79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.12.2017р. Справа № 914/2245/17
Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., при секретарі Зарицькій О.Р.., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача: Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_1, м.Львів
про: стягнення заборгованості. Ціна позову: 284335,04 грн.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи),
від відповідача не з'явився
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до відповідача: Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_1, м.Львів про: стягнення заборгованості у розмірі 284335,04 грн., з яких 163150,43 грн. боргу пені, 128 535,59 грн. інфляційних втрат та 5975,61 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 03.11.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.11.2017р.
Ухвалою суду від 22.11.2017р. розгляд справи відкладено на 11.12.2017р.
11.12.2017р. за вх..№42067/17 від позивача поступило заява з додатковими доказами, яку судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.
Представник позивача в судове засідання 11.12.2017р. з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 11.12.2017р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (11.12.2017р.), про що свідчить повідомлення про вручення вх.№40469/17 від 28.11.2017р., вимог ухвали суду у справі не виконав в повному обсязі. З клопотаннями та заявами не звертався.
За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обовязок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідач своїм правом скористався.
Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, хоч належним чином та своєчасно був повідомлений про судові засідання у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд встановив:
16.02.2015р. між Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (продавець) та Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_1 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №2592-15-ТЕ(Т)-21, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ “НАК “Нафтогаз України” за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 385,000 тис.куб.м.
Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.
Згідно із п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Відповідно до п.7.2, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п.9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 ( пять) років.
Відповідно до п.11 Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01січня 2015 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
12.05.2015 року сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу №2592-15-ТЕ(Т)-21 від 16.02.2015 року у якій сторони погодили:
Викласти п.2.1 договору викласти в наступній редакції продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 251,976,000 тис.куб.м.
з 01.04.2015 року викласти п. 5.2 статті 5 Ціна газу в новій редакції: «ціна за 1000 куб.м. газу становить 2495,25 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2495,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ 2994,30 грн.».
з 01.04.2017р. викласти п.5.5 договору викласти в наступній редакції: загальна вартість цього Договору становить 415330,82 грн., крім того ПДВ - 83066,16 грн., разом з ПДВ - 498 396,98 грн. Загальна вартість цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.
14.09.2015 року сторонами підписано Додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу №2592-15-ТЕ(Т)-21 від 16.02.2015 року у якій сторони погодили доповнити п.6.3. договору наступними абзацами:
За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.
Сторонами підписано Додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу природного газу №2592-15-ТЕ(Т)-21 від 16.02.2015 року у якій сторони погодили з 01.07.2014 року викласти п. 5.2 статті 5 Ціна газу в новій редакції.
Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 2 994,30 грн., в тому числі:
- тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 32,90 грн., крім того ПДВ - 20% - 6,58 грн., всього з ПДВ - 39,48 грн. (тридцять дев'ять грн.48коп.),
- тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами - 630,60 грн грн. (в т.ч. вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби, що враховано в структурі тарифу з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, встановленого постановою НКРЕКП), крім того ПДВ - 20% - 126,12 грн., всього з ПДВ - 756,72 грн. (сімсот п'ятдесят шість грн. 72 коп.),
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ ( 2%) - 35,92 грн, крім того ПДВ - 20% - 7,18 грн., всього з ПДВ - 43,10 грн.;
Ціна за 1000 куб. м природного газу, як товару, становить 1795,83 грн., крім того ПДВ - 20%
- 359,17 грн., всього з ПДВ -2 155,00 грн.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 495,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ - 2 994,30 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири грн. 30 коп.)»
30.10.2015 року сторонами підписано Додаткову угоду №4 до договору купівлі-продажу природного газу №2592-15-ТЕ(Т)-21 від 16.02.2015 року у якій сторони погодили з 01.10.2014 року викласти п. 5.2 статті 5 Ціна газу в новій редакції:
5.2 Ціна за 1000 куб. м газу становить 1770,74 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 137,82 грн., всього з ПДВ - 826,92 грн. (вісімсот двадцять шість гривень 92 коп.). В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 495,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ - 2 994,30 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири грн. 30 коп.).
28.12.2015 року сторонами підписано Додаткову угоду №5 до договору купівлі-продажу природного газу №2592-15-ТЕ(Т)-21 від 16.02.2015 року у якій сторони погодили викласти п. 2.1 Договору в новій редакції: продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 236,428 тис.куб.м.
Також п.5.5 Договору викладено в наступній редакції: загальна вартість цього Договору становить 376534,67 грн., крім того ПДВ - 75306,93 грн., разом з ПДВ - 451841,60 грн.
На виконання умов договору позивач передав у власність, а відповідач прийняв протягом 2015 року природний газ на загальну суму 451841,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: актом від 24.02.2015 р. ( поставка за січень 2015р.) на суму 78339,90грн.; актом від 28.02.2015 року (поставка за лютий 2015р.) на суму 69526,38 грн.; актом від 31.03.2015 р. ( поставка за березень 2015 р.) на суму 51100,70 грн.; актом від 30.04.2015 р. ( поставка за квітень 2015 р.) на суму 18813,18 грн.; актом від 31.10.2015 р. ( поставка за жовтень 2015р. ) на суму 76947,52 грн.; актом від 30.11.2015 р. ( поставка за листопад 2015 р.) на суму 157113,92 грн.
Покупець (відповідач у справі) взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав з порушенням встановленого договором строку виконання, а відтак позивач вважає, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 163150,43 грн.
Покупець (відповідач у справі) взяті на себе зобовязання по оплаті поставленого газу виконав з порушенням встановленого договором строку виконання, а відтак, у відповідності з п.7.2 договору, за порушення строків виконання грошового зобовязання за договором, позивачем було здійснено нарахування пені, сума якої згідно розрахунку позивача, становить 60390,45 грн.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості за період прострочення , яка згідно розрахунку позивача складає 9599,79 грн., та інфляційні втрати в сумі 51194,37 грн.(розрахунок додано до позовної заяви).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи, 16.02.2015р. між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №2592-15-ТЕ(Т)-21, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2015р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ “НАК “Нафтогаз України” за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Факт поставки відповідачу природного газу за період з січня - квітня 2015р., а також жовтня - листопада 2015р. на суму 451841,60 грн. підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами приймання-передач природного газу:
- від 24.02.2015р. за січень 2015р. на суму 78339,90 грн.;
- від 28.02.2015р. за лютий 2015р. на суму 69526,38 грн.;
- від 31.03.2015р. за березень 2015р. на суму 51100,70 грн.;
- від 30.04.2015р. за квітень 2015р. на суму 18813,18 грн.;
- від 31.10.2015р. за жовтень 2015р. на суму 76947,52 грн.;
- від 30.11.2015р. за листопад 2015р. на суму 157113,92 грн.
Відповідачем частково здійснено оплату за поставлений природний газ у розмірі 288691,17 грн., що підтверджується банківськими виписками позивача (наявними в матеріалах справи).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Копії вказаних актів містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 163150,43 грн. основного боргу підставна та підлягає стягненню з відповідача.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У п.7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 ( пять) років. Відтак сторони погодили продовжити строк позовної давності щодо пені на 5 років.
Здійснивши перерахунок пені за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2017», суд встановив, що:
- за зобов'язаннями січня 2015р.: 4603,81 грн. - пеня (нарахована за період з 17.02.2015р. по 29.03.2015р. від суми боргу 78339,90 грн.);
- за зобов'язаннями лютого 2015р.: 2742,96 грн. - пеня (нарахована за період з 17.03.2015р. по 09.04.2015р. від суми боргу 69526,38 грн.);
- за зобов'язаннями березня 2015р.: 11718,17 грн. - пеня (нарахована за період з 15.04.2015р. по 01.09.2015р. від суми боргу 51100,70 грн.);
- за зобов'язаннями квітня 2015р.: 3418,46 грн. - пеня (нарахована за період з 15.05.2015р. по 01.09.2015р. від суми боргу 18813,18 грн. та за період з 02.09.2015р. по 19.10.2015р. від суми боргу 500,00 грн.);
- за зобов'язаннями жовтня 2015р.: 4887,16 грн. - пеня (нарахована за період з 17.11.2015р. по 28.12.2015р. від суми боргу 76947,52 грн. та за період з 29.12.2015р. по 16.05.2016р. від суми боргу 6036,51 грн.);
- за зобов'язаннями листопада 2015р.: 33019,89 грн. - пеня (нарахована за період з 15.12.2015р. по 14.06.2016р. від суми боргу 157113,92 грн.
Всього на суму 60390,45 грн.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 60390,45 грн. пені є обґрунтованою і підлягає задоволенню..
Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2017», суд встановив, що:
- за зобов'язаннями січня 2015р.: 263,99 грн. - 3% річних (нараховані за період з 17.02.2015р. по 29.03.2015р. від суми боргу 78339,90 грн.);
- за зобов'язаннями лютого 2015р.: 137,15 грн. - 3% річних (нараховані за період з 17.03.2015р. по 09.04.2015р. від суми боргу 69526,38 грн.);
- за зобов'язаннями березня 2015р.: 588,01 грн. - 3% річних (нараховані за період з 15.04.2015р. по 01.09.2015р. від суми боргу 51100,70 грн.);
- за зобов'язаннями квітня 2015р.: 172,07 грн. - 3% річних (нараховані за період з 15.05.2015р. по 01.09.2015р. від суми боргу 18813,18 грн. та за період з 02.09.2015р. по 19.10.2015р. від суми боргу 500,00 грн.);
- за зобов'язаннями жовтня 2015р.: 561,34 грн. - 3% річних (нараховані за період з 17.11.2015р. по 28.12.2015р. від суми боргу 76947,52 грн. та за період з 29.12.2015р. по 16.08.2017р. від суми боргу 6036,51 грн.);
- за зобов'язаннями листопада 2015р.: 7877,23 грн. - 3% річних (нараховані за період з 15.12.2015р. по 16.08.2017р. від суми боргу 157113,92 грн.).
Всього на суму 9599,79 грн.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 9599,79 грн. 3% річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд звертає увагу на роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №14 від 17.12.2013р. Так, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1). День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9).
Із розрахунку позовних вимог вбачається, що позивач нараховує інфляційні втрати на суму боргу, включаючи в кожен наступний період нарахування, суму інфляційного збільшення, що була нарахована в попередніх періодах. Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат виходячи лише із суми боргу, який існував у період за який нараховуються інфляційні втрати.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2017», суд встановив, що:
- за зобов'язаннями березня 2015р.: 393,50 грн. - інфляційні втрати (нараховані за період з 01.05.2015р. по 31.08.2015р.);
- за зобов'язаннями квітня 2015р.: - 251,73 грн. інфляційні втрати (нараховані за період з 01.06.2015р. по 31.08.2015р. від суми боргу 18813,18 грн. та за період з 01.09.2015р. по 30.09.2015р. від суми боргу 500,00 грн.);
- за зобов'язаннями жовтня 2015р.: 1838,56 грн. - інфляційні втрати (нараховані за період з 01.12.2015р. по 28.12.2015р. від суми боргу 76947,52 грн. та за період з 29.12.2015р. по 31.07.2017р. від суми боргу 6036,51 грн.);
- за зобов'язаннями листопада 2015р.: 33833,74 грн. - інфляційні втрати (нараховані за період з 01.01.2016р. по 31.07.2017р. від суми боргу 157113,92 грн.).
Всього на суму 35814,07 грн.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає до задоволення частково у розмірі 35814,07 грн. В задоволенні решти вимоги про стягнення 15380,30 грн. інфляційних втрат відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку,що позовні вимоги підлягаючи до задоволення частково у розмірі 268954,74 грн., з яких: 163150,43 грн. основного боргу, 60390,45 грн. пені, 9599,79 грн. 3% річних та 35814,07 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідач, оскільки спір виник з його вини пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись , ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України , суд, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_1 (79010, м.Львів, вул. Пекарська, 50, ідентифікаційний код 00492990) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 163150,43 грн. основного боргу, 60390,45 грн. пені, 9599,79 грн. 3% річних, 35814,07 грн. інфляційних втрат та 4035,24 грн. - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 14.12.2017р.
Суддя Кітаєва С.Б.