04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" грудня 2017 р. Справа№ 910/12510/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Сітайло Л.Г.
Калатай Н.Ф.
За участю представників сторін:
від позивача: Мельник Е.О. (довір. №51 від 19.06.17);
від відповідача: Фещенко В.А. ( довір. від 08.12.17);
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017р.
у справі №910/12510/17 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс"
про стягнення 90 452, 78 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2017р. у справі №910/12510/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" 5681грн.39коп.-заборгованості за послуги з централізованого опалення спожиті у період з 16.02.2017 по 30.04.2017, 5 487грн.31коп. - пені, 33грн.22коп. - 3 % річних, 163грн. 86 коп. - інфляційних втрат, 79 061грн.83коп. - вартість безпідставно набутої теплової енергії та 1599грн. 55коп. - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги з централізованого опалення належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 16.02.2017 по 30.04.2017 за ТОВ Виробнича фірма «Астейс» утворилась заборгованість у розмірі 5 681,39 грн.
Місцевий господарський суд зазначає й про те, що оскільки відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які надаються в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ", заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, то за аналогією застосування частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви, а тому вимоги позивача про відшкодування її вартості на підставі ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову про стягнення 90158,06 грн. відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що при задоволенні заборгованості за послуги з централізованого опалення суд послався на укладений між сторонами договір, однак укладений договір містить пропуски в змісті договору, а отже через недосягнення згоди з істотних умов, от як щомісячна плата не врегульована, такий договір слід вважати неукладеним.
Скаржник зазначає й про те, що у позовній заяві позивач порушив правила об'єднання позовних вимог, об'єднавши дві різні позовні вимоги а саме: позову вимогу про стягнення заборгованості за послуги центрального опалення у період з 16.02.2017 по 30.04.2017 та позовну вимогу про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з 01.11.2014 по 16.02.2017, а тому зазначені вище вимоги не можуть бути об'єднані в одному провадженні.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі № 910/14243/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" задоволено частково. Визнано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ", з виключенням з його тексту дати укладення договору, а також п. 32 розділу "Строк дії договору", у зв'язку з чим пункти 33 та 34 договору вважати пунктами 32 та 33 відповідно, підготовлений на основі Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (у редакції наведеній у резолютивній частині рішення суду від 18.10.2016 у справі № 910/14243/16). В решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 зі справи № 910/14243/16 залишено без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі №910/14243/16 набрало законної сили 16.02.2017, договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ", яка затверджена відповідним рішенням), є таким, що укладений 16.02.2017.
Відповідно до п.1 договору, виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ") зобов'язується своєчасно надавати споживачеві (Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс") відповідної якості послуги з централізованого опалення, гарячої води (необхідне підкреслити), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Згідно п.2 договору, суб'єктами користування послугами є, зокрема власник (орендар) нежитлового приміщення по вул. Алма-Атинська, буд. 107/2.
Характеристика об'єкта надання послуг: опалювальна площа (об'єм) нежитлового приміщення 177,00 кв.м.
При цьому, суд відзначає, що пунктом 5 договору передбачено, що тарифи на послуги (з врахуванням податку на додану вартість) на дату укладання договору становлять, зокрема з централізованого опалення: з будинковими без будинкових приладів обліку теплової енергії 621, 29 (з ПДВ) гривень за гігакалорію.
Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України №630 від 21.07.2005. (п. 7 договору).
Відповідно до п.9 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно п.13 договору, плата за послуги вноситься на рахунок із спеціальним режимом використання : р/р 26038300434426 у філії ГУ по АТ "Ощадний банк України" у м. Києві, МФО 322669.
За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом (п. 14 договору).
У відповідності до п.17 договору, споживач зобов'язаний, зокрема оплачувати послуги в установлений договором строк; забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку води і теплової енергії та не втручатися в їх роботу; у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню в установленому законом та цим договором розмірі.
Підпунктом 1 пункту 18 договору визначено, що виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законодавством і цим договором.
Згідно п.19 договору, виконавець зобов'язаний, зокрема своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров'я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, Правил та цього договору; надавати споживачеві в установленому порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості, якісні показники надання послуг, граничні строки усунення аварій або інших порушень порядку надання послуг, а також інформацію про Правила (зазначається у цьому договорі, а також розміщується на дошці оголошень у приміщенні виконавця).
Пунктом 22 договору встановлено, що точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, є:
1) у багатоквартирному будинку послуги з: централізованого опалення - відгалуження від стояків у межах квартири; постачання холодної та гарячої води - після першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача;
2) у будинку садибного типу - місце підключення відповідної інженерної мережі будинку до мережі виконавця.
Відповідно до п. 31 договору, останній укладається на строк до 24.05.2017 і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст.901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № УНПН-1018 від 16.06.2017, в якій позивач просив відповідача протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги сплатити заборгованість за послуги з централізованого опалення, в додатках до якої додано розрахунок фактичного споживання, копії рахунків-фактур та актів надання послуг, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 1604 від 04.07.2017.
Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги з централізованого опалення належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 16.02.2017 по 30.04.2017 за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс" утворилась заборгованісь у розмірі 5 681,39грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Оскільки відповідачем не надано доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем порушено умови договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі № 910/14243/16, яке набрало законної сили 16.02.2017, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 681, 39 грн.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що при задоволенні заборгованості за послуги з централізованого опалення суд послався на укладений між сторонами договір, однак укладений договір містить пропуски в змісті договору, а отже через недосягнення згоди з істотних умов, от як щомісячна плата не врегульована, такий договір слід вважати неукладеним, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки як зазначалось вище, враховуючи, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі №910/14243/16 набрало законної сили 16.02.2017, договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ", яка затверджена відповідним рішенням), є таким, що укладений 16.02.2017.
Така істотна умова договору як ціна, також погоджена сторонами в п.5, а саме: тарифи на послуги (з врахуванням податку на додану вартість) на дату укладання договору становлять, зокрема з централізованого опалення: з будинковими без будинкових приладів обліку теплової енергії 621, 29 (з ПДВ) гривень за гігакалорію.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" просило стягнути з відповідача 5487,31грн. - пені за періоди з 21.03.2017 по 01.08.2017, з 21.04.2017 по 01.08.2017 та з 21.05.2017 по 01.08.2017, 187,89грн.- інфляційних втрат за періоди з 21.03.2017 по 30.06.2017, з 21.04.2017 по 30.06.2017 та з 01.05.2017 по 30.06.2017 та 34, 36 грн. - 3 % річних за періоди з 21.03.2017 по 30.06.2017, з 21.04.2017 по 30.06.2017 та з 01.05.2017 по 30.06.2017.
Відповідно до п. 14 договору, за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.
Підпунктом 1 пункту 18 договору визначено, що виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законодавством і цим договором.
Згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Судова колегія вважає обґрунтованим розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня у розмірі 5 487, 31 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 21.03.2017 по 01.08.2017 нарахована на суму боргу 856, 59 грн., з 21.04.2017 по 01.08.2017 нарахована на суму боргу 4 131, 66 грн. та за період з 21.05.2017 по 01.08.2017 нарахована на суму боргу 693, 14 грн.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 187, 89 грн. - інфляційних втрат за періоди з 21.03.2017 по 30.06.2017, з 21.04.2017 по 30.06.2017 та з 01.05.2017 по 30.06.2017 та 34, 36 грн. - 3 % річних за періоди з 21.03.2017 по 30.06.2017, з 21.04.2017 по 30.06.2017 та з 01.05.2017 по 30.06.2017, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія вважає обґрунтованою задоволену судом першої інстанції суму 3% річних у розмірі 33, 22 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 21.03.2017 по 30.06.2017 нарахована на суму боргу 856, 59 грн., з 21.04.2017 по 30.06.2017 нарахована на суму боргу 4 131,66грн. та з 21.05.2017 по 30.06.2017 нарахована на суму боргу 693, 14 грн., а також задоволену судом суму інфляційних втрат у розмірі 163,86грн. розраховану за періоди з 21.03.2017 по 30.06.2017 нараховану на суму 856, 59 грн., з 21.04.2017 по 30.06.2017 нараховану на суму 4 131, 66 грн. та з 21.05.2017 по 30.06.2017 нараховану на суму 693, 14 грн.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 79 061, 83 грн. - вартості безпідставно набутої теплової енергії, яку позивач обґрунтовує тим, що споживаючи послуги з опалення без договору відповідач набував теплову енергію позивача, що безповоротно втрачалась під час її використання.
Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.
Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;
виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Зобов'язання відповідача оплатити послуги з централізованого опалення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Крім того, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до п.3 ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Згідно п.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Під час розгляду справи № 910/14243/16 судом встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку по вул. Алма-Атинська, 107/2 у м. Києві, з 01.07.2014 є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ", відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс" є споживачем послуг з централізованого опалення в нежитловому приміщенні площею 177,00кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 107/2, що перебуває у його власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Як зазначає позивач, теплова енергія що спожита відповідачем у період з 01.11.2014 по 16.02.2017, до затвердження судом договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є безпідставно набутою, що підтверджується нарядами № 33369 від 06.04.2015, № 47513 від 01.04.2016, № 53345 від 05.10.2016 по особову рахунку № 440168.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2009 № 1198, затверджено Правила користування тепловою енергією.
Відповідно до п.4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Як вбачається, з матеріалів справи, кількість безпідставно набутої відповідачем теплової енергії визначається позивачем на підставі п. 23 Правил користування тепловою енергією, що затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 N1198.
Так, відповідно до п. 23 Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 23 Правил).
Теплове навантаження, що створюється системою опалення приміщень позивача у будинку №107/2 по вул. Алма-Атинській у м. Києві, встановлено рішенням суду у справі №910/14243/16 та становить 0,013000Гкал/год.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги розрахунок фактичного споживання теплової енергії, доданого позивачем до позовної заяви, кількість теплової енергії, що безпідставно набута відповідачем у період з 01.11.2014 по 16.02.2017 становить 44,62534 Гкал.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Отже, відповідач не може фактично повернути позивачу безпідставно набуту теплову енергію, тож відповідач зобов'язаний відшкодувати її вартість, яка на момент розгляду справи судом визначається постановою Національної комісії, що здійснює, державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.03.2017 року № 439 та становить 1771,68 грн/Гкал.
Отже відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість безпідставно набутої у період з 01.11.2014 по 16.02.2017 теплової енергії, яка розрахована наступним чином: 44,625343 Гкал *1771,68 грн/Гкал та становить 79 061, 83 грн.
Судовою колією відхиляються доводи відповідача про те, що даний розрахунок є невірним, оскільки розрахунок проведено відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2009 № 1198 та відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює, державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.03.2017 року № 439.
Отже, оскільки відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які надаються в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ", заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач, в порушення вищенаведених норм законодавства, не здійснив оплату наданих послуг в повному обсязі, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за фактично спожиту теплову енергію за період з 01.11.2014 по 16.02.2017 у розмірі 79 061, 83 грн. підлягають задоволенню.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що у позовній заяві позивач порушив правила об'єднання позовних вимог, об'єднавши дві різні позовні вимоги а саме: позову вимогу про стягнення заборгованості за послуги центрального опалення у період з 16.02.2017 по 30.04.2017 та позовну вимогу про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з 01.11.2014 по 16.02.2017, а тому зазначені вище вимоги не можуть бути об'єднані в одному провадженні до уваги судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017р. не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017р. у справі №910/12510/17 залишити без змін.
3.Матеріали оскарження №910/12510/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді Л.Г. Сітайло
Н.Ф. Калатай