79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.12.2017р. Справа № 914/2467/17
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівське АТП-14630», м. Львів
до відповідача: Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів
про стягнення 535 574 грн. 63 коп.
Суддя Мазовіта А.Б.
Секретар Зубко С.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність б/н від 25.10.2017);
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Львівське АТП-14630», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів про стягнення 535 574 грн. 63 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 01.12.2017 призначив розгляд справи на 11.12.2017.
Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про взаємодію та розрахунки (компенсації) за надані послуги з перевезення окремих категорій громадян на території міста Львова, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався відшкодовувати позивачу фактично понесені збитки за перевезення окремих категорій громадян. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за період часу з 01.12.2015 по 17.12.2015 та з 18.12.2015 по 24.12.2015 не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становила 535 574 грн. 63 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 535 574 грн. 63 коп.
Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.
У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника сторони, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
17 лютого 2015 року між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (головний розпорядник) та Публічним акціонерним товариством «Львівське АТП-14630» (перевізник) було укладено договір №12Д про взаємодію та розрахунки (компенсації) за надані послуги з перевезення окремих категорій громадян на території міста Львова.
Даний договір регламентує відносини сторін щодо відшкодування головним розпорядником (відповідачем) перевізнику фактично понесених збитків за перевезення окремих категорій громадян (далі - компенсаційні виплати) у 2015 році за рахунок коштів субвенцій з Державного бюджету України, які передбачені ухвалою Львівської міської ради від 19.01.2015 №4261, розмір якої становить 2 319 347 грн. 63 коп.
Відшкодування фактично понесених збитків за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міських маршрутах проводиться на підставі поданих перевізником головному розпоряднику даних щодо необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідно до додатку №1 та додатку №2, які є його невід'ємною частиною (п. 1.8. договору).
Відповідно до п. 2.2.2. перевізник до 15 числа місяця наступного за звітним подає головному розпоряднику розрахунок необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян згідно з додатком до цього договору, акт виконаних робіт та акт звіряння (надання послуг) з пільгового перевезення пасажирів.
У відповідності до п. 2.2.2. договору позивачем було надано відповідачу для підписання акт №12 від 22.12.2015 на суму 193 147 грн. 63 коп. про відшкодування збитків за період часу з 01.12.2015 по 17.12.2015 та акт №13 від 25.12.2015 на суму 342 427 грн. 00 коп. про відшкодування збитків за період часу з 18.12.2015 по 24.12.2015. Відповідачем вказані акти підписані без зауважень.
Згідно п. 2.1.3. договору головний розпорядник здійснює компенсаційні виплати перевізнику в межах коштів визначених кошторисом бюджетних асигнувань, відповідно до зареєстрованих бюджетних зобов'язань.
21.04.2017 позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №290 від 20.04.2017 про сплату заборгованості у розмірі 535 574 грн. 63 коп., яка залишена ним без розгляду та задоволення.
Як зазначив позивач, відповідач не відшкодував за період часу з 01.12.2015 по 17.12.2015 та з 18.12.2015 по 24.12.2015 позивачу витрати у розмірі 535 574 грн. 63 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати не виконав, станом на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 535 574 грн. 63 коп.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 535 574 грн. 63 коп. основного боргу.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів, пл. Ринок, 1 (ідентифікаційний код 34814670) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство-14630», м. Львів, вул. Городницька, 47 (ідентифікаційний код 03114744) 535 574 грн. 63 коп. основного боргу, 8 033 грн. 62 коп. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
В судовому засіданні 11.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.12.2017.
Суддя Мазовіта А.Б.