79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.12.2017р. Справа № 914/1882/17
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Львівська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця”, м.Львів
до відповідача: Державного підприємства “Сколівське лісове господарство”, м.Сколе, Львівська область
про стягнення штрафу у розмірі 15 486,45 грн.
Головуючий суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Мазовіта А.Б.
Суддя Мороз Н.В.
При секретарі Зарицькій О.Р.
Представники:
Від позивача: не з»явився
Від відповідача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи).
Суть спору:
На розгляд до Господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Львівська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця”, м. Львів подано позов про стягнення з Державного підприємства “Сколівське лісове господарство”, м. Сколе Львівської області 15 486,45 грн. штрафу.
Ухвалою Господарського суду від 15.09.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.10.2017р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.
Пояснення позивача від 03.10.2017 р. №НБ-1621 (в порядку ст.22 ГПК України) поступили до господарського суду 10.10.2017 року, зареєстровані за вх.№34214/17, прийняті судом та приєднані до матеріалів справи.
Відзив на позовну заяву від 09.10.2017 р. з документами поступив до господарського суду від ДП «Сколівське лісове господарство» 10.10.2017 р., зареєстрований за вх.№34236/17, прийнятий судом та приєднаний до матеріалів справи. У відзиві відповідач, зокрема просить застосувати строки позовної давності при вирішенні даного спору.
В судовому засіданні 11.10.2017 року оголошувалась перерва до 01.11.2017 року, про що представників сторін було повідомлено у письмовій формі (під розписку), для надання можливості представнику позивача ознайомитись із відзивом на позовну заяву та долученими до нього документами.
Заперечення на відзив ДП «Сколівське лісове господарство» за №НЮ-1771 від 30.10.2017 р. з документами поступили до господарського суду від позивача 30.10.2017 р., зареєстровані за вх.№36463/17, прийняті судом та приєднані до матеріалів справи.
Пояснення від 01.11.2017 року з документами поступили до суду від відповідача 01.11.2017 р., зареєстровані за вх.№36936/17, прийняті судом та приєднані до матеріалів справи.
З підстав, зазначених в ухвалі від 01.11.2017 року розгляд справи відкладався на 13.11.2017 року. Цією ж ухвалою суд витребував в Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області матеріали справи №308/596/17.
Клопотання ДП «Сколівське лісове господарство» від 01.11.2017 р. (в порядку ст.38 ГПК України) про витребування у позивача документів (актів загальної форми, а саме від 13.05.2016р. №10913, №4555 та №15, від 18.06.2016 р. №4555а, від 01.11.2016 №81, від 21.10.2016р. №52 та листування між ОСОБА_2 митницею ДФС та підрозділами позивача щодо затриманого вагону №96359328 за період травень 2016 року -грудень 2016 року поступило до господарського суду 06.11.2017 р.(зареєстровано за вх.№37498/17), прийнято судом та приєднано до матеріалів справи. Клопотання мотивовано тим, що вказані документи дозволять встановити дату початку перебігу строків позовної давності по цій справі.
Заява від позивача за №НЮ-1826 від 06.11.2017 р. про виправлення технічної описки в позовній заяві залізниці від 08.09.2017 №НБ-1485 поступила до господарського суду 07.11.2017 року (вх.№37583/17) прийнята судом та приєднана до матеріалів справи.
09.11.2017 року в документообігу господарського суду Львівської області зареєстровано поступлення листа за №308/596/17 від 06.11.2017 р. Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з матеріалами справи №308/596/17. Лист долучено до матеріалів даної справи, судова справа прийнята для огляду матеріалів.
10.11.2017 року за вх.№38060/17 в суді зареєстровано клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи документів. Клопотання прийнято судом та приєднано до матеріалів справи.
З підстав, зазначених в ухвалі від 13.11.2017 року суд продовжив строк розгляду справи на 15 днів з 14.11.2017 року; відклав розгляд справи на 24.11.2017 р. та витребував у позивача документи за клопотанням відповідача від 01.11.2017 р. (в порядку ст.38 ГПК України) та з власної ініціативи витребував у позивача та у ОСОБА_2 митниці ДФС акт зважування загальної форми №755 від 18.06.2016 року і листування між ОСОБА_2 митницею ДФС та підрозділами ПАТ «Українська залізниця» щодо затриманого вагону №96359328 за період з травня 2016 р. по грудень 2016 р.
Судом задоволено клопотання представника позивача (вх.№38243/17 від 13.11.2017 р.) та надано представнику матеріали справи для ознайомлення, що підтверджується відповідним записом, вчиненим представником позивача на поданому ним клопотанні.
Судом задоволено клопотання представника відповідача ( вх.№38557/17 від 15.11.2017 р.) та надано представнику матеріали справи для ознайомлення, що підтверджується відповідним записом, вчиненим представником відповідача на поданому ним клопотанні.
На виконання п.3 ухвали суду від 13.11.2017р., в додаток до листа за №НЮ-1976 від 20.11.2017 р., представником подано витребовувані документи (акти загальної форми, листування між ОСОБА_2 митницею ДФС та підрозділами ПАТ «Українська залізниця» щодо затриманого вагону №96359328). Лист з документами прийнятий судом та приєднаний до матеріалів справи.
На виконання ухвали суду від 13.11.2017 року ОСОБА_2 митницею ДФС скеровано до суду лист до якого долучено копію акту зважування №755 від 18.06.2016 р., копію митної декларації та копію листа Львівської митниці від 14.12.2017 та повідомлено, що листування з підрозділами ПАТ «Укрзалізниця» стосовно вагону №96359328 у справах митниці відсутні. ОСОБА_2 митниці ДФС з документами зареєстрований в господарському суді 23.11.2017 року за вх.№39787/17, прийняті судом та приєднані до матеріалів справи.
В судове засідання 24.11.2017 року представники сторін явку повноважних представників забезпечили: від позивача в засіданні взяли участь повноважні представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4, від відповідача - повноважний представник ОСОБА_1 В засіданні суд надав можливість представникам сторін ознайомитись із документами, які поступили від ОСОБА_2 митниці ДФС, заслухав доводи та міркування представників сторін щодо цих документів.
Ухвалою від 24.11.2017 року призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. За результатами автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, у склад колегії увійшли: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Мороз Н.В. і ОСОБА_5, що підтверджується наявним у справі Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів. Ухвалою від 27.11.2017 року справу №94/1882/17 прийнято до розгляду у колегіальному складі судів : головуючий суддя Кітаєва С.Б. , судді Мороз Н.В. та Мазовіта А.Б., призначено судове засідання на 06.12.2017 року.
В судове засідання 06.12.2017 року відповідач явку повноважного представника забезпечив. Додаткові заяви, клопотання, пояснення, документи від відповідача до справи не надходили .
Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак 05.12.2017 року в канцелярію суду поступило клопотання за №НЮ-2057 від 05.12.2017р. від представника позивача ОСОБА_3 (вхідний номер клопотання 41436/17) у якому представником повідомляється, що він не може взяти участь в судовому засіданні 06.12.2017 року, оскільки прийматиме участь у судовому засіданні у Вищому господарському суді України у справі №906/256/17, у зв»язку з чим просить відкласти розгляд справи на іншу дату.
Розглянувши в судовому засіданні вказане клопотання суд прийшов до висновку про відмову у його задоволення, виходячи із наступного.
Ухвалою суду від 06.12.2017 року явка повноважних представників сторін (в тому числі й позивача) в судове засідання не визнавалась судом обов»язковою. В матеріалах справи є довіреність, видана 26 жовтня 2017 року позивачем й іншому представнику - ОСОБА_4, яка брала участь у судовому засіданні 24.11.2017 року по даній справі. Довіреність на представника ОСОБА_4 позивачем не відкликана. Клопотання представника позивача ОСОБА_3 за №НЮ-2057 від 05.12.2017р. (вхідний номер клопотання 41436/17 від 05.12.2017 р.) не містить обґрунтованих пояснень того, чому представник позивача ОСОБА_4 не може взяти участь у судовому засіданні 06.12.2017 року і докази на підтвердження таких обставин до клопотання не долучені. Клопотання не містить посилання на те, що сторона позивача має наміри подати до справи додаткові, окрім вже наявних у справі, докази, заяви, пояснення тощо.
У п.3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз»яснено, що у випадку нез»явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв»язку з відсутністю його представника (з причин, пов»язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п»ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов»язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності у судовому засіданні.
Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
З підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 09.10.2017 р. (вх.№34236/17 від 10.10.2017 р.), поясненнях від 01.11.2017 року (вх.№ 36936/17 від 01.11.2017р.) представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити, підтримує також і викладене у відзиві клопотання про застосування строків позовної давності при вирішенні даного спору.
Позиція позивача стосовно заявлених вимог висвітлена у позовній заяві поясненні №НЮ-1621 від 03.10.2017 р. (вх.№34214/17 від 10.10.17р.), запереченнях від 30.10.2017 р. №НЮ-1771 на відзив відповідача (вх.№36463/17 від 30.10.2017 р.),з підстав наведених у яких позивач просить стягнути на його користь з відповідача 15 486,45 грн. штрафу, нарахованого на підставі ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення . Посилається на преюдиційність обставин, встановлених Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у постанові від 02.03.2017 р. у справі №308/596/17 при розгляді даної справи.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, враховуючи позицію позивача, висловлену у позовній заяві, запереченнях, оцінивши подані докази в їх сукупності, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.
11.05.2016р. ДП «Сколівське лісове господарство» відправлено зі ст. Сколе до ст.Захонь вагон № 96359328 з вантажем «деревина паливна», відправка № 542498.
По прибуттю вагона №96359328 на ст. Батьово Львівської залізниці в зоні митного контролю «Експорт» міжнародного залізничного пункту пропуску «Батьово», вагон був затриманий для здійснення митних процедур, у зв»язку з чим, посадовими особами митного посту «Залізничний» були подані товаросупровідні документи на вантаж.
02.03.2017 року, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області розглянув матеріали адміністративної справи №308/596/17 про порушення митних правил, які надійшли із ОСОБА_2 митниці ДФС, відносно громадянина України ОСОБА_6, директора Державного підприємства «Сколівське лісове господарство» про порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 Митного кодексу України. 02.03.2017 р. по даній справі була прийнята постанова, яка не оскаржувалась і набрала законної сили.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.03.2017 року у справі №308/596/17, яка набрала законної сили, було встановлено, наступне.
13 травня 2016 року в зоні митного контролю Експорт» міжнародного залізничного пункту пропуску Батьово для здійснення митних процедур посадовим особам митного посту Залізничний були подані товаросупровідні документи на товар деревина паливна..., що слідував у вагоні № 96359328 по митній декларації типу ЕК10АА № 209040000/2016/2881 від 11.05.2016 року, оформленої за процедурою електронного декларування, відправник - ДП «Сколівське лісове господарство», (82600 Україна, Львівська область, м. Сколе, вул. Стрийська, 30, код ЄДРПУО 00992473), одержувач фірма PISEC GESELLSCHAFT V.B.H. (1010 Wien Gottweiherg, Austria), а саме: залізнична накладна ЦИМ/СМГС № 542498 від 11.05.2016 року;рахунок-фактура від 11.05.2016 №29; специфікація № 29 від 11.05.2016;фітосанітарний сертифікат ) № 75/13-034/ВХ 343825 від 11.05.2016;копія сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для забезпечення експортних операцій від 05.04.2016 року серії ЛВ № 935947;екологічна декларація № 14/5650 від 11.05.2016.
Відповідно до митної декларації типу ЕК10АА № 209040000/2016/2881 від 11.05.2016 року у вагоні № 96359328 переміщується товар деревина паливна: дрова ялинові у вигляді колод породи ялини, довжиною 4 м, 3 м, діаметром 10-50 см, якість деревини відповідає ГОСТу 3243-88, коефіцієнт повнодеревності визначається згідно ДСТУ 4020-2-2001, в деревині є ядрова й заболонна гниль 15-30%, сучки обрубані, погружено в штабеля 5 місць, всього завантажено у вагон 54,74 куб. метрів. Вага брутто та нетто складає 40000 кг. Код товару за УКТ ЗЕД НОМЕР_1. Декларантом товару відповідно до графи 14 митної декларації типу ЕК10АА № 209040000/2016/2881 від 11.05.2016 є Державне підприємство «Сколівське лісове господарство» (82600 Львівська область, м. Сколе, вул. Стрийська,30), декларування здійснювала уповноважена особа підприємства на роботу з митними органами ОСОБА_7, Свідоцтво №268730/96/85, згідно графи 54 зазначеної митної декларації.
У графі 1 « отправитель» залізничної накладної ЦИМ/СМГС від 11.05.2016 №542498 зазначено назву відправника ДП «Сколівське лісове господарство» та у графі підпис зазначено прізвище ОСОБА_8 Відповідно до порядку заповнення граф накладної, який визначений п. 8 Розділу ІІ додатку до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) підпис відправника підтверджує правильність відомостей, внесених ним у накладну. Відповідно до інформації, що зазначена у графі 20 залізничної накладної ЦИМ/СМГС від 11.05.2016 №542498 через митний кордон України переміщуються у вагоні ПР 96359328 вантаж: «древесина топливная в виде бревен, полене, сучьев, вязанок хвороста или в аналогичных видах», маса (графа 24) визначена у кілограмах та складає 40000 кг. Код ГНГ - 440110.
Згідно рахунку-фактури від 11.05.2016 року №29 переміщується товар: деревина паливна: дрова ялинові у вигляді колод породи ялини, діаметром 10-50 см, довжиною 4 м, 3 м, 5 штабелів, обємом 54,74 м. куб, вартістю 1423,24 євро. Рахунок фактура від 11.05.2016 року №29 підписана директором ДП «Сколівське лісове господарство» ОСОБА_6 та головним бухгалтером ОСОБА_9, їх підписи завірені печаткою ДП «Сколівське лісове господарство».
У відповідності до специфікації №29 від 11.05.2016 у вагон №96359328 загружено 54,74 м3 деревини паливної: дрова ялинові у вигляді колоди породи ялина, діаметром 10-50см., довжиною 3м,4м, сучки обрубані. Гост 3243-88. Відповідно до розмірів колод 3 метрових загружено у кількості 29,68 м3, а 4 метрових -25,06 м3.
Специфікація складена за підписами: директора ДП «Сколівське лісове господарство» ОСОБА_6, начальника нижнього складу ОСОБА_8 та містить відбиток печатки ДП «Сколівське лісове господарство».
Відповідно до сертифікату про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій від 05.04.2016 серія ЛВ №995947 лісопродукція, що експортується характеризується так: деревина паливна, порода ялина, геометричні розміри 10-50х300-400 см, кількість 56 м3, код згідно УКТ ЗЕД 4401 10 00 00.
З метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи 18.06.2016 року митним постом Залізничний була подана заявка №70-70-61/60/067 представникам перевізника з проханням подати вагон № 96359328 для зважування, оскільки основною одиницею виміру та обліку кількості товарів в УКТЗЕД є одиниця маси кілограм (кг). Уразі потреби для цілей тарифного регулювання, нетарифного регулювання (ліцензування, квотування тощо), збору та оброблення статистичних даних застосовуються додаткові одиниці виміру та обліку. Відповідно до зазначеного, товар за кодом товарної позиції 4401 не має додаткової одиниці виміру, тому у документах щодо кількості товарів зазначається одиниця виміру у кілограмах, а не метрах кубічних.
Судом встановлено, що відповідно до акту №755 від 18.06.2016 року на станції (382501) Батьово у присутності осіб головного державного інспектора митниці ОСОБА_10, приймальника поїздів - ОСОБА_11 проведена перевірка маси вантажу у вагоні №96359328 і за її результатами встановлено, що фактична маса брутто вагона з вантажем склала 60140 кг. Якщо взяти до уваги те, що тара вагона з бруса складає 31200 кг, то різниця 28940 кг складає фактичну вагу самого вантажу, а це на 11060 кг менше ніж заявлено у товаросупровідних документах 40000 кг. ( 60140 31200=28940; 40000-28940=11060). Отже, за результатами зважування, встановлено розбіжність у вагових критеріях, зазначених документально (вага брутто 40000кг) та фактичних (вага брутто - 28940кг), тобто фактична вага на 11060 кг менше.
Подання митному органу неправдивих відомостей щодо ваги товару або кількості є однією з кваліфікуючих ознак порушення митних правил передбачених частиною 1статтею 483 Митного кодексу України.
На підставі пункту 8 статті 336 Митного кодексу України Управлінням боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_2 митниці ДФС направлено 15.06.2016 року на адресу отримувача фірми PISEC GESELLSCHAFT V.B.H. (1010 Wien Gottweiherg, Austria) лист (вих. № ) з проханням уточнити назву та код товару, який був куплений і очікується ними в рамках зовнішньоекономічного договору.
23.06.2016 року на адресу ОСОБА_2 митниці ДФС надійшов лист від австрійської фірми PISEC GESELLSCHAFT V.B.H. про те, що вони очікують «дрова технологические».
29.06.2016 року ОСОБА_12 у своєму листі від 29.06.2016 року (вх. № 11398-кб-11-21), який адресований заступнику начальника управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_2 митниці ДФС зазначив, що вони купують лісо продукцію і оплачують її лісовим господарствам за м3, а прийом її у Австрії здійснюється за ваговими показниками.
Зазначені вище листи від покупця та отримувача поставили під сумнів правильність класифікації товару, що переміщується через митний кордон України у вагоні №96359328 за митною декларацією типу ЕК10АА № 209040000/2016/2881 від 11.05.2016 року.
ОСОБА_2 митниця ДФС, у відповідності до ст. 327 Митного кодексу України листом від 04.07.2016 року № 07-70-61/34/1658, звернулась до ОСОБА_2 ТПП з проханням залучення експертів до повного митного огляду товару «деревина паливна...», з метою визначення чи відповідає переміщуваний товар відомостям заявленим в товаросупровідних документах на нього.
29.11.2016 року митниця ще раз подала заявку № 07-70-61/34/3246 до ОСОБА_2 ТПП з проханням провести експертизу, в ході якої визначити кількість, обєм, розміри, породу, сорт, код УКТ ЗЕД лісоматеріалів круглих, які поставляються на експорт у вагоні 96359328.
02.12.2016 року у зоні митного контролю, майданчик №3 Закарпатіетерпорт старшим державним інспектором ВМО № 2 митного поста Залізничний ОСОБА_13 на підставі п.5 Постанови Кабінеті Міністрів України від 23.05.2016 №467 із залученням експерта ОСОБА_2 ТПП ОСОБА_14 та у присутності комерційного агента станції Чоп ОСОБА_15 було проведено митний огляд товару, який слідує у залізничному вагоні № 96359328 (ОСОБА_5 про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів № 305010002/2016/00114 ).
Як зазначено у постанові, відповідно до інформації, що зазначена у експертному висновку №В -1159/7 від 05.12.2016 перевірка товару проводилась у період з 02.12.2016 по 05.12.2016 в присутності представника замовника експертизи старшого державного інспектора ВМО №2 митного поста Залізничний ОСОБА_2 митниці ДФС ОСОБА_13 за участю інженера із реалізації 1-ї категорії ОСОБА_16 ОСОБА_17 на відкритій території у мм.Члп АТ «Закарпатінтерпорт». Експертиза товару проведена експертом ОСОБА_2 ТПП ОСОБА_14, яким було встановлено, що за результатами зовнішнього огляду, замірів лісоматеріалів круглих та замірів штабелів, порода деревини ялина, розмірний склад лісоматеріалів довжиною 3,0 м, 4,0 м. , діаметр лісоматеріалів від 8 см до 50см, загальний обєм лісоматеріалів становить 50,35 м3 (2 штабелі: штабель розмірами 3,0х2,483х6,20, 46,184 склкбмх0,55 = 25,401 щільних кбм ; штабель розмірами 4,0х2,033х5,90м, 47,979скл.кбм х 0,52 = 24,949 щільних кбм). Згідно висновку, дані лісоматеріали круглі із деревини ялини загальним обємом 50,35 кбм відповідають вимогам дров по ГОСТ 3243-88, код УКТ ЗЕД 4401 10 00 00.
Порівняння даних на товар, які містяться у товаросупровідних документах з висновками експерта ОСОБА_2 ТПП № В-1159/7 від 05.12.16 (вхідний митниці від 11.12.16 № 7660/61/26), вказує на розбіжність між даними зазначеними в супровідних, перевізних документах, сертифікатах, МД (графа 31) із фактичним товаром, зокрема в частині обєму, діаметру лісоматеріалів тощо.
У постанові зазначено, що експертним висновком ОСОБА_2 торгово-промислової палати №В-1159/7 від 05.12.16, що складений на партію товару, на яку було видано Сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ЛВ№935947 від 05.04.2016 зафіксовано діаметр лісоматеріалів від 8 см до 50 см. Однак, діаметр деревини паливної згідно Сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ЛВ№935947 від 05.04.2016, виданий Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, складає від 10 см до 50 см. Відтак, виходячи з вищенаведеного, товарна партія за сертифікатом серії ЛВ№935947 від 05.04.2016 не відповідає товарній партії, зафіксованій експертним висновком ОСОБА_2 торгово-промислової палати № В-1159/7 від 05.12.16
Таким чином, партія деревини, на яку був виданий сертифікат серії ЛВ№935947 від 05.04.2016 за вказаними геометричними параметрами не відповідає фактично завантаженій у залізничний вагон номер № 96359328.
Крім того, як зазначено у постанові, загальний об"єм лісоматеріалів переміщуваних у вагоні № 96359328 складає 50,35 м.куб., а не 54,74 м.куб. як зазначено у товаросупровідних документах. Окрім того, відповідно до специфікації від 11.05.2016 № 29 у вагон № 96359328 завантажено колоди довжиною 3,0 метра у кількості 29,68 м3, а фактично згідно даних експерта 25,401 м3, а довжиною 4,0 метрів мало бути завантажено 25,06 м3, а за даними експерта завантажено 24,649м3, невідповідність даних очевидна.
Відповідно до ОСОБА_5 загальної форми станції Батьово №755 від 18.06.2016 є розбіжності в частині ваги товару, що переміщується у вагоні №96359328, а саме: різниця складає 11060 кг.
Специфікація № 29 від 11.05.2016 р. підписана директором ДП Сколівського лісового господарства ОСОБА_6 та начальником нижнього складу - ОСОБА_8, їх підписи завірені круглою печаткою ДП «Сколівське лісове господарство», для митних документів, код. ЄДРПОУ 00992474. У специфікації від 11.05.2016 № 29 та у графах 35 та 38 зазначена вага 40000кг, а за результатами зважування 28 940 кг, а це на 11060 кг. менше ніж заявлено.
Згідно статті 196 «Заборона щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України» Митного кодексу України не можуть бути пропущені через митний кордон України товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом, а також товари, що переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України.
За наведеного суд дійшов висновку, що у залізничному вагоні № 96359328 повинні знаходитись лісоматеріали, які відсутні і геометричні розміри яких не відповідають заявленим а також, що як підставу для переміщення товарів у вагоні № 96359328, органам доходів і зборів, були подані документи: рахунок-фактура №29 від 11.05.2016, специфікація № 29 від 11.05.2016, сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для забезпечення експортних операції серії ЛВ №935947, залізнична накладна № 542498 від 11.05.2016, митна декларація типу ЕК10АА № 209040000/2016/2881 від 11.05.2016 року, що містять неправдиві відомості щодо ваги, кількості, походження деревини та геометричних розмірів деревини.
Відповідно до термінів, які зазначені у статті 2 розділу І Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), «отправительлицо, предъявившее груз к перевозке и указанное в накладной в качестве отправителя груза.
Згідно із вимогами статті 15 розділу ІІ Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) в накладній повинні міститися відомості про назву відправника і його поштовий адрес.
Судом встановлено, що відправником вантажу є продавець ДП «Сколівське лісове господарство» (Львівська область, м. Сколе, вул. Стрийська, 30), про що підтверджує інформація, що зазначена у графі 1 «от правитель» залізничної накладної ЦИМ/СМГС від 11.05.2016 №542498.
Відправник відповідно до вимог параграфу 1 статті 16 розділу ІІ Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) забезпечує правильність відомостей, зазначених у накладній і несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, не точного або неповного зазначення цих відомостей.
Відповідно до картки субєкта ЗЕД №209/2012/510 Державне підприємство «Сколівське лісове господарство», код ЄРПОУ 00992473, місцезнаходження якого: Україна, 82600, Львівська область, Сколівський район, м. Сколе, вул. Стрийська, буд. 30, очолює керівник ОСОБА_6.
У відповіднсті до Постанови Пленуму ВС України від 3 червня 2005 року N 8 Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.
Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у Постанові від 02.03.2017р. по справі №308/596/17 дійшов висновків, що директор ДП «Сколівське лісове господарство», вчинив дії спрямовані на переміщення товарів деревина паливна... через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання органу доходів і зборів, як підставу для переміщення цих товарів документів що містять неправдиві відомості щодо кількості, ваги, геометричних розмірів та митної вартості та що зазначені дії кваліфіковані за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України.
На підставі наявної у справі митної декларації ЕК10АА №2009040000/2016/2881 від 11.05.2016 встановлено, що у графі 2 «Відправник/експортер» зазначено ДП «Сколівське лісове господарство» (82600 Львівська область, м.Сколе, вул.Стрийська,30), у графі 14 «Декларант/представник» вказано ОСОБА_7, Свідоцтво №268730/96/85. Крім того, судом було з»ясовано, що саме гр.ОСОБА_7 були підписані рахунок-фактура від 11.05.2016 №29 та специфікація №29 від 11.05.2016. Встановлено, що гр. ОСОБА_6 електронну декларацію не подавав, товаросупровідні документи не підписував, а тому саме за відсутності даних про те, що ОСОБА_6 є суб»єктом відповідальності за виявлене порушення митних правил, притягнення його до адміністративної відповідальності суд вважав таким, що суперечить вимогам законодавства щодо наявності складу адміністративного правопорушення та , як наслідок, дійшов висновку про закриття провадження по даній справі, у зв»язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України саме у діях гр.ОСОБА_6З, а також у зв»язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення стягнення.
Разом з тим, суд у постанові зробив висновки про наявність у зафіксованих діяннях ознак події адміністративного правопорушення, що підтверджується переліченими доказами у матеріалах справи. Суд дійшов висновку, що відправником товару (а це - ДП «Сколівське лісове господарство») було відправлено товар, який не відповідає заявленому в товаросупровідних документах.
Постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області набрала законної сили.
У відповідності до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта ( правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.02.2017р. у справі №927/788/16).
Отже, факти, встановлені Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.03.2017 року у справі №308/596/17, мають преюдиційне значення та не потребують доказування у даній справі.
Факт порушення ДП «Сколівське лісове господарство» правил вантажних перевезень залізничним транспортом встановлено Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.03.2017 року у справі №308/596/17, яка набрала законної сили.
Відповідно із заявленими вимогами позивач просить стягнути з відповідача 15 486,45 грн. штрафу за зазначення неправильних відомостей про вантаж у міжнародній накладній, за якою відповідачем було відправлено зі станції Сколе Львівської залізниці на станцію Захонь вагон з вантажем.
Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Отже, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.
Як встановлено судом, у накладній СМГС правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника - відповідача.
Оскільки спір виник з міжнародного перевезення, до спірних правовідносин слід застосовувати Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
Відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявить неправильність, неточність чи неповноту вказаних відправником в накладній відомостей і заяв при цьому встановить, що, зокрема, в складі вантажу були прийняті предмети, не дозволені до переміщення через державний кордон хоча б в одній із держав, по території якого повинно здійснюватися перевезення (§ 1 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення).
Неустойка по пунктам 1, 2, 4, 5 даного параграфу (§ 3 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення) стягується відповідно із приписами ст. 31 «Оплата провізної плати та неустойки» в п'ятикратному розмірі провізної плати перевізнику, який виявив таке порушення (абз. 2 § 3 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення).
Статтею 36 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, що за відсутності у названій Угоді, тарифах та службовій інструкції необхідних положень, застосовуються положення внутрішніх правил сторони, учасниці Угоди.
Відтак, враховуючи приписи § 3 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, позивач правомірно просить стягнути з відправника (відповідача) штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 15 486,45 грн.
Відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності при вирішенні даного спору.
Згідно п. 2.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013р. №10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів”, за змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Статтями 257 та 258 ЦК України передбачено загальний та скорочені або більш тривалі строки позовної давності.
За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Однак частиною 2 статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Так, згідно з ч.5 статті 315 Господарського кодексу України, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Частиною 6 статті 315 Господарського кодексу України передбачено, що щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до статті 926 Цивільного кодексу України, позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з положеннями статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з пунктом 2.3 розяснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" стаття 926 Цивільного кодексу України, частина шостастаті 315 Господарського кодексу України встановлюють, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до пп. 4.7.2 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у прямому міжнародному сполученні, слід враховувати приписи статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМГС) та статті 58 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ).
Конвенція про міжнародне залізничне перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980 р. є чинною для України з 05.06.2003 р., передбачає співробітництво державами-членами, які беруть на себе обовязок застосовування Єдиних правил (ст. 6 Конвенції): а) «Єдині правила по договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (ЦІВ /ЦИВ/)»(Додаток А до Конвенції); b) «Єдині правила по договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ /ЦИМ/)»(Додаток В до Конвенції); с) «Регламент про перевезення небезпечних вантажів (РІД /РИД/)»(Додаток С до Конвенції); d) «Єдині правила використання вагонів в міжнародному залізничному сполученні (ЦУВ)»(Додаток D до Конвенції); е) «Єдині правила використання інфраструктури в міжнародному залізничному сполученні (ЦУІ /ЦУИ/)»(Додаток Е до Конвенції); f) «Єдині правила про затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних приписів, щодо застосування залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні (АПТУ)»(Додаток F до Конвенції), тощо.
Відповідно до параграфу 2 ст. 6 Конвенції, Єдині правила і Правові режими, перераховані в параграфі 1, разом з їхніми Додатками є невідємною частиною Конвенції.
У ст. 28 Конвенції «Судові процедури» передбачено вирішення суперечок між Державами-членами щодо тлумачення і застосування Конвенції, а також спори між Державами-членами і Організацією щодо тлумачення або застосування Протоколу про привілеї і імунітет ... (параграфи 1 та 2).
Статтею 1 Єдиних правил по договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ)»(Додаток В до Конвенції) є чинними для України з 16.11.2005 р., передбачено сферу їх застосування.
Так, параграфами 1 та 2 ст. 1 передбачено, що Єдині правила (ЦІМ) застосовуються до будь-якого договору залізничних перевезень вантажів за плату, якщо місце приймання вантажу і місце, передбачене для видачі, розташовані в двох різних державах-членах, незалежно від місцезнаходження або національної належності сторін, що укладають договір. Стаття ст. 6 Єдиних правил «Договір перевезення» /параграф 2/ передбачає порядок укладення договору, який обовязково повинен бути підтверджений накладною, складеною згідно за єдиним зразком, тобто за КОТІФ.
У параграфі 5 зазначено, що накладна має силу коносаменту.
Стаття 31 Єдиних правил по договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦИМ)»(Додаток В до Конвенції) передбачає «Відповідальність при втраті в дорозі», ст. 32 Єдиних правил визначено «Відшкодування у випадку пошкодження», у ст. 33 «Відповідальність у випадку прострочення доставки», у ст. 34 «Відповідальність оголошення вартості», у ст. 40 «Особи, за яких відповідальний перевізник». У ст. 41 «Інші претензії», зокрема передбачено, що будь-яка претензія про відповідальність і на будь-якій підставі може бути предявлена перевізнику лише на умовах і в рамках цих Єдиних правил. Стаття 43 Єдиних правил визначає зміст порядок предявлення «Рекламації». У статті 44 визначені особи, що мають право подавати до суду позов до перевізника, а ст. 45 визначено перевізників, яким може предявлятися до суду позов», у ст. 46 визначено судову компетенцію, ст. 53 претензійний порядок врегулювання спору, ст. 58 строки протягом яких можуть бути заявлені позови країн-учасниць до відповідно суду.
Однак для захисту зацікавленою стороною предявленню позову за правилами КОТІФ передує обовязковий претензійний порядок вирішення спору (стаття 53 Конвенції та ст. 58 КОТІФ), при цьому, визначено права та коло осіб, які мають право подавати позов до перевізника. Інших положень Конвенція - не містять.
Статтею 8 Конвенції (параграф 2) передбачає, що за відсутності в Конвенції відповідних положень діє національне законодавство.
З метою організації перевезень вантажів в прямому міжнародному залізничному сполученні з 01 листопада 1951 р. є чинною та діє Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМГС)(із наступними змінами та доповненнями), укладена між залізницями держав учасниць Угоди (залізниці Угорщини і України є учасницями УМГС). Відповідно до ст. 31 "Претензійна і позовна давність" Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (із змінами на 01.07.2011 р.), претензії та позови відправника або одержувача до залізниць згідно договору перевезення, а також вимоги та позови залізниць до відправників або одержувачів про сплату провізних платежів, штрафів і про відшкодування збитку можуть бути заявлені протягом 9 місяців, за винятком претензій і позовів про прострочення в доставці вантажу, для пред'явлення яких встановлений 2-місячний термін.
Проте, як вбачається із наступних змін внесених до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, 06.06.2014 р. (дата набрання сили для України 01.07.2015 р.) та 16.10.2015 р. (дата набрання сили для України 01.07.2016 р.) викладено вказану Угоду в новій редакції. У редакції Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 16.10.2015 р., стаття 31 називається "Сплата провізних платежів і неустойки", натомість стаття 48 іменується "Строки давності". Із аналізу положень статті 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, в редакції від 16.10.2015 р. вбачається, що зазначена стаття визначає строки давності за позовами предявленими до перевізника. Інших положень щодо строків давності Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин від 16.10.2015 р. - не містить.
Відповідно до положень статті 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення у редакції від 16.10.2015 р., при відсутності відповідних положень у даній Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, у якій правочинна особа реалізує свої права.
Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення у редакції від 16.10.2015 р. УСГС) та Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) передбачають обовязків досудовий претензійний порядок врегулювання спору.
На підставі рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорівпостановою КМ України від 25.12.2002 р. № 1973 було внесено зміни до Статуту залізниць України, згідно з якими дотримання претензійного порядку предявлення вимог до перевізника не є обовязковим, недотримання досудового порядку врегулювання спору не є перешкодою для звернення з позовом безпосередньо до господарського суду. Законом України від 23.06.2005 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового врегулювання спорів» внесено відповідні зміни у Цивільний таГосподарський процесуальний кодекси України, які законодавчо закріпили необовязковість досудового врегулювання спорів, що виникають із договорів перевезення у внутрішньому сполученні на підставі Статуту залізниць України.
Щодо претензійного порядку врегулювання спорів, що виникають з міжнародних перевезень вантажів на підставі накладних (ЦІМ - УМГС)(ЦИМ - СМГС), то відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні правовідносини, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Як зазначено вище у цій постанові, ч. 6 ст. 315 Господарського кодексу України передбачено, що щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Частиною 3 статті 925 ЦК України передбачено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), а ч. 5 статті 315 ГК України передбачено, що для пред'явлення перевізником позовів до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Норми ч. 3 статті 925 ЦК України та ч. 5статті 315 ГК України співвідносяться, як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в 1 рік з моменту, що визначено відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для предявлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
За змістом ст. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності за місцем знаходження відповідача протягом шести місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень після закінчення пятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Разом з тим, Господарський кодекс України за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. за № 436-ІV і набув чинності з 01.01.2004 р.. У прикінцевих положеннях ГК України законодавець зобовязав КМ України привести свої нормативні акти (в т.ч. Статут залізниць України, оскільки він суперечить ГКУ) у відповідність до норм ГК України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами ГК України, що КМ України зроблено не було.
За таких обставин перебіг строків позовної давності у спірних правовідносинах, які виникли з перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються приписами статті 315 Господарського кодексу України, що стосується пред'явлення перевізником позовів до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Матеріали справи свідчать, що актом №755 від 18.06.2016 року, який складений на станції Батьово у присутності головного державного інспектора митниці ОСОБА_10 та приймальника поїздів ОСОБА_11 зафіксовано розбіжності в частині ваги товару, що переміщується у вагоні №96359328, а саме: різниця складає 11060 кг.
Як вбачається із матеріалів справи позовну заяву до господарського суду позивачем було здано на пошту, згідно відтиску поштового штампа на конверті 08.09.2017 року, отримано господарським судом - 13.09.2017 р. за вх. № 1980, відтак суд приходить до висновку, що строк позовної давності при поданні даного позову позивачем пропущено.
Судом встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною, відповідачем у справі, відтак, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст..ст.1, 2,4-3,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В позові відмовити повністю.
Повний текст рішення складено 11.12.2017 р.
Головуючий суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Мазовіта А.Б.
Суддя Мороз Н.В.