelterock Investments Limited» дивіденди повинні оподатковуватися у Республіці ОСОБА_1, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 09.08.2017р. винесено контролюючим органом безпідставно, а тому підлягаю скасуванню.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо правомірності позовних вимог, та відповідно наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення адміністративного позову Приватного акціонерного товариства “Південна генеруюча компанія”, та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 09.08.2017р. №0024331403, №0024351403, №0024361403, №0024491402.
Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов.
Відповідно до приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області, заперечуючи проти адміністративного позову, не надано суду жодних належних доказів на підтвердження, та обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 09.08.2017р. №0024331403, №0024351403, №0024361403, №0024491402.
Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Південна генеруюча компанія” правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Південна генеруюча компанія” до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2017р. №0024331403, №0024351403, №0024361403, №0024491402, задовольнити повністю.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 09.08.2017р. №0024331403, №0024351403, №0024361403, №0024491402.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Приватного акціонерного товариства “Південна генеруюча компанія” (65098, м.Одеса, вул.Новікова,13, код ЄДРПОУ 34801918) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 10753(десять тисяч сімсот п'ятдесят три)грн. 66коп.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.