79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.12.2017р. Справа № 914/1378/17
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В., судді Фартушка Т.Б., судді Пазичева В.М.
за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство “Західводбуд”, м. Львів
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Агротехінвестсервіс”, с. Малехів, Жовківський район, Львівська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПАТ "ВіЕс Банк" (79000, м.Львів, вул. Грабовського,11)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.12.2004 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством Автотранспортним підприємством “Західводбуд” (код ЄДРПОУ-01034998, адреса: 79035, м. Львів, вул. Зелена, 115А) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Агротехінвестсервіс” (код ЄДРПОУ - 22348494, адреса: 80383, Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, буд. 28) та посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним номером 8009, застосувавши наслідки недійсності правочину; припинити право власності ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Агротехінвестсервіс” (код ЄДРПОУ - 22348494, адреса: 80383, Львівська область. Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, буд. 28) на нежитлові приміщення, позначені на плані Е-2 від 8 до 15 будівлі загальною площею 202,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, буд. 20 та повернути в власність Відкритого акціонерного товариства Автотранспортного підприємства “Західводбуд” (код ЄДРПОУ-01034998, адреса; 79035, м. Львів, вул. Зелена, 115А) нежитлові приміщення, позначені на плані Е-2 від 8 до 15 будівлі загальною площею 202,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, буд. 20.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3- представник (довіреність № бн від 11.12.17р.).
від відповідача:ОСОБА_4- представник (довіреність №бн від 28.07.17р.)
від третьої особи: ОСОБА_5- представник (довіреність від 31.11.16р.).
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судці та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватним акціонерним товариством Автотранспортне підприємство “Західводбуд”, м. Львів до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Агротехінвестсервіс”, с. Малехів, Жовківський район, Львівська область про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.12.2004 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством Автотранспортним підприємством “Західводбуд” (код ЄДРПОУ-01034998, адреса: 79035, м. Львів, вул. Зелена, 115А) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Агротехінвестсервіс” (код ЄДРПОУ - 22348494, адреса: 80383, Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, буд. 28) та посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним номером 8009, застосувавши наслідки недійсності правочину; припинити право власності ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Агротехінвестсервіс” (код ЄДРПОУ - 22348494, адреса: 80383, Львівська область. Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, буд. 28) на нежитлові приміщення, позначені на плані Е-2 від 8 до 15 будівлі загальною площею 202,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, буд. 20 та повернути в власність Відкритого акціонерного товариства Автотранспортного підприємства “Західводбуд” (код ЄДРПОУ-01034998, адреса; 79035, м. Львів, вул. Зелена, 115А) нежитлові приміщення, позначені на плані Е-2 від 8 до 15 будівлі загальною площею 202,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, буд. 20.
Ухвалою суду від 06.07.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.07.2017 року. В судовому засіданні 31.07.17р. розгляд справи відкладався на 11.09.17р., 11.09.17р. на 18.09.17р.
Ухвалою від 18.09.2017 року призначено колегіальний розгляд справи № 914/1378/17 у складі трьох суддів. Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.09.2017 року, склад колегії суддів у справі № 914/1378/17: ОСОБА_6 - головуючий суддя, ОСОБА_7,- суддя, суддя Фартушок Т.Б.
Ухвалою суду від 18.09.17р. розгляд справи у складі колегії трьох суддів на 18.10.17р. У зв"язку з перебуванням судді Фартушка Т.Б. у відпустці судове засідання призначене на 18.10.17р. не відбулося, про що повідомлено сторін. Ухвалою суду від 24.10.17р. розгляд справи відкладався на 02.11.17р., 02.11.17р. на 22.11.17р.
Ухвалою суду від 02.11.17р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "ВіЕс Банк" (79000, м.Львів, вул. Грабовського,11)
В судовому засіданні 22.11.17р. головуючий суддя зазначив, у зв"язку з перебуванням судді Бортник О.Ю. у відпустці було здійснено заміну члена колегії.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.11.2017 року, новий склад колегії суддів у справі № 914/1378/17: ОСОБА_6 - головуючий суддя, ОСОБА_8 - суддя, ОСОБА_9- суддя.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити.
Відповідач в судове засідання з'явився, позовні вимоги позивача визнає.
Третя особа в судове засідання явку повноважного представника забезпечила, подала відзив на позовну заяву.
22.11.17р. за вх. № 39573/17 в канцелярію Господарського суду третьою особою подано відзив на позовну заяву.
22.11.17р. в канцелярію Господарського суду від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (79000, м.Львів, вул. Городоцька, 299) реєстраційну справу Приватного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство “Західводбуд”, ( 79035, м.Львів, вул.Зелена, 115А).
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Між Відкритим акціонерним товариством Автотранспортним підприємством «Західводбуд» (правонаступником якого являється Приватне акціонерне товариство Автотранспортне підприємство «Західводбуд») та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Корпорація-Агротехінвестсервіс» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18.12.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_2.
Згідно даного договору ВАТ АТП «Західводбуд» відчужило ТзОВ «Корпорація- Агротехінвестсервіс» нежитлові приміщення, позначені на плані літерами: Е-2 від 8 до 15 будівлі, загальною площею 202,0 кв.м., що знаходиться у Львівській області, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20, а покупець зобов'язується сплатити продавцю кошти в розмірі 31 614,00 грн.
На думку позивача, вищезазначений правочин підлягає визнанню недійсними з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, в редакції від 16.01.2003 року, чинної на момент вчинення правочинів, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
У відповідності до підпункту «і» п.1,5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (редакція від 04.04.2002 року), вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. До компетенції загальних зборів належить, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Статутом ВАТ АТП «Західводбуд», редакції 28.08.1995 року, а саме п. 8.2.3. Статуту, до компетенції вищого органу ОСОБА_1 належить затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 100 % статутного фонду товариства. Пунктом 8.2.1. визначено, що вищим органом товариства є загальні збори акціонерів товариства.
Згідно п. 5.1. статуту ВАТ АТП «Західводбуд» від 28.08.1995 року, статутний фонд товариства на момент укладення вказаних вище договорів становив 1 730 085 000 крб.
Відповідно до Указу президента України «Про грошову реформу в Україні» № 762 від 25.08.1996 року, а саме п. 3 Українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню.
Так, статутний фонду ВАТ АТП «Західводбуд» станом на 2003-2004 рік становив 17 300,85 грн.
Враховуючи викладене, на думку позивача, для укладення між ВАТ АТП «Західводбуд», в особі ОСОБА_10 та ТзОВ «Корпорацією-Агротехінвестсервіс», в особі ОСОБА_11 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.04.2003 року необхідний був дозвіл загальних зборів акціонерів ВАТ АТП «Західводбуд».
Згідно ст. 215 ЦК України, в редакції від 16.01.2003 року, чинної на момент вчинення правочинів, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.241 ЦК України в редакції від 16.01.2003 року, чинної на момент вчинення правочинів, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Оскільки загальними зборами акціонерів ВАТ АТП «Західводбуд» не було надано ОСОБА_12 дозволу на укладення вказаного вище договору чи схвалення таких дій в подальшому, то такий договір являється недійсними через відсутність у представника ВАТ АТП «Західводбуд» достатнього обсягу повноважень на укладення такого договору.
Відповідно до ч. 5 ст. 215 ЦК України в редакції від 16.01.2003 року, чинної на момент вчинення правочинів, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи те, що згідно ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Так, договір купівлі - продажу між ВАТ АТП «Західводбуд» та ТзОВ «Корпорація-Агротехінвестсервіс» від 18.04.2003 року, посвідченй приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_2, на думку позивача, являється недійсним.
Згідно вказаної статті, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Посилаючись на це позивач просить суд припинити право власності відповідача на спірне майно.
Представник відповідача в судове засідання з»явився, подав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнає повністю та просить суд позов задоволити.
Третя особа явку повноваженого представника в судове засідання забезпечила, подала відзив на позов, в якому повністю заперечує позовні вимоги, просить суд відмовити в задоволенні позову.
При прийнятті рішення колегія суддів виходила з наступного.
Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу № 08.12.2004 року, у зв'язку із чим набули взаємних прав та обов'язків.
Як зазначено в підпункті 2.9 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.
Тому посилання позивача на норми Цивільного кодексу України, що набрав чинності у 2004 році, є неправомірним.
Отже, предметом спірного договору є нежитлові приміщення, позначені на плані літерами: Е-2 від 8 до 15 будівлі, загальною площею 202,0 кв.м., що знаходиться у Львівській області, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20.
Документами, що підтверджують право власності за позивачем на вказане майно станом на момент укладення спірного договору є Наказ №400 Регіонального відділення Фонду державного майна України від 16.06.1994 року, Наказ №1694 Регіонального відділення Фонду державного майна України від 28.06.1996 року та перелік нерухомого майна, що передане у власність відкритому акціонерному товариству «Західводбуд».
Отже, суд встановив, що від імені позивача договір підписаний головою правління ОСОБА_10.
Відповідно до умов договору загальна вартість об»єкту продажу по цьому договору 32 587,00 гривень, в т.ч. ПДВ, які покупець повністю сплатить на розрахунковий рахунок продавця до 31.03.2005 року.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК У РСР (який був чинним на момент укладення оспорюваного Договору) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобовязання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, який був чинним на момент його укладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).
Водночас, відповідно до положень ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей (стаття 48).
Угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою (ст. 63).
Згідно зі ст. 47 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавчий орган здійснює керівництво його поточною діяльністю акціонерного товариства, вирішує всі питання його діяльності, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства, та діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.
У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.
Оскільки купівля-продаж нерухомого майна, а також отримання грошових коштів від такої операції обов'язково повинні відображатись у фінансовій звітності ОСОБА_1, про факт укладення оспорюваного правочину вищий орган товариства - загальні збори акціонерів - дізналось (або повинно було дізнатись) по спливу звітного 2004 року при виконанні повноважень, покладених на такий орган п. 8.2.3 Статуту ОСОБА_1: затвердження річних результатів діяльності ОСОБА_1, його дочірніх підприємств: звітів і висновків ревізійної комісії.
Так, відповідно до ст. 10 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Окрім цього, згідно п. б) п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.1994р., (чинної на момент виникнення спірних правовідносин, втратила чинність 01.01.2015 року), проведення інвентаризації є обов»язковим перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п'ять років.
Додатково слід зазначити, що статтею 4 Закону України «Про власність» визначено, що власник на свій розсуд володіє, користується, розпоряджається своїм майном і вчиняє будь-які дії, що не суперечать закону, в тому числі вправі використовувати його для підприємницької діяльності (ст. 6 даного Закону).
Таким чином, коло угод, які вправі укладати господарюючі суб'єкти, не визначається якимось вичерпним переліком і не обмежується лише тими угодами, що випливають з основного змісту їх діяльності.
В той же час, недійсною на підставі статті 50 Цивільного кодексу України має визнаватися лише така угода, яка прямо суперечить цілям юридичної особи, зазначеним у законі, що регулює її діяльність, або в установчих документах, чого немає у спірних правовідносинах.
Умовами викладеними у оспорюваному договорі, відомостями акту прийому - передачі основним фондів, документами, оформленими за наслідками виконання правочину спростовуються і твердження позивача щодо недосягнення контрагентами згоди по всіх істотних умовах договору.
Згідно з ст. 153 ЦК УРСР істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду. В процесі вирішення спору порушення приписів гл. 20 ЦК УРСР чи інших законодавчих актів які визначають обов'язкові для договорів купівлі-продажу вимоги судом не встановлено, що в свою чергу вказує на необґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Так, відповідно до розділу 8 Статуту ТзОВ “Корпорація Агротехінвестсервіс”, управління товариством здійснюють: Вищий орган товариства, Спостережна рада, Правління товариства, Ревізійна комісія.
Вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства (п.8.2.1).
За змістом пункту 8.4.4 статуту, роботою правління керує голова правління. Він має право без доручення здійснювати дії від імені ОСОБА_1, уповноважений керувати поточними справами ОСОБА_1, виконувати рішення вищого органу ОСОБА_1 та спостережної ради, представляти ОСОБА_1 в його відносинах з іншими юридичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені товариства, організовувати ведення протоколів засідань правління.
Однак, у Статуті ОСОБА_1 відсутні будь-які положення, які б обмежували повноваження Голови правління, як виконавчого органу ОСОБА_1.
Зважаючи на таке, на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу підписант - ОСОБА_10 - був наділений Статутом усіма необхідними повноваженнями на укладення правочину від імені ОСОБА_1.
Таким чином, суд не погоджуються з твердженням позивача про те, що згода на укладення договору загальними зборами ОСОБА_1 необхідно було надати перед укладенням договору, і як наслідок - договір укладено із перевищенням наданих Статутом повноважень.
Отже, із наведених норм вбачається, що директор ТзОВ “Корпорація Агротехінвестсервіс” є компетентним представником цього товариства, уповноваженим від його імені укладати і підписувати договори та інші угоди, з урахуванням обмежень, встановлених статутом.
Окрім тою, п. 8.2.3 статуту (чинного на час укладення спірного договору) передбачає, що до компетенції вищого органу ОСОБА_1 відноситься питання затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 100% статутного фонду товариства.
Тобто, вказаним пунктом Статуту ВАТ не передбачено надання погодження чи уповноваження голови правління перед укладенням угоди, а, отже, це ніяким чином не обмежує виконавчий орган чи його посадову особу вчиняти правочини відповідно до наданих Статутом такому виконавчому органу повноважень.
Також в цьому ж пункті статуту визначено, що решту повноважень загальних зборів, які згідно існуючих положень віднесені до їх компетенції, збори передають на вирішення правлінню ОСОБА_1.
Тому твердження позивача, що без попереднього рішення зборів учасників спірний додатковий договір підписаний директором з перевищенням повноважень останнім не підтверджено.
Судом встановлено вище, що позивач вчинив дії, спрямовані на виконання оспорюваного договору, зокрема, прийняв оплату за передане приміщення, включив дані кошти у фінансову звітність.
Так, суд зазначає, що на підтвердження факту передачі спірного майна в матеріалах справи міститься копія ОСОБА_5 прийому - передачі майна від 31.05.2005 року.
Та на підтвердження оплати та поступлення від відповідача коштів, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.04.2003 року, долучено копію виписки по рахунку ВАТ АТП «Західводбуд» від 08.06.2017 року щодо отримання коштів від ТзОВ «Корпорація - Агротехінвестсервіс» за увесь період існування рахунку (16.08.2002 року - 31.03.2011 року).
Покликання позивача про відсутність у директора повноважень на укладення правочинів (наявність обмежень по сумі договору) не підтверджена належними доказами та спростовується матеріалами справи.
Натомість, твердження позивача про відсутність у директора відповідача повноважень на укладення від імені товариства спірного договору не створює підстави для визнання цього договору недійсним, оскільки за фактичними обставинами справи договір не тільки прийнято до виконання, але і виконано.
Отже, якщо спірний договір не лише прийнято до виконання, а й виконано, то відсутність у голови правління повноважень на його укладення від імені товариства не є підставою для визнання цього договору недійсним (перевищенням повноважень).
Указане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016р. у справі N 922/796/15.
Всупереч вказаних вище норм, належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку учасників договірних відносин позивачем суду не надано, обставини, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків для їхніх сторін, у встановленому порядку позивачем не доведено, а тому в позові ПрАТ Автотранспортне підприємство «Західводбуд» слід відмовити.
Щодо поданої відповідачем заяви про визнання позову суд дійшов до висновку про її відхилення, з огляду на те, що згідно абз.8 п.3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз»яенено, що згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статгі приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.
Судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84 ГПК України колегія суддів, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 13.12.2017 року.
Головуючий суддя Горецька З. В.
суддя Фартушок Т.Б.
суддя Пазичев В.М.