12.12.2017 р. Справа № 914/2624/14
Господарський суд Львівської області у складі
Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу: Добротвірської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 19.10.2017р. вих. №628/02-11 (зареєстровано судом 23.10.2017р. за вх. №4418/17)
на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо не зняття арешту з майна Добротвірської селищної ради
Орган оскарження (Орган ДВС): Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м. Львів,
у справі №914/2624/14 за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів,
до Відповідача: Добротвірської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, смт.Добротвір Кам'янка-Бузького району Львівської області,
про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та зобов'язання до вчинення дій.
Представники:
Від Позивача (Стягувача): ОСОБА_1 - представник (довіреність від 21.04.2017р. №18-11-02637г);
Від Відповідача (Скаржника, Боржника): ОСОБА_2 - представник (довіреність від 08.12.2017 року №786/02-11);
Від органу ДВС: не з'явився
23.10.2017р. до Господарського суду Львівської області надійшла скарга Добротвірської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 19.10.2017р. вих. №628/02-11 (вх. №4418/17) на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо не зняття арешту з майна Добротвірської селищної ради у справі №914/2624/14 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Добротвірської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та зобов'язання до вчинення дій.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2017р. скаргу передано для розгляду судді Фартушку Т.Б.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.10.2017р. скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.11.2017р. Розгляд скарги відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах Господарського суду Львівської області від 07.11.2017р. та від 28.11.2017р. у справі.
Представникам Учасників процесу оголошено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59, 121-2 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам судового процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду скарги) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38, 59, 121-2 ГПК України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Представник Позивача (Стягувача) в судове засідання з'явився, проти поданих 28.11.2017р. Скаржником заяв (вх. №40444/17 та вх.№5130/17) та Державним виконавцем Клопотання (вх. №40295/17) не заперечив.
Представник Відповідача (Боржника, Скаржника) в судове засідання з'явився, 28.11.2017р. подав Заяву (вх. №40444/17) у якій відмовляється від поданої скарги і просить суд прийняти відмову скаржника від скарги, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті скарги, аналогічні до викладених в заяві від 28.11.2017 року вх. №40444/17. Аналогічного змісту заяву подав 12.12.2017р. за вх.№5130/17.
Представник Органу ДВС в судове засідання не з'явився, 28.11.2017 року подав Клопотання (вх. №40295/17), у якому просить суд припинити провадження у справі з розгляду скарги на підставі пункту 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору. Також, 12.12.2017р. подав клопотання, в якому просить проводити розгляд скарги без участі представника.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про прийняття скарги до провадження (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду скарги), окрім подання письмових пояснень на скаргу, Сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Розглянувши матеріали скарги в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Стягувача та Боржника, дослідивши матеріали справи та поданої скарги, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
23.10.2017р. Скаржником (Відповідачем, Боржником) подано до Господарського суду Львівської області скаргу від 19.10.2017р. вих. №628/02-11 (вх. №4418/17) на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо не зняття арешту з майна Добротвірської селищної ради у справі №914/2624/14.
28.11.2017р. Скаржником подано до суду Заяву (вх. №40444/17), у якій відмовляється від поданої скарги і просить суд прийняти відмову скаржника від скарги.
Вказану заяву мотивує тим, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 від 24.11.2017р. ВП №53853076 при примусовому виконанні наказу Господарського суду Львівської області від 24.10.2014р. про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2014р. у справі №914/2624/14 щодо стягнення зі Скаржника в доход Державного Бюджету України 2436,00 грн. судового збору постановлено зняти арешт з майна Боржника (Скаржника), накладений постановою від 03.12.2014р. ВП №45503103 про арешт майна Боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Окрім того, в підтвердження викладених доводів Скаржником до вказаної заяви долучено Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 27.11.2017р. №105279899, з якого вбачається, що арешт нерухомого майна Скаржника та заборона його відчуження, які накладені згідно постанови Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 03.12.2014р. ВП №45503103 про арешт майна Боржника та оголошення заборони на його відчуження, знято на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 24.11.2017р. ВП №53853076 про зняття арешту з майна.
Також, аналогічного змісту заява (про відмову від скарги) подана Боржником 12.12.2017р. за вх.№5130/17.
Окрім того, Органом ДВС 28.11.2017р. подано Клопотання (вх. №40295/17), у якому, з підстав зняття постановою Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 24.11.2017р. ВП №53853076 арешту з майна Боржника (Скаржника) просить суд припинити провадження у справі з розгляду скарги на бездіяльність органу ДВС на підставі пункту 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору. В підтвердження викладених доводів Державний виконавець долучає копію постанови про зняття арешту з майна боржника від 24.11.2017р. ВП №53853076 та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення постановляються судами іменем України та є обов'язковими для виконання на всій території України.
Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частинами першою та другою статті 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно приписів ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Приписами частини першої статті 121-2 ГПК України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції) (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (у чинній редакції) встановлено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження». У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК тощо.
Приписами п.4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п.4.2. Постанови).
Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Відповідно до п.4.6. Постанови у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.
В судовому засіданні судом роз'яснено представникам Учасників судового процесу правові наслідки припинення провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про необхідність прийняття відмови Скаржника (від 28.11.2017р. вх.№40444/17 та від 12.12.2017р. за вх.№5130/17) від скарги та припинення провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 22, 33, 34, 38, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Прийняти відмову Добротвірської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від скарги від 19.10.2017р. вих. №628/02-11 (вх. №4418/17 від 23.10.2017р.) на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо не зняття арешту з майна Добротвірської селищної ради у справі №914/2624/14.
2. Провадження з розгляду скарги Добротвірської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 19.10.2017р. вих. №628/02-11 (вх. №4418/17 від 23.10.2017р.) на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо не зняття арешту з майна Добротвірської селищної ради у справі №914/2624/14 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Добротвірської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та зобов'язання до вчинення дій припинити.
Суддя Фартушок Т. Б.