Справа № 200/23099/14-ц
Провадження №6/200/124/17
«26» квітня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді: Женеску Е.В.,
за участю секретаря: Санжаровської Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпро цивільну справу за поданням державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про тимчасове обмеження виїзду боржника ОСОБА_1за кордон, -
«25» квітня 2017 року державний виконавець Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з поданням щодо вирішення питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
В судове засідання представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області не з'явився.
Згідно ст. 197 ч. 2 ЦПК України в зв'язку з неявкою учасників процесу в судове засідання фіксування технічними засобами не проводилось.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу ДВС. Суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті. Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Відповідно до узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року, проведеного Верховним Судом України роз'яснено, що з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону N 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону N 606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. На думку ВСУ, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Суд оглянувши подання, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань. Подання про тимчасове обмеження права особи на виїзд за межі України має містити докази, що підтверджують умисне ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань або перешкоджання його в цьому, а саме, що боржник був належним чином обізнаний про відкриття відносно нього виконавчого провадження, має можливість виконати рішення, однак свідомо не вчиняє дій з виконання.
Як вбачається із матеріалів подання, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 200/23099/14 від 17.04.2015 року.
З матеріалів справи вбачається, що відсутні відомості про обізнаність боржника з наявністю відкритого виконавчого провадження, а тому невиконання боржником зобов'язань за виконавчим листом, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Суд, оглянувши матеріали справи, враховуючи вищевикладене, прийшов до висновку, що державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області не доведено ухилення ОСОБА_1від сплати боргу.
А тому суд вважає подання необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 209, 210, 292-294, 377-1 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», суд,-
Відмовити у задоволенні подання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про тимчасове обмеження виїзду боржника ОСОБА_1за кордон.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Е.В. Женеску