12.12.2017 р. Справа№ 914/3256/16
Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі судового засідання Сало О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги: Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» від 13.11.2017р. вх. №4710/17
на рішення державного виконавця Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 у формі Повідомлення від 27.07.2017р. про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 23.05.2017р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 про зобов'язання Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у двомісячний строк завершити підготовку будівлі літ. «Т-1» загальною площею 99,4 кв.м. за адресою: м.Львів, вулиця Болгарська, будинок 4, до приватизації шляхом викупу Приватним підприємством «Тенісний клуб «ТЕН», а саме: визначити за власний рахунок відповідача її вартість Стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язання Галицький Відділ Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області повернути Стягувачу 6400,00 грн. авансового платежу, сплаченого згідно Платіжного доручення від 14.07.2017р. №60.
Орган оскарження (Орган ДВС): Галицький відділ Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Львівська область, м. Львів,
у справі за позовом: Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН», Львівська область, м.Львів,
до Відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівська область, м. Львів,
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Периметр», Львівська область, м. Львів,
про визнання бездіяльності незаконної та спонукання до вчинення дій.
Представники:
Скаржника: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 21.12.2016р. б/н);
Відповідача (Боржника): ОСОБА_3 - представник (довіреність від 11.01.2017р. №2302-вих-94);
Третьої особи: не з'явився;
Органу ДВС: не з'явився.
Приватним підприємством «Тенісний клуб «ТЕН» 13.11.2017р. подано до Господарського суду Львівської області скаргу вх. №4710/17 на рішення державного виконавця Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції ОСОБА_1 у Львівській області у формі Повідомлення від 27.07.2017р. про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 23.05.2017р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 про зобов'язання Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у двомісячний строк завершити підготовку будівлі літ. «Т-1» загальною площею 99,4 кв.м. за адресою: м.Львів, вулиця Болгарська, будинок 4, до приватизації шляхом викупу Приватним підприємством «Тенісний клуб «ТЕН», а саме: визначити за власний рахунок відповідача її вартість Стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язання Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області повернути Стягувачу 6400,00 грн. авансового платежу, сплаченого згідно Платіжного доручення від 14.07.2017р. №60 у справі №914/3256/16 за позовом Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Периметр» про визнання бездіяльності незаконної та спонукання до вчинення дій.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.11.2017р. скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2017р. Розгляд скарги відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі Господарського суду Львівської області від 28.11.2017р. у справі, зокрема, у зв'язку із неявкою повноважних представників Учасників судового процесу та невиконання ними вимог ухвали суду.
Представнику Позивача (Скаржника) оголошено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, 38, 121-2 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам судового процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду скарги) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38, 59, 121-2 ГПК України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Представник Позивача (Скаржника, Стягувача) в судове засідання з'явився, подану скаргу підтримав, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті скарги, аналогічні до викладених у скарзі на постанову те бездіяльність державного виконавця. Заявив про повернення продовж розгляду скарги авансового платежу та про відсутність спору в цій частині.
Представник Відповідача (Боржника) в судове засідання з'явилась, проти скарги заперечила повністю, заявивши про правомірність дій Органу ДВС та про те, що вживаються заходи до виконання рішення суду, проте, доказів на підтвердження наведеного не подала.
12.12.2017р. за вх.№42364/17 подала клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови про арешт майна від 04.05.2017р. №ВП53872594 згідно якої накладено арешт на все майно Львівської міської ради.
Представник Органу ДВС в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов'язковою, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у справі належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.
Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов'язковою, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у справі належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про прийняття скарги до провадження (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду скарги), Сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що впродовж розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи і поданої скарги, заслухавши пояснення представника Позивача (Стягувача, Скаржника) та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 за позовом Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Периметр» про визнання бездіяльності незаконної та спонукання до вчинення дій позовні вимоги Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» задоволено частково, вирішено зобов'язати Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у двомісячний строк завершити підготовку будівлі літ. «Т-1» загальною площею 99,4 кв.м. за адресою: м.Львів, вулиця Болгарська, будинок 4, до приватизації шляхом викупу Приватним підприємством «Тенісний клуб «ТЕН», а саме: визначити за власний рахунок відповідача її вартість. В решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017р. рішення Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2017р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017р. залишено без змін, а касаційну скаргу УКВ ДЕР ЛМР без задоволення.
Таким чином, вказане Рішення, набрало законної сили 16.05.2017р. в порядку, встановленому статтею 85 ГПК України, та, у відповідності до приписів ч.5 ст.124 Конституції України і ч.1 ст. 115 ГПК України, є обов'язковим до виконання на всій території України.
23.05.2017р. Господарським судом Львівської області видано накази про виконання пунктів 2 та 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16.
Подану скаргу Стягувач обґрунтовує тим, що 17.07.2017р. ним скеровано до Галицького відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області наказ Господарського суду Львівської області від 23.05.2017р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 до виконання.
Як встановлено судом та вбачається із долученої Скаржником копії Заяви про примусове виконання рішення від 14.07.2017р. б/н, до вказаної Заяви Скаржником, окрім наказу Господарського суду Львівської області від 23.05.2017р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 (бланк №046789) та довіреності долучено Платіжне доручення від 14.07.2017р. №60 про сплату авансового внеску в розмірі 6000,00 грн.
Повідомленням державного виконавця Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 від 27.07.2017р. про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 23.05.2017р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 без прийняття до виконання вказаний виконавчий документ повернуто Стягувачу без виконання.
Вказане Повідомлення державного виконавця мотивоване тим, що виконавчий документ в порушення вимог п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 пред'явлений Стягувачем не за місцем виконання, оскільки, у відповідності до вимог розділу 1 згаданої Інструкції, підвідомчість виконання даної категорії Боржників належить Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області за адресою: Львівська область, м.Львів, пл.Шашкевича, 1.
Вказане рішення у формі Повідомлення Скаржник вважає недійсним, оскільки, на думку Скаржника, державним виконавцем застосовано норми підзаконного нормативно-правового акту - Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, яка, в частині визначення підвідомчості виконання наказу суперечить нормам Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній станом на момент пред'явлення наказу Господарського суду Львівської області від 23.05.2017р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 до виконання редакції - 17.07.2017р.).
Окрім того, Скаржник зазначає, що державним виконавцем, всупереч вимог абзацу 13 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», при винесенні рішення у формі Повідомлення державного виконавця Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 від 27.07.2017р. про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 23.05.2017р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 без прийняття до виконання не повернуто Стягувачу (Скаржнику) сплачений ним згідно Платіжного доручення від 14.07.2017р. №60 авансовий платіж в розмірі 6000,00 грн.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення постановляються судами іменем України та є обов'язковими для виконання на всій території України.
Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частинами першою та другою статті 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно ч.1 ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.
Приписами ч.1 ст. 117 ГПК України встановлено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній станом на момент винесення оскаржуваної Постанови редакції) (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч.1 ст. 3 Закону встановлено, що Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором.
Згідно ч.1 ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до пункту 2 ч.2 вказаної статті приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
Як встановлено судом та вбачається із Безкоштовного витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), Боржник (Відповідач у справі) - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м.Львів, пл.Галицька, буд.15, йому присвоєно ідентифікаційний код 25558625, організаційно-правова форма - орган місцевого самоврядування.
Відповідно до п.10 ч.4 ст.4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
В той же час, згідно ч.1 ст.25 Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Нормами ч.4 вказаної статті передбачено, що передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Окрім того, судом встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 від 14.08.2017р. відкрито виконавче провадження ВП №54496723 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 23.05.2017р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 про зобов'язання Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у двомісячний строк завершити підготовку будівлі літ. «Т-1» загальною площею 99,4 кв.м. за адресою: м.Львів, вулиця Болгарська, будинок 4, до приватизації шляхом викупу Приватним підприємством «Тенісний клуб «ТЕН», а саме: визначити за власний рахунок відповідача її вартість.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991р., серія А, №209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( 995_690 ) (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975р., серія А, №18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40).
Затримка у виконанні судового рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_5, заява №22774/93, п.74, ЄСПЛ 1999-V).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. №3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відтак, виконавцем Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 при винесенні рішення у формі Повідомлення від 27.07.2017р. про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 23.05.2017р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 Стягувачу без прийняття до виконання не враховано норми статтей 24 та 25 Закону щодо місця пред'явлення виконавчого документу до виконання або не за підвідомчістю та помилково застосовано приписи п.10 ч.4 ст.4 Закону щодо винесення рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання.
Окрім того, при винесенні державним виконавцем Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 рішення у формі Повідомлення від 27.07.2017р. про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 23.05.2017р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 Стягувачу без прийняття до виконання не виконано вимоги абзацу 3 ч.4 ст.4 Закону щодо повернення Стягувачу (Скаржнику) сплаченого ним авансового платежу.
При цьому суд також зазначає, що доводи Боржника про вжиття заходів до виконання рішення не спростовують наведеного. Крім того, такі доводи жодними доказами не підтверджені.
Згідно ч.1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини першої статті 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
При цьому суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змінами та доповненнями), що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що доводи Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН», викладені у скарзі від 13.11.2017р. вх. №4710/17 на рішення державного виконавця Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції ОСОБА_1 у Львівській області у формі Повідомлення від 27.07.2017р. про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 23.05.2017р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 Стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язання Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області повернути Стягувачу 6400,00 грн. авансового платежу, сплаченого згідно Платіжного доручення від 14.07.2017р. №60 у справі №914/3256/16 є правомірними, рішення державного виконавця Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції ОСОБА_1 у Львівській області у формі Повідомлення від 27.07.2017р. про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 23.05.2017р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 Стягувачу без прийняття до виконання - недійсним, бездіяльність Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області повернути Стягувачу 6400,00 грн. щодо повернення авансового платежу, сплаченого згідно Платіжного доручення від 14.07.2017р. №60 - незаконною.
В частині вимог скарги про зобов'язання Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області повернути Приватному підприємству «Тенісний клуб «ТЕН» 6400,00 грн. авансового платежу, сплаченого згідно Платіжного доручення від 14.07.2017р. №60, з урахуванням доводів Заявника та представника Органу ДВС щодо повернення такого, суд прийшов до висновку про необхідність припинення провадження у скарзі в цій частині.
При цьому суд виходив з того, що згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Судом роз'яснено представникам Учасників судового процесу правові наслідки припинення провадження у справі, передбачені статтями 22 та 80 ГПК України.
Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 22, 27, 33, 34, 38, п.1-1 ч.1 80, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Визнати правомірними доводи Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН», викладені у скарзі від 13.11.2017р. вх. №4710/17 на рішення державного виконавця Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції ОСОБА_1 у Львівській області у формі Повідомлення від 27.07.2017р. про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 23.05.2017р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 Стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язання Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області повернути Стягувачу 6400,00 грн. авансового платежу, сплаченого згідно Платіжного доручення від 14.07.2017р. №60 у справі №914/3256/16.
2. Визнати недійсним рішення державного виконавця Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції ОСОБА_1 у Львівській області у формі Повідомлення від 27.07.2017р. про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 23.05.2017р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. у справі №914/3256/16 Стягувачу без прийняття до виконання.
3. Визнати незаконною бездіяльність Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області повернути Стягувачу 6400,00 грн. щодо повернення авансового платежу, сплаченого згідно Платіжного доручення від 14.07.2017р. №60.
4. В частині зобов'язання Галицького Відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області повернути Приватному підприємству «Тенісний клуб «ТЕН» 6400,00 грн. авансового платежу, сплаченого згідно Платіжного доручення від 14.07.2017р. №60 провадження припинити.
Суддя Фартушок Т. Б.