Справа № 815/5195/17
14 грудня 2017 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Громадська організація «Мангуст», про визнання протиправними та скасування рішення, постанови, -
До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Громадська організація «Мангуст» про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 28 квітня 2017 року про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, громадянину ОСОБА_2 Федерації ОСОБА_1, визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 28 квітня 2017 року про заборону в'їзду строком на три роки на територію України громадянину ОСОБА_2 Федерації ОСОБА_1.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позові, оскільки відмова Одеського прикордонного загону в перетинанні державного кордону України позивачу не ґрунтується на нормах законодавства, мета перебування на території України позивачем була підтверджена, проведення міжнародних спортивних змагань з панкратіону «GOLDEN MONGOOSE» було заплановано заздалегідь з повідомленням правоохоронних органів, а тому рішення про відмову в перетинанні державного кордону України позивачу та заборону йому в'їзду в Україну строком на три роки є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи. З наданих до суду заперечень на позов (аркуші справи 49-53) та пояснень наданих представником відповідача на попередніх судових засіданнях вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки під час перетину державного кордону України позивач не зміг підтвердити мету запланованого перебування на території України (не мав достатньо коштів для перебування на території України, не мав броні готелю, не мав офіційного запрошення від організаторів змагань, не мав зворотних квитків, тощо) та до відповідача надійшла оперативна інформація від ГУ НП в Одеській області та УСБУ в Одеській області щодо можливого прибуття осіб під виглядом спортсменів для дестабілізації обстановки на території Одеської області під час святкування травневих свят. Таким чином, рішення щодо відмови позивачу у перетині державного кордону та заборону йому в'їзду в Україну строком на три роки є правомірними та скасуванню не підлягають.
Представник третьої особи в судове засідання з'явився, просив задовольнити позов ОСОБА_1, оскільки позивач дійсно є спортсменом та був запрошений для участі у спортивних змаганнях, які організовані Громадською організацією «Мангуст».
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України суд має право розглянути справу у письмовому провадженні, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевикладені приписи КАС України, не прибуття в судове засідання представника відповідача, відсутність клопотань про допит свідків, експертів, суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши позовну заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1, громадянин ОСОБА_2 Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1, 28 квітня 2017 року прибув до м. Одеса, пункт пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення «Одеса-аеропорт», авіарейсом сполучення «Стамбул-Одеса».
За результатами проведення процедури здійснення прикордонного контролю, на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» 28 квітня 2017 року відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу у перетинанні державного кордону України з причини того, що ОСОБА_1 не міг підтвердити мету запланованого перебування на території України (аркуші справи 10-11).
Крім того, постановою Одеського прикордонного загону від 28 квітня 2017 року, у відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», позивачу заборонено в'їзд в Україну строком на 3 роки з підстав порушення ним у пункті пропуску через державний кордон України правил перетинання державного кордону України (аркуш справи 26).
Позивач не погодився із правомірністю прийнятих 28 квітня 2017 року щодо нього рішень Одеським прикордонним загоном Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про відмову в перетинанні державного кордону України та про заборону в'їзду строком на три роки на територію України, а тому звернувся до суду із вимогами про визнання їх протиправними та скасування.
Відповідно до положень ст. 2, 6 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону, зокрема, особами.
Прикордонний контроль здійснюється, в тому числі, щодо осіб, які перетинають державний кордон і включає: перевірку документів; огляд осіб; виконання доручень правоохоронних органів України; перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон.
Перетинання особами державного кордону здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Початком здійснення прикордонного контролю особи, є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою.
Прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб проводиться з урахуванням оцінки ризиків, що здійснюється за методиками, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: наявності в нього дійсного паспортного документа; відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; підтвердження мети запланованого перебування; наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.
Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Відповідно до приписів ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.
Процедура здійснення контролю першої лінії, передбачає проведення перевірки: паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.
Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в'їзду в Україну, та передбачає: встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; з'ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України.
Підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову позивачу у перетинанні державного кордону України стала не можливість ОСОБА_1 підтвердити мету запланованого перебування на території України.
Так, ОСОБА_1, громадянин ОСОБА_2 Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув в Україну 28 квітня 2017 року для участі у спортивних змаганнях на запрошення громадської організації «Мангуст», якою 01.05.2017 року в м. Одесі, концерт-хол «Одеса», проводився захід - «Кубок з професійного панкратіону «GOLDEN MONGOOSE».
В матеріалах справи наявні листи громадської організації «Мангуст» від 12.04.2017 року, направлені до Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області та ГУ НП в Одеській області з повідомленням про те, що 01.05.2017 року в м. Одесі ГО «Мангуст» та спортивним клубом «Мангуст» проводитиметься спортивно-масовий захід «Кубок з професійного панкратіону «GOLDEN MONGOOSE», а також прохання забезпечити громадський порядок та безпеку під час проведення зазначеного заходу, який відбудеться 01.05.2017 року о 19 год. 00 хв., за адресою: м. Одеса, Гагаринське плато, буд. 5, концерт-хол «Одеса» (аркуші справи 14-15).
З листа-запрошення громадської організації «Мангуст» від 21.04.2017 року №324/4 вбачається, що громадська організація запрошує, зокрема, громадянина ОСОБА_2 Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 для участі у спортивних змаганнях «Кубок з професійного панкратіону «GOLDEN MONGOOSE», який проводитиметься 01.05.2017 року о 19 год. 00 хв. в м. Одесі, концерт-хол «Одеса». Крім того, в цьому листі зазначено, що в період перебування на території України з 28 квітня 2017 року по 3 травня 2017 року запрошені спортсмени будуть розміщені в готелі «Одеса», за адресою: м. Одеса, Гагаринське плато, 5 та фінансові витрати, пов'язані з перебуванням на території України спортсменів несе сторона, яка приймає їх (аркуш справи 13).
Однак, суд критично ставиться до зазначеного доказу, оскільки він не містить адреси (поштової, електронної, тощо), за якою позивачу направлялося таке запрошення, на підтвердження отримання такого запрошення позивач не надав до суду жодних доказів та представник позивача не зміг пояснити яким чином, в який спосіб та за якою адресою (поштовою, електронною, тощо) це запрошення отримане позивачем.
З довідки про результати співбесіди з ОСОБА_1, яку він підписав власноруч, вбачається, що позивач мав при собі 300 доларів США та планував перебувати в Україні приблизно до 3-5 травня 2017 року (аркуш справи 57), однак проїзних квитків на зворотній шлях позивач при собі не мав.
Крім того, відповідно до п. 3, 4 «Порядку підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в'їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення», затвердженого 4 грудня 2013 року постановою Кабінету Міністрів України №884, особи повинні мати кошти в 20-кратному розмірі прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, встановленого в Україні на день їх в'їзду в Україну.
Якщо строк перебування особи становить менше або більше одного місяця, зазначена сума ділиться на середньоарифметичну кількість днів місяця (30 діб) та множиться на планову кількість днів (до цієї суми додається п'ять днів) перебування.
З врахуванням зазначених норм законодавства, суми в 300 доларів США, яку мав при собі позивач, не достатньо для перебування на території України протягом 8-ми діб.
Крім того, в своїх запереченнях представник відповідача повідомив, що під час співбесіди позивач плутався у поясненнях де буде проживати в м. Одесі та що робитиме окрім участі у змаганнях 1-го травня, не мав чіткої відповіді щодо місця постійного мешкання (перебування), тощо.
Враховуючи вищевикладене, за результатами контролю другої лінії, проведеної співбесіди, аналізу та оцінки ризиків, посадовими особами Одеського прикордонного загону встановлено, що ОСОБА_1 не відповідає умові перетинання державного кордону на в'їзд в Україну, передбаченій п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль».
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Враховуючи те, що позивач не відповідав умові перетинання державного кордону на в'їзд в Україну, передбаченій п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль», а саме: не підтвердив мету запланованого перебування на території України, відповідач правомірно прийняв рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю - громадянину ОСОБА_2 Федерації ОСОБА_1.
Таким чином, позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування зазначеного рішення є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Вирішуючи даний спір в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 28 квітня 2017 року про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, прийнятого стосовно ОСОБА_1, суд також виходить з того, що дане рішення вже реалізоване та навіть за умови визнання його судом протиправним не відновить прав позивача.
При цьому, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Щодо оскаржуваної постанови від 28 квітня 2017 року про заборону в'їзду в Україну строком на три роки громадянину ОСОБА_2 Федерації ОСОБА_1, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.
З оскаржуваної постанови від 28 квітня 2017 року про заборону в'їзду в Україну строком на три роки позивачу вбачається, що вона винесена з підстав порушення позивачем правил перетинання державного кордону України, однак під час розгляду справи та в своїх запереченнях відповідач зазначив, що позивачу заборонений в'їзд на територію України в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, оскільки до відповідача надійшла оперативна інформація про можливі спроби в'їзду до України осіб з числа членів організованих злочинних угруповань для дестабілізації оперативної обстановки на території Одеської області під час святкування травневих свят.
З довідки, складеної під час прийняття рішення про заборону в'їзду позивачу на територію України, вбачається, що підставою для прийняття такого рішення є п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», тобто, порушення позивачем правил перетинання державного кордону України або не виконання ним законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону (аркуш справи 27).
Разом з цим, суд вважає оскаржуване рішення не обґрунтованим, оскільки в ньому не зазначено в чому полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду, обставини і характер вчинення особою діяння, тощо.
Крім того, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що фактично підставою для заборони позивачу в'їзду в Україну є забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, однак така підстава в оскаржуваному рішенні не зазначена.
Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження отримання до 28.04.2017 року, тобто, до складання оскаржуваних рішень про відмову позивачу у перетинанні державного кордону України та заборони йому в'їзду в Україну оперативної інформації, на яку він посилається та не надано доказів обставин, про які він зазначає.
В матеріалах справи міститься тільки електронне повідомлення про можливі спроби в'їзду до України осіб з числа членів організованих злочинних угруповань для дестабілізації оперативної обстановки на території Одеської області під час святкування травневих свят, яке надійшло від ГУ НП в Одеській області 03.05.2017 року, тобто, вже після винесення відповідачем оскаржуваних рішень.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У випадку оскаржуваної постанови від 28 квітня 2017 року про заборону в'їзду в Україну строком на три роки позивачу, вона є не обґрунтованою та правомірність її прийняття не підтверджена належними доказами у справі, що є підставою для визнання її протиправною та скасування її судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправною та скасування постанови Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28 квітня 2017 року про заборону йому в'їзду строком на три роки на територію України, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Громадська організація «Мангуст» про визнання протиправним та скасування рішення Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28 квітня 2017 року про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, прийнятого стосовно ОСОБА_1, визнання протиправною та скасування Постанови Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28 квітня 2017 року про заборону в'їзду строком на три роки на територію України громадянину ОСОБА_2 Федерації ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати Постанову Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28 квітня 2017 року про заборону в'їзду строком на три роки на територію України громадянину ОСОБА_2 Федерації ОСОБА_1.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Одеського прикордонного загону за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.
Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л. І. Свида