61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
12.12.2017 Справа № 905/2510/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля», м.Сєвєродонецьк, Луганська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехніка-Донагро», м.Дружківка, Донецька область
про: визнання недійсним третейського застереження, яке викладено в п. 9.2. договору №167-У/03-13КУО від 05.03.2013р.
За участю уповноважених представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Панфілов В.М. за довіреністю від 17.10.2017р.
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.
У судовому засіданні 12.12.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Приватне акціонерне товариство "Краснодонвугілля", м.Сєвєродонецьк, Луганська область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехніка-Донагро", м.Дружківка, Донецька область про визнання недійсним третейського застереження, яке викладено в п. 9.2. договору №167-У/03-13КУО від 05.03.2013.
Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.
Ухвалою від 01.11.2017р. суд порушив провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.11.2017р.
22.11.2017р. відкладено розгляд справи на 12.12.2017р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність спірного пункту договору вимогам закону у зв'язку з тими обставинами, що спеціальний закон встановлює можливість (право), а не обов'язковість передачі спору на розгляд третейського суду у випадку наявності третейської угоди.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав (у копіях): договір №167-У/03-13КУЮ від 05.03.2013р.
15.11.2017р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатковими документами для долучення до матеріалів справи, в якому останній проти позову заперечив посилаючись на те, що: під час укладання правочину сторони дотримались всіх вимог, передбачених ст.ст.203,205,207 ЦК України; відповідачем виконані зобов'язання за договором в повному обсязі; третейське застереження у договорі було запропоноване саме позивачем під час укладання договору; позивач не звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до договору; наявність третейського застереження не перешкоджає позивачу звернутись до суду загальної юрисдикції з позовом, враховуючи норми діючого законодавства України та практику господарських судів.
26.11.2017р. від Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» на адресу суду надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог від 23.11.2017р.
В обґрунтування зазначеної заяви заявник посилався на те, що він є учасником групи Метінвест та має інтерес у вирішені справи, задоволення позову створить обов'язки для відповідача відносно заявника. Прийняття рішення не на користь позивача матиме негативні наслідки для заявника у виді підриву ділової репутації, втрат авторитету серед клієнтів, зменшення товарообігу та вплине на результати його господарської діяльності.
Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи доводи заявника, викладені у заяві, дійшов висновку про відсутність підстав для залучення Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» у якості третьої особи, яка не з самостійними вимогами на предмет спору на стороні позивача. Доводи заявника є лише припущеннями та не підтверджуються відповідними належними та допустимими доказами.
Представник позивача у судове засідання 12.12.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.11.2017 не виконав, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Представник відповідача у судове засідання 12.12.2017 з'явився, заперечив проти позовних вимог. Через канцелярію суду надав оригінали документів для огляду у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, суд
05.03.2013р. між Публічним акціонерним товариством «КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХНІК-ДОНАГРО» (постачальник) укладений договір №167-У/03-13 КУО (договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити матеріали на умовах, передбачених даним договором.
Частиною 9 договору сторони визначили порядок вирішення спорів:
- спори та розбіжності, які виникли у зв'язку з даним договором або стосуються його укладання, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, будуть за можливістю вирішуватись шляхом переговорів (п. 9.1 договору).
- спори та розбіжності, які зазначені в п. 9.1 даного договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється відповідно до матеріального права України у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" (п. 9.2 договору).
Договір вступає у законну силу з моменту його підписання 05.03.2013р., але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладання органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (за умови наявності таких вимог) (п. 10.4 Договору).
Даний договір діє до 31.12.2013р. Закінчення строку дії договору не звільніє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за даним договором (п.10.5 Договору).
Відповідно до п.10.8 договору, усі зміни та доповнення до даного договору є його невід'ємною частиною та дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядаємого позову полягає у визнанні недійсним третейського застереження, яке викладене в п. 9.2 договору №167-У/03-13КУЮ від 05.03.2013р.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:
За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
При цьому, згідно ст.217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Як вказувалось вище, обґрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним п.9.2 договору №167-У/03-13КУО від 05.03.2013р. позивач посилається на порушення вимог ст.ст. 55, 64 Конституції України та ст.5 Закону України «Про третейські суди».
Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 02.11.2004 N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.
Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України «Про третейські суди», є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.
Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (ст.125 Конституції України). Отже, з аналізу положень Закону України «Про третейські суди» випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Статтею 2 цього Закону визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Як встановлено, у даній справі, третейську угоду було погоджено між позивачем та відповідачем у вигляді третейського застереження на стадії укладення господарського договору (пункт 9.2 договору).
Таким чином, третейське застереження, передбачене пунктом 9.2 договору про надання послуг, відповідає приписам статей 2, 5, 12 Закону України «Про третейські суди» і не суперечить вимогам цивільного законодавства щодо форми та змісту.
За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення, у зв'язку з чим заявлені вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 22, 33, 43, 49, 59, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля», м. Сєвєродонецьк, Луганська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехніка-Донагро», м. Дружківка, Донецька область про визнання недійсним третейського застереження, яке викладено в п. 9.2. договору №167-У/03-13КУО від 05.03.2013р. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 12.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 13.12.2017р.
Суддя Я.О. Левшина