ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.12.2017Справа №916/1423/17
За позовом Українсько-Болгарського спільного підприємства з іноземними інвестиціями
"Вітінформ" (Товариства з обмеженою відповідальністю)
до 1) Одеської місцевої прокуратури №2
2) Слідчого управління ГУНП в Одеській області
3) Малиновського відділу поліції у місті Одесі ГУНП в Одеській області
4) Державної казначейської служби України
5) Прокуратури Одеської області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів
1)Департамент комунальної власності Одеської міської ради
2) Комунальне підприємство "Одесміськтранскомплекс"
3) Комунальне міське ремонтно-будівельне підприємство "Одесрембуд"
про стягнення 1 582 027, 447 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники учасників сторін:
від позивача: не прибули;
від відповідача 1: Ковальчук Т.А. (за дов.);
від відповідача 2: не прибули;
від відповідача 3: не прибули;
від відповідача 4: Тимофєєва Т. М. (за дов.);
від відповідача 5: Ковальчук Т.А. (за дов.);
від третьої особи 1: не прибули;
від третьої особи 2: не прибули;
від третьої особи 3: не прибули.
В судовому засіданні 11.12.2017 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
До Господарського суду міста Києва надійшла справа № 916/1423/17 за позовом Українсько-Болгарського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Вітінформ" (Товариство з обмеженою відповідальністю) до Одеської місцевої прокуратури №2, слідчого управління ГУНП в Одеській області, Малиновського відділу поліції у місті Одесі ГУНП в Одеській області, Державної казначейської служби України, Прокуратури Одеської області про відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю та незаконними діями в сумі 1582027,447 грн., за підсудністю з Господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду від 07.09.2017 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 02.10.2017.
Ухвалою суду від 02.10.2017 розгляд справи відкладено на 02.11.2017 та залучено до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Комунальне підприємство "Одесміськтранскомплекс", Комунальне міське ремонтно-будівельне підприємство "Одесрембуд".
Ухвалою суду від 02.11.2017 розгляд справи відкладено на 27.11.2017 та продовжено строки вирішення спору.
Ухвалою суду від 27.11.2017 розгляд справи відкладено на 11.12.2017.
Через відділ канцелярії господарського суду 08.12.2017 від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшла заява, в якій заявник, зокрема, просив суд розглянути справу без його участі та повідомити про прийняте рішення. Головне управління Національної поліції в Одеській області у своїй заяві від 24.11.2017 № 4/16864 довело до відома суду, що Слідче управління Головного управління Національної поліції в Одеській області та Малиновський відділ поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області є структурними підрозділами Головного управління Національної поліції в Одеській області та не мають статусу юридичної особи, і відповідно не можуть бути відповідачами у справі. З огляду на зазначене, Головне управління Національної поліції в Одеській області просило суд виключити відповідні підрозділи із кола відповідачів по справі.
В судове засідання 11.12.2017 позивач, відповідачі - 2, 3 та треті особи - 1, 2, 3 не прибули, відповідач - 2 про свою відсутність суд повідомив, інші про причини неявки суд не повідомили. Неявка позивача, відповідачів - 2, 3 та третіх осіб - 1, 2, 3 не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідачі - 1, 4, 5 в судове засідання прибули та надали суду усні пояснення по суті справи, в яких проти задоволення позовних вимог заперечили.
Щодо поданої Головним управлінням Національної поліції в Одеській області заяви про виключення його підрозділів - Слідче управління Головного управління Національної поліції в Одеській області та Малиновський відділ поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з кола відповідачів по справі суд зазначає, що оскільки вказані підрозділи є підрозділами Головного управління Національної поліції, про що і зазначено в їх назвах, фактично відповідачем - 2 у справі є Головне управління Національної поліції в Одеській області в особі Слідчого управління, а відповідачем - 3 є Головне управління Національної поліції в Одеській області в особі Малиновського відділу поліції у місті Одесі, що не суперечить положенням ГПК України. Крім того, суд зазначає, що заява Головного управління Національної поліції в Одеській області підписана т.в.о. заступника начальника ГУНП - начальника слідчого управління, повноваження якого не підтверджені.
Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю посадових осіб відповідачів - органів державної влади при проведенні досудового розслідування кримінального провадження № 12012170470000484, яка на думку позивача, завдала йому, як юридичні особі, матеріальної шкоди в розмірі 60 500 доларів США, що на 14.06.2017 складає 1 582 027, 447 грн. за курсом Національного банку України.
Відповідачі - 1, 4, 5 проти задоволення позовних вимог заперечують.
Відповідач - 1 з підстав недоведеності факту нанесення саме ним позивачу шкоди, про відшкодування якої просить позивач. Будь - які судові рішення, якими б було визнано чи встановлено протиправність дій чи рішень Одеської місцевої прокуратури № 2 відсутні, а отже позивачем не доведено факту протиправності дій прокуратури та заподіяння цими діями майнових втрат.
Відповідач - 4 з тих підстав, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, відповідно Казначейство не може нести відповідальність за шкоду завдану, позивачу діями інших суб'єктів. Також, на думку відповідача - 4 оскільки судом не встановлена незаконність дій органів державної влади, то у позивача немає законних підстав для відшкодування шкоди.
Відповідач - 5 з підстав не надання позивачем належних та допустимих доказів заподіяння йому Прокуратурою Одеської області шкоди, протиправності дій чи бездіяльності прокуратури та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяною шкодою. Крім того, відповідач - 5 вказує, що установленому законом порядку дії інших відповідачів, а саме Прокуратури Одеської області та Одеської місцевої прокуратури № 2 не оскаржувалися, і, відповідно, факт дій чи бездіяльності, що привели до заподіяння шкоди позивачеві у справі № 916/1423/17, не встановлено. А до компетенції господарського судочинства не відноситься вирішення питання щодо визнання неправомірними дій або бездіяльності прокурора при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012170470000484.
Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представників відповідачів -1, 4, 5, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як підтверджено матеріалами справи 02.01.2002 між позивачем, як орендарем та Комунальним міським ремонтно - будівельним підприємством «Одесрембуд», як орендарем було укладено договір, згідно з п. 1.1. якого орендодавець зобов'язується надати по даному договору орендарю нежилі приміщення загальною площею 278, кв. м., розташовані в будівлі за адресою вул. Промислова, 27, а також забезпечить орендарю вільний доступ до вказаного приміщення.
У відповідності до п. 5.5. договору від 02.01.2002 строк оренди приміщення по даному договору встановлюється на десять років до 31.01.2012.
Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення договору (п. 5.7. договору від 02.01.2002.
В день підписання договору від 02.01.2002 сторонами договору був складений акт приймання - передачі нежитлового приміщення розташованого за адресою: вул. Промислова, 27 загальною площею 278, 50 кв. м.
В подальшому, 07.12.2004 сторонами договору від 02.01.2002 було укладено доповнення до нього, в якому сторони погодили визначити новий строк договору оренди - до 07.12.2019, в зв'язку з тим що орендар за погодженням з орендодавцем провів в нежитловому приміщенні, прийнятому в оренду згідно акту прийому - передачі нежитлового приміщення площею 278, 5 кв. м., розташованому за адресою: вул. Промислова, 27 будівельні роботи, які покращили стан будівлі та збільшили балансову вартість об'єкта оренди.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.04.2011 № 192 Департамент комунальної власності Одеської міської ради передав за актом приймання - передачі приміщення нежитлового фонду загальною площею 1 109, 9 кв. м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 27 Комунальному підприємству «Одесміськтранскомплекс». Акт прийому передачі на виконанні вищевказаного рішення був оформлений в травні 2011 року.
Із матеріалів справи вбачається, що 04.12.2012 позивач звернувся до Маліновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області із заявою, про те, що в 2010 році посадові особи установи «Одесміськтранскомплекс» заволоділи приміщенням, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 27, зламав замки на вхідних дверях вказаного приміщення, в якому знаходилися матеріальні цінності, які в подальшому були розкрадені. Заява позивача була зареєстрована 05.12.2012 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний № 12012170470000484 та розпочато досудове розслідування. Зазначене підтверджується довідкою про прийняття і реєстрацію заяви від 05.12.2012.
Згідно викладеного в позовній заяві, в орендованому позивачем приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 27 знаходилося 27 найменувань різного майна балансовою вартістю 134 104, 47 грн., в тому числі обладнання, що складає іноземну інвестицію, вартість якої становила 60 500 доларів США (автомат пакувально - фасувальний вартістю 51 000 доларів США та установка для кондиціювання вартістю 9 500 доларів США.
Матеріалами справи підтверджено прийняття на баланс позивача відповідного обладнання, як іноземних інвестицій до статутного фонду Українсько-Болгарського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Вітінформ" (Товариство з обмеженою відповідальністю).
Згідно з актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей на склад основних засобів на Промисловій, 27 від 01.02.2010, в результаті проведеної перевірки встановлено наявність на складі 19 найменувань цінностей на суму 208 138, 89 грн., в тому числі автомату упаковочно - фасованого вартістю 31 691, 84 грн. та витяжної вентиляції вартістю 18 013, 41 грн.
Цивільний позов позивача до виконавчого комітету Одеської міської ради, до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та до Комунального підприємства «Одесміськтранскомплекс» Одеської міської ради був прийнятий слідчим 19.04.2013.
За скаргою позивача (представника потерпілого по кримінальному провадженню ОСОБА_5) на бездіяльність слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області слідчим суддею Малиновського районного суду м. Одеси 19.12.2013 було винесено ухвалу у справі № 521/20224/13-к, якою задоволено скаргу представника потерпілого по кримінальному провадженню ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, визнано бездіяльність начальника СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, зобов'язано слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12012170470000484 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України розглянути протягом 24 годин клопотання представника потерпілого - ОСОБА_5 та сповістити його про результати розгляду даних клопотань.
В подальшому, за скаргою позивача (представника потерпілого по кримінальному провадженню ОСОБА_5) на бездіяльність слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області слідчим суддею Малиновського районного суду м. Одеси 24.02.2014 було винесено ухвалу у справі № 521/1938/14-к, якою задоволено скаргу представника потерпілого по кримінальному провадженню ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, визнано бездіяльність начальника СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, визнано бездіяльність слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12012170470000484, зобов'язано слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12012170470000484 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України розглянути протягом 24 годин клопотання представника потерпілого - ОСОБА_5 та сповістити його про результати розгляду даних клопотань.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався із заявами та листами щодо ходу кримінального провадження № 12012170470000484 до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Прокуратури Одеської області, Одеської місцевої прокуратури № 2 на які йому надавалися, вказаними органами відповіді.
Згідно з викладеним в Довідці про стан досудового розслідування кримінального провадження № 12012170470000484 (у 6 томах) від 05.12.2012, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України від 17.07.2017, за період з 05.12.2012 по теперішній час в даному кримінальному провадженні змінилося понад 11 слідчих та 7 прокурорів - процесуальних керівників. На теперішній час прийняти остаточне та законне рішення у вказаному провадженні не надається можливим, у зв'язку із частою зміною слідчих та невиконанням останніми всіх запланованих заходів, досудове розслідування триває.
За переконанням позивача діями відповідачів, які протягом 6 років не провели досудове слідство у кримінальному провадженні № 12012170470000484, йому було нанесено матеріальну шкоду у розмірі вартості іноземних інвестицій (обладнання/матеріальних цінностей), які були розкрадені, яка становить 60 500 доларів США, що на 14.06.2017 складає 1 582 027, 447 грн. за курсом Національного банку України.
Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача заявлені до відповідачів про стягнення з Держави Україна у відшкодування матеріальної шкоди в сумі 60 500 доларів США, що на 14.06.2017 складає 1 582 027, 447 грн. за курсом Національного банку України, шляхом стягнення відповідних коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
В нормативно - правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 26 Закону України «Про режим іноземного інвестування», ст. 123, 124 ГПК України, ст. 397 Господарського кодексу України та положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Конституція України (ст. 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно положень ст. 1176 Цивільного кодексу України, якою врегульоване питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Загальні підстави відшкодування шкоди завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади передбачені нормами статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України. Вказане викладене в правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі N 6-440цс16.
Згідно зі ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Такі способи захисту цивільних прав характеризується чітко визначеним суб'єктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі. Також відповідно до ст. ст. 1173 - 1175 ЦК така шкода відшкодовується незалежно від вини цих органів (осіб).
У таких справах суд, по-перше, має встановити невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам; по-друге, суд встановлює, чи порушуються суб'єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Статтею 10 Закону України «Про міліцію» (втратив чинність з 07.11.2015) було визначено, що міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана, зокрема: приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; виконувати у передбачених законодавством випадках і в межах своєї компетенції постанови прокурора, слідчого, рішення слідчого судді, суду.
Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» (набрав чинності з 05.07.2015) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.
Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень (ч. 3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію»).
Статтею 5 Закону України «Про прокуратуру» (втратив чинність частково) були визначені функції прокуратури. Так, згідно вказаної норми прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» (дата набрання чинності - 15.07.2015) на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
У відповідності до положень ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, предметом доказування у даній справі є неправомірна бездіяльність посадових осіб відповідачів - Одеської місцевої прокуратури № 2, Слідчого управління ГУНП в Одеській області, Малиновського відділу поліції у місті Одесі ГУНП в Одеській області, Прокуратури Одеської області при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012170470000484, факт нанесення такою неправомірною бездіяльністю відповідачів матеріальної шкоди позивачу, в розмірі 1 582 027, 447 грн. та наявність причинно - наслідкового зв'язку між нанесеною шкодою та бездіяльністю відповідачів. Оскільки підставами відповідальності за шкоду, заподіяну незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, є шкода, незаконні дії, причинний зв'язок між незаконними діями та шкодою.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем доведено, що при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012170470000484 начальником СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та слідчим СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в провадженні якого перебувало кримінальне провадження № 12012170470000484 була допущена бездіяльність, в частині не здійснення ними процесуальних дій, які слідчий зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк , що встановлено в ухвалах слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 19.12.2013 у справі № 521/20224/13-К та від 24.12.2014 у справі № 521/1938/14-к.
В той же час, доказів, які б відповідали вимогам визначеним в ст. 33, 34 ГПК України, допущеної бездіяльності при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012170470000484 з боку посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 2, Слідчого управління ГУНП в Одеській області та Прокуратури Одеської області позивачем до матеріалів справи подано не було.
Порядок оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначено приписами глави 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України визначено право заявника, потерпілого, підозрюваного подавати скаргу на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання відповідної заяви чи повідомлення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій у визначений цим кодексом строк.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора подаються впродовж десяти днів після їх ухвалення чи вчинення, що передбачено частиною 1 статті 304 Кримінального процесуального кодексу України. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлено постановою, строк подання скарги починається з дня отримання її копії.
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора в процесі досудового розслідування виноситься ухвала згідно з правилами статті 307 Кримінального процесуального кодексу України. Така ухвала слідчого судді може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмову в задоволенні скарги.
Матеріали справи не містять доказів, із яких би вбачалося, що позивачем у встановленому законодавством порядку (шляхом подання скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора) оскаржувалася бездіяльність посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 2, Слідчого управління ГУНП в Одеській області та Прокуратури Одеської області, відтак у суду відсутні підстави для висновку про доведеність відповідних тверджень позивача.
Подані позивачем до матеріалів справи, з метою доведення бездіяльності посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 2, Слідчого управління ГУНП в Одеській області та Прокуратури Одеської області копії листів адресованих органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури (звернень позивача) та відповіді таких органів на відповідні листи (звернення), не є належними та допустимими доказами, у відповідності до положень ст. 33, 34 ГПК України бездіяльності посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 2, Слідчого управління ГУНП в Одеській області та Прокуратури Одеської області при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012170470000484, та відповідно не приймаються судом, як такі. Оскільки такі докази не підтверджують оскарження позивачем бездіяльності посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 2, Слідчого управління ГУНП в Одеській області та Прокуратури Одеської області, в установленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку (звернення не є скаргами). Суд також зазначає, що встановлення правомірності та/або неправомірності дій та/або бездіяльності органів досудового розслідування у кримінальному провадженні до компетенції господарських судів України не відноситься.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Позивачем не надано суду доказів заподіяння йому саме посадовими особами відповідачів - 1, 2, 3, 4, 5, матеріальної шкоди, яка б полягала, наприклад, у понесенні ним витрат, які позивач зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права на своєчасне та неупереджене досудове слідство, її розміру та причинно - наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю відповідачів та такою шкодою.
Нанесення відповідачами позивачу матеріальної шкоди та розмір такої шкоди позивач обґрунтовує тим, що без викраденого інвестиційного обладнання, яке розшукується відповідачами більше ніж 6 років, підприємство не може працювати у повну силу і його доведеться закривати. З огляду на вказане, позивач на захист його порушених прав просить суд за рахунок Державного бюджету України відшкодувати йому суму інвестицій, даних інвестором підприємству, вартість яких складає (на момент їх внесення) 60 500 доларів США, що на 14.06.2017 складає 1 582 027, 447 грн. за курсом Національного банку України. Тобто по суті позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок Державного бюджету України вартість викраденого у нього майна - шкоду нанесену йому викрадачами. Така шкода, за приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України відшкодовується особою, яка її завдала, а не відповідачами.
Згідно ч. 2. ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем цивільний позов в кримінальному провадженні було заявлено.
Відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення за рахунок Державного бюджету України, як передбачено ч. 3 ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України реалізується лише у випадках та у порядку, що встановлені окремим законом. На сьогодні в Україні єдиним механізмом відшкодування заподіяної шкоди, внаслідок кримінального правопорушення залишається подання цивільного позову (окремо або в межах кримінального провадження) до особи, яка вчинила злочин.
За таких обставин, виходячи з вищенаведених положень законодавства та враховуючи не доведеність позивачем факту нанесення йому шкоди саме посадовими особами відповідачів - 1, 2, 3, 4, 5, незаконності дій/бездіяльності посадових осіб відповідачів - 1, 2, 4, 5 та причинного зв'язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб відповідачів - 1, 2, 3, 4, 5 та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов (втрати, внаслідок крадіжки, майна, вартістю, за оцінкою позивача, 1 582 027, 447 грн.), господарський суд дійшов висновку про не доведеність, не обґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.
Судом відхиляються посилання позивача на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. Отже, положення вказаного закону не застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі.
Щодо посилань позивача на ст. 26 Закону України «Про режим іноземного інвестування», ст. 123, 124 ГПК України, ст. 397 Господарського кодексу України суд зазначає, що даний спір не є спором між іноземним інвестором і державою, так як позивач є підприємством з іноземною інвестицією, а не іноземним інвестором, також позивач не є іноземним суб'єктом господарювання, відповідно вказані позивачем норми не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачами.
Відповідно до положень п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.12.2017.
Суддя І. В. Усатенко