Справа № 757/9868/15
13 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Борисовій О.В., Пікуль А.А.
секретар: Пузикова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування,
У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом , обґрунтовуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її син - ОСОБА_5, після смерті якого залишилося майно, частина якого була об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а частина належала померлому на праві особистої приватної власності.
Позивач вказувала, що прийняла спадщину шляхом звернення до Славутицької міської державної нотаріальної контори , проте не має можливості оформити право власності на спадкове майно через відсутність правовстановлюючих документів на нього, у зв'язку з чим їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Оскільки правовстановлюючі документи знаходяться у відповідачів, які їх нотаріусу не надають, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/12 частину квартири що знаходиться за адресою: в АДРЕСА_2; 1/6 частини земельної ділянки площею 0,0400 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3; 1/6 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: яка розташована за адресою: АДРЕСА_3; 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: яка розташована за адресою: АДРЕСА_4; 1/6 частини квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_5;1/6 частини автомобілю VOLVO XC70, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску; 1/6 частини автомобіля VOLVO S40, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2004 року випуску.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2017 провадження у справі в частині вимог про визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/12223/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Москаленко К.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
спадкування за законом після померлого ОСОБА_5 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_6, закрито.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_4 про виділення майна із спільного майна подружжя, визнання права власності в порядку спадкування за законом, залишено без розгляду (т.2, а.с.3,4).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року позов ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після померлого сина ОСОБА_5 на: 1/12 частини квартири, яка розташована в АДРЕСА_2; 1/6 частини земельної ділянки площею 0,0400 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3; 1/6 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3;
1/3 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3-А; 1/6 частини квартири, яка розташована в АДРЕСА_5; 1/6 частини автомобілю VOLVO ХС70, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2010; 1/6 частини автомобілю VOLVO S40, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2004.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рівних частинах на відшкодування судових витрат судовий збір в розмірі 3 654 грн. 00 коп.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що суд не взяв до уваги докази, які мають значення для справи; крім того, позивач не надала докази щодо перешкод для отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину; оскільки права позивача не порушені, її вимоги є безпідставними; також посилалась на те, що при вирішенні питання щодо стягнення судового збору судом не взято до уваги, що відповідачі не працюють.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав, що спір вирішений судом правильно.
В судове засідання ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1, ОСОБА_4 не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчат зворотні повідовлення про вручення поштових відправлень, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. При цьому як безпідставне було відхилено клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з її хворобою, оскільки будь-яких доказів на підтвердження викладених обставин заявником надано не було.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер син позивача ОСОБА_5 ( т.2, а.с.18).
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є матір померлого ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_2
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на наступне майно:
- квартира АДРЕСА_8 (т.2,,а.с.19-20),
- земельна ділянка площею 0,0400 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 (т.2, а.с.21-22),
- земельна ділянка площею 0,0100 га, кадастровий номер земельної ділянкиНОМЕР_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 (т.2, а.с.23-28),
- квартира №1, що знаходиться за адресою: м. Славутич, пр. Єреванський, 12 (т.2, а.с.32-33),
- автомобіль VOLVO XC70, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску (т.2, а.с.35-37),
- автомобіль VOLVO S40, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2004 року випуску.
Разом з тим, як установлено судом, померлому ОСОБА_5 на праві приватної власності належала земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7-А (т.2, а.с.29-31).
21 серпня 2012 року позивач ОСОБА_3 подала в Славутицьку міську державну нотаріальну контору Київської області заяву про прийняття спадщини (т.1, а.с.226, 227 зворот).
Крім того, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися дружина померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_2, яка є донькою померлого, відповідно до положень ст. 1241 ЦК України (матеріали спадкової справи № 52/2012 від 01 серпня 2012 року; т.1, а.с.226 зворот).
На підставі поданих ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заяв нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Київської області Наваліхіною О.О. було заведено спадкову справу № 52/2012 від 01 серпня 2012 року.
Постановою державного нотаріуса Славутицької міської державної нотаріальної контори Київської області Наваліхіною О.О., ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належне майно померлого ОСОБА_5 через відсутність у неї необхідних правовстановлюючих документів (т.1, а.с.7, 235).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив із того, що позивач реалізувала своє право на прийняття спадщини за законом після смерті сина шляхом подання відповідної заяви нотаріусу про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк - протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини в порядку ст.1270 ЦК України та не заявила про відмову від неї. Крім того, позивач довела належними доказами наявність її права власності на частину майна, що належала її померлому сину, а тому право на спадкування за законом на частину спадкового майна підлягає визнанню за ОСОБА_3
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За змістом ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування » роз'яснено, що перелік осіб, які мають право на обов'язковому частку, що визначений ст. 1241 ЦК України , є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує. При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини.
За правилами ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Статтею 39 Закону України «Про нотаріат» визначено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема видають свідоцтва про право на спадщину.
Виходячи зі змісту ст. ст. 1296 -1299 ЦК України питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі не визнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у ч. 2 п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Як вбачається з матеріалів справи, однією із підстав для відмови нотаріусом у видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину було відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Згідно з вимогами ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця на спадщину.
Відповідно до пункту 1 та 2 Глави 7 «Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Суд першої інстанції, встановивши, що на час відкриття спадщини ОСОБА_3 своєчасно звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_5, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом так само як і відповідачі, відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, та має право на отримання майна, із визначенням часток у спадщині інших спадкоємців.
Також, встановивши, що відповідачі правовстановлюючі документи на спадкове майно, і своїми діями - ненаданням правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майне - унеможливлює оформлення позивачем спадщини, суд першоїінстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом, оскільки відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на нерухоме майно позбавляє позивача можливості належним чином оформити свої майнові права на спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину - квартиру на 1/12 частини квартири АДРЕСА_8; 1/6 частини земельної ділянки площею 0,0400 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3; 1/6 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3; 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3-А; 1/6 частини квартири, яка розташована в АДРЕСА_5; 1/6 частини автомобілю VOLVO ХС70, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску; 1/6 частини автомобілю VOLVO S40, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2004 року випуску.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого і визнання права власності.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надала докази щодо перешкод для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а тому права позивача не порушені є безпідставними, оскільки судом вірно враховано, що свідоцтво про право на спадщину нотаріусом не було видане позивачці внаслідок неправомірних дій відповідачів, а саме ненадання правовстановлюючих документів на майно, що насамперед позбавляє позивача можливості належним чином оформити свої майнові права на спадщину та отримати свідоцтво, і мотиви відмови нотаріусау видачі свідоцтва про право на спадщину виниклисаме з цих підстав, а відтак не позбавляє спадкоємця права на спадкове майно та захист своїх майнових прав у судовому порядку.
Відповідно до частини другої статті 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір».
Судовий збір виконує компенсаційну функцію, і положення статей 4, 5 Закону України «Про судовий збір» слід розглядати в системному взаємозв'язку з положеннями процесуального закону щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини третьої статті 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Отже, посилання відповідача на безпідставність рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 судового збору є безпідставними, оскільки не узгоджується з нормою ст. 88 ЦПК України, яка регулює розподіл витрат між сторонами, як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції. Тобто, незважаючи на твердження відповідача, про те, що вона та її донька не працюють, судовий збір стягується, оскільки перелік суб'єктів, які звільняються від оплати судового збору зазначено у статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Всі викладені у апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: О.В. Борисова
А.А.Пікуль