ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.12.2017Справа №910/18447/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"
про стягнення 99 000,00 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача не з'явились
від відповідачане з'явились
У судовому засіданні 13.12.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення 99 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "АХА Страхування" (надалі - позивач) на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №38148 від 13.07.2016р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Renault", державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1188, Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Toyota", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (надалі - відповідач), позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідач несплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 99 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18447/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 29.11.2017.
28.11.2017 через відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про долучення документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з великою завантаженістю та участю представників відповідача у інших судових засіданнях.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 суд в порядку ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 13.12.2017.
29.11.2017 року до господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає, що оскільки франшиза за полісом відповідача становить 0,00 грн., а позивачем з урахування даних МТСБ було застосовано франшизу у розмірі 1 000,00 грн., останній просить суд збільшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 100 000,00 грн.
У судове засідання, призначене на 13.12.2017, представники сторін не з'явились, про причини неявки в судове засідання не повідомили, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Судом досліджено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та встановлено, що дана заява подана із дотриманням вимог ст. 22 ГПК України.
Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
З огляду на те, що заяви про збільшення розміру позовних вимог підписана уповноваженим представникам позивача, суд приймає її до розгляду та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн., тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
13 липня 2016 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "АХА Страхування" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу за №38148а6о - п. 17 Генерального договору страхування 30/11/2015 від 30.11.2015 (надалі - договір), відповідно до умов якого було застраховано автомобіль марки "Renault", державний номер НОМЕР_1, страхувальником та вигодонабувачем за договором є ТОВ "Український лізинговий фонд".
З довідки № 3016313348882006 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 04.11.2016 в м. Одеса по вул. Ленінградська мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів "Renault", державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ "Український лізинговий фонд", під керуванням ОСОБА_1 та "Toyota", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 16.12 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Суворовського районного суду м. Одеса від 29.12.2016 у справі № 523/17218/16-п.
З матеріалів справи вбачається, що страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Згідно Висновку № 4014 експертного автотоварознавчого дослідження від 15.12.2016 вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складників автомобіля "Renault", державний номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП склала 263 147,56 грн.
За страховим випадком - ДТП, що сталась 04.11.2016, за участю застрахованого автомобіля "Renault", державний номер НОМЕР_1, згідно складеного страхового акту № АХА2186660 від 17.01.2017 позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 132 504,68 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 299 070 від 18.01.2017.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія ОСОБА_3, який керував автомобілем "Toyota", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Одеса від 29.12.2016 у справі № 523/17218/16-п.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_4, як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АК/0992583), який діяв на момент вчинення ДТП та відповідно до якого був забезпечений транспортний засіб - автомобіль "Toyota", державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Renault", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №38148 від 13.07.2016, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Renault", державний номер НОМЕР_1. В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АК/0992583) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн., франшиза - 0,00 грн., таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у межах встановленого ліміту, а саме у розмірі 100 000,00 грн., що і відповідає розміру заявлених позовних вимог.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з заявою вих. № СУ/003776/3 від 01.06.2017 про виплату страхового відшкодування, проте останнім вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.12.2017
Суддя Пукшин Л.Г.