11.12.2017 Справа № 904/9855/17
За позовом Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Кам'янської міської ради, м. Камянське
до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "КОМСЕРВІС", м.Камянське
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Східний офіс Держаудитслужби, м. Дніпро
про стягнення 43 041,06 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: ОСОБА_1 - довіреність № 59/25/17 від 20.03.17.
Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Кам'янської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "КОМСЕРВІС" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Східний офіс Держаудитслужба про стягнення збитків у розмірі 43 041,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір на закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти Послуги щодо очищування, інші (Послуги щодо очищування, інші) лот-2 «Послуги щодо санітарного утримання території міста» від 08.04.2014 №41-14. Зобов'язання за цим договором між сторонами були виконані в повному обсязі, без зауважень з будь - якої сторони.
Третьою особою проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2013 по 31.08.2015, за результатами якої складено акт ревізії від 07.12.15 за № 830-21/8 про виявлене порушення з боку відповідача щодо завишення вартості робіт на суму 43 041,06 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.17 порушено провадження у справі та призначено її розгляд у засіданні на 11.12.17.
У судове засідання 11.12.17 представник позивача та відповідача не з'явилися, про причини неявки не повідомили.
Представник від третьої особи у судове засідання з'явився, надав до суду пояснення від 11.12.17 про підтримання позовних вимог в повному обсязі.
В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 11.12.17 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір на закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти Послуги щодо очищування, інші (Послуги щодо очищування, інші) лот-2 «Послуги щодо санітарного утримання території міста» від 08.04.2014 №41-14 та додаткові угоди до нього №1 від 01.12.14, №1/1 від 31.12.14, №2 від 31.12.14, №3 від 21.01.15, №4 від 23.01.15, №5 від 06.04.15. Згідно його предмету виконавець зобов'язується у 2014 році надати послуги за цінами, визначеними у технічному завданні, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити послуги. Згідно з розділом ІІ договору учасник повинен надати замовникові послуги, якість яких відповідає умовам, визначеним замовником. Ціна договору з врахуванням додаткової угоди №5 становить 1 286 289,92 грн., без врахування ПДВ (п. 3.1 договору). Додатковою угодою №5 від 06.04.15 п.1 додаткової угоди №3 від 21.01.15 викладено у наступній редакції: « Пункт 3.2 договору доповнити п.3.2.1 «Сума договірних послуг за договором з 01 січня 2015 року не перевищує 20% вартості суми договору (311 247,14 грн. без урахування ПДВ), укладеного у 2014 році, яка складає 1 286,289,92 грн. без урахування ПДВ». У п. 10.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дня підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.14, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Додатковою угодою № 2 від 31.12.14 сторони доповнили договір п.10.1.1 згідно якого договір продовжується на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2015 року.
На виконання умов укладеного договору, у квітні 2014 році відповідач надав, а позивач прийняв без заперечень послуги на загальну суму 145 127,20 грн., що підтверджено належним чином оформленим актом приймання виконаних робіт (а.с. 20-21).
На виконання пункту 4.5.2 Плану роботи Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на III квартал 2015 року Східним офісом Держаудитслужби (Дніпродзержинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією) проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності департаменту за період з 01.04.2013 по 31.08.2015.
За результатами перевірки складено Акт від 07.12.2015 №830-21/8.
Під час перевірки виявлено порушення та направлено до департаменту вимогу від 28.12.2015 №04-06-05-15/10879 про усунення виявлених порушень.
Пунктом 7 вимоги визначено, що в порушення вимог п.6.3.2.2 ДСТУ БД Д. 1.1 - 1:2013 затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва України від 05.07.2013 №293; п.5.3.4, п. 6.3.6, п.А 1.1, А 1.13 додатку А ДСТУ НБ Д. 1.1-3 «Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.08.2015 №405 Департаментом оплачено завищену вартість підрядних робіт з санітарного утримання території міста та утримання (догляду) кладовищ на загальну суму 76 183,97 грн., виконавцем яких є Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради «Комсервіс», внаслідок не підтвердження витрат праці робітників в кількості 1175 людино-годин по акту приймання виконаних робіт (ф КБ - 2в) за квітень 2014 року та включення до актів виконаних робіт за вересень-листопад 2014 року до адміністративних витрат та прибутку трудовитрати робітників, зайнятих обслуговуванням орендованих машин та до розрахунку загальновиробничих витрат заробітної плати працівників, які обслуговують орендовані машини.
По договору від 08.04.2014 №41-14 зустрічною звіркою підтверджені витрати праці робітників в кількості 1175,1 людино-годин по акту приймання виконаних робіт (ф КБ-2) за квітень 2014 року. Тобто завищення вартості робіт на 43 041,06 грн.
Листом № 04-06-05-15/10879 від 28.12.2015 року державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулась до позивача з вимогою про усунення виявленого порушення законодавства в установленому порядку (а.с. 23-25), що стало причиною звернення з позовом до суду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 ГК України).
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено говором.
Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Отже, підставою виникнення у сторін певних прав та обов'язків є укладений між ними договір на закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти Послуги щодо очищування, інші (Послуги щодо очищування, інші) лот-2 «Послуги щодо санітарного утримання території міста» від 08.04.2014 №41-14. в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягає виконанню, та їх вартість, в зв'язку з чим відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав умови договору у повному обсязі, без жодних зауважень та застережень позивача.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що спірний договір в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до нього були внесені відповідні зміни.
Таким чином, позивач, вимагаючи повернення частини виконаного за договором, фактично вимагає перегляду ціни договору після його виконання, що є порушенням вказаних вимог чинного законодавства.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, наведеної в постанові від 22.01.2013 № 3-69гс13, виявлені внутрішньою ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.
Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України в постановах від 04.02.2014 у справі № 918/1563/13, від 05.03.2014 у справі № 904/8879/13, від 07.05.2014 у справі № 924/560/13, від 25.11.2014 у справі № 922/563/14.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Обов'язковими умовами покладення відповідальності за збитки на особу є наявність негативного наслідку, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та негативним наслідком, які складають об'єктивну сторону правопорушення та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за збитки внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Отже, позивач має довести належними та допустимими доказами наявність у діях (бездіяльності) відповідача повного складу цивільного правопорушення.
Згідно з пунктом 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 року (із змін. і доп.), акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
Відповідно до пункту 50 вказаного Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, в тому числі, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Статтею 15 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" № 2939-XII від 26.01.1993 року (із змін. і доп.) окрім іншого передбачено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується.
Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак це не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. У той же час виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.
Отже, акт ревізії не може бути належним доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором та спричинення збитків позивачеві.
Позивач зазначає, відповідач повинен повернути зайво перераховані Департаментом кошти у сумі 43041,06 грн. Однак, при цьому позивач не заперечує проти належного та своєчасного виконання відповідачем робіт за договором, що не перевищують узгодженої сторонами ціни договору. Дані роботи були прийняті позивачем без зауважень, що підтверджується актами про надання послуг, підписаними та скріпленими печатками сторін без заперечень та зауважень.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань позивачем у справі не доведено, а отже не доведено факту понесення ним додаткових, не передбачених договором витрат з вини відповідача.
За таких обставин позивачем не доведено завдання збитків протиправними діями відповідача, а отже, в позові слід відмовити.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається при відмові в позові на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення складено 14.12.2017
Суддя М.О. Ніколенко