"12" грудня 2017 р.
Справа № 916/1465/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Будішевської Л.О.,
суддів: Таран С.В., Мишкіної М.А.
при секретарі судового засідання: Станковій І.М.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті»
на рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2017
у справі № 916/1465/17
за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії;
до відповідача Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті»
про стягнення 49547,39 грн.
В червні 2017 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії (далі ДП «АМПУ») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті».
ДП «АМПУ», з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 49547,39 грн., з яких 48282,77 грн.; 190,57 грн. інфляційних втрат; 869,37 грн. пені та 204,68 грн. 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору за подання позову.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договорів № 377-0 від 23.04.2013 про технічне забезпечення електропостачання споживача та № 65-П-ІЛФ-15 від 08.05.2015 про надання послуг з використання мереж водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову ДП «АМПУ» зазначив наступне.
Державна установа «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» є закладом Міністерства охорони здоров'я України, а останнє є головним органом в системі органів державної влади, що реалізує політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Відповідно до переліку, затвердженого наказом Державної митної служби, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства охорони навколишнього середовища України, Міністерства культури і туризму України від 15.06.2009 №551/439/425/413/695/308/28, порт «Чорноморськ» є пунктом пропуску через державний кордон, у якому здійснюється санітарний, ветеринарний, фітосанітарний, радіологічний, екологічний контроль.
Відповідно до обов'язків держави, за вимогами Міжнародних медико-санітарних правил, всі дії по суднам, які надходять до порту Іллічівськ, санітарно-карантинний відділ виконує безкоштовно за державною програмою «Боротьба з епідеміями».
Держава в особі Фонду державного майна України, зі згоди балансоутримувача, надає безкоштовно в користування державній установі Міністерства охорони здоров'я приміщення для здійснення безкоштовної державної функції.
Відповідач зазначив про те, що позивач всупереч положенням п. 3 ст. 11 Закону України «Про морські порти України» не здійснює свої обов'язки щодо надання йому приміщень в користування на безоплатній основі, а в договори про оплату енергоносіїв, а особливо на послуги з утримання і обслуговування мереж водопостачання, водовідведення та мереж електропостачання включаються суми оплат, як для сторонніх абонентів чи комерційних структур.
Крім того зазначив, що Державна установа «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» є державною, неприбутковою організацією, фінансування якої здійснюється з бюджету України. Як у попередні роки, так і на 2017 державою передбачено лише утримання штатних одиниць санітарно-карантинних відділів та проведення протиепідемічних заходів у пунктах пропуску через державний кордон.
Укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого державного майна являє собою серйозне порушення законодавства, має соціальний характер і посягає на істотні державні інтереси шляхом зниження санітарно-епідеміологічного благополуччя населення держави, так як виплати по вказаним договором призведуть до труднощів з утриманням санітарно-карантинних відділів та до збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного бюджету на видатки за бюджетними програмами, пов'язаними з функціонуванням органів державної влади (МОЗ України), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами.
Ухвалою суду від 02.08.2017 на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, зупинено провадження у даній справі до закінчення розгляду Одеським апеляційним господарським судом справи № 916/679/17 за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» про стягнення 25728,42 грн.
Ухвалою суду від 29.08.2017 поновлено провадження у справі у зв'язку з прийняттям судом апеляційної інстанції постанови від 10.08.2017 у справі № 916/679/17.
Рішенням господарського суду Одеської області від 02.10.2017 позов ДП «АМПУ» задоволено частково, стягнуто з відповідача на корить позивача 48282,77 грн. основної заборгованості, 190,57 грн. інфляційних втрат, 850,40 грн. пені, 202,02 грн. 3 % річних та 1599,30 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване, невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 377-0 від 23.04.2013 та договором №65-П-ІЛФ-15 від 08.05.2015 у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.
При цьому місцевий господарський суд при перевірці наданого позивачем розрахунку суми позову виявив помилки та здійснив власний розрахунок.
Доводи відповідача про наявність у позивача обов'язку щодо безоплатного надання комунальних послуг відповідачу господарський суд до уваги не прийняв.
Не погодившись прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка ухвалою суду від 26.10.2017 прийнята до провадження із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.
Апелянт, з посиланням на п. 3 ст. 11 Закону України «Про морські порти», п. 25 «Правил санітарної охорони території України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №893 від 22.08.2011, п. 1.13 Положення про санітарно-карантинний відділ у пункті пропуску через державний кордон України у морському (річковому) порту, відкритому для міжнародних зв'язків, п. 8 постанови Кабінету міністрів № 100 від 22.02.1994 «Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства» та постанову Кабінету Міністрів України №1142 від 17.08.2002 «Загальні вимоги до облаштування пунктів пропуску через державний кордон» зазначив, що послуги, які є переметом договорів повинні надаватись позивачем безкоштовно.
В судовому засіданні 21.11.2017 оголошувалась перерва до 12.12.2017.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначив про її необґрунтованість та безпідставність, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання, призначене на 12.12.2017 представники сторін не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
23.04.2013 між ДП «Іллічівський морський торговельний порт» (Власник мереж) та Державною установою «Лабораторний центр Держсанепідслужби України на Водному транспорті» (Споживач) укладеного договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 377-О, відповідно до п. п. 1.1 якого Власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії Споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а Споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені п. 4.1 цього договору (а.с.11-16 т.1).
Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 договору, Споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії за розрахунковий період. Розрахунковим вважається період з 25 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця. Плата за перетікання реактивної електричної енергії вноситься Субспоживачем на підставі рахунка, одержаного від Порта. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку становить 10 днів.
Пунктом 8.2 вказаного договору встановлено, що у разі внесення платежів, передбачених п. 4.1 цього договору з порушенням термінів, споживач сплачує власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежу, враховуючи фактичний день оплати. Сума пені зазначається в розрахунковому документі окремим рядком.
Згідно п. 10.6 договору, останній укладається на строк до 31.12.2013, набирає чинності з дня його підписання та вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.
08.05.2015 між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівськом філії ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Іллічівського морського порту) та Державною установою «Лабораторний центр Держсанепідслужби України на Водному транспорті» (Абонент) укладено договір на надання послуг з використання мереж водопостачання та водовідведення № 65-П-ІЛФ-15, відповідно до п.1.1 якого «Адміністрація» здійснює послуги з подачі питної води на об'єкт «Абонента» і послуги з передачі від нього господарчо-побутових і виробничих стоків в міську каналізаційну мережу каналізаційними мережами «Адміністрації». (а.с.30-34 т.1)
Обов'язки «Абонента» викладені в розділі 3 договору.
Пунктом 5.3 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 10.03.2016 до останнього, (а.с.36-37 т.1) встановлено, що оплата проводиться на підставі виписаного рахунку (за поточний період), направленого рекомендованим листом або врученого уповноваженому представнику абонента під розпис, який підлягає оплаті не пізніше 20-го числа наступного за звітним.
У разі прострочення оплати абонент оплачує адміністрації пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення оплати від суми недоплати (п. 5.4 договору).
Відповідно до п. 5.6 договору, сторони погодились, що акт приймання - здачі виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання «Адміністрацією» послуг «Абоненту». «Абонент» зобов'язаний не пізніше другого дня після отримання екземплярів акта приймання - передачі виконаних робіт повернути «Адміністрації» підписаний та засвідчений власною печаткою, належний екземпляр акта. У разі невиконання абонентом зазначених зобов'язань, акт приймання - передачі виконаних робіт вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документа, підписаного Абонентом.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що останній укладається на строк з 01.01.2015 до 31.12.2015 і вважається автоматично щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну його дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
Відсутність в матеріалах справи доказів розірвання або недійсності даних договорів свідчить про їх чинність та, відповідно до норм чинного законодавства, обов'язковість до виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що на виконання вимог договору № 377-0 від 23.04.2013 позивачем на адресу відповідача були надіслані рахунки на оплату № Пр/5 007 від 30.04.2017 на суму 105,85 грн., № Пр/6 508 від 31.05.2017 на суму 98,68 грн., № Пр/7 629 від 30.06.2017.на суму 120,55 грн.
На виконання умов договору № 65-П-ІЛФ-15 від 08.05.2015 позивачем надіслані наступні рахунки: № Пр/3 806 від 30.04.2017 на суму 9267,74, № Пр/5 045 від 31.05.2017 на суму 10670,10 грн., № Пр/6 518 від 30.06.2017 на суму 14084,53 грн.
Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договорами, забезпечивши відповідача комунальними послугами, що також підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг).
Невиконання відповідачем свої зобов'язань призвела до виникнення заборгованості останнього перед позивачем.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Доказів виконання Державною установою «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» умов договорів, в частині оплати вартості отриманих відповідачем комунальних послуг в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідачем не заперечується порушення строків оплати вартості отриманих ним послуг за договорами № 65-П-ІЛФ-15 від 08.05.2015 року та № 377-0 від 03.11.2013 року.
В матеріалах справи відсутні докази, що можуть бути підставою для звільнення Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» від взятих на себе зобов'язань за договорами № 377-0 від 23.04.2013 про технічне забезпечення електропостачання споживача та № 65-П-ІЛФ-15 від 08.05.2015 про надання послуг з використання мереж водопостачання та водовідведення.
Враховуючи вищевикладене, доведеність порушення відповідачем умов договорів № 377-0 від 23.04.2013 про технічне забезпечення електропостачання споживача та № 65-П-ІЛФ-15 від 08.05.2015 про надання послуг з використання мереж водопостачання та водовідведення в частині порушення строків оплати вартості отриманих ним послуг, перевіривши здійсненні судом першої інстанції розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені, колегія суддів дійшла висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача на корить позивача заборгованість у розмірі 49547,39 грн., з яких 48282,77 грн. основного боргу; 190,57 грн. інфляційних втрат; 869,37 грн. пені та 204,68 грн. 3 % річних.
Рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2017 у справі № 916/1465/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, суд
Рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2017 року у справі № 916/1465/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 15.12.2017 року.
Головуючий суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран
Суддя М.А. Мишкіна