33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"14" грудня 2017 р. Справа № 906/65/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Олексюк Г.Є. ,
судді Петухов М.Г.
секретар судового засідання Драчук В.М.
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни на рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2017 р. у справі № 906/65/17 (суддя Маріщенко Л.О.)
за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (м.Коростишів Житомирської області)
до Фізичної особи-підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни (м.Коростишів Житомирської області)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Коростишівська міська рада Коростишівського району Житомирської області (м. Коростишів)
про стягнення 69 240,00 грн
Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.11.17 р. у справі № 906/65/17 (суддя Маріщенко Л.О.) позов Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до Фізичної особи-підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Коростишівська міська рада Коростишівського району Житомирської області про стягнення 69 240,00 грн., задоволено. Вирішено, стягнути з Фізичної особи-підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" -126940,00 грн. неустойки; -1904,10 грн. судового збору.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повернув орендовані торгівельні майданчики (звільнив їх), відтак, позивач скористався своїм правом та нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктами оренди за час прострочення, а саме за період з 01.01.2016 по 01.11.2017 в загальній сумі 126940,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 06.11.2017).
Таким чином, неповернення відповідачем об'єкта оренди та перебування в межах наданих торгівельних місць металевих кіосків свідчить про невиконання ним умов пункту 4.3.8 Договору, що надає право позивачу на застосування санкцій, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України.
При цьому право позивача на нарахування спеціальної неустойки випливає з положень пункту 5.2 договору, за якими сторони несуть згідно з законодавством України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач Фізична особа-підприємець Веселовська-Галєєва Юлія Володимирівна звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2017 у справі № 906/65/17 та прийняти постанову у справі, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема положень ЦК України, що регулюють орендні відносини, рішення не ґрунтується на матеріалах справи, прийняте з повним ігноруванням доводів та наданих доказів щодо повернення об'єктів оренди.
В підтвердження доводів щодо повернення об'єктів оренди одразу після закінчення строку дії договору, апелянт надає акт демонтажу тимчасової торгівельної конструкції від 03.01.2016, а також акт виконаних робіт з даного демонтажу підрядником.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2017, колегією суддів у складі: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Маціщук А.В., суддя Олексюк Г.Є., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 14.12.2017.
11.12.2017 на адресу суду засобами електронного зв'язку та 13.12.2017поштовим відправленням від Коростишівської міської ради надійшло пояснення в якому просить суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2017 у справі № 906/65/17.
12.12.2017 на адресу суду засобами електронного зв'язку та 13.12.2017 поштовим відправленням від Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" надійшли пояснення до якого на виконання вимог ухвали суду від 05.12.2017 додані правовстановлюючі документи на торгівельні майданчики №149,150,151, а саме: рішення сорок сьомої сесії п'ятого скликання Коростишівської міської ради від 31.03.201 №1145, інвентаризаційний опис №3 яким передано на баланс Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" ряд торгівельних майданчиків серед яких є торгівельні майданчики №149,150,151.
13.12.2017 на адресу суду засобами електронного зв'язку від Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" надійшла заява про розгляд справи №906/65/17 в судовому засіданні 14.12.2017 без участі представника ПР «Кооперативний ринок».
Розпорядженням керівника апарату суду від 14.12.2017 №01-04/1544 у зв'язку з перебуванням у відпустці 14.12.2017 судді-члена колегії по справі №906/65/17 - Маціщук А.В. та відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/65/17.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.12.2017 у справі №906/65/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 14.12.2017 не забезпечив, однак колегією суддів взята до уваги заява позивача про розгляд справи №906/748/17 в судовому засіданні 14.12.2017 без участі представника підприємства.
В судове засідання 14.12.2017 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Коростишівська міська рада Коростишівського району Житомирської області, своїх представників не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 13.12.2017 не забезпечив. При цьому надіслав на адресу суду 14.12.2017 о 08:48 год. засобами електронного зв'язку повідомлення про неможливість явки даного представника та відповідача зокрема, в судове засідання 14.12.2017 на 10:00 год. у зв'язку з технічною несправністю транспортного засобу і сильною ожеледицею на дорозі та з проханням відкласти розгляд справи на інший день.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду від 05.12.2017 явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
А тому, в задоволенні поданого клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, слід відмовити.
Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.17 р. у справі № 906/65/17 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2013 між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" в особі директора Невисевича Олександра Миколайовича(орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Веселовською-Галєєвою Юлією Володимирівною (орендар) укладено договір оренди №187 (а.с.16-17).
Предметом договору є торгівельний майданчик №149; №150; №151 загальною площею 15; 15; 18 кв.м., місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торговельних місць ринку (далі - об'єкт оренди) (п.1.1 договору).
Згідно п. 1.3 договору, об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торгівельної діяльності.
Пунктом 2.1 договору, передбачено, що орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії договору відповідно до п.6 Договору.
Орендна плата складає 865 грн. 50 коп.; 865 грн. 50 коп.; 1154 грн. 00 коп. на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата (п.3.1 договору).
Пунктом 4.3.3 договору, сторони погодили обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до п.4.3.8 договору, орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору у 7-ми денний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини орендаря.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України(п. 5.2 договору).
Пунктом 5.6 договору передбачено, спори, що виникають у ході виконання договору або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів, а в разі недосягнення згоди - в порядку, передбаченому законодавством України.
Договір укладено на 1 рік і діє з 01.01.2014 до 31.12.2014 включно (п.6.1 договору).
Приписами п.6.3 договору передбачено, якщо орендар має намір укласти договір на наступний строк, він зобов'язаний не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору подати орендодавцю письмову заяву з додаванням копій правовстановлюючих документів. За умови відсутності в орендодавця заперечень договір може бути пролонгований на такий же термін. В іншому випадку у відповідності п. 61 договір припиняє дію.
Даний договір підписаний сторонами договору.
Додатковою угодою від 17.12.2014 до договору оренди №187 від 31.12.2013 сторони пролонгували договір оренди №187 на термін з 01.01.2015 по 31.12.2015(а.с.19 т.1).
Однак, в листопаді 2015 року, орендар не виконав умови п.6.3 договору, не подав заяви про намір укласти договір, отже, згідно п.6.1 договір припинив дію 31.12.2015.
Оскільки, відповідач не виконав умови п.4.3.8 договору оренди №187, і після закінчення дії договору оренди не повернув належним чином об'єкти оренди, а саме: торгівельний майданчик №149; 150; 151 загальною площею 15; 15; 20 кв.м. та не звільнив дані торгові місця згідно договору № 187 та продовжує користуватися об'єктами оренди, Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулось з позовом про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 в загальній сумі 69240,00 грн.
03.04.2017 до господарського суду Житомирської області від позивача надійшла заява № 199 від 31.03.2017 про збільшення розміру позовних вимог до суми 86 550 грн. за користування торгівельним майданчиком № 149,150,151 за період з 01.01.2016 по 31.03.2017(а.с. 59 т.1).
19.10.2017 від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог від 17.10.2017 № 479 до суми 123865,05 грн.(а.с. 115 т.1).
06.11.2017 від позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог № 490 від 02.11.2017, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 126 940,00 грн. неустойки за час користування торгівельними майданчиками № 149, 150, 151 з 01.01.2016 по 01.11.2017(а.с. 194 т.1).
Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, суд першої інстанції прийняв зазначені вище заяви до розгляду. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався в межах заяви про збільшення позовних вимог від 02.11.2017 № 490.
Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне відзначити таке.
Так, відповідно до пункту 1.1 Статуту(а.с.9-11 т.1) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 14 т.1) Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна.
Згідно пункту 1.2 Статуту Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" також є правонаступником прав та обов'язків Кооперативного підприємства "Кооперативний ринок" й створене виділенням з райспоживспілки на базі майна КП "Кооперативний ринок" відповідно до рішення Ради Засновників зборів від 25 листопада 2003 року за протоколом №5 з передачею йому прав і зобов'язань райспоживспілки в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок".
Відповідно до підпунктів 2.3.2 та 2.3.3 пункту 2.3 Статуту, одним з предметів діяльності підприємства є організація і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку і надають послуги та надання в оренду основних засобів та торгових місць ринку.
Торгівельні майданчики обліковуються на балансі підприємства і є майном, яке передано до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" від власника - Коростишівської райспоживспілки(п.3.1 Статуту).
В свою чергу, правове регулювання відносин, пов'язаних із здійсненням діяльності по продажу товарів (виконанню робіт, наданню послуг) на ринку в спірному випадку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Мінекономіки № 57/188/84/105 від 26 лютого 2002 року, Правилами торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", затвердженими рішенням Коростишівської міської ради від 03 квітня 2014 року № 762.
Згідно пункту 18 Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", торговельні місця надаються продавцям за окрему плату.
У разі використання торговельного місця на умовах оренди між продавцем та адміністрацією ринку укладається угода оренди (в термінах вжитих у Правилах торгівлі на ПР "Кооперативний ринок"), договір оренди торговельного місця.
Укладення договору оренди торговельного місця є обов'язковим відповідно до пункту 20 Правил торгівлі на ринках.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 626, 627 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предметом укладеного між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" та Фізичною особою-підприємцем Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни договору є торгівельний майданчик №149; 150; 151, місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торгівельних місць ринку (об'єкт оренди).
Відповідно до пункту 1.3 договору оренди №187, об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності.
Таким чином, передача управляючим ринком підприємством за плату торгівельного місця для провадження торговельної діяльності відповідає поняттю договору оренди, визначеному статтею 759 ЦК України.
При цьому слід зазначити, що в даному випадку між позивачем та відповідачем склалися правовідносини щодо торгівлі на ринку. Вказаним договором врегульовано користування саме торгівельними місцями (майданчиками). Тобто такий договір містить елементи як договору найму (оренди), так і договору надання послуг.
Оскільки встановлені обставини свідчать про здійснення позивачем господарської діяльності на ринку, слід дійти висновку що між сторонами у спорі склалися правовідносини щодо торгівлі на ринку, які підпадають під вищенаведене правове регулювання.
Використання торгівельного місця не є тотожним використанню земельної ділянки, і хоча передбачає таке використання, правовідносини підприємства, що управляє ринком та міської ради щодо земельної ділянки не впливають на предмет доказування даного провадження та не мають правового значення для даного спору(Дана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2106 у справі №906/490/15.).
Застосування відповідальності у вигляді неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення через не виконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення орендованих торгівельних майданчиків в даному випадку випливає з наступного.
Відповідно до частини 6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Сплата наймачем орендної плати у встановлений строк є обов'язком, який випливає з положень статей 759, 762 ЦК України та умов договору.
Відповідно до статті 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.
Пунктом 4.3.8 договорів оренди №№ 187 від 31.12.2013 передбачено, що орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору у 7-ми денний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини орендаря.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов пункту 6.3 договору оренди № 187, відтак суд приходить до висновку, що з огляду на вищевказане, договір №187 в силу дії пункту 6.1, припинили свою дію 31 грудня 2015 року.
Частинами 1-2 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Одним із наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).
Абзацами 1-3 пункту 5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" визначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним. Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 26.12.2011 р. № 5005/2712/2011, від 20.03.2012 р. № 40/117.
Відповідно до частини 1 статті 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Колегія суддів відзначає, що з пункту 4.3.8 договору оренди №187 вбачається, що у разі припинення договору відповідач несе обов'язок звільнити об'єкт оренди та повернути його позивачу.
Таким чином, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідно встановити обставини, за якими орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди але умисно цього обов'язку не виконав.
Вказана правова позиція, зокрема, викладена в постановах Верховного суду України від 19.08.2014 р. у справі №3-70гс14 та від 02.09.2014 р. у справі №3-85гс14.
Матеріалами справи встановлено, що згідно довідки № 486 від 23.10.2017 року відповідача засобами радіомовлення ринку в період з 22.01.2016 по 30.01.2016 було повідомлено про те, що договір оренди № 187 від 31.12.2013 року припинений на підставі п.6.3 договору - 31.12.2015. Крім того, Фізичну особу-підприємця Веселовську-Галєєву Юлію Володимирівну повідомлено, що буде нарахована неустойка за час прострочення користування річчю (торгівельними майданчиками №149; 150; 151( а.с.209, 211 т.1).
Поряд з цим, ФОП Веселовська-Галєєва Ю.В. відмовилась від підпису про ознайомлення з вищезазначеним повідомленням, про що був складений акт від 22.01.2016 року ( а.с.210 т.1).
Посилання апелянта на наявність акту демонтажу тимчасової торгівельної конструкції від 03.01.2016(а.с 198 т.1) та акту виконаних робіт з такого демонтажу підрядником (а.с.199 т.1), як на підтвердження виконання п.4.3.8 договору оренди №187, колегія суддів вважає необґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до п.4.3.8 договору, орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору у 7-ми денний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини орендаря.
Матеріалами справи встановлено, що акт демонтажу тимчасової торгівельної конструкції від 03.01.2016(а.с 198 т.1) уповноваженим представником Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" не підписано.
Отже, демонтаж тимчасової торгівельної конструкції свідчить тільки про звільнення об'єкта оренди, а не про повернення об'єкта оренди передбаченого умовами п.1.1 договору оренди №187.
Положеннями ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання згідно ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Натомість, відповідач жодним доказом по справі в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України не довів судам першої та апеляційної інстанцій неможливість виконання свого обов'язку (ст.538 ЦК України зустрічне виконання зобов'язання) по поверненню об'єкта оренди орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду. Матеріалами справи підтверджено, відсутність будь-яких доказів того, що відповідач звертався до позивача з вимогою про підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди та орендодавець не виконав свій обов'язок. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виходить з приписів ч.5 ст.12 ЦК України, тобто з принципу «належного виконання обов'язку», якщо інше не встановлено судом.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що факт припинення договору оренди мав місце 31.12.2015, факт повернення об'єкта оренди на підставі та в порядку, визначеному договором (п.4.3.8 договору) не підтверджено жодним доказом, такі докази відсутні, тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктами оренди за час прострочення, а саме за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року за договором № 187 в загальній сумі 126940,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №490 від 02.11.2017)(а.с. 194 т. 1) на підставі ст.785 ЦК України слід визнати обґрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За наведених обставин, враховуючи наявні матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Щодо тверджень апелянта про недійсність укладеного договору оренди з огляду на відсутність у позивача права на його укладення, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до норм пункту першого, другого та п'ятого ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Оскільки спірні об'єкти - торгівельні площадки знаходилися у володінні відповідача, який здійснював господарську діяльність по наданню послуг ринку в межах затвердженої схеми генерального плану кооперативного ринку та сплачував орендну плату, у суду відсутні правові підстави стверджувати про відсутність обов'язку відповідача повернути об'єкт оренди. Встановлення інших обставин, пов'язаних з майновими правами на об'єкти ринку та наступний висновок про незаконне їх використання позивачем не має значення для предмету даного спору.
При цьому, колегія суддів відзначає про відсутність судового рішення, котрим було б встановлено недійсність договору оренди №187, та звертає увагу, що питання недійсності договору не є предметом спору по даній справі.
Доводи апелянта, щодо того, що з 01.04.2014 позивач, як суб'єкт господарювання, здійснював свою діяльність на земельній ділянці невідведеній для цього рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування; що судом першої інстанції не було враховано висновків суду, у рішеннях, що набрали законної сили та знаходяться в матеріалах справи, що є прямим порушенням статті 35 ГПК України; не досліджено доказів, поданих відповідачем на підтвердження факту відсутності у позивача права власності на об'єкти оренди та не досліджено доказів неможливості передання в оренду торговельних майданчиків через відсутність у них індивідуально визначених ознак і не визнано на підставі пункту 1 статті 83 ГПК України недійсними пов'язаних з предметом спору договорів оренди, колегією суддів до уваги не приймаються, виходячи з наступного.
Згідно пунктів 1.1, 1.2 Статуту Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна. Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" є правонаступником прав та обов'язків Кооперативного підприємства "Кооперативний ринок", створене виділенням з райспоживспілки на базі майна КП "Кооперативний ринок" відповідно до рішення ради засновників зборів від 25.11.2003 р., протокол № 5 з передачею йому прав і зобов'язань райспоживспілки в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок".
Підпунктами 2.3.2, 2.3.3 пункту 2.3 Статуту визначено предмет діяльності підприємства, зокрема, організація і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку і надають послуги та надання в оренду основних засобів та торгових місць ринку(а.с. 9-11 т.1).
Вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства визначено Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 (далі за текстом - Правила). Пунктом 2 розділу 1 цих Правил передбачено, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок). Згідно з пунктом 13 вказаних Правил торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції з прилавків, столів, транспортних засобів, причепів, візків, у тому числі ручних, у контейнерах, кіосках, палатках тощо.
Відповідно до пункту 20 цих Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торгівельною діяльністю, договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ (Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі № 07/33-71).
Відповідно до ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не надано.
Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2017 р. у справі № 906/65/17 є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2017 р. у справі № 906/65/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.