79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.12.2017р. Справа № 914/2356/17
За позовом: Державного підприємства «Бібрське лісове господарство», м. Бібрка, Львівська область
до відповідача: Відділу освіти Перемишлянського районної державної адміністрації Львівської області, м. Перемишляни, Львівська область
про стягнення 28 439 грн. 69 коп.
Суддя Мазовіта А.Б.
Секретар Зубко С.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність 78/06 від 17.07.2017);
від відповідача: ОСОБА_2, керівник
Державне підприємство «Бібрське лісове господарство», м. Бібрка, Львівська область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Відділу освіти Перемишлянського районної державної адміністрації Львівської області, м. Перемишляни, Львівська область про стягнення 28 439 грн. 69 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 16.11.2017 призначив розгляд справи на 27.11.2017. В судовому засіданні оголошувалась перерва.
Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість становить 12 499 грн. 92 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 15 939 грн. 77 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 28 439 грн. 69 коп.
11.12.2017 представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про відмову від позову в частині стягнення 15 939 грн. 77 коп. пені.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
4 квітня 2014 року між Відділом освіти Перемишлянського районної державної адміністрації Львівської області (замовник) та Державним підприємством «Бібрське лісове господарство» (учасник) було укладено договір на закупівлю деревини необробленої (деревини паливної) №25.
За цим договором замовник (відповідач) та учасник (позивач) досягли згоди щодо закупівлі деревини необробленої (деревини паливної) в кількості 394 м.куб по ціні 300,00 грн. з доставкою своїм транспортом.
Замовник зобов'язується оплатити закупівлю деревини необробленої (деревини паливної) згідно даного договору (п. 1.2. договору).
Згідно п. 2.1. договору ціна цього договору становить 118 200,00 грн.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав відповідачу по товарно-транспортних накладних товар на обумовлену суму.
23 лютого 2015 року сторони уклали додатковий договір до договору №25 від 04.04.2014 року, яким збільшили обсяг та вартість деревини на загальну суму 23 640,00 грн.
На виконання умов додаткового договору, позивач передав відповідачу по товарно-транспортних накладних ЛВА №011141 від 31.03.2015, ЛВА №011142 від 31.03.2015, ЛВА №011143 від 31.03.2015, ЛВА №011144 від 31.03.2015, ЛВА №011146 від 31.03.2015, ЛВА №011147 від 31.03.2015 товар на загальну суму 12 499 грн. 92 коп.
Відповідно до п. 3.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником накладних та рахунків.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 12 499 грн. 92 коп. основного боргу, 15 939 грн. 77 коп. пені.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно п. 6.3. договору, у разі порушення замовником строку оплати, визначеного п. 3.1. договору, замовник сплачує учаснику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день затримки оплати, за весь період прострочення.
З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 15 939 грн. 77 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до прийняття рішення по справі позивач вправі відмовитись від позову.
Згідно з ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Частиною 4 ст. 78 ГПК України встановлено, що про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Виходячи із обставин, наведених позивачем у заяві, суд прийшов до висновку, що відмова позивача від позову в частині стягнення пені не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Заяву про відмову від позову підписано уповноваженим представником позивача.
З огляду на наведене, матеріали справи, керуючись ст. 78 ГПК України, суд вважає за доцільне прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача 15 939 грн. 77 коп. пені та припинити провадження у цій частині, з наслідками, встановленими при припиненні провадження у справі - повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 12 499 грн. 92 коп. основного боргу. В частині стягнення 15 939 грн. 77 коп. пені провадження слід припинити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Відділу освіти Перемишлянського районної державної адміністрації Львівської області, м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 4, Львівська область (ідентифікаційний код 02144772) на користь Державного підприємства «Бібрське лісове господарство», м. Бібрка, вул. В.Стуса, 44, Перемишлянський район, Львівська область (ідентифікаційний код 00992488) 12 499 грн. 92 коп. основного боргу, 1 600 грн. 00 коп. судового збору.
3. В частині стягнення 15 939 грн. 77 коп. пені провадження припинити.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
В судовому засіданні 11.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.12.2017.
Суддя Мазовіта А.Б.