вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" грудня 2017 р. Справа № 911/3712/17
Суддя Рябцева О.О., розглянувши матеріали
за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», м. Одеса
до Державного підприємства «Макарівське лісове господарство», Київська обл., Макарівський р-н, смт. Макарів
про стягнення 1568185,96 грн.
Встановив:
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, тобто юридичні особи.
Згідно з п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи.
Отже, позивачем у позовній заяві взагалі не зазначено адреси Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яке є позивачем, а зазначена лише адреса Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», яка виступає від імені цієї юридичної особи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача плату за користування вагонами у сумі 1064695,68 грн., збір за зберігання вантажу у вагонах у розмірі 502182,24 грн., збір за маневрову роботу у сумі 1161,64 грн. та телеграфний збір у сумі 146,40 грн., а разом 1568185,96 грн., що є вимогою майнового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011р. судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року № 1801-VIII розмір прожитковий мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року складає 1600,00 грн.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з доданого позивачем до позовної заяви платіжного доручення № 50 від 04.12.2017 р., позивачем сплачено судовий збір у сумі 15970,43 грн., що не відповідає вимогам пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки повинен бути сплачений судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, тобто у сумі 23522,79 грн. Позивачем не доплачено 7552,36 грн. судового збору.
Отже, платіжне доручення № 50 від 04.12.2017 р. не може бути документом, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.
Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Враховуючи викладене, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Додаток: позовна заява та додані до неї документи та конверт - в першу адресу.
Суддя О.О. Рябцева