вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" грудня 2017 р. Справа № 911/3260/17
За позовом Малого приватного підприємства-фірми “Ямуна”
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Міркул”
про стягнення 12 400,01грн
Суддя А.Р. Ейвазова
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Мале приватне підприємство-фірма “Ямуна” (далі - МПП Фірма “Ямуна”) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Міркул” (далі - ТОВ “Міркул”) про стягнення 12 400,01грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу, укладеним у спрощеній формі, в частині поставки товару у встановлений договором строк та не повернення на вимогу попередньої оплати за товар.
Відповідач у справі - ПП “Міркул” письмового відзиву по суті заявлених вимог не надало.
23.11.2017 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, у якому зазначено про підтримання заявлених вимог у повному обсязі (а.с.51).
Розгляд справи здійснено за відсутності повноважних представників сторін, за відсутності відзиву відповідача на позовну заяву, за наявними у справі документами відповідно до ст.75 ГПК України з наступних підстав:
- копії ухвали від 07.11.2017 про порушення провадження у даній справі направлені на адресу сторін, які вказані в спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.11.2017 (а.с.16-26);
- позивач просив розглядати справу за відсутності його повноважного представника;
- копії ухвали від 17.11.2017 про відкладення розгляду даної справи направлена відповідачу за адресою, яка відповідає вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 16.11.2017,12.12.2017 (а.с.22-26,60-62);
- копія ухвали про порушення провадження у даній справі, направлена відповідачу, повернута з довідкою відділення зв'язку про неможливість вручення (а.с.56-59):
- клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило;
- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд
Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру №СЧ-03027 від 19.09.2017 на суму 12 400,01грн за сміттєвий контейнер (оцинкований) (а.с.7). При цьому, як вказано у відповідному рахунку він дійсний до сплати до 22.09.2017.
Відповідно до платіжного доручення №243 від 20.09.2017 (а.с.8), позивачем перераховано відповідачу 12 400,01грн в рахунок оплати за контейнер, що підтверджується також випискою з рахунку позивача (а.с.43). У призначенні платежу є посилання на вищевказаний рахунок відповідача.
Проте, позивач вказує на те, що оплачений ним товар, відповідачем не поставлений, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував про виникнення між сторонами у справі відносин з купівлі-продажу відповідно до договору, укладеного у спрощеній формі.
В силу ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як визначено ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Отже, оскільки момент передачі товару не збігався з моментом його оплати, для врегулювання своїх відносин сторони мали укласти договір у письмовій формі.
Між тим, згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Факт укладення сторонами договору купівлі-продажу у усній формі підтверджується письмовими доказами: рахунком відповідача, у якому зазначено найменування, кількість, ціна одиниці товару; платіжним дорученням та випискою з банківського рахунку, що свідчить про згоду позивача на купівлю-продаж товару на відповідних умовах.
Доказів у спростування відповідних фактів відповідач під час розгляду справи не надав.
Отже, зібрані у справі докази підтверджують виникнення між сторонами господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Як встановлено під час розгляду справи, позивач 27.09.2017 звернувся до відповідача з вимогою №2709/1 від 27.09.2017, у якій вимагав поставити оплачений товар або у разі його не поставки повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 12 400,01грн (а.с.9).
Проте, вказане поштове відправлення, яке направлено за юридичною адресою відповідача, що підтверджується конвертом (а.с.55), повернуто з довідкою відділення зв'язку №1 м. Рівне, у якій вказано про неможливість вручення, у зв'язку з не знаходженням адресата за вказаною адресою (а.с.54).
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо повернення перерахованої за товар суми попередньої оплати.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як визначено ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи, не надано суду доказів поставки оплаченого позивачем товару або повернення попередньої оплати відповідно до направленої йому вимоги, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 400,01грн попередньої оплати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором у розмірі 1600грн, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Міркул” на користь Малого приватного підприємства-фірми “Ямуна” 12 400,01грн суми попередньої оплати, а також 1600,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 14.12.2017
Суддя А.Р. Ейвазова