79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.12.2017р. Справа № 914/2369/17
За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське АТП-14628», м. Червоноград, Львівська область
до відповідача: Державного підприємства «Львіввугілля», м. Червоноград, Львівська область
про стягнення 161 851 грн. 19 коп.
Суддя Мазовіта А.Б.
Секретар Зубко С.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Товариство з додатковою відповідальністю «Червоноградське АТП-14628», м. Червоноград, Львівська область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства «Львіввугілля», м. Червоноград, Львівська область про стягнення 161 851 грн. 19 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 20.11.2017 призначив розгляд справи на 05.12.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем укладено договір про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників. Позивачем узгоджені сторонами послуги були надані в повному обсязі. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості послуг у строки, визначені договором, не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення суми основного боргу в розмірі 631 925 грн. 92 коп. та 3% річних. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2013 у справі №5015/5293/12, яке набрало законної сили, позов задоволено - стягнуто 631 925 грн. 92 коп. основного боргу, 3% річних та судові витрати. Оскільки відповідач не сплатив вказану суму боргу у строки, визначені договором, рішення суду від 06.02.2013 у справі №5015/5293/12 не виконав, позивач просив суд стягнути з відповідача за період часу з 02.04.2016 по 16.10.2017 3% річних в розмірі 26 844 грн. 38 коп., та за період часу з 01.03.2016 по 30.09.2017 інфляційні в розмірі 135 006 грн. 81 коп., а також судові витрати.
Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.
У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
30.12.2005 між Відкритим акціонерним товариством «Червоноградське АТП 14628», правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Червоноградське АТП 14628» та Державним підприємством «Львіввугілля» (замовник) було укладено договір №42 про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників.
За цим договором перевізник бере на себе зобов'язання перевозити працівників замовника на спеціальних маршрутах, згідно погодженого розкладу руху замовника або його відокремлених підрозділів.
Позивач на виконання умов договору надав відповідачу передбачені п. 1.1. договору послуги по перевезенню працівників ДП «Львіввугілля» (ВП шахта «Межирічанська» та ВП шахта «Лісова») на загальну суму 776 700 грн. 99 коп., а саме: для ВП шахта «Межирічанська» за період з 01.06.2011 по 31.07.2011 на суму 237 761 грн. 29 коп.; для ВП шахта «Лісова» за період з 01.04.2011 по 31.07.2011 на суму 538 939 грн. 70 коп. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується актами наданих послуг та виконаних робіт, які складені та підписані сторонами за відповідні періоди. Будь-яких зауважень щодо виконання позивачем умов договору зі сторони відповідача висловлено не було.
Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплативши надані послуги частково, а саме по ВП шахта «Межирічанська» оплачено 105 469 грн. 63 коп., по ВП шахта «Лісова» оплачено 39 305 грн. 44 коп.
Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. договору оплата за користування автобусами поводиться на підставі договірних цін. Розрахунки за користування автобусами проводяться до 25 числа поточного місяця.
Відтак, у відповідача існував борг на загальну суму 631 925 грн. 92 коп., а саме: по ВП шахта «Межирічанська» - 132 291 грн. 66 коп., по ВП шахта «Лісова» - 499 634 грн. 26 коп.
З липня 2011 позивач припинив надання послуг по перевезенню працівників.
У зв'язку з несплатою відповідачем вартості наданих послуг за вказаним договором, Товариство з додатковою відповідальністю «Червоноградське АТП-14628» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача 631 925 грн. 92 коп. основного боргу, 49 108 грн. 42 коп. пені, 7 961 грн. 67 коп. інфляційних нарахувань та 26 980 грн. 44 коп. 3% річних.
06.02.2013 Господарський суд Львівської області у справі №5015/5293/12 виніс рішення, яким позов задоволив, стягнув з відповідача на користь позивача 631 925 грн. 92 коп. основного боргу, 26 980 грн. 44 коп. 3% річних та 13 178 грн. 13 коп. судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2013 у справі №5015/5293/12 згідно платіжного доручення №1459 від 29.04.2013 відповідачем було частково сплачено кошти в розмірі 50 000 грн. 00 коп.
У зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати вартості послуг в розмірі 581 925 грн. 92 коп., позивач 25.11.2014 звернувся із позовом про стягнення 3% річних та інфляційних.
Рішенням Господарського суду Львівської області 02.02.2015 у справі №914/4169/14 позов Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське АТП 14628», з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське АТП 14628» - 33 072 грн. 92 коп. 3% річних (за період часу з 01.02.2013 по 17.12.2014), 126 277 грн. 92 коп. інфляційних (за період часу з травня 2013 по листопад 2014 включно) та 3 187 грн. 02 коп. судового збору.
У зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати вартості послуг в розмірі 581 925 грн. 92 коп., позивач 10.05.2016 звернувся із позовом про стягнення 3% річних та інфляційних.
Рішенням Господарського суду Львівської області 13.06.2016 у справі №914/1238/16 позов Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське АТП 14628» задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське АТП 14628» - 22 467 грн. 98 коп. 3% річних (за період часу з 18.12.2014 по 01.04.2016), 297 364 грн. 14 коп. інфляційних (за період часу з 01.11.2014 по 01.03.2016) та 4 797 грн. 48 коп. судового збору.
У зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати вартості послуг в розмірі 581 925 грн. 92 коп., позивачем 02.04.2016 по 16.10.2017 нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 26 844 грн. 38 коп. та за період часу з 01.03.2016 по 30.09.2017 включно інфляційні втрати в розмірі 135 006 грн. 81 коп.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період, протягом якого зобов'язання відповідача належним чином не було виконано.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.
Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено у постанові Пленуму від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (п. 7), а також Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 05.12.2011 по справі №16/164 (2010) .
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання відповідачем, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми 3% річних та інфляційних втрат.
З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 26 844 грн. 38 коп. та інфляційні в розмірі 135 006 грн. 81 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 26 844 грн. 38 коп. 3% річних, 135 006 грн. 81 коп. інфляційних.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 598, 599, 611, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля», м. Червоноград, вул. Б.Хмельницького, 26, Львівська область (ідентифікаційний код 32323256) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське АТП 14628», м. Червоноград, вул. Св.Володимира, 113, Львівська область (ідентифікаційний код 03114773) 26 844 грн. 38 коп. 3% річних, 135 006 грн. 81 коп. інфляційних, 2 427 грн. 77 коп. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
В судовому засіданні 05.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11.12.2017.
Суддя Мазовіта А.Б.