04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" листопада 2017 р. Справа№ 6/363
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
За участі представників:
від прокуратури: Яговдік С.М. - посв. № 029909
від позивача: не з'явився
від відповідача: Барда С.Ю. - представник
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Коін» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 року по справі № 6/363 (суддя - Шкурдова Л.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Коін»
до Міністерства оборони України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Державного казначейства України,
2. Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства
оборони України
за участю Генеральної прокуратури України
про стягнення 20 606 883, 28 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Коін» звернулось з позовом до Міністерства оборони України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного казначейства України, Центрального спеціалізованого будівельного Управління Міністерства оборони України, за участю Генеральної прокуратури України про стягнення 20 606 883, 28 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 року у справі № 6/363 в задоволенні позовних вимог ТОВ «Грін Коін» відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Грін Коін» звернулося до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 року у справі № 6/363 та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги ТОВ «Грін Коін» задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, а висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 27.09.2017.
Представник Міністерства оборони України 26.09.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
27.09.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від Генеральної прокуратури України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
27.09.2017 розгляд справи відкладено на 10.10.2017.
02.10.2017 представником позивача подано додаткові письмові пояснення по справі.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.10.2017 у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, на підставі розпорядження № 09-53/4011/17 від 09.10.2017 для розгляду справи №6/363 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Гончарова С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.11.2017.
10.10.2017 від Генеральної прокуратури України надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, щодо неможливості реєстрації права власності на об'єкти військового містечка, на підтвердження чого долучено ухвалу, відповідно до якої, арешт з вказаних об'єктів було знято лише 10.07.2017.
Представники позивача та третіх осіб у судове засідання 22.11.2017 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляд справи повідомлені належним чином.
Заслухавши думку присутніх учасників судового процесу, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників позивача та третіх осіб.
Представники прокуратури та відповідача у судовому засіданні надали пояснення по суті спору.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзивів та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
15.03.2006 між Міністерством оборони України, від імені якого діяв директор філії ЦСБУ (госпрозрахункового) Міністерства оборони - «Укроборонбуд» Мельник В.Л. на підставі довіреності Міністерства оборони України, виданої Міністром оборони України Гриценком А.С. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Коін» було укладено інвестиційний договір № 11/007/03-061/ОЦс про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 216 (м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін. Предметом договору є спільна діяльність сторін по проектуванню та будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: військове містечко № 216 (м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2).
23.03.2006 Міністерство оборони України в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) «Укроборонбуд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Коін» уклали договір № 11/008/03-062/ОЦс про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 15.03.2006 № 11/007/03-061/ОЦс про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 216 (м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
Відповідно до умов цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Коін» зобов'язалось компенсувати вартість пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 15.03.2006 № 11/007/03-061/ОЦс про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін. При цьому, сторони домовились, що компенсація вартості паю здійснюється шляхом купівлі-продажу майна, розташованого на території військового містечка № 216, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2, та становить розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України і складається з: бойлерної - 311,9 кв.м.; комплексу біля басейну - 1380,9 кв.м., який складається з басейна 1 - 1050 кв.м. та басейна 2 - 425 кв.м.; бігової доріжки - 623,3 кв.м.; казарми - 417,7 кв.м.; спортивного залу № 1 - 1135,4 кв.м.; спортивного залу № 2 та адміністративного корпусу - 651,3 кв.м. Викуп позивачем пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 15.03.2006 №11/007/03-061/ОЦс здійснюється за 7826000,00 грн., з урахуванням ПДВ.
11.10.2007 позивач перерахував Міністерству оборони України грошові кошти в сумі 6521666,67 грн. платіжним дорученням № 4 з призначенням платежу «викуп паю Міністерства оборони України згідно договору № 11/007/03-061/ОЦс від 15.03.2006р. та договору № 11/008/03-062/ОЦс від 23.03.2006р. без ПДВ» .
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2008 у справі № 15/34-08-725 задоволено позовні вимоги першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Коїн», Приватного підприємства «Інвестиційна компанія «Юг-інвест»; визнані недійсними: інвестиційний договір № 11/007/03-061/ОЦс від 15.03.2006 «Про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 216 (м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін», укладений відповідачем в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) «Укроборонбуд» та позивачем; договір № 11/008/03-062/ОЦс від 23.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі № 11/007/03-061/ОЦс від 15.03.2006 та додаткову угоду № 1 від 25.03.2006 до договору № 11/008/03-062/ОЦс, укладені відповідачем в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) «Укроборонбуд» та позивачем.
Постановами Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2009 та Вищого господарського суду України від 27.07.2009 рішення Господарського суду Одеської області у справі № 15/34-08-725 від 06.06.2008 залишене без змін
Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2008 у справі № 15/34-08-725 під час розгляду справи встановлено обставини щодо укладення інвестиційного договору № 11/007/03-061/ОЦс від 15.03.2006 «Про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 216 (м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін» відповідачем в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) «Укроборонбуд» та позивачем, договору № 11/008/03-062/ОЦс від 23.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі № 11/007/03-061/ОЦс від 15.03.2006, додаткової угоди № 1 від 25.03.2006 до договору № 11/008/03-062/ОЦс, укладених відповідачем в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) «Укроборонбуд» та позивачем.
Також цим рішенням встановлено, що 23.01.2008 Департамент фінансів направив Генеральній прокуратурі України лист № 248/13/15, за змістом якого 11.10.2007 від позивача на рахунок відповідача в Державному казначействі надійшли кошти в сумі 6521666,67 грн. (призначення платежу - викуп паю Міністерства оборони за договорами № 11/007/03-061/ОЦС від 15.03.2006 та № 11/008/03-062/ОЦС від 23.03.2006), які були зараховані до спеціального фонду державного бюджету та використані на будівництво житла для військовослужбовців згідно з розподілами Департаменту будівництва, визначеного відповідальним виконавцем бюджетної програми 2101190 «Будівництво (придбання) службового житла для військовослужбовців Збройних Сил України».
Встановлені в рішенні Господарського суду Одеської області від 06.06.2008 у справі № 15/34-08-725 обставини в силу частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України повторному доведенню не підлягають.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа звертається до господарського суду за захистом свого порушеного (невизнаного, оспорюваного) права та охоронюваного законом інтересу у спосіб, визначений договором чи законом.
Загальні наслідки недійсності правочину встановлені частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, за змістом якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язаних з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що підлягає одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Ці правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Таким чином, з урахуванням положень пункту 4 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, за загальним правилом реституція є спеціальним зобов'язальним способом захисту цивільних прав та інтересів, порушених вчиненням правочину з ознаками дефекту, наслідком якого є приведення сторін правочину у первісний стан.
Разом з тим, цей спосіб захисту може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий, а передача майна, одержаного за недійсним правочином, третій особі, означає втрату фактичної та юридичної можливості здійснення реституції шляхом відновлення попереднього майнового становища сторін правочину.
У випадку, коли сторона недійсного правочину не може повернути в натурі одержане майно (зокрема, річ, яка є незамінною, і є індивідуально визначеною), законодавчо визначено можливість компенсаційної реституції шляхом присудження стороні недійсного правочину грошового відшкодування одержаного за правочином за цінами, які існують на момент відшкодування; застосування компенсаційного способу реституції повинно відбуватися не тому, що предмет недійсного правочину формально відсутній у сторони правочину, а з огляду на те, що стороною загалом втрачено можливість повернути майно в натурі з урахуванням усіх доступних для власника механізмів (зокрема, віндикації).
У відповідності до умов укладеного договору № 11/008/03-062/ОЦс від 23.03.2006 компенсація вартості паю здійснюється шляхом купівлі-продажу майна, розташованого на території військового містечка № 216, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи № 15/34-08-725 встановлено, що 03.10.2007 р. між ТОВ «Грін Коін» та ПII «Інвестиційна компанія «Юг-Інвест» був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ТОВ «Грін Коін» продало, а ПП «Інвестиційна компанія «Юг-Інвест» купило нежитлові будівлі загальною площею 5995,5 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, провулок Сільськогосподарський, 2-а, що входять до складу військового містечка № 216.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за ПП «Інвестиційна компаній «Юг-Інвест» зареєстровано право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна.
Наведені обставини свідчать, що ТОВ «Грін Коін» на момент розгляду спору не має можливості повернути Міністерству оборони України майно, отримане за умовами договорів № 11/007/03-061 ОЦс від 15.03.2006 та №11/008/03-0620Цс від 23.03.2006, які були визнані недійсними, оскільки не є його власником та на час вирішення даного спору отримане позивачем майно у його власності не перебуває, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень статті 216 Цивільного кодексу України, за змістом якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що підлягає одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Одночасно з цим, застосування двосторонньої реституції у відповідності до ст.216 ЦК України можливе лише за умови визнання недійсним договору, який виконано сторонами належним чином, у відповідності до його умов. Як вбачається з матеріалів справи сторонами у додатковій угоді 1 від 25.03.2006 року до договору №11/008/03-0620Цс передбачено, що перерахування вартості нерухомого майна та інших споруд військового містечка №216 має здійснюватись на рахунок Центрального спеціалізованого будівельного управління Укроборонбуд. Таким чином застосування ст.216 ЦК України до спірних правовідносин унеможливлюється тим, що позивачем перераховані грошові кошти не на користь особи, визначеної умовами договору, що не може свідчити про отримання відповідачем коштів саме на виконання умов договорів № 11/007/03-061 ОЦс від 15.03.2006 та №11/008/03-0620Цс від 23.03.2006, а відтак і повернення таких коштів, в зв'язку з визнанням недійсними зазначених договорів у судовому порядку.
Враховуючи вище наведе, приймаючи до уваги неможливість повернення позивачем відповідачу отриманого майна, здійснення перерахування грошових коштів не на користь особи, зазначеної в умовах укладених договорів, що виключає можливість застосування правових наслідків передбачених ст.216 ЦК України у разі визнання договорів недійсними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено в чому саме полягає безпідставне збагачення відповідача за рахунок позивача, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Коін» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 року по справі № 6/363 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 6/363 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко