номер провадження справи 4/119/17
12.12.2017 Справа № 908/2055/17
За позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6)
до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Дружний Будинок” (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дружби, буд. 199)
про стягнення 14326,33 грн. пені, 738, 46 грн. 3 % річних та 8898,21 грн. інфляційного нарахування
Суддя Зінченко Н.Г.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_2, довіреність №14-66 від 14.04.2014;
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність №0111-17 від 01.11.2017
13.10.2017 до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ з позовною заявою до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Дружний Будинок”, Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення 14326,33 грн. пені, 738, 46 грн. 3 % річних та 8 898,21 грн. інфляційного нарахування.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2017 справу № 908/2055/17 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.10.2017 порушено провадження у справі № 908/2055/17, справі присвоєно номер провадження 4/119/17, судове засідання призначено на 08.11.2017, у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. В судовому засіданні 08.11.2017 оголошено перерву до 05.12.2017, потім до 12.12.2017.
За письмовими клопотаннями представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 12.12.2017. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 15, 54-57, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України і полягають в тому, що позивачем нараховано до стягнення з відповідача 14326,33 грн. пені, 738, 46 грн. 3 % річних та 8 898,21 грн. інфляційного нарахування у зв'язку із несвоєчасним виконанням ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Дружний Будинок” своїх зобов'язань з оплати за поставлений природний газ по договору № 1368/15-ТЕ-13 купівлі-продажу природного газу від 29.12.2014.
Відповідач проти позову заперечив, у відгуку на позовну заяву зокрема зазначив, що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Також зазначив, що проценти на суму неустойки не нараховуються в силу прямої заборони законом такого нарахування, тому що неустойка не є коштами, за користування якими здійснюється нарахування процентів річних згідно із законом. На підставі викладеного просив в задоволені позову відмовити.
Також, 08.11.2017 відповідач подав клопотання про застосування позовної давності, на підставі п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, у зв'язку з чим просив в частині стягнення 14326,33 грн. пені, 738, 46 грн. 3 % річних та 8898,21 грн. інфляційного нарахування відмовити повністю.
Крім того, в уточненнях до клопотання, які були подані суду відповідачем 12.12.2017, останній зазначив, що включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів;копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності. Зазначив, що всі зазначені документи у позивача були в наявності.
12.12.2017 судом від позивача отримані пояснення, в яких останній зокрема зазначив, що відповідно до положень ст.1-3 Закону 1730, учасниками процедури врегулюванні заборгованості (яка включає у себе і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства та організації, включені до реєстру. Для включення до реєстру підприємства та організації, зокрема, мають володіти ліцензією на здійснення відповідного виду діяльності. Підтвердженням обов'язковості даної вимоги є наведений у ч.2 ст.3 Закону 1730 перелік документів, які необхідно надати центральному органу виконавчої влади для включення до реєстру. Даний перелік містить, зокрема, і вимогу щодо надання копії наявних ліцензій на проваджений певних видів господарської діяльності.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
29.12.2014 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець, позивач у справі) та ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Дружний Будинок” (покупець, відповідач у справі) укладено договір № 1368/15-ТЕ-13 купівлю-продаж природного газу (далі - договір), згідно пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ ввезений на митну територію України НАК “Нафтогаз України”, за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.2 Договору.)
Пунктом 2.1 договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.
Згідно пункту 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця та газорозподільного автотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному автотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 Договору (з урахуванням додаткових угод № 1 від 31.03.2015 до договору, № 2 від 29.07.2015 до договору, № 3 від 20.10.2015 до договору).
Згідно пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, покупець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати за наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцеві, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору).
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом січня-липня, жовтня - грудня 2015 року природний газ на загальну суму 214149, 65 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.05.2015, від 30.06.2015, від 31.07.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015 та від 31.12.2015 які є узгодженими, мають підписи уповноважених осіб сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій. Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. При цьому суд враховує положення ч. 5 ст.254 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Операціями по підприємству відповідача по Договору № 1368/15-ТЕ-13 від 29.12.2014 за період з 01.01.2015 по 31.07.2017, відповідач розрахувався за спірними зобов'язаннями у повному обсязі - 22.01.2016, але з порушенням строків встановлених Договором.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги ПАТ “НАК “Нафтогаз України” до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Дружний Будинок” про стягнення 14326,33 грн. пені за договором № 1368/15-ТЕ-13 від 29.12.2014, 738, 46 грн. 3 % річних та 8 898,21 грн. інфляційного нарахування, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1368/15-ТЕ-13 від 29.12.2014, а саме проведення оплати вартості товару із порушенням строків, встановлених цим договором.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 1368/15-ТЕ-13 від 29.12.2014.
ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Дружний Будинок” здійснює діяльність з виробництва теплової енергії, що підтверджується ліцензією серія АВ за №466685. ПАТ “НАК “Нафтогаз України” є постачальником природного газу.
З 30.11.2016 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії” (далі закон № 1730-VIII).
В преамбулі Закону № 1730-VIII зазначено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст.2 Закону № 1730-VIII).
Відповідно до ст. 1 цього Закону процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Згідно з ч.3 ст. 7 Закону № 1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.
При цьому, ч.3 ст. 7 Закону № 1730-VIII не ставиться право ненарахування (списання) неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом і виконання цієї норми не потребує включення підприємства до Реєстру.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 25.07.2017р. Вищого господарського суду України у справі №904/10728/16.
На момент набрання чинності вказаним Законом заборгованість ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Дружний Будинок” за спожиті енергоносії була відсутня.
Необхідність не нарахування неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та три відсотки річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності, передбачена ст. 7 Закону.
Як вбачається, ПАТ “НАК “Нафтогаз України” подав позов та нарахував спірні суми після набрання чинності вказаним Законом № 1730-VIII.
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість зі сплати вартості отриманого за договором № 1368/15-ТЕ-13 від 29.12.2014 природного газу погашена відповідачем у повному обсязі до набрання чинності Законом (21.01.2016), закон № 1730-VIII набрав чинності 30.11.2016.
З системного аналізу норм вищенаведеного Закону, суд дійшов висновку, що наявні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Закону, в силу яких у позивача були відсутні підстави для нарахування суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, а тому заявлені суми не підлягають стягненню з відповідача, як безпідставно нараховані.
Доводи позивача, про те, що учасниками процедури врегулювання заборгованості (що включає у себе у тому числі і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру, спростовуються з огляду на те, що підстав для включення відповідача до реєстру не має, оскільки у нього відсутня заборгованість за спожитий природний газ , станом на час набрання чинності Законом. А про нараховані штрафні санкції відповідач дізнався лише з пред'явленням до нього даного позову (жовтень 2017р.).
Щодо поданого представником відповідача клопотання про застосування позовної давності, суд зазначає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги є безпідставними по суті.
Згідно з ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, позивач не довів суду обставин, на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги.
Заперечення відповідача враховані в ході судового розгляду справи.
Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати залишаються за позивачем та до відшкодування не присуджуються.
Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Дружний Будинок”, м. Запоріжжя відмовити повністю.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “14” грудня 2017 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.