79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.11.2017р. Справа № 914/1870/17
Господарський суд Львівської області у складі
Суддя: Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.,
за позовом: Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд", м. Львів,
до Відповідача-1: Державного реєстратора Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Державного реєстратора Шубеляка Ігоря Ярославовича, с. Лапаївка, Пустомитівський район, Львівська область,
до Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Комплекс", м. Львів,
до Відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівський асфальтобетонний завод", м. Львів,
до Відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ", м. Львів,
за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м. Львів,
за участі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Лаби Петра Івановича, м. Львів
про скасування запису про реєстрацію права власності.
Представники:
Позивача: Шимчишин І.С. - в.о. генерального деректора; Семиренко П.Я. - представник (довіреність від 25.09.2017 року б/н);
Відповідача-1: не з'явився;
Відповідача-2: не з'явився;
Відповідача-3: Маковський І.Я. - представник (довіреність від 08.11.2017 року б/н);
Відповідача-4: Цімко П.О. - представник (довіреність від 04.10.2017 року б/н);
Третьої особи-1: не з'явився;
Третьої особи-2: не з'явився
Суть спору:
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд" до Відповідача-1: Державного реєстратора Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Державного реєстратора Шубеляка Ігоря Ярославовича, Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Комплекс", Відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівський асфальтобетонний завод", Відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ", за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", за участі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Лаби Петра Івановича, про скасування запису про реєстрацію права власності.
У позовній заяві Позивач просить скасований запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер 1292031346101, щодо реєстрації за Відповідачем 4 господарської споруди під літ.ХI-1 площею 44,2кв.м, до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5кв.м, заїзд площею 36кв.м, асфальтобетонна площадка площею 192кв.м, під'їзна колія №8 110м.п., під'їзна колія №9 110м.п.
Підставою позову Позивач зазначає те, що вказаної споруди не існує та реєстрацію оспорюваної споруди проведено за адресою місцезнаходження земельної ділянки, яка належить Позивачу.
Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 14.09.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 26.09.2017 року. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 26.09.2017р., 31.10.2017р., 09.11.2017р. та 20.11.2017р., в яких відображено хід розгляду справи. Строк розгляду справи продовжено на 15 днів з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 09.11.2017р. Також, ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 09.11.2017р. залишено без розгляду заяву Позивача від 09.11.2017 року вх. № 4671/17.
Представникам Учасників судового процесу продовж розгляду справи оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам судового процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, а також письмові повідомлення про оголошення ухвал про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки Учасників судового процесу визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 29, 38, 59 ГПК України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Представники Позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали повністю, в судовому засіданні надали усні пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві. Також, 27.11.2017р. за вх.№40531/17 Позивачем подано додаткові пояснення.
Відповідач 1 явку особисто чи повноважного представника в судове засідання не забезпечив, впродовж розгляду справи надав усні та письмові пояснення по суті спору та просив розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач 2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, впродовж розгляду справи представник Відповідача 2 проти позову заперечила з причин та підстав, зазначених у відзиві. Представник Відповідача 3 в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з причин та підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник Відповідача 4 в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з причин та підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа 1 явку повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечила, про причини неявки суду не повідомила; була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судових засідань.
Третя особа 2 явку особисто чи повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечила, про причини неявки суду не повідомила; була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судових засідань.
Крім того, 27.09.2017р. за вх.№4064/17 Позивачем подано заяву про забезпечення позову, розгляд якої відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 30.10.2017р., 09.11.2017р. та 20.11.2017р.
У заяві про забезпечення позову Позивач просить:
- накласти арешт на господарську споруду під літ.ХI-1 площею 44,2кв.м, до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5кв.м, заїзд площею 36кв.м, асфальтобетонна площадка площею 192кв.м, під'їзна колія №8 110м.п., під'їзна колія №9 110м.п., яка знаходиться у м.Львові, вул.Зелена, 238;
- заборонити Відповідачеві 4 чи будь-яким іншим особам відчужувати господарську споруду під літ.ХI-1 площею 44,2кв.м, до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5кв.м, заїзд площею 36кв.м, асфальтобетонна площадка площею 192кв.м, під'їзна колія №8 110м.п., під'їзна колія №9 110м.п., яка знаходиться у м.Львові, вул.Зелена, 238, у тому числі укладати договори купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, вносити зазначену господарську споруду до статутного (складеного) капіталу товариств юридичних осіб чи відчужувати її у будь-який спосіб;
- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо господарської споруди під літ.ХI-1 площею 44,2кв.м, до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5кв.м, заїзд площею 36кв.м, асфальтобетонна площадка площею 192кв.м, під'їзна колія №8 110м.п., під'їзна колія №9 110м.п., яка знаходиться у м.Львові, вул.Зелена, 238.
Як на підставу необхідності вжиття заходів до забезпечення позову Позивач покликається на те, що впродовж липня 2017р. спірне майно було двічі перепродане, що свідчить про намір Відповідачів уникнути в майбутньому настання відповідальності за безпідставне переоформлення права власності; наявність такого «ланцюжка» свідчить, згідно доводів Позивача, про можливість Відповідача 4 в подальшому здійснити відчуження спірного майна з метою створення Позивачеві перешкод для скасування права власності на спірне майно; таким чином Позивач робить висновок, що невжиття таких заходів може призвести до порушення законних прав Позивача.
Щодо поданої Позивачем 27.09.2017р. за вх.№4064/17 заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд зазначає наступне.
У статті 67 Господарського процесуального кодексу України наведено вичерпний перелік заходів забезпечення позову в господарському процесі.
Так, відповідно до частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
В пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до абз.2 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.
Заходи забезпечення позову є однією з важливих гарантій захисту прав та інтересів громадян і юридичних осіб, передбачених процесуальним законодавством.
Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення; достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову; про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо); саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).
Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК України забороняється вчинення дій щодо предмета спору.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Крім цього, при вирішені питання про забезпечення позову судом приймається до уваги практику Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також у рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення представників Сторін, оцінивши докази в їх сукупності суд дійшов висновків про те, що заяву Позивача від 27.09.2017р. за вх.№4064/17 про вжиття заходів забезпечення позову слід відхилити за безпідставністю; при цьому суд також бере до уваги, що Позивачем не доведено, що невжиття заходів із забезпечення позову, про які він просить, з урахуванням предмету та підстав позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; саме лише посилання Позивачем в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви; Позивачем не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а також не обгрунтовано адекватність заходу; при цьому суд також бере до уваги, що Позивачем не оспорюється право власності Відповідача 4 на спірний Об'єкт.
Заяву розглянуто судом з виходом до нарадчої кімнати.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Учасників судового процесу зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам судового процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Впродовж розгляду справи в судових засіданнях суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
При цьому суд також зазначає, що, з врахуванням дати подання позову та вимог ч.ч.1, 2 ст.69 ГПК України, в суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.
Розглянувши і дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників Сторін та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач стверджує, що йому впродовж багатьох років належить земельна ділянка за адресою м.Львів, вул.Зелена, 238 у м.Львові. В підтвердження наведеного Позивач вказує, що рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.10.1985р. №599 надано Позивачу (на той час Домобудівельний комбінат, правонаступником якого є Позивач) земельну ділянку по вул.Зелена, 238 у м.Львові. Згідно довідки Управління Держкомзему у м.Львові від 25.03.2010р. №40/01-15/1366 про правовий статус земельної ділянки, земельна ділянка по вул.Зелена, 238 у м.Львові знаходиться в користуванні ЗАТ «Львівміськбуд».
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що державним реєстратором Лапаївської сільської ради (Відповідач 1) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №35987928 від 05.07.2017р., згідно якого за ТзОВ «Агат-Комплекс» (Відповідач 2) зареєстровано право власності на господарську споруду під літ.ХI-1 площею 44,2кв.м, до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5кв.м, заїзд площею 36кв.м, асфальтобетонна площадка площею 192кв.м, під'їзна колія №8 110м.п., під'їзна колія №9 110м.п.
Дана реєстрація відбулась на підставі довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 17.12.2013р. №6291, яка видана на підставі інвентаризаційних даних. У довідці вказано, що споруди збудовано у 1972р., хоча Відповідач 2 створений лише у 2000р., відтак, згідно доводів Позивача, Відповідач 2 не будував спірний об'єкт, не купував та не набував на підставі інших правочинів.
Згодом спірний об'єкт Відповідачем 2 відчужено Товариству з обмеженою відповідальністю "Золочівський асфальтобетонний завод" (Відповідач 2). В подальшому - Відповідач 3 відчужив спірний об'єкт Товариству з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ" (Відповідач 4); (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1292031346101).
Згідно відповіді ОКП «БТІ та ЕО» від 16.08.2017р. №3211 на лист Позивача від 15.08.2017р. №01/57, в матеріалах інвентаризаційних та реєстраційних справ відсутня інформація про спірний об'єкт та видачу довідки від 17.12.2013р. №6291.
Позивач зазначає, що насправді за даною адресою немає і не було жодного об'єкта нерухомого майна площею 44,2кв.м., а відтак, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про право власності на майно, якого фактично не існує.
Позивач також зазначає, що впродовж 2014-2017р.р.відносно нього розглядалась справа про банкрутство, в межах якої проведена суцільна інвентаризація, матеріалами якої не підтверджується наявність у Позивача спірного об'єкта.
Позивач також стверджує, що 01.07.2002р. ним було відчужено асфальтну установку «Тельтомат», яка розташована за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 238 і саме на тому місці, де ніби-то розташований спірний об'єкт, що підтверджується актом прийому-передачі та схемою розташування асфальтної установки, доданих до договору купівлі-продажу.
Підставність залучення до розгляду справи Фізичної особи-підприємця Лаби Петра Івановича (Третя особа 2) Позивач обґрунтовує тим, що останній складав технічний паспорт на спірний Об'єкт, в якому зазначені неіснуючі дані.
Позивач також зазначає, що реєстрація спірного Об'єкту відбулась у липні 2017р. на підстав довідки від 17.12.2013р., відтак, Відповідач 1 повинен був пересвідчитись у під ставності здійснення реєстрації.
Щодо Відповідача 4 Позивач зазначає, що ТзОВ «Дукат ЛВ» зареєстровано по вул.Луганська, 1Б та здійснює фактичну діяльність поблизу адреси місцезнаходження спірного Об'єкту, відтак, посадові особи Відповідача 4 повинні б чітко знати, що спірного Об'єкту не існує, а відтак, вони укладають нікчемний правочин.
Позивач покликається на ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначаючи про відсутність такої підстави реєстрації як довідка БТІ. Крім цього, як на нормативну підставу своїх вимог Позивач покликається на ст.ст.16, 182, 319, ч.1 ст.321, 391 ЦК України, ст.ст.9, 19, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З врахуванням наведеного Позивач вважає запис про реєстрацію права власності на вищеназваний об'єкт нерухомого майна безпідставним, неправомірним, а тому просить суд його скасувати.
Крім того, щодо пояснень Відповідача 1 в тій частині, що державна реєстрація спірного Об'єкту відбулась на підставі п.42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015р. №1127, Позивач додатково зазначив, що згідно п.42 Порядку для проведення державної реєстрації подається технічний паспорт та документ, що підтверджує присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна; проте, згадана довідка ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 17.12.2013р. №6291 ніколи не видавалась.
Відповідач 1 проти позову заперечив. У письмових поясненнях, наданих суду 27.11.2017р. за вх.№40022/17 зазначив наступне.
Позивачем не надано жодного документу, визначеного статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що підтверджують право власності або його реєстрацію на спірний Об'єкт та не надано жодного оригіналу з документів, визначених законодавством. Згідно ст.22 Закону, відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник; в обов'язки державного реєстратора не входить перевірка достовірності даних, наданих заявником, віднесення об'єктів нерухомого майна до того чи іншого виду чи вихід на місце і обстеження майна в натурі. Законодавець передбачає залишати у реєстраційні справі заяву та квитанцію про сплату адміністративного збору; оригінали та інші необхідні для реєстрації документи повертаються заявнику. Станом на 24.11.2017р. Відповідач 1 не має можливості увійти у Державний реєстр чи отримати будь-які відомості з нього, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 09.08.2017р. №2524/5 йому тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Надані заявником документи відповідали вимогам, встановленим законодавством.
Відповідач 2 проти позову заперечив, зазначивши у відзиві, з покликанням на статті 15, 16 ЦК України, що Позивач не наводить у позовній заяві доводів яке саме його право порушене і яким чином задоволення його позовної вимоги приведе до відновлення ніби-то порушеного права.
Позивачем не надано жодного доказу (правовстановлюючого документу) на підтвердження наявності будь-якого права на земельну ділянку.
У позові не сформульована та не визначена вимога до Відповідача 2.
У відзиві на позовну заяву Відповідач 3 зазначив, що відхиляє позовні вимоги повністю з тих підстав, що позовна заява не містить вимог до Відповідача 3. Також, Відповідач 3 зазначив, що у позовній заяві не вказано, не обгрунтовано, яке саме право Позивача було порушене Відповідачем 3.
У своєму відзиві на позовну заяву Відповідач 4 зазначає, що ним законно набуто право власності на спірний Об'єкт, просить відмовити в задоволенні позову, вважаючи доводи Позивача необґрунтованими та безпідставними, що не підтверджені доказами виходячи з наступного.
Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності у нього речових прав на будь-яку земельну ділянку по вул.Зелена, 238 у м.Львові, як і не надає доказів, які б дали змогу ідентифікувати земельну ділянку про наявність прав на яку він вказує, а також з'ясувати чи має така ділянка відношення до спірної господарської споруди, чи накладається на неї. Відтак, Відповідач 4 робить висновок, що твердження Позивача про порушення його прав як користувача земельної ділянки за адресою м.Львів, вул.Зелена, 238 державною реєстрацією права власності на нерухоме майно за Відповідачем 2, на думку Відповідача 4, не може вважатись обґрунтованим.
Крім того Відповідач 4 вважає, що Позивач не наводить доказів, які б ставили під сумнів зазначене у довідці ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 17.12.2013р. №6291.
Також, Відповідач 4 стверджує, що зазначення року будівництва спірного Об'єкту - 1972р. - не може ставитись в залежність від дати створення Відповідача 2, оскільки у довідці ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 17.12.2013р. №6291, як і в технічному паспорті, зазначено лише рік побудови, а не дату реєстрації права власності.
Покликання Позивача на матеріали інвентаризації 2015 року в ході проведення процедури банкрутства, на думку Відповідача 4, є безпідставним, оскільки вказані документи підтверджують виключно відсутність реєстрації на спірний Об'єкт за Позивачем, який не є власністю Позивача.
На думку Відповідача 4, покликання Позивача на ст.ст.16, 319, 321, 391 ЦК України є безпідставним, оскільки передумовою застосування вказаних норм законодавства є наявність у Позивача статусу власника майна, щодо якого він просить суд захистити своє право, якого у нього немає.
Крім цього Відповідач 4 зазначає, що в обґрунтування позову стосується правомірності набуття права власності Відповідачем 2, проте Позивач оскаржує запис про реєстрацію права власності за Відповідачем 4, при цьому не оспорюючи набуття права власності Відповідача 4.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно ч.4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Скасування державної реєстрації на підставі рішення суду передбачено ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1141.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Приписами ч.1 ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.ч.2, 4 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до вимог ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 91189781; дата формування 05.07.2017р.) право власності на об'єкт нерухомого майна ((реєстраційний номер 1292031346101; об'єкт нерухомого майна: споруда, господарська споруда, об'єкт житлової нерухомості: Ні) описом: «Загальна площа (кв.м): 44,2, Опис: господарська споруда під літ. ХI-1 площею 44,2кв.м. до складу якої входять підпірна стінка, заїзд, асфальтобетонна площадка, під')зна залізнична колія №8, №9", адреса: Львівська обл., м.Львів, вул.Зелена, буд.238); номер запису про право власності 21231622, зареєстровано 03.07.2017р. державним реєстратором Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Шубеляком Ігорем Ярославовичем; підстава виникнення права власності: довідка, серія та номер 6291, видана 17.12.2013р., видавник Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 22.05.2017р., видавник ФОП Лаба П.І.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №35987928 від 05.07.2017р.; форма власності - приватна; розмір частки: 1: власник: ТзОВ «Агат-Комплекс»; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 365, виданий 12.07.2017р.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №36112322 від 12.07.2017р.
Згідно листа Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради від 11.10.2017р. №2902-1094, на виконання вимог ухвали суду у даній справі від 26.09.2017р. надано оригінал реєстраційної справи №1292031346101, на підставі яких здійснювалась реєстрація споруди за адресою м.Львів, вул.Зелена, 238.
При цьому, у листі від 11.10.2017р. №2902-1094 повідомлено, що станом на 09.10.2017р. документи реєстраційної справи, на підставі яких 05.07.2017р. здійснювалась реєстрація спірної споруди, не надходили до Управління.
Відповідно до матеріалів реєстраційної справи, 12.07.2017р. за №36112322 приватним нотаріусом Дякович М.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на господарську будівлю, що розташована за адресою: Львівська обл., м.Львів, вул.Зелена, 238, за ТзОВ «Золочівський асфальботенний завод».
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.07.2017р., індексний №91820373, 12.07.2017р. за номером запису про право власності 21358555 за ТзОВ «Золочівський асфальтобетонний завод» зареєстровано право власності на споруду, господарську споруду за адресою: Львівська обл., м.Львів, вул.Зелена, 238, загальною площею 44,2; опис об'єкта нерухомого майна: господарська споруда під літ. ХI-1 площею 44,2кв.м. до складу якої входять підпірна стінка, заїзд, асфальтобетонна площадка, під')зна залізнична колія №8, №9.
20.07.2017р. за №36231920 приватним нотаріусом Дякович М.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на господарську будівлю, що розташована за адресою: Львівська обл., м.Львів, вул.Зелена, 238, за ТзОВ «Дукат ЛВ».
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.07.2017р., індексний №92436199, 20.07.2017р. за номером запису про право власності 21480951 за ТзОВ «Дукат ЛВ» зареєстровано право власності на споруду, господарську споруду за адресою: Львівська обл., м.Львів, вул.Зелена, 238, загальною площею 44,2; опис об'єкта нерухомого майна: господарська споруда під літ. ХI-1 площею 44,2кв.м. до складу якої входять підпірна стінка, заїзд, асфальтобетонна площадка, під')зна залізнична колія №8, №9.
У копії довідки (оригінал якої суду не представлено) Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (по тексту - ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 17.12.2013р. №6291 зазначено, що така видана ТзОВ «Агат-Комплекс» про те, що згідно інвентаризаційних даних ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 29.12.2012р. за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 238 розташована господарська споруда під літ. ХI-1 площею 44,2кв.м, до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5кв.м, заїзд площею 36кв.м, асфальтобетонна площадка площею 192кв.м, під'їзна залізнична колія №8 110м.п., під'їзна залізнична колія №9 110м.п.; дані господарські споруди побудовано 1972 року.
Відповідно до копії технічного паспорта на під'їздну колію №8 та №9 з допоміжними спорудами (оригінал не представлено), складеного 22.05.2017р. ФОП Лаба П.І., паспорт складено щодо наступного майна: під'їзна залізнична колія №8 110м.п.; під'їзна залізнична колія №9 110м.п.; заїзд 36кв.м; асфальтобетонна площадка 192,5кв.м; підпірна стінка 194,5кв.м; у всіх випадках зазначено рік побудови - 1972р.
Щодо представлених Позивачем матеріалів повної суцільної інвентаризації, суд зазначає. що така проводилась щодо нерухомого майна ЗАТ ПБО «Львівміськбуд». Відтак, з врахуванням доводів Позивача щодо відсутності спірного Об'єкту, а відтак, неналежності такого Позивачу, не може підтверджувати чи спростовувати наявність або відсутність спірного Об'єкту.
Проте, згідно відповіді ОКП «БТІ та ЕО» від 16.08.2017р. №3211 на лист Позивача від 15.08.2017р. №01/57, в матеріалах інвентаризаційних та реєстраційних справ відсутня інформація про спірний Об'єкт та видачу довідки від 17.12.2013р. №6291.
Згідно листа ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 25.10.2017р. №4011, наданого на вимогу суду, надати матеріали інвентаризаційних справ щодо об'єктів нерухомого майна - господарська споруда під літ. ХI-1 площею 44,2кв.м, до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5кв.м, заїзд площею 36кв.м, асфальтобетонна площадка площею 192кв.м, під'їзна залізнична колія №8 110м.п., під'їзна залізнична колія №9 110м.п., які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 238 - адресант не може, оскільки інвентаризаційні справи на об'єкти нерухомості з такими технічними характеристиками у відділі технічної та юридичної інформації не обліковуються. Технічна інвентаризація вищезгаданих об'єктів нерухомості могла проводитись іншими суб'єктами господарювання, які пройшли професійну атестацією.
Поряд з цим, з приводу покликання Позивача на відлучення асфальтної установки «Тельтомат», яка розташована за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 238 і, згідно його доводів, саме на тому місці, де ніби-то розташований спірний об'єкт, суд зазначає, що договір купівлі-продажу від 01.07.2002р., згідно якого АТ Проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд» зобов'язується передати у власність ТзОВ "Західресурс» вказану асфальтну установку, як і складений на підставі нього 10.02.2003р. акт приймання-передачі, не підтверджують розташування такої саме на місці спірного Об'єкту, у них лише зазначена адреса місця розташування Установки - м.Львів, вул.Зелена, 238. Крім того, наведене не підтверджується і додатковою угодою №1 від 11.12.2002р. до договору від 01.07.2002р., в тому числі схемою (навіть в порівнянні з даними технічного паспорта), оскільки Позивачем не доведено, що схематичний план земельної ділянки (дані технічного паспорта) та схема на звороті додаткової угоди від 11.12.2002р. стосуються однієї і тієї ж земельної ділянки, як і не обґрунтовано, що схематичний план земельної ділянки та схема угоди можуть доводити такі твердження. Крім цього, згідно доводів самого Позивача (в тому числі зазначених у позовній заяві), асфальтна установка «Тельтомат» є рухомим майном.
Покликання Позивача на матеріали інвентаризації 2015 року в ході проведення процедури банкрутства, на думку Відповідача 4, є безпідставним, оскільки вказані документи підтверджують виключно відсутність реєстрації на спірний Об'єкт за Позивачем, який не є власністю Позивача.
З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що в матеріалах справи наявні взаємно суперечливі докази про фактичне існування спірного Об'єкту.
З приводу порушеного права Позивача суд зазначає наступне.
Як на підставу позову Позивач зазначає себе власником та користувачем земельної ділянки за адресою: м.Львів. вул.Зелена, 238 та просить захистити його право володільця земельною ділянкою.
Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст.126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ст.79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав; формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок; винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення Виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих від 21.10.1985р. №599, вирішено клопотання Домобудівельного комбінату Головльвівбуду задовільнити та для розширення будівництва виробничих цехів комбінату, крім прирізки площі 1,68га по вул.Зеленій, додатково відвести площу земельних ділянок 2,72га. До Рішення від 21.10.1985р. №599 додано викопіровку з генплану м.Львова, з якої вбачається, що означені ділянки знаходяться впритул до перехрестя вулиць Зелета та Луганська.
Відповідно до довідки Управління Держкомзему у м.Львові від 25.03.2010р. №40/01-15/1366 про правовий статус земельної ділянки, земельна ділянка по вул.Зелена, 238 у м.Львові площею 12,1102 знаходиться у користуванні ЗАТ «ПБО Львівміськбуд» (ДБК-1) (згідно списку землекористувачів і землевласників Галицького району м.Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.02.1998р. №51 «Про інвентаризація земель м.Львова», державний акт на право власності на земельну ділянку ПП «Галицькі страви» для будівництва та обслуговування АЗС (зареєстрований за №02:05:438:01996 від 28.09.2005р. в книзі записів 02-6), ухвали Львівської міської ради від 12.02.2004р. №1062, від 16.12.2004р. №1983, від 16.03.2006р. №№3570, 3573, від 07.06.2007р. №917, від 16.02.2009р. №2419 щодо вилучення частин земельних ділянок).
Проте, зазначені документи не є документами, що посвідчують право на земельну ділянку.
Щодо доводів Позивача про те, що рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.10.1985р. №599 надано Позивачу (на той час Домобудівельний комбінат, правонаступником якого є Позивач) земельну ділянку по вул.Зелена, 238 у м.Львові, суд зазначає наступне.
Також суд зазначає, що надана Позивачем копія плану земельної ділянки, яка розташована по вул.Зелена, 238 не є правовстановлюючим документом, який міг би підтвердити знаходження такої в користуванні Позивача чи інші правомоччя Позивача щодо даної земельної ділянки. При цьому суд бере до уваги, що згідно представленого плану, площа ділянки складає 9,9100га і різниться від площі ділянки, зазначеної в інших представлених Позивачем документах.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності будь-якого речового права на земельну ділянку по вул.Зелена, 238 у м.Львові, як і не подано доказів, які б дали змогу ідентифікувати земельну ділянку, про наявність прав на яку він вказує, суд приходить до висновку про Позивачем не обґрунтовано та не доведено наявність, а відтак і порушення його прав як користувача земельної ділянки за адресою м.Львів, вул.Зелена, 238 державною реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно.
З врахуванням вищенаведеного суд зазначає про відсутність правових підстав до задоволення заявленого позову та в позові слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
27.11.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 04.12.2017р.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід залишити за Позивачем.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 4-7, 22, 29, 33, 34, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя Фартушок Т. Б.