08 грудня 2017 року м. Київ К/800/40743/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, в якому просив визнати дії відповідача незаконними та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 5035 грн.
Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 05 вересня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік у відповідних розмірах згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов'язано Управління соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік відповідно до частини 25 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, що визначається відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2017 рік, з урахуванням фактично проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У 2017 році ОСОБА_1 виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2017 рік в розмірі 1200 грн.
Проте позивач, вважаючи, що розмір отриманої одноразової грошової допомоги за 2017 рік не відповідає вимогам чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що виплата у 2017 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснена ОСОБА_1 правомірно в порядку та розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Частиною 2 статті 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України» доповнено пунктом 26, яким передбачено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, із набранням чинності Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Наведені положення Закону від 28 грудня 2014 року № 79-VIII не були визнані неконституційними та є чинними.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині 3 статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначено наступне. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Постановою Кабінету Міністрів від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» установлено, що у 2017 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснюється, зокрема, учасникам бойових дій у розмірі 1200 грн.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, разова грошова допомога до 5 травня у 2017 році виплачена позивачу у розмірі 1200 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірність дій відповідача при виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2017 році у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Я.Л. Іваненко