"12" грудня 2017 р.Справа № 916/1371/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: С.В. Таран,
Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,
при секретарі судового засідання І.М. Станковій
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність №3186/19/06 від 05.12.2017;
від відповідача - участі не брали;
розглянувши апеляційну скаргу Одеського міського центру зайнятості
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2017
у справі №916/1371/17
за позовом: Одеського міського центру зайнятості
до відповідача: Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі
про стягнення 16200,56 грн
У червні 2017 р. Одеський міський центр зайнятості звернувся з позовом з урахуванням заяви б/н від 05.10.2017 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про стягнення 16200,56 грн на рахунок: код за ЄДРПОУ 35358018, одержувач: Одеський міський центр зайнятості, банк: ГУДКСУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, р/р 37174001004828, призначення платежу: стягнення майнової шкоди, завданої неправомірним рішенням.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом порушено провадження у справі №916/1371/17.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2017 у справі №916/1371/17 (суддя С.П. Желєзна) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Одеський міський центр зайнятості звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2017 у справі №916/1371/17 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу просив її залишити без задоволення.
У судовому засідання 12.12.2017 представник позивача апеляційну скаргу підтримав; представник відповідача участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6512101918613 від 20.11.2017.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
23.09.2013 ОСОБА_2 звернулась до Одеського міського центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної.
Наказом директора Одеського міського центу зайнятості №НТ130925 від 25.09.2013 ОСОБА_2 було надано статус безробітної та наказом №НТ130930 від 30.09.2013 призначено допомогу по безробіттю.
27.06.2014 ОСОБА_2 звернулась до Одеського міського центру зайнятості із заявою про зняття її з обліку у зв'язку з відмовою від послуг служби зайнятості.
Наказом Одеського міського центру зайнятості №НТ140627 від 27.06.2014 припинено реєстрацію ОСОБА_2 як безробітної.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.07.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014, у справі №522/6210/14а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду про скасування рішення (далі - справа №522/6210/14а) позовні вимоги про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси №34 від 21.10.2013, яким було відмовлено ОСОБА_2 у задоволленні заяви про призначення пенсії на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення за вислугу років", та про зобов'язання призначити пенсію за вислугою років задоволено у повному обсязі.
Листом №247/02 від 30.01.2017 Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси повідомило Одеський міський центр зайнятості про призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років з 08.10.2013.
За результатами проведеного 27.03.2017 розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення по безробіттю у порядку, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України №60/62 від 13.02.2009, по факту надання ОСОБА_2 недостовірних даних, Одеським міським центром зайнятості було складено акт №20 (що підтверджує подання недостовірних відомостей з вини особи), з якого вбачається, що ОСОБА_2 було призначено пенсію у відповідності до Закону України „Про пенсійне забезпечення” та на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/6210/14а від 10.07.2014.
Згідно з довідкою Одеського міського центру зайнятості від 01.06.2017 ОСОБА_2 було виплачено за період з 23.09.2013 по 27.06.2014 грошові кошти у розмірі 16791,09 грн. При цьому зі змісту службової записки заступника головного бухгалтера Одеського міського центу зайнятості №0252 від 27.03.2017 ОСОБА_2 під час перебування на обліку як безробітної за період з 08.10.2013 по 27.06.2014 було виплачено 16200,56 грн.
27.03.2017 Одеським міським центром зайнятості було прийнято наказ №НТ170327, яким вирішено повернути сплачені ОСОБА_2 виплати протягом періоду з 08.10.2013 по 27.06.2014 у розмірі 16200,56 грн.
Одеський міський центр зайнятості 12.05.2017 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, яке створено 31.03.2017 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси та управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, з вимогою №1187/19/09 про повернення йому протягом 10 календарних днів від дня отримання вказаної вимоги грошових коштів у сумі 16200,56 грн, які були сплачені ним у результаті прийняття відповідачем неправомірного рішення №34 від 21.10.2013 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за вислугою років.
Однак вказана вимога відповідачем була залишена без задоволення, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд послався на відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) противоправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між противоправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між противоправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що противоправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі - наслідком такої противоправної поведінки.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.05.2006 №42/266-6/492.
Відповідно до статей 1, 43 Закону України „Про зайнятість населення” безробітний- особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина перша статті 22 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”).
Згідно з приписами частин другої, третьої статті 44 Закону України „Про зайнятість населення” зареєстровані безробітні зобов'язані, зокрема, інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону. Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
У пункті 3 частини першої статті 45 Закону України „Про зайнятість населення” передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг.
Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку; подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості (частина перша статті 31 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”).
Згідно з пунктами 2, 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 №60/62 (далі - Порядок N 60/62), розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Обмін інформацією здійснюється між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України як центральними органами виконавчої влади.
Пунктами 4, 5 вказаного Порядку передбачено, що перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.
Положеннями пунктів 6, 7 Порядку №60/62 передбачено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.
Згідно з частинами другою, третьою статті 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Отже, положеннями чинного законодавства встановлено обов'язок застрахованої особи інформувати орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про виникнення обставин, які можуть вплинути на умови виплати їй забезпечення, та, відповідно, передбачено правові наслідки надання недостовірних даних. При цьому, до обов'язків органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, належить проведення перевірок достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Із матеріалів справи вбачається, що Одеським міським центром зайнятості було складено акт №20 від 27.03.2017 по факту подання ОСОБА_2 недостовірних даних, а в подальшому прийнято рішення, оформлене наказом №НТ170327 від 27.03.2017, про повернення виплачених ОСОБА_2 коштів у розмірі 16 200,56 грн. Водночас Одеський міський центр зайнятості вважає виплачені ОСОБА_2 грошові кошти збитками, що заподіяні йому прийняттям рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси №34 від 21.10.2013. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між скасованим рішенням територіального органу Пенсійного фонду України №34 від 21.10.2013 та добровільно виплаченими Одеським міським центром зайнятості грошовими коштами відсутній причинно-наслідковий зв'язок як необхідна складова цивільного правопорушення. До того ж, виплачені ОСОБА_2 грошові кошти за своєю правовою природою не можуть бути збитками, оскільки останні є витратами, понесення або завдання яких не залежить від волі особи.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті рішення від 01.11.2017 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування цього рішення колегія суддів не вбачає.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Одеського міського центру зайнятості залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2017 у справі №916/1371/17- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 14.12.2017.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя М.А. Мишкіна