04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" грудня 2017 р. Справа№ 910/5377/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Сітайло Л.Г.
Калатай Н.Ф.
За участю представників сторін:
від позивача: Ващенко М.С. ( довір. №3юр від 20.06.17);
від відповідача: Потатуєв В.П. (довір. №29 від 27.12.16);
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017р.
у справі № 910/5377/16 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект"
до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
про стягнення заборгованості у розмірі 2425808,57 грн.
Рішенням Господарського міста Києва від 12.10.2017р. у справі №910/5377/16 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що наявність видаткової накладної, згідно з якою товар був відвантажений на адресу відповідача, враховуючи відсутність оригіналу акту приймання-передачі цього товару, не свідчить про його прийняття відповідачем. Надані позивачем для огляду в судовому засіданні оригінали товарно-транспортної накладної та довіреності на отримання від позивача цінностей за договором, не є первинними документами, на підставі яких може виникати обов'язок відповідача з оплати товару.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, всіма реквізитами, які повинен мати первинний документ відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинного документу володіє видаткова накладна №2597 від 20.12.2012р. Акт приймання-передачі має лише окремі реквізити і відповідно не є первинним документом, не підтверджує господарську операцію та не є підтвердженням поставки та умовою оплати за поставлений товар.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.
Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки від 25.05.2012 №510, за умовами якого позивач зобов'язався передати (поставити) у визначений строк у власність відповідача товар згідно зі специфікацією у загальному розмірі 1276738,32 грн., а відповідач зобов'язався прийняти товар й оплатити його на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. даної угоди).
Згідно п. 2.1. договору товар поставляється позивачем на умовах - DDP - база ПТОіК, АР Крим, Сакський район, селище Каменоломня, вул. Київська, 7 (у відповідності до правил ИНКОТЕРМС у редакції 2000 року).
Відповідно до п.2.3. договору право власності на товар переходить з моменту отримання товару відповідачем і підписання сторонами накладної та акту приймання - передачі.
Сума договору складає 1276738,32 грн., у тому числі ПДВ - 212789,72 грн. (п. 4.1. договору).
Згідно умов п. 4.2 договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 120 днів після поставки товару й підписання акту приймання - передачі.
Пунктом 11.1. договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1276738,32 грн., що підтверджується видатковою накладною від 20.12.2012 № 2597, підписану повноважним представником відповідача - зав.складом ОСОБА_4, та скріпленою його печаткою "База ВТО і К ДАТ "Чорноморнафтогаз" Склад № 1", а також актом прийому - передачі від 20.12.2012, скріпленого печаткою відповідача. Крім того, позивач в якості підтвердження отримання відповідачем товару, посилається на товарно-транспортну накладну від 20.12.2012 № 235667 із підписами представників відповідача та його печаткою та довіреність від 20.12.2012 № 835/634, виданою відповідачем на зав.складом ОСОБА_4, на отримання від позивача цінностей за договором.
Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно п.2.4 цього Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2016, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1276738,32 грн., 3 % річних у розмірі 111317,07 грн., 1028473,79 інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 36247,94 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 вищезазначені судові рішення скасовано, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Дана постанова мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили оригінали первинних документів, що можуть свідчити про отримання товару відповідачем, а також причини неподання оригіналів документів, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог. Для встановлення факту отримання відповідачем товару, як зазначив суд касаційної інстанції, необхідно дослідити оригінали первинних документів, які можуть свідчити про отримання товару відповідачем, у тому числі оригінал акту прийому-передачі до договору від 25.05.2012 № 510.
Як встановлено господарським судом міста Києва при новому розгляді справи, у позивача відсутній оригінал акту прийому-передачі, оскільки відповідач передав через канцелярію лише завірену копію даного акту, а місцезнаходження другого примірника акту позивачу не відомо. Щодо оригіналу видаткової накладної від 20.12.2012, то останній пред'являвся позивачем для огляду в судовому засіданні суду першої інстанції та є, на думку позивача, достатньою підставою для виникнення у відповідача обов'язку з оплати поставленого товару.
Відповідач зазначає про те, що вказані оригінали первинних документів у нього відсутні, оскільки взагалі ним не підписувались, а відтиск печатки на копіях цих документів не відповідає оригіналу печатки відповідача.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що акт приймання-передачі має лише окремі реквізити і відповідно не є первинним документом, не підтверджує господарську операцію та не є підтвердженням поставки та умовою оплати за поставлений товар не приймаються до уваги колегією суддів з огляду на наступне.
Як зазначалось раніше, пунктом п. 2.3. договору сторони погодили, що право власності на товар переходить з моменту отримання товару відповідачем і підписання сторонами накладної та акту приймання - передачі. Отже, з цього ж моменту у відповідача виникає обов'язок по оплаті товару.
З матеріалів справи та фактичних обставин вбачається, що у сторін відсутній оригінал акту приймання-передачі товару, що за умовами договору є необхідним документом для виникнення у відповідача права власності на нього та зобов'язання з його оплати.
Пунктами. 5.2., 5.3. договору передбачено прийняття товару по кількості та якості згідно з вимогами Інструкцій "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного значення та товарів народного споживання по кількості" № П-6, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР 15.06.1965 та "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного значення та товарів народного споживання по якості" № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР 25.04.1966.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наявність видаткової накладної, згідно з якою товар був відвантажений на адресу відповідача, враховуючи відсутність оригіналу акту приймання-передачі цього товару, не свідчить про його прийняття відповідачем у відповідності до вимог вищезазначених Інструкцій, а оригінали товарно-транспортної накладної від 20.12.2012 № 235667 та довіреність від 20.12.2012 № 835/634, видану відповідачем на зав.складом ОСОБА_4, на отримання від позивача цінностей за договором, які були оглянуті судом в судовому засіданні, не є первинними документами в розумінні чинного законодавства, отже на підставі зазначених документів не може виникати обов'язок відповідача з оплати спірного товару.
Щодо доводів позивача на відображені в податковій накладній дані, що підтверджують здійснення позивачем відповідної господарської операції з поставки відповідачу товару, то даний документ не може бути покладений в основу рішення в якості належного та допустимого доказу, оскільки саме первинні документи є підставою для формування фінансової та податкової звітності товариства, у зв'язку з чим за відсутності таких документів дані податкових накладних не можуть бути доказом здійснення господарської операції з постачання товару.
Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017р. не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017р. у справі №910/5377/16 залишити без змін.
3. Справу №910/5377/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді Л.Г. Сітайло
Н.Ф. Калатай