79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.12.2017р. Справа № 914/2323/17
За позовом: Фізичної особи-підприємця Барановського Нестора Ігоровича, м. Львів
до відповідача: Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького", м. Львів
про стягнення заборгованості
Cуддя Манюк П.Т.
За участю секретаря: Чорна І.Б.
Представники:
від позивача: Сьома І.Б. - представник;
від відповідача: Синчук С.М. - представник.
Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.
Розглядається справа за позовом фізичної особи-підприємця Барановського Нестора Ігоровича до державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.11.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.11.2017. В судовому засіданні оголошувалася перерва.
Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, з підстав, наведених у позовній заяві, додаткових письмових та усних поясненнях.
Відповідач у судових засіданнях щодо позову заперечив з підстав викладених у відзиві та усних поясненнях.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
Фізична особи-підприємець Барановський Нестор Ігорович (надалі - позивач, виконавець) звернувся в господарський суд з позовом до державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (надалі - відповідач, замовник) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05 квітня 2017 року між сторонами у справі було укладено договір надання послуг № ОД/2017/04/05/1 (надалі - договір), згідно з яким позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з підтримки та обслуговування конфігурації інформаційної системи на базі системи 1С: Підприємство (надалі - послуги), а відповідач зобов'язувався приймати послуги та оплачувати їх за умовами договору.
Як стверджує позивач, він за період з 05.04.2017 по 28.09.2017 надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 273 196, 00 грн що підтверджується відповідними актами надання послуг. Одночасно з актами надання послуг для їх підписання з боку відповідача позивач надавав замовнику відповідні рахунки на оплату.
За період з 05.04.2017 по 28.09.2017 відповідач здійснив часткову оплату послуг позивача на загальну суму 199 584, 00 грн. В призначенні платежів відповідачем вказувалися рахунки, які виставлялися позивачем. Станом на 28 вересня 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 73 612,00 грн, що також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 28.09.2017.
Оскільки відповідач підписав всі акти надання послуг, однак не здійснив їх повну оплату, позивач повторно надав відповідачу неоплачені останнім рахунки разом з вимогою від 27.10.2017 № 2017/10-27/1 про сплату 73 612, 00 грн. Однак, вимогу позивача відповідач не виконав і кошти в сумі 73 612, 00 грн. згідно з виставлених рахунків на оплату не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Відповідач щодо позову заперечив з тих підстав, що в п. 3.1. договору сторонами погоджено, що загальна вартість договору складається із сум вартості всіх послуг, що надаються на умовах даного договору замовнику та протягом терміну його дії. Гранична ціна даного договору становить 200 000, 00 грн. Як стверджує відповідач, дана гранична ціна передбачає максимальну величину коштів, яку замовник повинен сплатити виконавцю за послуги за цим договором. Відповідач зазначає, що він сплатив 199 584, 00 грн за надані позивачем послуги, в межах ціни договору. Оскільки позивач, на думку відповідача, в односторонньому порядку вніс зміни у договір в частині ціни, та не звертався із такою пропозицією до відповідача, в задоволенні позову слід відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з таких підстав.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, 05 квітня 2017 року між сторонами у справі було укладено договір надання послуг № ОД/2017/04/05/1, згідно з яким позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з підтримки та обслуговування конфігурації інформаційної системи на базі системи 1С: Підприємство, а відповідач зобов'язувався приймати послуги та оплачувати їх за умовами договору.
Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що загальна вартість договору складається із сум вартості всіх послуг, що надаються на умовах даного договору замовнику та протягом терміну його дії. Гранична ціна даного договору становить 200 000, 00 грн.
За період з 05.04.2017 по 28.09.2017 позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 273 196, 00 грн що підтверджується підписаними обома сторонами без застережень актами надання послуг:
- від 11.04.2017 № 57 на суму 1 496, 00 грн;
- від 11.04.2017 № 58 на суму 8 272, 00 грн;
- від 11.04.2017 № 59 на суму 31 020, 00 грн;
- від 11.04.2017 № 60 на суму 11 880, 00 грн;
- від 11.04.2017 № 62 на суму 7 920, 00 грн;
- від 11.04.2017 № 63 на суму 6 600, 00 грн;
- від 11.04.2017 № 64 на суму 15 400, 00 грн;
- від 11.04.2017 № 65 на суму 15 400, 00 грн;
- від 17.04.2017 № 72 на суму 1 584, 00 грн;
- від 17.04.2017 № 73 на суму 16 280, 00 грн;
- від 17.04.2017 № 74 на суму 9 680, 00 грн;
- від 17.04.2017 № 75 на суму 1 144, 00 грн;
- від 17.04.2017 № 76 на суму 3 960, 00 грн;
- від 17.04.2017 № 78 на суму 11 000, 00 грн;
- від 17.04.2017 № 79 на суму 16 720, 00 грн;
- від 17.04.2017 № 80 на суму 11 000, 00 грн;
- від 17.04.2017 № 82 на суму 14 080, 00 грн;
- від 24.04.2017 № 93 на суму 6 600, 00 грн;
- від 24.04.2017 № 96 на суму 5 720, 00 грн;
- від 24.04.2017 № 97 на суму 4 840, 00 грн;
- від 24.04.2017 № 117 на суму 5 280, 00 грн;
- від 01.05.2017 № 98 на суму 3 652, 00 грн;
- від 01.05.2017 № 102 на суму 2 640, 00 грн;
- від 01.05.2017 № 103 на суму 4 400, 00 грн;
- від 01.05.2017 № 104 на суму 5 280, 00 грн;
- від 03.05.2017 № 100 на суму 3 520, 00 грн;
- від 08.05.2017 № 105 на суму 16 720, 00 грн;
- від 08.05.2017 № 106 на суму 10 032, 00 грн;
- від 08.05.2017 № 108 на суму 2 112, 00 грн;
- від 08.05.2017 № 109 на суму 1 056, 00 грн;
- від 15.05.2017 № 114 на суму 17 908, 00 грн.
Одночасно з актами надання послуг для їх підписання з боку відповідача позивач надавав замовнику відповідні рахунки на оплату.
Відповідно до п. 3.4. договору, розрахунки між сторонами здійснюються згідно рахунків та актів наданих послуг. Замовник здійснює оплату виконавцю за надані протягом місяця послуги впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту виставленого виконавцем рахунку на підставі підписаного акту наданих послуг. Рахунок виставляється виконавцем протягом 2-ох робочих днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг (п. 3.5. договору).
За період з 05.04.2017 по 28.09.2017 відповідач провів оплату послуг наданих позивачем на загальну суму 199 584, 00 грн, а саме: 70 092, 00 грн (виписка банку від 03.05.2017); 19 800, 00 грн (виписка банку від 10.05.2017); 56 584, 00 грн (виписка банку від 23.05.2017); 36 828, 00 грн (виписка банку від 09.06.2017); 16 280, 00 грн (виписка банку від 27.09.2017).
В призначенні платежів відповідачем вказувалися рахунки, які виставлялися позивачем.
Неоплаченими залишилися рахунки на загальну суму 73 612, 00 грн, які перевищують договірну ціну, а саме:
- рахунок на оплату від 17.04.2017 № 100000069 на суму 9 680, 00 грн;
- рахунок на оплату від 17.04.2017 № 100000075 на суму 11 000, 00 грн;
- рахунок на оплату від 01.05.2017 № 100000102 на суму 2 640, 00 грн;
- рахунок на оплату від 01.05.2017 № 100000113 на суму 3 520, 00 грн;
- рахунок на оплату від 08.05.2017 № 100000103 на суму 10 032, 00 грн;
- рахунок на оплату від 08.05.2017 № 100000105 на суму 16 720, 00 грн;
- рахунок на оплату від 08.05.2017 № 100000106 на суму 2 112, 00 грн;
- рахунок на оплату від 15.05.2017 № 100000110 на суму 17 908, 00 грн.
Станом на 28 вересня 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 73 612, 00 грн, що також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 28.09.2017, який підписано обома сторонами.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
27.10.2017 позивач повторно надіслав відповідачу неоплачені останнім рахунки разом з вимогою № 2017/10-27/1 про сплату 73 612,00 грн. Вимога разом із рахунками на оплату були одержані відповідачем 02.11.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією (фіскальним чеком) з штрихкодовим ідентифікатором 7900047647211, а також інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень з Інтернет ресурсу «УКРПОШТА».
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Доводи представника відповідача про те, що позивач в односторонньому порядку змінив ціну договору суд не вважає обґрунтованими, оскільки всі акти наданих послуг (в тому числі і неоплачені відповідачем), укладені в рамках договору, містять інформацію про найменування наданих послуг, кількість та ціну, підписані обома сторонами, та містять інформацію про те, що замовник не має претензій по об'єму, якості та строках виконання послуг. Відповідно до п. 6.2. договору, додатки, зміни та доповнення до договору укладаються за взаємною згодою сторін в письмовій формі і після їх підписання є його невід»ємною частиною, а згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, та правочин вважається таким що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Підписуючи акти надання послуг з перевищенням граничної ціни договору (п.3.1.), сторони за взаємною згодою здійснили зміну його положень в межах дії договору.
Щодо тверджень представника відповідача про те, що всі надані послуги понад суму 200 000, 00 грн є надлишково наданими поза межами дії договору, тому для врегулювання договірних відносин слід керуватися загальними засадами та принципами передбаченими законодавством, то суд зауважує що відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що свідчить про обов'язок відповідача оплатити погоджені та отримані ним послуги незалежно від наявності оформлених змін до договору.
Оскільки станом на час розгляду справи відповідачем не подано доказів погашення заборгованості перед позивачем за надані послуги в розмірі 73 612, 00 грн, позовна вимога про стягнення з відповідача 73 612, 00 грн боргу є підставною і підлягає до задоволення.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (79000, м. Львів, аеропорт ЦА, код ЄДРІІОУ 33073442) на користь фізичної особи-підприємця Барановського Нестора Ігоровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму в розмірі 75 212, 00 грн, з них:
- 73 612, 00 грн основного боргу;
- 1 600, 00 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.
Повне рішення складено 14.12.2017.
Суддя Манюк П.Т.