Справа № 530/357/17 Номер провадження 22-ц/786/2903/17Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
13 грудня 2017 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,
при секретарі Зеленській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Агроекологія»
на заочне рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2017 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Агроекологія», третя особа: Відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі, про визнання правочину недійсним,
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства (далі - ПП) «Агроекологія», третя особа: Відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі, про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що у 2002 році між ним та відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки площею 4,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ставківської сільської ради Зіньківського р-ну Полтавської обл. У 2008 році ОСОБА_2 довідався, що договір оренди був продовжений без його відому, так як жодних документів він не підписував. Вважав, що договір продовжено на той самий строк, тобто на 6 років, і на тих самих умовах, тому проти нього не заперечував. У 2016 році ОСОБА_2 звернувся до відповідача з пропозицією збільшити розмір орендної плати, проте йому було відмовлено. Тоді позивач звернувся з проханням про розірвання договору, але юристи ПП «Агроекологія» пояснили, що між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди землі 16 січня 2008 року і в розірванні договору йому було відмовлено. Враховуючи що договір у 2008 році він не підписувала, ОСОБА_2 попросив надати йому екземпляр договору. Проте ознайомившись з ним, він з умовами договору погодитися не може. Зазначив, що договір укладений без його згоди та з підробленням його підпису.
Просив визнати недійсним договір оренди землі від 16 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПП «Агроекологія» в особі директора Лубенця В.П., зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської РФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 22 квітня 2010 року за № 041055500963.
Заочним рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2017 року уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до ПП «Агроекологія», третя особа Відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі, про визнання правочину недійсним задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 16 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПП «Агроекологія» в особі директора Лубенця В.П., який зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської РФ ДП «Центру ДЗК при Держкомземі України» 22 квітня 2010 року за №041055500963.
Стягнуто із ПП «Агроекологія» розташованого в с. Михайлики, Шишацького району, Полтавської області, і.к. 24089080 на користь ОСОБА_2 640 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2017 року заяву представника ПП «Агроекологія» - Мельникова Д.О. про перегляд заочного рішення від 18 серпня 2017 року у справі № 530/357/17 за позовом ОСОБА_2 до ПП «Агроекологія», третя особа: Відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі, про визнання правочину недійсним залишено без задоволення.
ПП «Агроекологія» оскаржило дане рішення в апеляційному порядку, просило рішення першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та пояснення позивача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно із ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ОСОБА_2 та ПП «Агроекологія» в особі директора Лубенця В.П. було укладено договір оренди землі від 16 січня 2008 року. Предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,59 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населених пунктів, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Відповідно до п. 8 договору про оренду землі від 16 січня 2008 року він укладений на 25 років.
Згідно висновку експерта №2028 від 16 листопада 2016 року по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 серпня 2016 року за №12016170170000301 згідно обставин справи зазначено, що 02 серпня 2016 року до Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області надійшла письмова заява від ОСОБА_2 із приводу того, що невідома особа підробила його підпис у договорі оренди земельної ділянки від 17 січня 2008 року укладеного із ПП «Агроекологія». У висновку вказано, що на зворотній стороні 2 аркуша договору оренди землі від 16 січня 2008 року на ім'я орендодавця ОСОБА_2 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.
Як передбачено ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі (у редакції Закону, чинного на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (ст..ст. 14, 18, 20 Закону).
Оскільки встановлено, що договір оренди землі, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою, тобто, спірний договір був укладений без волевиявлення ОСОБА_2 він має бути визнаний недійсним відповідно до ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, а доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права не ставлять під сумнів правильність рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної про те, що суд безпідставно відмовив відповідачу брати участь у режимі відео конференції, у наслідок чого були порушені його права, не дають підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Аналізуючи матеріали справи колегія суддів приходить до переконання, що посилання на вищевказані порушення норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки представник відповідача не був позбавлений можливості надати суду докази, які на його думку з поважних причин не були надані до суду першої інстанції та навести всі свої доводи щодо спору у апеляційній скарзі.
Крім того, наведена відповідачем обставина не є, відповідно до п.4 ч. 1 ст.309 ЦПК України, обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Щодо доводів відповідача відносно необхідності застосування строку позовної давності, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач дізналася про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди, лише у 2016 році, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.
Відтак, посилання відповідача на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, так як позивач отримував плату за користування землею, суперечить нормам ст. 261 ЦК України.
Аналогічна правова позиції міститься в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року по справі 6-48цс15.
Тобто суд першої інстанції вірно не застосував строк позовної давності виходячи з того, що строк позовної давності обчислюється з дня, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Посилання у апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом обставин справи, які мають значення для справи не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, оскільки вказані порушення розуміються як не дослідження судом усіх передбачених нормою права юридичних (доказових) фактів, наявність чи відсутність яких впливає на остаточний результат справи.
Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено і досліджено предмет доказування по даній цивільній справі, виходячи із тих доказів, які надавалися стороною позивача та відповідача.
Безпідставними є також доводи наведені в апеляційній скарзі про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, виходячи із наступного.
Як уже зазначалося, згідно висновку експерта №2028 від 16 листопада 2016 року по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 серпня 2016 року за №12016170170000301 згідно обставин справи зазначено, що 02 серпня 2016 року до Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області надійшла письмова заява від ОСОБА_2 із приводу того, що невідома особа підробила його підпис у договорі оренди земельної ділянки від 17 січня 2008 року укладеного із ПП «Агроекологія». У висновку вказано, що на зворотній стороні 2 аркуша договору оренди землі від 16 січня 2008 року на ім'я орендодавця ОСОБА_2 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.
Вказаний доказ судом першої інстанції правильно взято до уваги, а та обставина, що висновок експерта проведений по кримінальному провадженню не ставить під сумнів його належність та допустимість.
Разом з тим, рецензія на вищевказаний висновок експерта, яка складена 11 грудня 2017 року, складена уже після ухвалення рішення суду (18 серпня 2017 року), тобто була відсутня на час постановлення рішення та подана із порушенням строків подання доказів (ст. 131 ЦПК України), а недоліки, які в ній зазначені щодо експертизи, не дають підстави не брати його до уваги.
При цьому, слід звернути увагу, що згідно ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Разом з тим даною статтею передбачено право, а не обов'язок суду вимагати подання оригіналу. Надана позивачем копія висновку експерта від 29 листопада 2016 року завірена адвокатом, не викликає сумнівів, щодо її дійсності, при цьому відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження необхідності витребувати оригінали даного висновку та не зазначено доводів щодо неясності копії чи її не відповідності оригіналу про витребування самого кримінального провадження клопотання не заявлялося.
Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність позивачем існування договору оренди земельної ділянки, що укладався в 2002 році та не надання оригіналу даного договору не ставлять під сумнів висновок суду першої інстанції тому, що не впливає на підстави задоволення позову та не ставить під сумнів відсутність волевиявлення позивача при укладенні оспорюваного договору.
Відносно ненадання оригіналу оспорюванного договору оренди землі слід звернути увагу, що у матеріалах справи міститься завірена суддею копія договору оренди землі від 16 січня 2008року та сумніву в його існуванні у суду апеляційної інстанції не виникає.
Доводи ПП «Агроекологія» стосовно того, що позивач підтвердив згоду з умовами укладеного договору від 16 січня 2008 року тим, що укладав додаткові угоди та отримував орендну плату не є підставою для скасування рішення суду виходячи з наступного.
Як вже зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України від 25 травня 2016 року по справі № 6-2612цс16, ст. 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Отже, вказана стаття презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.
Таким чином, укладення додаткових угоди та отримання орендної плати, у даному випадку, не може свідчити про схвалення оспорюваного договору, який підписано від імені ОСОБА_2 невідомою особою, яка не мала на те жодних повноважень.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що дійсність додаткових угод не є предметом позову.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Агроекологія» - відхилити.
Заочне рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2017 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді С.Б. Бутенко
О.І. Обідіна