04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" грудня 2017 р. Справа№ 910/13806/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Сітайло Л.Г.
Калатай Н.Ф.
За участю представників сторін:
від позивача: Бикова О.Ю. (довір. від 01.02.17);
від відповідача: Золотухіна Г.О. (довір. №28/ЦА від 01.03.17);
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгротрейд Груп"
на рішення Господарського суду міста Києва від17.10.2017р.
у справі №910/13806/17 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгротрейд Груп"
до Національної поліції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1.Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"
2. Державна казначейська служба України у м.Києві
про стягнення 56 095, 41 грн.
Рішенням Господарського міста Києва від17.10.2017р. у справі №910/13806/17 в позові відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що жодних точних даних, які би свідчили про те, що позивач зміг би отримати дохід у вигляді процентів в розмірі 26 095,14 грн. (як то наприклад укладений договір депозиту), останнім суду не подано. Також позивачем не подано жодного доказу в підтвердження будь-якого іншого можливого отримання доходу у визначеному розмірі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що приймаючи рішення щодо необхідності обмеження прав юридичної особи саме слідчий Національної поліції несе відповідальність за подальшу долю такого обмеження та його вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання.
Скаржник зазначає й про те, що судом першої інстанції порушено ст. 1166, ч.6 ст. 1176 Цивільного кодексу України, неправильно застосовано ст.224, 225 Господарського кодексу України , норми КПК до спірних правовідносин.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2017р. розгляд апеляційної скарги призначено на 11.12.2017р.
В судове засідання апеляційного господарського суду 11.12.17р. не з'явились треті особи 1 та 2.
Враховуючи те, що треті особи 1 та 2 про час та розгляд апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка учасників судового процесу не визнана обов'язковою, з урахуванням думки позивача та відповідача щодо можливості розгляду справи у відсутності представників третіх осіб, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності третіх осіб 1 та 2.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судова колегія встановила.
22.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгротрейд Групп" та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" укладено договір комплексного банківського обслуговування № 2845294, за умовами якого банком відкрито клієнту наступні рахунки: № 26000536011, 26008528474, 26009528484, № 26000528535.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2016 у справі №757/50236/16-к за клопотанням слідчого СГ ГСУ Національної поліції України, за погодженням прокурора відділу Генеральної прокуратури України, задоволено та накладено арешт в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві (МФО 380805) на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ "Украгротрейд Групп" №26000536011, 26008528474, 26009528484, № 26000528535 в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, повідомляючи слідчого усно та письмово про суму коштів, що знаходяться на цих рахунках, на момент оголошення ухвали слідчого судді, а в подальшому - за запитом слідчого, на час його надання.
З даної ухвали вбачається, що ГСУ Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015000000000461 від 30.07.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.209 Кримінального процесуального кодексу України.
27.03.2017 ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/50236/16-к скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Київ від 13.10.2016 у справі № 757/50236/16-к, на грошові кошти ТОВ "Украгротрейд Групп". які знаходяться на рахунках № 26000536011, 26008528474, 26009528484, № 26000528535, відкритих в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві (МФО 380805).
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (реальна шкода та упущена вигода);
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;
г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Тобто, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.
Позивач який звернувся з позовом про стягнення шкоди має довести наявність усіх чотирьох елементів правопорушення.
Відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з ч.6 ст.1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Вина та протиправність дій Національної поліції України що стало наслідком накладення арешту на кошти позивача в судовому порядку не встановлена.
У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Позивач обґрунтовує упущену вигоду неможливістю користуватися коштами, які знаходились на його рахунках, у зв'язку з накладенням арешту та вираховує суму упущеної вигоди у вигляді процентів виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України за 212 дні, а також зазначає в апеляційній скарзі про те, що приймаючи рішення щодо необхідності обмеження прав юридичної особи саме слідчий Національної поліції несе відповідальність за подальшу долю такого обмеження та його вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання.
Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства можна дійти висновку про те, що не отриманий дохід (упущена вигода) є таке зменшення майнових прав кредитора, яке ґрунтується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання ним коштів у разі, якщо його б право не було порушено.
Доказів того, що грошові кошти в сумі 325 579,44 грн. не могли бути залучені до прямих фінансових операцій суб'єкта підприємницької діяльності (закупівля товару) та за неможливість користування коштами за 212 днів на рівні облікової ставки НБУ упущена вигода становить 26 095,41 грн. позивачем не надано. Також позивачем не подано жодного доказу в підтвердження будь-якого іншого можливого отримання доходу у визначеному розмірі.
Позивач в обґрунтування вимоги про стягнення 30000,00 грн. шкоди зазначає, що внаслідок безпідставності обмеження прав юридичної особи ним понесено витрати, пов'язані з необхідністю отримання правової допомоги при розгляді справи у Печерському районному суді м. Києва.
Стаття 118 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що процесуальні витрати складаються зокрема із витрат на правову допомогу.
Згідно ч.1 ст.120 Кримінального процесуального кодексу України витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Частиною 1 ст. 45 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
Відповідно до ч.1 ст.124 Кримінального процесуального кодексу України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Згідно зі ст.125 Кримінального процесуального кодексу України суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.
Відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України суд приймає процесуальне рішення у справі: ухвалу чи вирок. Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку. Судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.
Ухвалюючи вирок, суд в його резолютивній частині повинен вирішити питання щодо розподілу процесуальних витрат та їх розміру.
Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що процесуальні витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката у кримінальному провадженні при розгляді справи у Печерському районному суді м. Києва підлягають розподілу в рамках кримінального провадження та не є шкодою.
Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Позивач належними засобами доказування не довів протиправність дій відповідача, завдання позивачу відповідачем шкоди в розмірах 26 095,14 грн. та 30000,00 грн., причинний зв'язок між ними та вину відповідача, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення шкоди необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017р. не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгротрейд Груп" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017р. у справі №910/13806/17 залишити без змін.
3. Справу №910/13806/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді Л.Г. Сітайло
Н.Ф. Калатай