11.12.2017 р. Справа№ 914/4132/15
Суддя Господарського суду Львівської області Кітаєва С.Б., розглянувши матеріали скарги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” від 24.11.2017 р. №14/5-1418в, яка поступила на розгляд до Господарського суду Львівської області 27.11.2017р. вх.№4898/17
на дії органу державної виконавчої служби
у справі №914/4132/15
стягувач: Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
боржник: Львівське міське комунальне підприємство „Львівтеплоенерго”, м.Львів
особа дії якої оскаржуються: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м.Львів.
За участю представників:
від скаржника (стягувач): ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);
від боржник: не з'явився;
від ВДВС: не з'явився
Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику скаржника. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” подало на розгляд до господарського суду Львівської області скаргу від 24.11.2017р. №14/5-1418в (вх.№4898/17 від 27.11.2017р.) у якій просить: визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№51047765 та визнати недійсною постанову від 24.11.2017р. ВП№51047765.
Скарга подана в порядку ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 28.11.2017р. скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні на 04.12.2017 року. Ухвалою суду від 04.12.2017р. розгляд скарги відкладено на 11.12.2017р. у зв'язку з неявкою боржника та представника органу, дії якого оскаржуються.
08.12.2017р. за вх.№41889/17 боржник подав пояснення на скаргу з додатковими документами, яке судом прийнято та приєднано до матеріалів справи.
Окрім цього, 08.12.2017р. за вх.№41890/17 боржник подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю повноважного представника в іншому судовому процесі.
Представник скаржника (стягувача) в судове засідання 11.12.2017р. з'явився.
Представник боржника в судове засідання 11.12.2017р. не з'явився.
Представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби в судове засідання 11.12.2017р. не з'явився, поважності причин неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів не подав.
Представник стягувача заперечив проти задоволення клопотання боржника про відкладення розгляду скарги, зазначивши, що боржник висловив свою правову позицію щодо скарги, подавши письмові пояснення, а відтак підстав для відкладення не передбачається.
Зважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, а також те, що судом, у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України, створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, підстави для відкладення розгляду скарги, передбачені у ст.77 ГПК України, не вбачаються, а відтак, суд відхиляє клопотання Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про відкладення розгляду скарги.
Представник скаржника вимоги скарги підтримав повністю з підстав викладених у ній, просив суд вимоги скарги задоволити.
Розглянувши скаргу, суд встановив таке.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.02.2016р. (суддя Яворський Б.І.) у справі № 914/4132/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задоволено частково, стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 123270,52 грн - пені, 13864,22 грн - штрафу, 394943,12 грн - індексу інфляції, 28028,11 грн - три відсотків річних та 9772,94 грн судового збору.
16.02.2016р. на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2016р. був виданий наказ про примусове виконання рішення у справі № 914/4132/15.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року у справі №914/4132/15 рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2016 року у справі залишено без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 14/2-119в від 12.02.2016 року без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 30 травня 2016 року у справі №914/4132/15 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 та рішення господарського суду Львівської області від 02.02.2016 у справі №914/4132/15 - без змін.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.09.2016 року у справі №914/4132/15 частково задоволено заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про розстрочення виконання рішення суду від 02.02.2016 р. та розстрочено виконання рішення суду від 12.04.2016р. у справі №914/4132/15 зі сплатою: до 01.11.2016р. - 47489,91 грн., до 01.12.2016р. - 47489,91 грн., до 01.01.2017р. - 47489,91 грн., до 01.02.2017р. - 47489,91 грн., до 01.03.2017р. - 47489,91 грн., до 01.04.2017р. - 94979,82 грн., до 01.05.2017р. - 94979,82 грн., до 01.06.2017р. - 142469,72 грн. У задоволенні решти вимог за заявою відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2016 року у справі № 914/4132/15 ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2016 р. у справі № 914/4132/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 26 грудня 2016 року у справі №914/4132/15 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.16 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.16 у справі №914/4132/15 - без змін.
27.11.2017 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівської області у справі №914/4132/15 щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №51047765 та про визнання недійсною постанови від 24.10.2017 ВП №51047765.
Скаржник зазначає, що враховуючи положення частини четвертої статті 34 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї ж статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктизованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Також, скаржник зазначає, що згідно абз.5 ч.1 ст.1 Закону України №1730 заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону розуміється - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відтак, на думку скаржника, оскільки за договором №125/14-ПР відповідачем природний газ придбаний не для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а для власних потреб, то відповідно, дія Закону №1730 на заборгованість за рішенням суду у справі №914/4132/15 не поширюється.
З поданих боржником письмових пояснень, вбачається, що останній вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст.3 Закону України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» Кабінет Міністрів України Постановою від 21.02.2017р. №93 затвердив «Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та користування зазначеним реєстром. Також, боржник зазначає, що згідно довідки про обсяги та структуру кредиторської заборгованості, яка була надана ЛМКП «Львівтеплоенерго» Мінрегіону, загальна сума заборгованості перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ДК «Газ України» «НАК «Нафтогаз України» становить 123312847,21грн. Вказана сума включає, в тому числі заборгованість, яка утворилася за договором №125/14-ПР на загальну суму 560105,97грн.
Окрім цього, боржник посилається на наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №152 від 16.06.2017р., згідно якого ЛМКП «Львівтеплоенерго» було включено в реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання. І у додатку до вказаного наказу зазначено перелік суб'єктів господарювання, які включаються до реєстру із зазначенням обсягу нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилась до 01.07.2016р.
Таким чином, боржник вважає, що наказом Мінрегіону фактично підтверджено, що сума за договором №125/14-ПР в розмірі 560105,97грн. підлягає врегулюванню згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Заслухавши пояснення представника скаржника, оцінивши матеріали скарги, суд вважає, що вимоги скарги слід задовольнити , виходячи з такого.
У відповідності до положення ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Частиною 1 ст. 74 Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до норм ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно вимог ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, рішення господарського суду є обов'язковим для виконання, а його виконання є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій без дотримання вимог законодавства, є неправомірною в частині зупинення вчинення виконавчих дій.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2016р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівської області щодо примусового виконання наказу, виданого Господарським судом Львівської області від 16.02.2016р. у справі № 914/4132/15, було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №51047765.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови стали положення п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону, відповідно до яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Скарга обґрунтована тим, що державним виконавцем неправильно застосовано положення ч.4 ст. 34 Закону, оскільки, Відділом не враховано, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 28.09.2016р. розстрочено виконання рішення суду від 12.04.2016р. у справі №914/4132/15 зі сплатою: до 01.11.2016р. - 47489,91 грн., до 01.12.2016р. - 47489,91 грн., до 01.01.2017р. - 47489,91 грн., до 01.02.2017р. - 47489,91 грн., до 01.03.2017р. - 47489,91 грн., до 01.04.2017р. - 94979,82 грн., до 01.05.2017р. - 94979,82 грн., до 01.06.2017р. - 142469,72 грн. Відтак, станом на день винесення постанови від 24.10.2017р. про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №51047765, надана ухвалою суду розстрочка виконання рішення суду вичерпала свою дію.
Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у самостійному порядку, регламентований Законом України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ч.1. ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Як встановлено судом, постановою від 24.10.2017 року ВП №51047765 відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного ТУЮ у Львівській області зупинено вчинення виконавчих дій з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. по справі №914/4132/15, на підставі п.10 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.10 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Суд враховує те, що за рішенням суду у даній справі, з відповідача стягується заборгованість за неналежне виконання ним умов договору купівлі-продажу природного газу №125/14-ПР від 23.12.2013р. Так, відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем (ЛМКП «Львівтеплоенерго») виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.
Так, газ, спожитий відповідачем (боржником) за вказаним договором, не використовувався ним для виробництва теплової та електричної енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а для власних потреб. Таким чином, дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за судовим наказом від 16.02.2016р. №914/4132/15 не поширюється, а отже, зазначена заборгованість не підлягає списанню у порядку визначеному цим Законом.
Стосовно доводів боржника про те, що він включений до реєстру підприємств централізованого водопостачання і водовідведення та що наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 №152 підтверджено, що сума за договором №125/14-ПР в розмірі 560105,97 грн. підлягає врегулюванню згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» суд вбачає за доцільне зазначити, зокрема таке.
Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).
Однак, відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.
Довідка про обсяги на структуру кредиторської заборгованості по ЛМКП «Львівтеплоенерго» на суму 123312847,21 грн., на яку посилається боржник у поясненнях на скаргу, сформована самим же ЛМКП «Львівтеплоенерго» і подана для Мінрегіону з метою включення до вищезазначеного Реєстру. боржником.
Крім того, згідно тверджень представника скаржника в судовому засіданні, останній вважає неправомірним винесення державним виконавцем постанови про зупинення вчинення виконавчих дій, ще й з тих підстав, що ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік заборгованості в частині якої зупиняється виконавче провадження, а саме,заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ). Скаржник посилається на те, що заборгованість щодо стягнення судового збору у вказаному переліку відсутня.
Відповідно до наказу Господарського суду Львівської області від 16.02.2016 року у справі №914/4132/15 з боржника стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задоволено частково, стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 123270,52 грн. - пені, 13864,22 грн. - штрафу, 394943,12 грн. - індексу інфляції, 28028,11 грн. - три відсотків річних та 9772,94 грн. судового збору.
Однак, згідно ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік заборгованості, в частині якого виконавче провадження підлягає зупиненню і розширене тлумачення такого переліку відсутнє. Відтак, заборгованість щодо стягнення судового збору не підпадає під дію норм Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" №14 від 26.12.2003р., за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам відповідно статей 86, 121-2 ГПК.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст. 33 ГПК України)
Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно норм ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Суд звертає увагу, що органом державної виконавчої служби не спростовано обставин та вимог скарги в частині зупинення вчинення виконавчих дій, не надано суду доказів про інші обставини ніж ті, що встановлені в ході вирішення даної скарги.
Відтак, виконавче провадження щодо стягнення заборгованості та судового збору на підставі наказу №914/4132/15, виданого Господарським судом Львівської області 16.02.2016 року, зупинене на підставі п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» за відсутності на те правових підстав, а дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання у ВП№51047765 є незаконними.
З огляду на викладені вище обставини та приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що скарга ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області у справі №914/4132/15 щодо зупинення вчинення виконавчих дій є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" №14 від 26.12.2003р., за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам відповідно статей 86, 121-2 ГПК.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задоволити.
2. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, що полягають у винесенні постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.10.2017р. ВП №51047765 з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/4132/15.
3. Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 24.10.2017р. про зупинення вчинення виконавчих дій ВП №51047765 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області по справі 16.02.2016р. у справі №914/4132/15.
Суддя Кітаєва С.Б.