79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.12.2017р. Справа № 914/2147/17
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Львівська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця”, м.Львів
до відповідача: Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства «ЛГП Галсільліс», м.Сколе, Львівська область
про стягнення штрафу у розмірі 33 836,35 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Зарицькій О.Р.
Представники:
Від позивача: не з»явився
Від відповідача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи).
Суть спору:
На розгляд до Господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Львівська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця”, м. Львів подано позов про стягнення зі Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства «ЛГП Галсільліс», м.Сколе, Львівська область, штрафу у розмірі 33 836,35 грн.
Ухвалою Господарського суду від 23.10.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.11.2017. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.
В судовому засіданні 08.11.2017 року оголошувалась перерва до 21.11.2017 року, про що до відома представників сторін було доведено у письмовій формі (під розписку).
Судом задоволено клопотання представника відповідача (вх.№38841/17 від 16.11.2017 р.) та надано представнику матеріали справи для ознайомлення, що підтверджується відповідним записом, вчиненим представником відповідача на поданому ним клопотанні.
Відзив на позовну заяву б/н і б/д з документами поступив до господарського суду від відповідача 21.11.2017 року, зареєстрований за вх.№39427/17, прийнятий судом та приєднаний до матеріалів справи. У відзиві відповідач, зокрема просить застосувати строки позовної давності при вирішенні даного спору.
З підстав, зазначених в ухвалі від 21.11.2017 року розгляд справи відкладався на 06.12.2017 року. Цією ж ухвалою суд витребував, зокрема у Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, матеріали справи №308/357.
04.12.2017 року в документообігу господарського суду Львівської області зареєстровано поступлення листа за №308/357/17 від 28.11.2017 р. Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з матеріалами справи №308/357/17. Лист долучено до матеріалів даної справи, судова справа прийнята для огляду матеріалів.
В судове засідання 06.12.2017 року відповідач явку повноважного представника забезпечив.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак 05.12.2017 року в канцелярію суду поступило клопотання за №НЮ-2055 від 01.12.2017р. від представника позивача ОСОБА_2 (вхідний номер клопотання 41435/17) у якому представником повідомляється, що він не може взяти участь в судовому засіданні 06.12.2017 року, оскільки прийматиме участь у судовому засіданні у Вищому господарському суді України у справі №906/256/17, у зв»язку з чим просить відкласти розгляд справи на іншу дату.
Розглянувши в судовому засіданні вказане клопотання суд прийшов до висновку про відмову у його задоволення, виходячи із наступного.
Ухвалою суду від 21.11.2017 року явка повноважних представників сторін (в тому числі й позивача) в судове засідання не визнавалась судом обов»язковою. В матеріалах справи є довіреності видані позивачем представникам: ОСОБА_2 (довіреність від 26.10.2017 р.,зареєстрована в реєстрі за №9229) та довіреність, видана позивачем 26 жовтня 2017 року (зареєстрована в реєстрі за № 9217) й іншому представнику - ОСОБА_3. Довіреність на представника ОСОБА_3 позивачем не відкликана. Клопотання представника позивача ОСОБА_2 за №НЮ-2055 від 01.12.2017р. (вхідний номер клопотання 41435/17 від 05.12.2017 р.) не містить обґрунтованих пояснень того, чому представник позивача ОСОБА_3 не може взяти участь у судовому засіданні 06.12.2017 року і докази на підтвердження таких обставин до клопотання не долучені. Клопотання не містить посилання на те, що сторона позивача має наміри подати до справи додаткові, окрім вже наявних у справі, докази, заяви, пояснення тощо.
У п.3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз»яснено, що у випадку нез»явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв»язку з відсутністю його представника (з причин, пов»язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п»ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов»язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності у судовому засіданні.
Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
З підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити, підтримує також і викладене у відзиві клопотання про застосування строків позовної давності при вирішенні даного спору. Вважає, що датою початку перебігу шестимісячного строку позовної давності є дата складання актів зважування вагонів - 16.06.2016р., який (строк) закінчився у грудні 2016 року.
Позиція позивача стосовно заявлених вимог висвітлена у позовній заяві, з підстав наведених у якій позивач просить стягнути на його користь з відповідача 33 836,35 грн. штрафу, нарахованого на підставі ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення . Посилається на преюдиційність обставин, встановлених у постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.09.2017р. у справі №308/357/17 при розгляді даної справи.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, враховуючи позицію позивача, висловлену у позовній заяві та наданих поясненнях у попередніх судових засіданнях, оцінивши подані докази в їх сукупності, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, розглянув матеріали адміністративної справи №308/357/17 про порушення митних правил, які надійшли із Закарпатської митниці ДФС, відносно громадянина України ОСОБА_4, директора Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС» (вул. Князя Святослава, 7-Б, м. Сколе, Львівська область), за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.
15.09.2017 р. по даній справі була прийнята постанова, яка оскаржувалась, однак залишена без змін постановою від 17.10.2017 року Апеляційного суду Закарпатської області.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.09.2017 року у справі №308/357/17, яка набрала законної сили, було встановлено, наступне.
19.05.2016 року в зоні митного контролю «Сортувальна» відділу митного оформлення № 4 «Батєво» митного посту «Залізничний» для здійснення митних процедур посадовим особам митного посту «Залізничний» були подані товаросупровідні документи на вантаж «деревина паливна...», у кількості 80000 кг (об'єм 117,97 м куб., що слідували у вагонах №№ 32261562, 96289814 по митній декларації типу ЕК10АА № 209040000/2016/3070 від 13.05.2016 року, оформленої за процедурою електронного декларування, відправник - Сколівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «ГАЛСІЛЬШС» (82600, Львівська обл., м. Сколе, вул. Князя Святослава, 7-Б), одержувач - «фірма «Пізец Гмбх», (1010 Відень, Гетвайергассе 1, Австрія).
Як підставу для переміщення через митний кордон України зазначеного товару органу доходів і зборів були подані наступні товаросупровідні документи:залізничні накладні ЦИМ/СМГС від 13.05.2016 № 545590, 545608;рахунки-фактури від 13.05.2016 №№ 15, 16;специфікації від 13.05.2016 №№ 15, 16;фітосанітарні сертифікати №№ 75/13-019/ВХ-344316, 75/13-019/ВХ-344317 від 13.05.2016 року;копії сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для забезпечення експортних операцій від 15.04.2016 року серії ЛВ № 936274 та № 936275.
Відповідно до графи 20 залізничних накладних ЦИМ/СМГС №№ 545590, 545608, від 13.05.2016, у вагонах №№ 32261562, 96289814 переміщується товар «древесинатопливная в виде бревен, поленьев, сучьев вязанок хвороста или в аналогичных видах».
Відповідно до графи 1 залізничних накладних ЦИМ/СМГС №№ 545590, 545608 від 13.05.2016 p. відправником товару являється державне підприємство «Сколив.доч.п-ие «Галсильлес», а у рядку «подпись» зазначено «Коциба A.М.». Згідно з поясненнями по заповненню накладної CIM/SMGS, викладених в угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 p., до якої Україна приєдналася 05.06.1992 p., у графі 1 накладної зазначається: «найменование отправителя ...проставляется подпись от правителя в соответствии с національним законодавством страни отправителя. Подпись отправителя подтверждает правильность сведений, внесенних им в накладную».
Згідно з митною декларацією типу ЕК10АА № 209040000/2016/003070 від 13.05.2016 року у зазначених вагонах переміщується товар «Дрова паливні у вигляді колод ялина діаметр 14-36 см, довжиною 4 м.-117.97мЗ, якість деревини відповідає ТУУ56.196-95, ГОСТ3243-88, кривизна деревини 10-15%, гниль 10-25%».
Відповідно до рахунку-фактури від 13.05.2016 року № 15 та специфікації від 13.05.2016 року №15 (що виписані на вагон № 32261562), переміщується товар: «дрова паливні ялина 4м згідно ТУУ 56.196-95 ГОСТ 3243-88 кривизна -10-15% . Гнилі 10-25% довж. 4,0 м., об'ємом 58,92 м.куб., вартістю 1414,08 євро».
Відповідно до рахунку-фактури від 13.05.2016 року № 16 та специфікації від 13.05.2016 року №15 (що виданий на вагон № 96289814) переміщується товар: «дрова паливні ялина 4м згідно ТУУ 56.196- 95 ГОСТ 3243-88 кривизна -10-15% . Гнилі 10-25% довж. 4,0 м., об'ємом 59,05 м.куб., вартістю 1417,2 євро».
Рахунки-фактури підписані директором Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС» ОСОБА_4 та містять відбитки печатки зазначеного підприємства.
Специфікації складені за підписом в.о. начальника нижнього складу ОСОБА_5 та містять відбитки печатки Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС».
У сертифікаті про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій від 15.04.2016 року серії ЛВ № 936274, який долучено до супровідних документів на вагон № 32261562, зазначено, що експортується товар «деревина паливна», а саме: ялина
- 7-100x400 см, об'ємом - 60 м3, код УКТ ЗЕД - НОМЕР_1. У фітосанітарному сертифікаті №75/13- 019/ВХ-344316 від 13.05.2016, зазначено наступні відомості про товар, що знаходився у вагоні № 32261562: Firewood logs Picea L(4401) - загальною кількістю 60 м.куб.
У сертифікаті про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій 15.04.2016 року серії ЛВ № 936275, який долучено до супровідних документів на вагон № 96289814, зазначено, що експортується товар «деревина паливна», а саме: ялина
-7-100x400 см, об'ємом - 60 м3, код УКТ ЗЕД - НОМЕР_1. У фітосанітарному сертифікаті №75/13- 019/ВХ-344317 від 13.05.2016, зазначено наступні відомості про товар, що знаходився у вагоні № 96289814: Firewood logs Picea L(4401) - загальною кількістю 60 м.куб.
16.06.2016 року на станції Батьово було здійснено зважування вказаних вагонів з товаром «дрова паливні...», за результатом якого, згідно з акту загальної форми станції Батьово № 9928 від 16.06.2016 року встановлено, що вага вагона 32261562 з товаром брутто становить 59300 кг, вага вагона (тара) 22500 кг, вага брутто товару становить 36800 кг, що на 3200 кг менше, ніж зазначено в товаросупровідних документах (залізничній накладній та МД). У вагоні № 96289814 вага брутто товару також менша на 1380 кг, ніж зазначено у товаросупровідних документах (залізничній накладній та МД).
За результатами зважування, з метою повного та всебічного встановлення обставин переміщення товару «дрова паливні...», враховуючи той факт, що зазначені вище розбіжності мають ознаки порушення митних правил, а у вагонах може переміщуватись інший товар або об'єм, порода лісоматеріалів тощо, Закарпатська митниця ДФС, у відповідності до ст. 327 Митного кодексу України листом від 24.11.2016 року № 70-70-61/34/3194, звернулась до Закарпатської ТПП з проханням залучення експертів до повного митного огляду товару «деревина паливна...», з метою визначення чи відповідає переміщуваний товар відомостям заявленим в товаросупровідних документах на нього.
25.11.2016року у зоні митного контролю на відкритій території тимчасовій зоні митного контролю ФОП «ОСОБА_6І.» смт. Кольчино Мукачівський район ТОВ «Закарпатоблагротехсервіс»», у присутності головного державного інспектора ВМО № 2 митного поста «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_7, за участі заступника директора ДП «Мукачівське ЛГ» ОСОБА_8, із залученням експерта Закарпатської ТПП, було проведено митний огляд товару, який слідує у залізничних вагонах №№ 32261562, 96289814 (акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортного засобу № 305010002/2016/00094 від 25.11.16).
Згідно з експертним висновком Закарпатської ТПП № В-1124/1 від 25.11.16, встановлено: у залізничному вагоні № 32261562, згідно зовнішнього огляду, замірів лісоматеріалів, знаходяться лісоматеріали круглі із деревини породи ялини, розмірний склад лісоматеріалів - довжина 4,0 м, діаметр лісоматеріалів від 5 см до 36 см; штабель розмірами 4,0x2,170x12,8=111.1046 скл.кбм. х 0,52=57,774 щільних кбм. Загальний об'єм лісоматеріалів становить 57,774 кбм, які по якісних характеристиках та розмірах відповідають вимогам дров по ГОСТ 3243-88,код УКТ ЗЕД- 440110000.
Згідно з експертним висновком Закарпатської ТПП № В-1124/2 від 25.11.16, встановлено: у залізничному вагоні № 96289814, згідно зовнішнього огляду, замірів лісоматеріалів, знаходяться лісоматеріали круглі із деревини породи ялини, розмірний склад лісоматеріалів - довжина 4,0 м, діаметр лісоматеріалів від 10 см до 52 см; штабель розмірами 4,0x2,357x11,80=111.25 скл.кбм х 0,52=57,850 щільних кбм. Загальний об'єм лісоматеріалів становить 57,850 кбм, які по якісних характеристиках та розмірах відповідають вимогам дров по ГОСТ 3243-88, код УКТ ЗЕД - 440110000.
Експертним висновком Закарпатської торгово-промислової палати № В-1124/1 від 25.11.16, що складений на партію товару, на яку було видано Сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ЛВ № 936274 від 15.04.2016 р. зафіксовано діаметр лісоматеріалів від 5 см до 36 см. Однак, діаметр деревини паливної згідно з Сертифікатом про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ЛВ № 936274 від 15.04.2016, виданий Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, складає від 7 см до 100 см.
Виходячи з вищенаведеного, зазначено у постанові,товарна партія за сертифікатом серії ЛВ № 936274 від 15.04.2016 не відповідає товарній партії, зафіксованій експертним висновком Закарпатської торгово-промислової палати № В-1124/Г від 25.11.16.
Таким чином, партія деревини, на яку був виданий сертифікат серії ЛВ № 936274 від 15.04.2016 за вказаними геометричними параметрами не відповідає фактично завантаженій у залізничний вагон номер № 32261562.
Експертним висновком Закарпатської торгово-промислової палати № В-1124/2 від 25.11.16, що складений на партію товару, на яку було видано Сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ЛВ № 936275 від 15.04.2016 р. зафіксовано діаметр лісоматеріалів від 10 см до 52 см. Однак, діаметр деревини паливної згідно з Сертифікатом про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ЛВ № 936275 від 15.04.2016, виданий Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, складає від 7 см до 100 см.
Виходячи з вищенаведеного, зазначено судом у постанові,товарна партія за сертифікатом серії ЛВ № 936275 від 15.04.2016 не відповідає товарній партії, зафіксованій експертним висновком Закарпатської торгово-промислової палати № В-1124/2 від 25.11.16.
Таким чином, партія деревини, на яку був виданий сертифікат серії ЛВ № 936275 від 15.04.2016 за вказаними геометричними параметрами не відповідає фактично завантаженій у залізничний вагон номер № 96289814.
Крім того, загальний об'єм лісоматеріалів переміщуваних у вагоні № 32261562 складає 57,774 м.куб., а не 58,92 м.куб. як зазначено у товаросупровідних документах. Вартість лісоматеріалів переміщуваний у вказаному вагоні у відповідності до експертного висновку № 0-256 від 29.11.2016 становить 23109 грн., а не 40766,38 грн., як зазначено у товаросупровідних документах.
Аналогічно, загальний об'єм лісоматеріалів переміщуваних у вагоні № 96289814 складає 57,850 м.куб., а не 59,05 м.куб. як зазначено у товаросупровідних документах. Вартість лісоматеріалів переміщуваних у вказаному вагоні у відповідності до експертного висновку № 0-257 від 29.11.2016 становить 23140 грн., а не 40856.32 грн., як зазначено у товаросупровідних документах.
З метою всебічного з'ясування обставин виникнення таких невідповідностей, та встановлення винної у цьому особи, Закарпатською митницею ДФС було направлено листа від 05.12.2016 № 07-70- 61/34/3329 директору Сколівського ДЛГП «Галсільліс» ОСОБА_4
07.12.2016 року Закарпатською митницею ДФС було направлено листа № 762/36/07-70-61 керівництву Львівської митниці ДФС з проханням звернутись до керівництва Сколівського ДЛГП «Галсільліс» ОСОБА_4 для надання відповідей необхідних при прийнятті об'єктивного та законного рішення.
Відповіді від керівництва Сколівського ДЛГП «Галсільліс» та Львівської митниці ДФС станом на 21.12.2016 року до Закарпатської митниці не надійшли. Крім цього, ОСОБА_4 до Закарпатської митниці ДФС не прибув.
ОСОБА_4 , як зазначено у постанові, свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, не визнав .
Судом взято до уваги, зокрема, що із змісту залізничних накладних ЦИМ/СМГС №№ 545590 та 545608 від 13.05.2016 року, відповідно до графи 1 відправником товару є Сколівське ДЛГП «Галсільліс», а у відповідному рядку «підпис» вказано «ОСОБА_5М.». Рахунки-фактури, на якій посилається митний орган, підписані директором Сколівського ДЛГП «Галсільліс» ОСОБА_4, а специфікації складені за підписом в.о. начальника нижнього складу ОСОБА_5
Згідно з даними облікової картки суб'єкта ЗЕД № 20900/8/2005/1371 Львівської митниці ДФС, Сколівського дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС» (вул. Кн. Святослава, 7-6, м. Сколе, Львівська область) перебуває на обліку з 26.05.2005 року. Керівником даного підприємства вказаний ОСОБА_4, а декларантами ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
Згідно з наказом Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» від 05.01.2016 року № 5-д «Про укладення контракту з ОСОБА_4», ОСОБА_4 призначено на посаду директора Сколівського ДЛГП «Галсільліс» з 05.01.2016 року.
05.01.2016 року між Обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством «Галсільліс» та ОСОБА_4 укладено контракт, за яким останні призначається на посаду директора Сколівського ДЛГП «Галсільліс» строком на п'ять років з 05.01.2016 року.
З наданих представником ОСОБА_4 під час розгляду справи документів встановлено, що виконуючим обов'язків начальника нижнього складу Сколівського ДЛГП «Галсільліс» призначено ОСОБА_5 (наказ про призначення від 30.10.2012 року за № 87), який звільнений з вказаної посади 10.05.2017 року на підставі наказу № 15-к від 10.05.2017 року. Згідно з посадовою інструкцією начальника нижнього складу Сколівського ДЛГП «Галсільліс» на останнього серед іншого покладено функціональні обов'язки щодо випуску продукції, одержання продукції, оформлення первинної документації за виконані роботи, являється матеріально відповідальною особою. Відповідно до наказів Сколівського ДЛГП «Галсільліс» від 02.01.2015 року № 02, від 04.01.2016 року № 02, ОСОБА_5 (начальника нижнього складу) та ОСОБА_12 (інженера по реалізації) призначено відповідальними за правильністю розміщення і кріплення лісних вантажів та збереження схоронності вагонного парку.
Крім того, як слідує із змісту залізничних накладних ЦИМ/СМГС №№ 545590 та 545608 від 13.05.2016 року, відповідно до графи 1 відправником товару є Сколівське ДЛГП «Галсільліс», а у відповідному рядку «підпис» вказано «ОСОБА_5М.». Рахунки-фактури, на якій посилається митний орган, підписані директором Сколівського ДЛГП «Галсільліс» ОСОБА_4, а специфікації складені за підписом в.о. начальника нижнього складу ОСОБА_5
Відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.
Положеннями ст. ст. 486,495 МК України визначено, що обов'язок доказування у митній справі покладається на органи доходів і зборів (митних органів).
Фактичних даних про те, що саме ОСОБА_4 як директор Сколівського ДЛГП «Галсільліс» вчинив будь-які конкретні дії, спрямовані на переміщення товарів (деревини паливної) через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання органу доходів і зборів, як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо кількості, ваги, геометричних розмірів та митної вартості, про що вказано у протоколі про порушення митних правил, усвідомлював будь-яке своє діяння щодо переміщуваного вантажу як протиправне, передбачав або повинен був і міг передбачити порушення своїми діяннями встановленого порядку переміщення вантажу через митний кордон України або можливість такого порушення, бажав, свідомо допускав його, або легковажно розраховував на його відвернення, в справі не встановлено.
За змістом ст. 483 МК України зазначене правопорушення характеризується умисною формою вини. Однак, у справі відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_4 діяв з умислом, спрямованим на порушення зазначених митних правил. Також не встановлено і мотивів таких його дій чи будь-яка інша заінтересованість у цьому.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про наявність події щодо порушення митних правил, однак, при цьому відсутність у даному випадку у діях ОСОБА_4 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
На підставі встановленого, суд прийшов до висновку, що зафіксовано у постанові, що в даному випадку подія адміністративного правопорушення наявна, однак, вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не доведена належними і допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області набрала законної сили.
У відповідності до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.02.2017р. у справі №927/788/16).
Отже, факти, встановлені Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.09.2017 року у справі №308/357/17, мають преюдиційне значення та не потребують доказування у даній справі.
Факт порушення Сколівським дочірнім лісогосподарським підприємством «ЛГП Галсільліс» правил вантажних перевезень залізничним транспортом встановлено Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.09.2017 року у справі №308/357/17, яка набрала законної сили.
Відповідно із заявленими вимогами позивач просить стягнути з відповідача 33 836,35 грн. штрафу за зазначення неправильних відомостей про вантаж у міжнародних накладних .
Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Отже, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.
Як встановлено судом, у накладних СМГС правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника - відповідача.
Оскільки спір виник з міжнародного перевезення, до спірних правовідносин слід застосовувати Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
Відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявить неправильність, неточність чи неповноту вказаних відправником в накладній відомостей і заяв при цьому встановить, що, зокрема, в складі вантажу були прийняті предмети, не дозволені до переміщення через державний кордон хоча б в одній із держав, по території якого повинно здійснюватися перевезення (§ 1 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення).
Неустойка по пунктам 1, 2, 4, 5 даного параграфу (§ 3 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення) стягується відповідно із приписами ст. 31 «Оплата провізної плати та неустойки» в п'ятикратному розмірі провізної плати перевізнику, який виявив таке порушення (абз. 2 § 3 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення).
Статтею 36 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, що за відсутності у названій Угоді, тарифах та службовій інструкції необхідних положень, застосовуються положення внутрішніх правил сторони, учасниці Угоди.
Відтак, враховуючи приписи § 3 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, позивач правомірно просить стягнути з відправника (відповідача) штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 33 836,35 грн.
Відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності при вирішенні даного спору.
Згідно п. 2.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013р. №10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів”, за змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Статтями 257 та 258 ЦК України передбачено загальний та скорочені або більш тривалі строки позовної давності.
За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Однак частиною 2 статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Так, згідно з ч.5 статті 315 Господарського кодексу України, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Частиною 6 статті 315 Господарського кодексу України передбачено, що щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до статті 926 Цивільного кодексу України, позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з положеннями статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з пунктом 2.3 розяснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" стаття 926 Цивільного кодексу України, частина шостастаті 315 Господарського кодексу України встановлюють, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до пп. 4.7.2 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у прямому міжнародному сполученні, слід враховувати приписи статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМГС) та статті 58 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ).
Конвенція про міжнародне залізничне перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980 р. є чинною для України з 05.06.2003 р., передбачає співробітництво державами-членами, які беруть на себе обовязок застосовування Єдиних правил (ст. 6 Конвенції): а) «Єдині правила по договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (ЦІВ /ЦИВ/)»(Додаток А до Конвенції); b) «Єдині правила по договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ /ЦИМ/)»(Додаток В до Конвенції); с) «Регламент про перевезення небезпечних вантажів (РІД /РИД/)»(Додаток С до Конвенції); d) «Єдині правила використання вагонів в міжнародному залізничному сполученні (ЦУВ)»(Додаток D до Конвенції); е) «Єдині правила використання інфраструктури в міжнародному залізничному сполученні (ЦУІ /ЦУИ/)»(Додаток Е до Конвенції); f) «Єдині правила про затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних приписів, щодо застосування залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні (АПТУ)»(Додаток F до Конвенції), тощо.
Відповідно до параграфу 2 ст. 6 Конвенції, Єдині правила і Правові режими, перераховані в параграфі 1, разом з їхніми Додатками є невідємною частиною Конвенції.
У ст. 28 Конвенції «Судові процедури» передбачено вирішення суперечок між Державами-членами щодо тлумачення і застосування Конвенції, а також спори між Державами-членами і Організацією щодо тлумачення або застосування Протоколу про привілеї і імунітет ... (параграфи 1 та 2).
Статтею 1 Єдиних правил по договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ)»(Додаток В до Конвенції) є чинними для України з 16.11.2005 р., передбачено сферу їх застосування.
Так, параграфами 1 та 2 ст. 1 передбачено, що Єдині правила (ЦІМ) застосовуються до будь-якого договору залізничних перевезень вантажів за плату, якщо місце приймання вантажу і місце, передбачене для видачі, розташовані в двох різних державах-членах, незалежно від місцезнаходження або національної належності сторін, що укладають договір. Стаття ст. 6 Єдиних правил «Договір перевезення» /параграф 2/ передбачає порядок укладення договору, який обовязково повинен бути підтверджений накладною, складеною згідно за єдиним зразком, тобто за КОТІФ.
У параграфі 5 зазначено, що накладна має силу коносаменту.
Стаття 31 Єдиних правил по договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦИМ)»(Додаток В до Конвенції) передбачає «Відповідальність при втраті в дорозі», ст. 32 Єдиних правил визначено «Відшкодування у випадку пошкодження», у ст. 33 «Відповідальність у випадку прострочення доставки», у ст. 34 «Відповідальність оголошення вартості», у ст. 40 «Особи, за яких відповідальний перевізник». У ст. 41 «Інші претензії», зокрема передбачено, що будь-яка претензія про відповідальність і на будь-якій підставі може бути предявлена перевізнику лише на умовах і в рамках цих Єдиних правил. Стаття 43 Єдиних правил визначає зміст порядок предявлення «Рекламації». У статті 44 визначені особи, що мають право подавати до суду позов до перевізника, а ст. 45 визначено перевізників, яким може предявлятися до суду позов», у ст. 46 визначено судову компетенцію, ст. 53 претензійний порядок врегулювання спору, ст. 58 строки протягом яких можуть бути заявлені позови країн-учасниць до відповідно суду.
Однак для захисту зацікавленою стороною предявленню позову за правилами КОТІФ передує обовязковий претензійний порядок вирішення спору (стаття 53 Конвенції та ст. 58 КОТІФ), при цьому, визначено права та коло осіб, які мають право подавати позов до перевізника. Інших положень Конвенція - не містять.
Статтею 8 Конвенції (параграф 2) передбачає, що за відсутності в Конвенції відповідних положень діє національне законодавство.
З метою організації перевезень вантажів в прямому міжнародному залізничному сполученні з 01 листопада 1951 р. є чинною та діє Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМГС)(із наступними змінами та доповненнями), укладена між залізницями держав учасниць Угоди (залізниці Угорщини і України є учасницями УМГС). Відповідно до ст. 31 "Претензійна і позовна давність" Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (із змінами на 01.07.2011 р.), претензії та позови відправника або одержувача до залізниць згідно договору перевезення, а також вимоги та позови залізниць до відправників або одержувачів про сплату провізних платежів, штрафів і про відшкодування збитку можуть бути заявлені протягом 9 місяців, за винятком претензій і позовів про прострочення в доставці вантажу, для пред'явлення яких встановлений 2-місячний термін.
Проте, як вбачається із наступних змін внесених до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, 06.06.2014 р. (дата набрання сили для України 01.07.2015 р.) та 16.10.2015 р. (дата набрання сили для України 01.07.2016 р.) викладено вказану Угоду в новій редакції. У редакції Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 16.10.2015 р., стаття 31 називається "Сплата провізних платежів і неустойки", натомість стаття 48 іменується "Строки давності". Із аналізу положень статті 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, в редакції від 16.10.2015 р. вбачається, що зазначена стаття визначає строки давності за позовами предявленими до перевізника. Інших положень щодо строків давності Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин від 16.10.2015 р. - не містить.
Відповідно до положень статті 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення у редакції від 16.10.2015 р., при відсутності відповідних положень у даній Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, у якій правочинна особа реалізує свої права.
Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення у редакції від 16.10.2015 р. УСГС) та Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) передбачають обовязків досудовий претензійний порядок врегулювання спору.
На підставі рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорівпостановою КМ України від 25.12.2002 р. № 1973 було внесено зміни до Статуту залізниць України, згідно з якими дотримання претензійного порядку предявлення вимог до перевізника не є обовязковим, недотримання досудового порядку врегулювання спору не є перешкодою для звернення з позовом безпосередньо до господарського суду. Законом України від 23.06.2005 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового врегулювання спорів» внесено відповідні зміни у Цивільний таГосподарський процесуальний кодекси України, які законодавчо закріпили необовязковість досудового врегулювання спорів, що виникають із договорів перевезення у внутрішньому сполученні на підставі Статуту залізниць України.
Щодо претензійного порядку врегулювання спорів, що виникають з міжнародних перевезень вантажів на підставі накладних (ЦІМ - УМГС)(ЦИМ - СМГС), то відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні правовідносини, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Як зазначено вище у цій постанові, ч. 6 ст. 315 Господарського кодексу України передбачено, що щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Частиною 3 статті 925 ЦК України передбачено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), а ч. 5 статті 315 ГК України передбачено, що для пред'явлення перевізником позовів до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Норми ч. 3 статті 925 ЦК України та ч. 5статті 315 ГК України співвідносяться, як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в 1 рік з моменту, що визначено відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для предявлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
За змістом ст. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності за місцем знаходження відповідача протягом шести місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень після закінчення пятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Разом з тим, Господарський кодекс України за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. за № 436-ІV і набув чинності з 01.01.2004 р.. У прикінцевих положеннях ГК України законодавець зобовязав КМ України привести свої нормативні акти (в т.ч. Статут залізниць України, оскільки він суперечить ГКУ) у відповідність до норм ГК України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами ГК України, що КМ України зроблено не було.
За таких обставин перебіг строків позовної давності у спірних правовідносинах, які виникли з перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються приписами статті 315 Господарського кодексу України, що стосується пред'явлення перевізником позовів до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Матеріали справи свідчать, що актами про зважування вагонів №743 від 16.06.2016 р., №744 від 16.06.2016р., які складені на станції Батьово у присутності представника залізниці зафіксовано розбіжності в частині ваги товару, що переміщувався у спірних вагонах.
Як вбачається із матеріалів справи позовну заяву до господарського суду позивачем було здано на пошту, згідно відтиску поштового штампа на конверті 13.10.2017 року, отримано господарським судом - 19.10.2017 р. за вх. № 2262, відтак суд приходить до висновку, що строк позовної давності при поданні даного позову позивачем пропущено.
Судом встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною, відповідачем у справі, відтак, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст..ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В позові відмовити повністю.
Повний текст рішення виготовлено 11.12.2017 р.
Суддя Кітаєва С.Б.