вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" грудня 2017 р. Справа № 911/3038/17
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Бориспільської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Якименка Сергія Анатолійовича
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
від позивача: Волошина Ю.Г. - довір. від 05.01.2016 вих. № 12-34-20;
від відповідача: не прибув.
В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/3038/17 за позовом Бориспільської міської ради (далі - позивач) про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Якименка Сергія Анатолійовича (далі - відповідач) звільнити за власний рахунок самовільно зайняту земельну ділянку біля будинку АДРЕСА_1 від майна, що на ній розташоване, а саме тимчасової споруди для підприємницької діяльності - причепу-фургону легкового-В номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Ухвалою від 11.10.2017 господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду та призначив судове засідання для розгляду справи на 16.11.2017.
16.11.2017 судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою від 27.11.2017 господарський суд призначив розгляд справи на 12.12.2017.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Вказав, що правовстановлюючі документи чи документи, що дають право на розташування тимчасової споруди у відповідача відсутні, а паспорт прив'язки тимчасової споруди не надавався, відтак розташування тимчасової споруди на землях комунальної власності здійснено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідач в судове засідання не прибув, свого представника не направив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, доказом чого є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. Письмового відзиву на позов від відповідача не надійшло.
З метою уточнення відомостей щодо місцезнаходження відповідача, в порядку ст.. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", 17.10.2017 господарським судом було зроблено електронний запит до Єдиного державного реєстру за № 1003137029 та отримано витяг за яким, Якименко Сергій Анатолійович значиться за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялися ухвали господарського суду від 11.10.2017 та від 27.11.2017, відповідає адресі, вказаній у витязі з ЄДР.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.
За п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що ухвала про порушення провадження у справі була надіслана відповідачу за належною адресою та ним отримана, зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, клопотань про відкладення розгляду справи та повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні до суду не надходило, при цьому надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення спору по суті, господарський суд,-
З наявних в матеріалах справи приписів Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області від 03.04.2017 № 273/02-04 та від 02.06.2017 № 349/02-04 вбачається, що в результаті перевірки підприємницької діяльності відповідача було встановлено порушення ним вимог ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» та «Правил благоустрою території міста Бориспіль», внаслідок розміщення на землях комунальної власності без будь-яких дозвільних документів чи оформлення належним чином земельної ділянки - автомобільного причепу-фургону легкового-В, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ФОП Якименку С.А. на праві власності згідно з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО № 964837.
Відповідно до приписів відповідачу було запропоновано демонтувати тимчасову споруду в 10-денний термін або надати дозвільні документи.
Оскільки жодних дій щодо виконання приписів відповідач не здійснив та земельну ділянку, яку незаконно використовує для власних цілей, не повернув, позивач звернувся з даним позовом до суду із вимогою зобов'язання ФОП Якименка С.А. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності шляхом демонтажу тимчасової споруди.
В обґрунтування підстав позову позивач послався, зокрема, на порушення його прав як власника землі комунальної форми власності, вказуючи, що відповідач фактично використовує земельну ділянку за відсутності відповідного рішення Бориспільської міської ради чи її виконавчих органів. Відповідачем, не надано суду жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку та дозвільних документів на встановлення тимчасової споруди.
Оцінивши всі встановлені обставини справи в їх сукупності згідно поданих до справи доказів, господарський суд вказує про таке.
Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" унормовано, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
За змістом ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, зокрема відносяться вирішення питань регулювання земельних відносин, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів тощо.
Водночас, за приписами ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Згідно з вимог ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 123 цього кодексу також передбачено, що надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування.
За статтею 124 вказаного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
У відповідності до приписів статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З огляду на вищевикладене випливає, що надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить до компетенції органів місцевого самоврядування та здійснюється на підставі рішень сільських, селищних та міських рад.
Будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, визнаються самовільним зайняттям земельної ділянки визнаються (статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").
Як зазначено в статті 212 цього кодексу самовільно зайнятті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснення за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Отже, самовільне зайняття земельної ділянки означає фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. При цьому таке використання за своїм характером виключає можливість нормального користування земельною ділянкою з боку інших осіб. Окрім цього, Земельний кодекс України ставить правомірність використання земельної ділянки в залежність від встановлення її меж у натурі (на місцевості) та державної реєстрації правовстановлюючого документа.
Як роз'яснено в пункті 3.1. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин " від 17 травня 2011 року № 6, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Судом встановлено, що відповідачем було зайнято земельну ділянку комунальної форми власності для розміщення на ній тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з норми статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що тимчасова споруда торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності є одноповерховою спорудою, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Порядок розміщення тимчасових споруд регулюється Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (надалі - Порядок).
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.3. Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС. До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.
Згідно з пункту 2.7. Порядку паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
Пунктом 2.31. Порядку передбачено, що розміщення ТС самовільно забороняється.
Таким чином, законодавець визначає, що встановлення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності допускається за умови наявності паспорта прив'язки тимчасової споруди, який не може бути виданий без підтвердження права особи на користування земельною ділянкою, на якій тимчасова споруда знаходиться, а у разі встановлення тимчасової споруди без такого паспорта прив'язки, остання підлягає демонтажу.
Згідно з листа управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області від 22.06.2017 вих. № 662/04-05 вбачається, що паспорт прив'язки тимчасової споруди по АДРЕСА_1 управлінням містобудування та архітектури не видавався.
Також в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до Бориспільської міської ради із відповідною заявою про можливість розміщення ним тимчасової споруди, та докази вжиття відповідачем заходів до оформлення права на земельну ділянку, тобто отримання рішення Бориспільської міської ради щодо надання йому згоди на користування земельною ділянкою за вищевказаною адресою для здійснення комерційної діяльності.
З огляду на викладене, враховуючи роз'яснення Постанови Пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року № 6 та те, що встановлення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності відповідачем відбулося, по-перше, без отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, що може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України, та, по друге, без отримання паспорту прив'язки, тобто всупереч Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, і на даний час відсутні докази демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди відповідачем, суд зазначає про правомірність вимог позивача щодо обов'язку відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу його тимчасової споруди.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України унормовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Вказана норма кореспондується із ст. 391 ЦК України, за якою визначено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
До того ж, статтею 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що органи місцевого самоврядування є суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів.
У відповідності до п. 4 ст. 20 вказаного Закону рішення органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Зазначеним Законом забороняється засмічувати території, що є об'єктом благоустрою.
Як встановлено у судовому засіданні та вбачається судом з матеріалів справи, відповідач шляхом розміщення на самовільно зайнятій земельній ділянці самовільно встановленої тимчасової споруди вчинив дії, які порушують порядок організації та упорядкування об'єктів благоустрою в м. Бориспіль.
З метою недопущення цих дій частиною 4 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено обов'язок власника тимчасової споруди забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або його право взяти пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.
Позивач підтвердив, що жодних договорів на пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою, що біля будинку АДРЕСА_1, а саме причепу-фургону легкового-В номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, з відповідачем укладено не було, міською радою не було надано дозвіл на розробку схеми встановлення даної тимчасової споруди, окрім того, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до Бориспільської міської ради із заявою про розгляд питання щодо укладення з відповідачем договору оренди земельної ділянки на якій розміщено тимчасову споруду, що в сукупності свідчить про те, що ФОП Якименко С.А. неправомірно встановив тимчасову споруду у відповідності до визначених законом вимог, внаслідок чого відбулося самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності.
Згідно зі статтею 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог статей 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 43, 49, 82, 84, 85, 115 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Якименка Сергія Анатолійовича (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу тимчасової споруди торгівельного призначення, а саме причепа-фургону легкового-В номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який розташований біля будинку АДРЕСА_1, за власний рахунок.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Якименка Сергія Анатолійовича (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул.. Київський Шлях, буд. 72, код ЄДРПОУ 04054903) 1600 (одна тисяча шістсот гривень) 00 коп судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 14.12.2017
Суддя В.М. Антонова
1 - в справу
2 - відповідачу - рек. з повід.